Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/4861/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.04.2026 року м. Дніпро Справа № 904/4861/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач) суддів: Іванова О.Г., Кощеєва І.М., при секретарі судового засідання: Кишкань М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Дупляка С.А.) від 17.12.2025р. у справі № 904/4861/25 за позовом Лівобережної спеціалізованої прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення грошових коштів,- ВСТАНОВИВ: Лівобережна спеціалізована прокуратура міста Дніпра звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - відповідач), у якій просив стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь держави в особі Дніпровської міської ради шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 738 853,00 грн. Позов мотивовано обставинами виявлення незаконного порубу дерев на території підвідомчій відповідачу, що завдало збитків у заявленому до стягнення розмірі, який визначено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 "Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природнозаповідний фонд" та урахуванням висновків експерта у кримінальному провадженні. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2025р. у справі № 904/4861/25: - позовні вимоги задоволено; - стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь держави в особі Дніпровської міської ради 738.853,00 грн шкоди. - стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 8 866,24 грн судового збору. Задовольняючи позов суд зазначив, що належними та допустимими доказами підтверджується склад цивільного правопорушення для стягнення збитків, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов`язків щодо охорони та захисту лісу; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу; безпосередній причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; а також вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності. Не погодившись з вказаним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2025 року по справі № 904/4861/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тими обставинами, що у справі не вказано, яке з порушень, перелічених у ст. 105 ЛК України, допустив відповідач, адже виявлення порушення (незаконної порубки) відбулося лише внаслідок активних дій саме з боку відповідача по виконанню своїх обов`язків в сфері охорони лісового господарства. Скаржник посилається на відсутній причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача та шкідливими наслідками у вигляді завдання шкоди незаконною порубкою, також відсутня й провина відповідача, адже останній всіма силами намагався запобігти вчинення незаконної рубки, філією була проведена службова перевірка, складений акт огляду місця правопорушення та складений розрахунок завданої шкоди. Позивачем не вказано жодної дії, якої відповідач не вчинив, а мав би вчинити, щоб запобігти незаконній порубці лісу, також не вказав перелік дій (заходів), спрямованих на охорону лісових ресурсів, недотримання яких відповідачем безпосередньо призвело до незаконної порубки лісових ресурсів. У даному випадку завдана шкода лісу не є об`єктивним наслідком поведінки або бездіяльності відповідача. Не вбачається й жодного недотримання відповідачем процедури перевірки лісових ресурсів, які знаходяться у його постійному користуванні, та невжиття заходів реагування з питання незаконної вирубки лісів. Також скаржник посилається, що у силу дії форс-мажорних обставин (введення воєнного стану на території України та встановлення комендантської години на території України) не мав можливості та в повній мірі здійснювати заходи щодо охорони лісів. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, її розгляд призначено в судове засідання на 27.04.2026р. о 14:45 год. Прокурор проти задоволення позову заперечує та зазначає, що саме на відповідача, як на постійного лісокористувача законодавством покладений обов`язок щодо організації і охорони лісів, які перебувають в його користуванні. Неналежне виконання визначених обов`язків, щодо охорони лісів, тобто протиправна бездіяльність, яка полягає у недотриманні положень ст. ст. 19, 64, 86, 89, 90 ЛК України є наслідком незаконної порубки невстановленими особами 41 дерева породи акація біла у кварталі 22 виділу 7 Обухівського лісництва Новомосковського надлісництва і як наслідок спричинення державі шкоди у розмірі 738 853 грн. Вказана протиправна бездіяльність відповідача перебуває в причинно - наслідковому зв`язку зі спричиненням шкоди, тобто настанням негативних наслідків. Саме відповідач, як постійний лісокористувач, який не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустивши самовільну вирубку лісу, зобов`язаний відшкодувати спричинену державі шкоду. Прокурор зазначає, що є необґрунтованим посилання відповідача на припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану згідно постанови Кабінету Міністрів України № 303 від 13.03.2022 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану", оскільки відповідач не належить до органів державного контролю, а є господарюючим суб`єктом, що займається веденням лісового господарства, охороною та відтворенням лісів. Позивач у судовому засіданні також заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлений належним чином. Враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справі в судове засідання обов`язковою, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності відповідача. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 13.12.2024 за результатами перевірки працівниками лісового господарства Обухівського лісництва Новомосковського надлісництва філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" виявлено незаконний поруб дерев, а саме: в кварталі 22 виділ 7, виявлено незаконний поруб дерев породи "Біла Акація" а в кількості 41 дерево, що розташовані в адміністративних межах Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської територіальної громади, було складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства. Відповідні відомості 14.02.2024 ВП №1 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024041630000192. Відповідно до розрахунку збитків за фактом незаконної порубки лісу на території Обухівського лісництва у кварталі 22 виділ 7, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 "Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природнозаповідний фонд", загальний розмір збитків склав 935 387,30 грн. Під час досудового розслідування вищезазначеного кримінального провадження, з метою підтвердження чи спростування суми нарахованих збитків завданих державі, слідчим призначено судову інженерно-екологічну експертизу. Згідно висновку експерта від 29.07.2025 №СЕ-19/104-25/29676-ФХЕД розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок незаконної, як встановлено слідством, вирубки до ступеня припинення росту 41 дерева, породи акація біла, розташованих у кварталі 22 виділу 7 Обухівського лісництва, яке знаходиться в межах АмурНижньодніпровського району м. Дніпра, що проведений Філією "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України" Обухівське лісництво Новомосковське надлісництво, та складає 935 387,30 грн, не підтверджується на суму 196 534,30 грн. Розбіжність у розрахунках виникла на стадії визначення індексу споживчих цін (індекс інфляції) і, який визначається відповідно до "Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду підприємствами, установами, організаціями та громадянами". Враховуючи викладене, з урахуванням висновків експерта у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР №12024041630000192 від 14.02.2024, прокуратурою заявляються вимоги щодо стягнення коштів із розрахунку: 935 387,30 грн 196 534,30 грн. = 738 853,00 грн. За наявною інформацією Філії "Східний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, залишається невідшкодованою. Відтак прокурор зазначає, що навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача Філії "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України" Обухівського лісництва Новомосковського надлісництва, а саме: незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача вимог статей 89, 90 Лісового кодексу України, оскільки постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території в межах кварталу 22 виділ 7, який знаходиться на території Дніпровської міської територіальної громади, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави. Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно з приписами частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Порушення інтересів держави в даному випадку полягають у ненадходженні протягом тривалого часу до спеціального фонду місцевих бюджетів грошових стягнень за шкоду, заподіяну відповідачем державі внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, у тому числі лісів, в результаті незаконних порубок дерев на землях лісогосподарського призначення. Звертаючись з цим позовом до суду в інтересах держави, прокурор визначив уповноваженими органами у спірних правовідносинах Дніпровську міську раду. Відповідно до положень ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами п. б, ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів. Статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Таким чином органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах, є Дніпровська міська рада. Дніпропетровською обласною прокуратурою з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах поінформовано Дніпровську міську раду про виявлені порушення вимог законодавства. Згідно з інформацією Дніпровської міської ради від 27.08.2025 заходи щодо стягнення збитків, завданих незаконною порубкою дерев у кварталі 22 виділи 7 Обухівського лісництва у сумі 738 853,00 грн, не вживались. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". На виконання зазначених норм прокуратурою попередньо, до пред`явлення позову, листом від 28.08.2025 № 52-7343вих-25 повідомлено позивача про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову. Враховуючи, що Дніпровською міською радою будь-які заходи щодо захисту інтересів держави не прийнято, вказане свідчить про бездіяльність компетентного органу. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі визначеного ним позивача. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Відповідно до ст. 16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки. Отже, суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України. За приписами ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства. Положеннями ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень. Частиною 5 ст. 86 ЛК України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів. За приписами ст. 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди. Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж, підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17). Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої інстанції керувалися доведеністю прокурором належними та допустимими доказами в порядку вимог статей 74, 76-77 ГПК України наявності складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди. Філією "Східний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" надано копію плановокартографічних матеріалів лісовпорядкування з відображенням місця порубки в кварталі 22 виділ 7 Обухівського лісництва Новомосковського надлісництва, таксаційний опис кварталу 22 виділ 7 Обухівського лісництва Новомосковського надлісництва. Відповідно до указаних лісовпорядних документів земельна ділянка, площею 6,3 га, у кварталі 22 виділі 7 входить до складу Обухівського лісництва та відноситься до земель лісогосподарського призначення Філії "Східний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України". Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Згідно з п. 3.1. Положення, затвердженого наказом ДСГП "Ліси України" № 184 від 16.01.2025, Філія є відокремленим структурним підрозділом ДСГП "Ліси України", яка не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства. Відповідно до п. 7.8. Положення, на земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні ДСГП "Ліси України", свою господарську діяльність здійснює Філія. Згідно п. 2.2.2. Положення предметом діяльності Флії є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок. Відтак, відповідач, як постійний лісокористувач, повинен забезпечити охорону та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду. Матеріалами справи доведено факт незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв`язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу. Відсутність визначеного чіткого переліку заходів направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок не звільняє відповідача від необхідності забезпечення його схоронності. Доводи апелянта про відсутність вини відповідача та вплив воєнного стану на виконання ним обов`язків, колегія суддів відхиляє. Як вже зазначалося вище, відповідач є постійним лісокористувачем у розумінні статей 16, 17, 19, 86, 89 ЛК України, а тому саме на нього покладено обов`язок забезпечення охорони та збереження лісових насаджень. Факт незаконної порубки дерев на території, що перебуває у постійному користуванні відповідача, свідчить про неналежне виконання ним покладених законом обов`язків, незалежно від того, чи встановлено осіб, які безпосередньо вчинили порубку. Посилання апелянта на воєнний стан не звільняють його від цивільно-правової відповідальності, оскільки такі обставини самі по собі не унеможливлювали здійснення всіх передбачених законом заходів охорони лісу. Апелянтом не доведено, що ним було вжито всіх можливих і достатніх заходів для запобігання незаконним рубкам. Необґрунтованим є і посилання відповідача на припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану згідно постанови Кабінету Міністрів України № 303 від 13.03.2022 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану", оскільки відповідач не належить до органів державного контролю, а є державним спеціалізованим підприємством. Доводи відповідача щодо самостійного виявлення порушення та звернення до правоохоронних органів не свідчать про вчинення своєчасних заходів щодо недопущення такого порушення, а спрямовані на усунення наслідків власного неналежного виконання обов`язків щодо недопущення незаконних рубок. Також, апелянт не навів переконливих доводів щодо неправильності визначення розміру завданої шкоди, не заявив клопотань про призначення експертизи та не надав альтернативного розрахунку розміру шкоди. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визнав висновок експерта 29.07.2025 №СЕ-19/1048-25/29676-ФХЕД належним і допустимим доказом розміру заподіяної шкоди. Судом першої інстанції була надана належна оцінка наявним у справі доказам у їх сукупності та встановлено наявність складу правопорушення: 1) незаконної порубки дерев на відомчій відповідачу території, що свідчить про протиправність поведінки постійного лісокористувача; 2) шкоди, розмір якої доказово підтверджено; 3) причинно-наслідкового зв`язку шкоди з протиправною поведінкою відповідача, адже заподіяння шкоди зумовлено невиконанням ним обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок. Вина відповідача презюмується та ним не спростована. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про доведеність належними та допустимими доказами наявності складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення шкоди. З огляду на викладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід покласти на апелянта. З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2025р. у справі № 904/4861/25 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2025р. у справі № 904/4861/25 - залишити без змін. Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України". Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена та підписана 18.05.2026 року. Головуючий суддя А.Є. Чередко Суддя О.Г. Іванов Суддя І.М. Кощеєв