Постанова 4857 № 140/10535/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/10535/25 пров. № А/857/55441/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Носа С.П., суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі №140/10535/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій,- суддя у І інстанції Андрусенко О.О., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складення повного тексту рішення не зазначено, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними щодо переведення на пенсію по віку із застосуванням середньої заробітної плати за 2014-2016 роки; зобов`язання здійснити з 12.03.2025 нарахування та виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати відповідно до частини 2 статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2020-2022 роки). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років за нормами Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII). У зв`язку з досягненням пенсійного віку на підставі поданої заяви позивачу з 08.01.2023 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. При цьому для визначення розміру пенсії за віком відповідачем було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки. Позивач вважає, що своїми діями відповідач порушує її право на належне пенсійне забезпечення, оскільки перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за нормами Закону №1058-ІV є первинним призначенням такого виду пенсії в солідарній системі страхування. Тому при фактичному первинному призначенні пенсії за віком для обрахунку розміру пенсії має застосовуватись показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом №1058-ІV (у цьому разі за 2020-2022 роки). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.01.2023 №965080153053 в частині обчислення розміру призначеної ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 з 12.03.2025 перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, який у своїй скарзі просить таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Скаржник звертає увагу, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Частина третя статті 45 Закону № 1058-ІV вказує на порядок переведення з одного виду пенсії на інший. Так, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії. Крім того, стверджує що належним відповідачем у справі повинен бути ГУ ПФУ у Волинській області. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_1 13.08.2013 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії від 07.11.2022 (а.с. 8), розрахунком стажу (форма РС-право) (а.с. 9). 08.01.2023 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. Заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з прийняттям рішення від 23.01.2023 №965080153053 про перерахунок пенсії (а.с. 24). Як слідує із вказаного рішення, ОСОБА_1 з 08.01.2023 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV та її пенсія обчислена з урахуванням середнього заробітку по Україні за 2014-2016 роки (проіндексований), що не є спірним та підтверджується розрахунком заробітку для обчислення пенсії (а.с.26-29). Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернувся з даним позовом до суду. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. У статті 9 Закону №1058-IV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 (справа №127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону №1058-IV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Позивачу у справі №127/7522/17 було призначено пенсію відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення», а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV позивач звернувся вперше, а тому судом не приймалися доводи касаційної скарги, так як мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. Після призначення пенсії за вислугу років він продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. На підставі викладеного, Верховний Суд у справі №127/7522/17 погодився із висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати на одну застраховану особу в Україні за 2014-2016 роки. Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV. Зазначена

позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17. У справі, що розглядається, апеляційний суд встановив, що позивачу 13 серпня 2013 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV останній звернувся вперше в 2023 році, а тому пенсія позивача повинна обчислюватись із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме, за 2020-2022 роки. Таким чином апеляційний суд зазначає, що в даному випадку має місце призначення позивачу пенсії за віком за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону, а тому у відповідача відсутні підстави для застосування до спірних відносин положень частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV. Щодо доводів апелянта про те, що належним відповідачем повинен бути ГУ ПФУ у Волинській області, слід зазначити, що саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.01.2023 №965080153053 обчислено розмір призначеної ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки, а отже судом першої інстанції вірно задоволено позовні вимоги саме до цього відповідача. Застосовуючи ці висновки до обставин справи, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі №140/10535/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук