Постанова 4876 № 904/1328/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.05.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1328/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач, суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є. секретар судового засідання Жолудєв А.В. розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2025 у справі № 904/1328/25 про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілім Компані" ВСТАНОВИВ: Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "ІЛІМ КОМПАНІ"; припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Талана Ростислава Григоровича. Визнано "ІЛІМ КОМПАНІ" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 17.06.2026. Ліквідатором ТОВ "ІЛІМ КОМПАНІ" призначено арбітражного керуючого Талана Р.Г. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням про зобов`язання ліквідатора провести аналіз фінансового становища боржника на предмет наявності або відсутності ознак фіктивного банкрутства, зокрема перевірити реальність вимог кредитора, закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, документи, підтверджуючі інформацію надану у балансі (у т.ч., що підтверджують кредиторську заборгованість), результати проведеної інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, ТМЦ, коштів тощо, надати документи фінансово - господарської діяльності за період з дати останньої перевірки, або з 06.07.2018 по дату їх надання до контролюючого органу. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2025 в задоволенні клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області про зобов`язання ліквідатора - відмовлено. Не погодившись з вказаною ухвалою Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2025 року у справі № 904/1328/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за невідповідності висновків суду обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що: - аналіз фінансового стану банкрута та звіт /висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства), та які складені з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказами та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення. Тому необхідно встановлювати, чи проводив ліквідатор належним чином аналіз фінансового стану банкрута, чи забезпечив всю повноту дій з пошуку та виявлення майна Боржника, чи склав за результатами такого аналізу відповідний звіт, висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване і допущене правопорушення (з доведення до банкрутства), і недостатність майна Боржника для задоволення грошових вимог єдиного визнаного у цій справі Кредитора. Отже, поданий на затвердження звіт ліквідатора з додатками має включати обґрунтовані висновки щодо наявності/відсутності підстав покладення на відповідних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства, підтверджені як аналізом фінансового становища банкрута, так і безпосереднім дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство та сукупності правочинів, інших юридичних дій, здійснених під впливом винних осіб, а також їх бездіяльності, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника. Під час затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу висновки ліквідатора щодо відсутності підстав покладення субсидіарної відповідальності на пов`язаних з боржником осіб підлягають перевірці господарським судом на предмет їх правомірності, повноти та обґрунтованості, із наведенням відповідної мотивованої оцінки в ухвалі суду за результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу; - ліквідатор не є самостійною фігурою у справі про банкрутство та обов`язки покладені й на контролюючі органи. Дана справа не має доказів проведення документальної позапланової перевірки, в свою чергу, контролюючий орган задля забезпечення вчинення повноти дій ліквідатора, задля забезпечення виконання покладених повноважень щодо контролю підприємств, що ліквідуються, зазначає про неможливість проведення перевірки та відсутності доказів протилежного в матеріалах справи. Вищезазначене порушує права, як контролюючого органу, так безпосередньо і потенційного кредитора. Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду. Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду. 06.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від ліквідатора ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ» арбітражного керуючого Талана Р.Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Інші учасники справи про банкрутство своїм правом на подання відзиву не скористалися. За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні 13.05.2026 брали участь представники ГУ ДПС у Дніпропетровській області (апелянта) та арбітражного керуючого ліквідатора банкрута. Решта учасників провадження № 904/1328/25, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового засідання, не з`явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не проінформували. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). «Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення. Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду. Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану. Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany). Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02). Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги тривалість провадження та необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі учасників справи, які не з`явилися. Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності. Представник апелянта в судовому засіданні 13.05.2026 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив суд її задовольнити: скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області задовольнити. Представник арбітражного керуючого ліквідатора банкрута заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, зазначених у відзиві, наполягав на необхідності залишення ухвали суду першої інстанції без змін. Апеляційний господарський суд, заслухавши присутніх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків. Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р. За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 КУзПБ). За положеннями ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "ІЛІМ КОМПАНІ" (ідентифікаційний номер юридичної особи 42286424); припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Талана Ростислава Григоровича. Визнано "ІЛІМ КОМПАНІ" (ідентифікаційний номер юридичної особи 42286424) банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 17.06.2026. Ліквідатором ТОВ "ІЛІМ КОМПАНІ" призначено арбітражного керуючого Талана Р.