Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/4157/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/4157/23 Головуючий в 1 інст. Вайнраух Л.А. Провадження №33/807/32/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 березня 2026 року місто Запоріжжя Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього адвоката Штенгелова О.В. на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 30 червня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 гривень, Згідно з постановою суду, 25 квітня 2023 року о 00-26 годині за адресою: м.Запоріжжя, Шевченківський район, Донецьке шосе, біля буд.4, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного пристрою Alkotest Drager 6820 (0225). Результат 1,02%. Тест №1879. Від керування транспортним засобом водій відсторонений, про повторність попереджений. Транспортний засіб припаркований без порушень ПДР. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив п.2.9 а Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ N1306 від 10.10.2001, за що передбачена відповідальність згідно з ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Штенгелов О.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову, якою матеріали справи про адміністративне правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №047563 від 25 квітня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення п.2.9 а ПДР, за ч.1 ст.130 КУпАП, направити до певної військової частини для вирішення питання про притягнення військовослужбовця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу про адміністративне правопорушення у відсутність захисника та ОСОБА_1 . Вважає, що зазначені обставини обмежили ОСОБА_1 у справі на захист та праві бути присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надавати відповідні пояснення, а також користуватися іншими правами, визначеними КУпАП. Зауважує на тому, що протокол про адміністративне правопорушення містить в собі відомості про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем певної військової частини та перебуває на посаді механіка-водія. Окрім того, вказує на те, що відеозапис, що долучений до протоколу, також містить в собі відомості про те, що ОСОБА_1 разом зі своїми товаришами по службі прямує на вогневі позиції (02 хвилина 00 секунд відеозапису). Захисник зазначає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив вищевказаних відомостей та відповідні оцінку їм не надав. Суд першої інстанції не мав жодних законних підстав для накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки наявні всі докази того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та водієм транспортного засобу Збройних Сил України і 25 квітня 2023 року виконував військові обов`язки, а не перебував у звільненні або відпустці. Вважає, що у цьому випадку на ОСОБА_1 повинно бути накладено саме дисциплінарне стягнення, оскільки це є безальтернативною та імперативною вимогою ч.3 ст.15 КУпАП. Проте, суд першої інстанції, за наявності передбачених КУпАП підстав, всупереч вимог ч.3 ст.15 КУпАП не направив справу про адміністративне правопорушення до військової частини для накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, а застосував стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами на один рік, що прямо суперечить вимогам КУпАП. Заявлене захисником-адвокатом Штенгеловим О.В. клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 у розгляді справи участі не брав, відомостей про отримання копії оскаржуваної постанови ОСОБА_1 матеріали справи не містять, про наявність оскаржуваного рішення захисник-адвокат Штенгелов О.В. дізнався з сайту «Судова влада України», що матеріалами справи не спростовано, та вже 17 липня 2023 року адвокатом Штенгеловим О.В. подано апеляційну скаргу, тобто зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не вбачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду. Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2024 року клопотання захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Штенгелова О.В. задоволено. Провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката Штенгелова О.В. на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 30 червня 2023 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП зупинено до звільнення його з військової служби. В свою чергу, за змістом положень ст.294 КУпАП, участь в апеляційному розгляді осіб учасників провадження у справі про адміністративне правопорушення не є обов`язковою. Апеляційний суд враховує те, що справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У листі Верховного Суду від 04 грудня 2025 року №718/0/158-25, який адресований апеляційним та місцевим судам загальної юрисдикції, зазначено, що зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, у зв`язку з перебуванням осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, на військовій службі, можливе лише після внесення відповідних змін до КУпАП. У зв`язку з наведеним, провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката Штенгелова О.В. підлягає поновленню. В судове засідання, призначене на 13 березня 2026 року, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Штенгелов О.В. не з`явилися, про день та час судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином, причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання від сторони захисту не надходило. Суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав апеляційний розгляд справи задля виклику ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Штенгелова О.В., останній викликався до суду шляхом направлення судових повісток за допомогою SMS повідомлень за номером телефону, вказаному в рапорті працівника поліції, згідно з відповідними довідками у додатку «Viber» судові повістки є доставленими, крім того здійснено відповідне оголошення на сайті Судової влади України. Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисника, суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним. Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження». Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи. Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення його права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи, проте останній долею цього провадження не цікавиться. Захисник останнього у судові засідання суду апеляційної інстанції теж не з`являється. В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 та його захисника може затягнути цей розгляд на невизначений час. З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Штенгелова О.В., що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП. Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280,283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. З матеріалів справи убачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №047563 від 25 квітня 2023 року; роздруківкою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 від 25 квітня 2023 року, тест №1879, результат 1,02‰; довідкою старшого інспектора ВАП УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Горипавловського І. про відсутність повторності у ОСОБА_1 за ст.130 КУпАП та отримання останнім посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 10 січня 2019 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, за допомогою Alcotest Drager 6820, результат огляду на стан сп`яніння 1,02‰, з результатом оглду ОСОБА_1 погодився, що підтверджується його підписом. Під час проведення огляду поліцейський застосовував технічні засоби відеозапису, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапис здійснювався за допомогою бодікамер №475314, 475285; рапортами; відеозаписом події, де зафіксовано, що ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу, мав ознаки алкогольного сп`яніння, повідомив працівникам поліції, що вживав алкоголь, в установленому законом порядку був здійснений огляд ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу, результат огляду, з яким останній погодився, значно перевищував допустиму норму. Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах. Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи. Факт проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічних засобів, погодження з результатами такого огляду в апеляційній скарзі не оспорюється. Переглядаючи оскаржувану постанову суду в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить таких висновків. Що стосується доводів захисника-адвоката Штенгелова О.В., викладених в апеляційній скарзі, про те, що справу було розглянуто у його відсутність та відсутність ОСОБА_1 , чим порушено їх процесуальні права, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. За змістом положень частини 3 статті 268 КУпАП, присутність осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не є обов`язковою. Те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Штенгелова О.В., не завадило суду повно і всебічно з`ясувати обставини справи та постановити законне та обґрунтоване рішення. Більше того, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено обов`язкового скасування прийнятої в справі постанови через розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При апеляційному розгляді ОСОБА_1 мав можливість реалізувати всі свої процесуальні права в т.ч. право на захист, проте, висновки суду першої інстанції стороною захисту в т.ч. самим ОСОБА_1 , не спростовано. Зазначення працівниками поліції певних даних в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №047563, не свідчить про відсутність складу в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Більш того, певні дані щодо ОСОБА_1 були зафіксовані у вищезазначеному протоколі зі слів самого ОСОБА_1 . Порушень з боку працівників поліції не убачається. Підстав для виклику останніх для допиту під час апеляційного розгляду, жодних підстав не убачається. Більше того, апеляційний розгляд справи неодноразово відкладався задля надання можливості стороні захисту взяти участь в цьому розгляді, проте, у призначені судові засідання ані ОСОБА_1 , ані його захисник не з`явились, що є їх правом, оскільки участь останніх при апеляційному розгляді цієї справи не є обов`язковою. Зазначення апелянта про те, що відеозапис, що долучений до протоколу, також містить в собі відомості про те, що ОСОБА_1 разом зі своїми товаришами по службі прямує на вогневі позиції (02 хвилина 00 секунд відеозапису), правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Так, відповідно до п.2 ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» N2232-XII від 25 березня 1992 року, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби. Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 було зупинено під час виконання обов`язків військової служби, об`єктивно нічим не підтверджується. Більш того, як убачається з відеозапису, ОСОБА_1 зазначив працівникам поліції, що військового квитка при собі він не має. Обставини, на які посилається сторона захисту, які безумовно позитивно характеризують особу ОСОБА_1 , а саме те, що останній проходить військову службу за мобілізацією, виходячи зі змісту чинного законодавства, не можуть бути підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення, яке відноситься до найбільш суспільно шкідливих правопорушень на транспорті. Доводи апелянта про те, що вказана справа не підлягає розгляду судом, а ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності оскільки, він є військовослужбовцем та на цей момент виконує службові обов`язки, є помилковими з огляду на таке. Згідно з вимогами ч.2 ст.45 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» N 551-XIV від 24 березня 1999 року, за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративне правопорушення. Окрім того, відповідно до вимог ст.15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, на загальних підставах. Тому, в цьому випадку адміністративні матеріали оформлені та протокол про адміністративне правопорушення обґрунтовано складені працівником поліції, що повністю відповідає вимогам ст.255 КУпАП. Відповідно до вимог ст.221 КУпАП, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі, статтею 130 цього Кодексу. Тобто, підвідомчість справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься виключно до компетенції судів. Відповідаючи на доводи сторони захисту про безпідставність накладеного на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки останній є військовослужбовцем та водієм транспортного засобу Збройних Сил України, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Відповідно до вимог ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Відповідно до вимог ч.4 ст.30 КУпАП, позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, у рішенні в справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Як вже зазначено вище, діяння, які кваліфікуються за ст.130 КУпАП, є найбільш суспільно шкідливими з правопорушень на транспорті. Законодавством України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості накладення на особу, яка вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, іншого стягнення, ніж передбачене санкцією цієї статті, або ж звільнення від стягнення. Отже, при накладені адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП. Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 30 червня 2023 року. Апеляційну скаргу захисника адвоката Штенгелова О.В. залишити без задоволення. Постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 30 червня 2023 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду С.В. Дадашева Дата документу Справа № 336/4157/23