Г. 12.09.2025 через систему "Електронний суд" від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання (вх.№39839/25 від 12.09.2025) про зобов`язання ліквідатора. В обґрунтування поданого клопотання податковий орган зазначає, що наразі в матеріалах справи відсутні докази проведення документальної позапланової перевірки. В свою чергу, контролюючий орган зазначає про неможливість проведення перевірки задля забезпечення вчинення повноти дій ліквідатора та забезпечення виконання покладених повноважень щодо контролю підприємств, що ліквідуються. ГУ ДПС у Дніпропетровській області заперечує проти ліквідації ТОВ "ІЛІМ КОМПАНІ" вважає, що вищезазначені обставини порушують права заявника, як контролюючого органу, так безпосередньо і потенційного кредитора. У поданому клопотанні ГУ ДПС у Дніпропетровській області просить суд, зокрема: - зобов`язати ліквідатора - арбітражного керуючого Талана Ростислава Григоровича, свідоцтво 43 від 08.02.2013 (49055, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 104, оф.6, РНОКПП НОМЕР_1 ) провести аналіз фінансового становища боржника на предмет наявності або відсутності ознак фіктивного банкрутства, зокрема перевірити реальність вимог кредитора; - зобов`язати ліквідатора - арбітражного керуючого Талана Ростислава Григоровича, свідоцтво №43 від 08.02.2013 (49055, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 104, оф.6, РНОКПП НОМЕР_1 ) закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, документи, підтверджуючі інформацію надану у балансі (у т.ч., що підтверджують кредиторську заборгованість), результати проведеної інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, ТМЦ, коштів тощо, надати документи фінансово - господарської діяльності за період з дати останньої перевірки, або з 06.07.2018 по дату їх надання до контролюючого органу. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області (вх.№39839/25 від 12.09.2025) про зобов`язання ліквідатора. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне. Приписами п. 2 ч. 1, п. 1, 4 і 6 ч. 2, ч. 3 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу; арбітражний керуючий зобов`язаний: неухильно дотримуватися вимог законодавства; подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого у порядку, встановленому законодавством; під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено). За правовим висновком Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 20.05.2021 у справі № 922/3369/19 господарський суд першої інстанції, реалізуючи принцип судового нагляду, користуючись правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом, має здійснити перевірку вказаних підстав, з`ясувати та перевірити належність виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов`язків, достеменно встановити факти невиконання або неналежного виконання арбітражним керуючим обов`язків, визначених Кодексом, та/або встановити інші обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень, в залежності від чого ухвалити мотивоване і обґрунтоване рішення. Згідно з ч. 3 ст. 12 КУзПБ під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено); а відповідно до ч. 1 ст. 13 Кодексу під час здійснення своїх повноважень арбітражний керуючий є незалежним. Суд зауважує, що статус арбітражного керуючого характеризується не лише сукупністю прав та обов`язків останнього, а й ефективністю та невідворотністю інституту дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого за свої дії (див. постанову Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/18129/17). Відповідно до ч. 1 ст. 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом; скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута. За змістом ст. 1 КУзПБ ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов`язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців (ч. 1 ст. 58 КУзПБ). Положеннями ч. 4, 5 ст. 61 КУзПБ встановлено, що ліквідатор не менш як один раз на місяць подає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансовий стан і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та під час проведення ліквідаційної процедури, про використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів. В свою чергу, як передбачено ч.ч. 1, 6 ст. 65 КУзПБ після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника. Ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом. Тобто законодавством передбачено певну сукупність дій, яку необхідно ліквідатору вчинити в ході ліквідаційної процедури, та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури; подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Судом встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства, розпорядником майна був проведений аналіз фінансово-господарської діяльності боржника та інвентаризація активів і зобов`язань ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ», про що арбітражним керуючим Таланом Р.Г. подано звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності Банкрута та інвентаризації (т. 1., а.с. 88-179). В результаті проведеного аналізу було встановлено, що підприємство перебуває у фінансовій кризі. Основними причинами, які призвели ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ» до такого фінансового стану є: - дефіцит грошових коштів (коефіцієнт абсолютної ліквідності менший 0,2 0,15), тобто підприємство не в змозі погасити свої зобов`язання, як в короткостроковому, так і в довгостроковому періодах; - залежність від зовнішніх джерел фінансування; - відсутність вільних коштів, які можна витратити на розвиток товариства; - наявність кредиторської заборгованості на суму 949,2 тис. грн. Низьке значення коефіцієнта Бівера у другій половині аналізованого періоду призводить ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ» до високої групи «ризику втрати платоспроможності». Через відсутність ліквідних активів ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ» не в змозі покрити свої короткострокові зобов`язання протягом всього аналізованого періоду (поточна платоспроможність має від`ємне значення). Станом на 31.03.2025р. поточна платоспроможність склала (-947,4 тис. грн.). Даний фінансовий стан характеризує нездатність підприємства виконати свої зобов`язання перед кредиторами. Аналіз коефіцієнтів ліквідності, фінансової стійкості показала, що ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ» знаходиться в кризовому фінансовому стані. Коефіцієнти характеризують низьку ліквідність та неплатоспроможність. ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ» відноситься до четвертої найнижчою групи інвестиційної привабливості. Індекс Альтмана показав, що ймовірність настання банкрутства ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ» дуже висока, що свідчить про перебування підприємства у фінансовій кризі та характеризує нездатність ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ» виконати свої зобов`язання перед кредиторами. У процесі діагностики фінансового стану ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ», проведеного згідно з «Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства»: - ознаки фіктивного банкрутства ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ» за економічними ознаками відсутні; - ознаки приховування банкрутства ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ» відсутні; - ознаки доведення до банкрутства ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ» відсутні. Коефіцієнт відновлення платоспроможності менше одиниці. При таких обставинах відновити платоспроможність боржника не можливо. Таким чином, проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ» встановлено, що дане підприємство перебуває в фінансовій кризі має ознаки неплатоспроможності та відповідає фінансовому стану потенційного банкрута. При цьому судом досліджувалося фінансове становище боржника на предмет наявності або відсутності ознак фіктивного банкрутства, про шо просить ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Колегія суддів зауважує, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 було визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А; ідентифікаційний код юридичної особи ВП 44118658) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛІМ КОМПАНІ" (49080, м. Дніпро, шосе Донецьке, буд. 6; ідентифікаційний номер юридичної особи 42286424), а саме: - 1 черга - 4 844,80 грн. (витрати по сплаті судового збору); - 6 черга - 24 426,94 грн. (вимоги щодо сплати штрафних санкцій та пені). Також, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 було визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А; ідентифікаційний код юридичної особи ВП 44118658) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛІМ КОМПАНІ" (49080, м. Дніпро, шосе Донецьке, буд. 6; ідентифікаційний номер юридичної особи 42286424), а саме: - 1 черга - 4 844,80 грн. (витрати по сплаті судового збору); - 6 черга - 4 927,74 грн. (вимоги щодо сплати штрафних санкцій та пені). Звідси ГУ ДПС у Дніпропетровській області є конкурсним кредитором боржника (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів). Як свідчать матеріали справи, аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ» був наданий до господарського суду Дніпропетровської області, а також представлений для розгляду комітету кредиторів ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ». 06.06.2025 відбулось засідання комітету кредиторів ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ» на якому було прийнято рішення про направлення клопотання до господарського суду Дніпропетровської області про визнання ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ» банкрутом, відкриття відносно нього ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ» арбітражного керуючого Талана Ростислава Григоровича (свідоцтво № 43 від 08.02.2013р.). 17.06.2025р. у судовому засіданні були розглянуті клопотання комітету кредиторів, аналіз фінансово-господарської діяльності боржника ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ» звіт розпорядника майна про проведену процедуру розпорядження майном. За результатом розгляду постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 було припинено процедуру розпорядження майном ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ», визнано ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 17.06.2026, призначено ліквідатором ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ» арбітражного керуючого Талана Ростислава Григоровича. При цьому варто зазначити, що дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю) (ч. 6 ст. 61 КУзПБ). А як передбачено ч. 3 ст. 60 КУзПБ у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом. Таким чином, ГУ ДПС у Дніпропетровській області як учасника справи про банкрутство ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ» не позбавлене права подати скаргу на дії (бездіяльність) ліквідатора, якими порушується права кредитора, зокрема, щодо повноти здійснення повноважень у ліквідаційній процедурі. Проте з такою скаргою апелянт не звертався, проведений аналіз фінансово-господарської діяльності під обґрунтований сумнів не поставив, доказів неналежного його проведення суду не представив. В свою чергу, посилання контролюючого органу на неповноту дій ліквідатора є передчасними з огляду на тривалість ліквідаційної процедури ТОВ "ІЛІМ КОМПАНІ" до 17.06.2026. Отже, вимога ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо зобов`язання ліквідатора провести аналіз фінансового становища боржника на предмет наявності або відсутності ознак фіктивного банкрутства та перевірити реальність вимог кредитора є необґрунтованою та судом першої інстанції правомірно відмовлено у її задоволенні. Щодо вимог клопотання в частині зобов`язання ліквідатора ТОВ "ІЛІМ КОМПАНІ" надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, документи, підтверджуючі інформацію надану у балансі (у т.ч., що підтверджують кредиторську заборгованість), результати проведеної інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, ТМЦ, коштів тощо, надати документи фінансово господарської діяльності за період з дати останньої перевірки, або з 06.07.2018 по дату їх надання до контролюючого органу вже були предметом дослідження в межах розгляду заяви ГУ ДПС у Дніпропетровській області № б/н від 11.07.2025 про зобов`язання ліквідатора ТОВ "ІЛІМ КОМПАНІ" надати бухгалтерську та іншу документацію контролюючому органу для проведення документальної позапланової перевірки. Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 заяву ГУ ДПС у Дніпропетровській області № б/н від 11.07.2025 про зобов`язання ліквідатора ТОВ "ІЛІМ КОМПАНІ" надати бухгалтерську та іншу документацію контролюючому органу для проведення документальної позапланової перевірки було задоволено. Зобов`язано ліквідатора - арбітражного керуючого Талана Ростислава Григоровича (свідоцтво №43 від 08.02.2013) надати ГУ ДПС у Дніпропетровській області бухгалтерську та іншу документацію, необхідну для проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "ІЛІМ КОМПАНІ" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 06.07.2018 по 29.05.2025 та законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 06.07.2018 по 29.05.2025. На виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025р. ліквідатор 11.09.2025р. направив на адресу ГУ ДПС у Дніпропетровської області копії господарсько-розпорядчої документації ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ» переданої ліквідатору відповідно до акту приймання передачі від 18.06.2025р. Однак, як свідчать матеріали справи та не спростовується скаржником, до сьогоднішнього часу працівниками ГУ ДПС у Дніпропетровської області так і не була розпочата документальна позапланова перевірка ТОВ "ІЛІМ КОМПАНІ" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 06.07.2018 по 29.05.2025 та законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 06.07.2018 по 29.05.2025. Окрім цього, необхідно наголосити, що відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби, зокрема, мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. За приписами п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною позаплановою перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків, зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються у бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України). Відповідно до п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Між тим, нормою цієї статті визначено, що право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Як передбачено пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно з п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених Податковим кодексом України, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Водночас, податковим органом не надано доказів надіслання або вручення арбітражному керуючому Талану Р.Г. (який виконував функції розпорядника майна боржника, а з 17.06.2025 - ліквідатора ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ») наказу про проведення податкової перевірки, а обставин щодо відмови останнього у допуску до проведення вказаної перевірки судом не встановлено. Отже, ГУ ДПС у Дніпропетровської області і не надано доказів вчинення всіх передбачених законодавством дій щодо своєчасного повідомлення боржника про проведення документальної позапланової виїзної перевірки контролюючим органом та проведення такої перевірки, з якою пов`язується можливість отримання документів фінансово-господарської діяльності за перевіряємий період. Згідно з умовами п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України обов`язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, виникає після початку самої перевірки. Пунктом 85.4. ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки. Відповідно до п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис. ГУ ДПС у Дніпропетровської області не надало суду складений відповідно до п. 85.6 статті 85 ПК України Акт. До того ж, заявник клопотання не обґрунтував дійсної необхідності в повторному отриманні бухгалтерської та іншої документації, яку на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 йому було надано 11.09.2025 ліквідатором ТОВ «ІЛІМ КОМПАНІ», а тому слід погодитися з правильністю позиції господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення цих вимог. Доводи апеляційної скарги вмотивованості таких висновків не спростовують. Також, колегія суддів звертає увагу, що законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, на якій виникає необхідність проведення перевірки, а тому податковий орган не позбавлений права на будь-якій стадії провести позапланову перевірку, вчинивши всі необхідні дії визначені податковим кодексом для реалізації свого права на проведення такої перевірки. При цьому у разі ухилення боржника від проведення позапланової перевірки, законодавством передбачені відповідні заходи впливу на правопорушника, зокрема, притягнення до адміністративної відповідальності. Слід також зазначити, що проведення процедури банкрутства суб`єкта підприємницької діяльності згідно з приписами законодавства про банкрутство не залежить від факту можливості або неможливості провести перевірку банкрута податковим органом. Взаємовідносини між податковим органом як органом державного контролю та платником податків урегульовані спеціальними нормами Податкового кодексу України, а процедура банкрутства врегульована Кодексом України з процедур банкрутства, норми якого, як і норми Податкового кодексу України не містять положень про те, що підприємство банкрут не може бути ліквідоване за рішенням суду чи ліквідаційна процедура має бути продовжена у зв`язку з неможливістю проведення перевірки банкрута податковим органом. Тобто, обставини, пов`язані з виконанням податковим органом своїх повноважень, не можуть бути підставами для зупинення процесу ліквідації господарюючого суб`єкта, а також бути перешкодою для завершення провадження у справі про банкрутство за наявності передбачених законодавством про банкрутство підстав. У цьому висновку апеляційний суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 908/1974/21. З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області (вх.№39839/25 від 12.09.2025) про зобов`язання ліквідатора. Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не встановлено. Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, у зв`язку з чим відхиляються судом апеляційної інстанції, наслідком чого є відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали. Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. В силу ч. 3 ст. 9 КУзПБ та ст. 287 ГПК України дана постанова апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника. Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2025 у справі № 904/1328/25 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2025 у справі №904/1328/25 залишити без змін. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано 18.05.2026 Головуючий суддя В.Ф. Мороз Суддя О.Г. Іванов Суддя А.Є. Чередко