Постанова Полтавський апеляційний суд № 524/1728/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/1728/24 Номер провадження 22-ц/814/226/26Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І. за участю секретаря Ракович Д. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 березня 2025 року, ухвалене в місті Кременчуці під головуванням судді Андрієць Д. Д., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні з донькою та визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою, в с т а н о в и в: У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, у якому просив усунути перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення запропонованих способів особистого спілкування. Позов мотивовано тим, що з 20.10.2017 він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_1 , який розірвано рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06.12.2020. Від даного шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу проживає з матір`ю, а він справно виконує свої фінансові зобов`язання щодо утримання дитини, щомісячно сплачує аліменти. Фактично з моменту розірвання шлюбу у них з відповідачем почалися непорозуміння щодо його участі у вихованні доньки, її відвідуванні, виникли штучні перешкоди зі сторони відповідача та осіб, які проживають разом з донькою, стосовно неможливості його нормального спілкування з нею. Мирним шляхом врегулювати дане питання не вдається, це призводить лише до конфліктів. Рішенням Кременчуцької міської ради від 17.03.2022 № 307 було встановлено йому способи участі у вихованні дитини, проте дане рішення відповідач виконувати відмовляється. Востаннє він бачився з донькою 09.05.2022, оскільки з 2022 року відповідач з дитиною перебувають за межами України і спілкування з дитиною взагалі припинилося. Попри всі його намагання налагодити зв`язок з донькою не вдається, що ускладнюється також перебуванням її за кордоном. Вказане, на його думку, порушує його права як батька та права доньки на участь обох батьків в її житті, а тому він змушений звернутися до суду з позовом для захисту своїх батьківських прав. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 березня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визначено такі способи участі ОСОБА_2 у вихованні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,: 1) особисті побачення два рази кожного тижня за погодженням безпосередніх днів між батьками з 10:00 год до 14:00 год: в перші три місяці із початку фактичного виконання рішення суду - в присутності матері, в подальшому - без присутності матері із обов`язком батька на повернення дитини до місця постійного проживання із матір`ю; 2) зобов`язано ОСОБА_1 у період воєнного стану в Україні і перебування дитини у цей час за кордоном організовувати спілкування ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_2 у режимі відеозв`язку два рази на тиждень протягом не менше 30 хвилин за погодженням між батьками часу такого спілкування за умови, що це не порушуватиме розпорядку дня дитини. Порядок виконання способу участі батька у спілкуванні та вихованні доньки, визначеного у пункті 1 абзацу другого резолютивної частини рішення, відстрочено судом на час перебування ОСОБА_4 за кордоном у період дії воєнного стану в Україні. В іншій частині вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 , як батько ОСОБА_4 , має право на спілкування із донькою та прийняття участі у її вихованні. При цьому в ході судового розгляду не встановлено обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із донькою, чи обставин, які б свідчили, що таке спілкування перешкоджатиме нормальному розвитку дитини чи буде мати негативний вплив на дитину. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове з урахуванням висновку органу опіки та піклування стосовно можливості надання спілкування батька і дитини у режимі відеозв`язку. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що при ухваленні рішення не було отримано органу опіки та піклування щодо забезпечення можливості спілкування дитини з батьком, тобто фактично не було досліджено можливість їх спілкування в порядку, який визначений судом в оскаржуваному рішенні. Вказує, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахуванням кожних конкретних обставин справи. Наголошує, що при розгляді даної категорії справ участь органу опіки та піклування та надання ним письмового висновку щодо розв`язання спору є обов`язковою умовою, тому за відсутності такого висновку рішення суду першої інстанції є передчасним. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. По справі встановлено, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Кременчуцьким міським відділом ДРАЦС ГТУЮ в Полтавській області 13.04.2018. Після розірвання шлюбу сторін дитина проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 . У добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо способів участі батька, який проживає окремо від дитини, у спілкуванні та вихованні дитини. Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради «Про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою гр. ОСОБА_2 » № 307 від 17.03.2022, встановлено ОСОБА_2 для участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі способи участі: побачення першої та третьої п`ятниці місяця після 17:30 год до 08:00 год понеділка з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її перебування/проживання на побачення та повернення дитини за місце її перебування/проживання; спільний щорічний відпочинок влітку протягом 7 календарних днів під час відпустки батька, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця перебування/проживання на відпочинок та повернення дитини за місцем проживання. По справі встановлено, що вказане рішення органу опіки та піклування щодо способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною не виконується. Згідно інформації з бази даних «Відомості про осіб, які переткнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» за період з 01.01.2021 по 19.12.2024, наданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України, дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 20.03.2022 виїхала за межі України, де перебувала до 25.04.2002, та знов виїхала 05.05.2022 і до України не поверталась. Задовольняючи позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції вірно виходив з того, що дитина має право на сімейне виховання та безперешкодне спілкування з батьком, який проживає окремо. Способи участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною визначено судом з урахуванням воєнного стану, що діє в Україні з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією рф проти України та унеможливлює особисті побачення батька і дитини, яка перебуває за межами України. Водночас у таких умовах сучасні технології дозволяють батькові не втрачати прямі контакти з дитиною та підтримувати з нею особисті зв`язки за допомогою засобів відеозв`язку, який відповідач має забезпечити у визначений судом час. Доводи апеляційної скарги відповідача, що судом не було отримано висновку органу опіки та піклування щодо можливості такого спілкування батька з дитиною є безпідставними та відхиляються апеляційним судом. Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частини перша, друга статті 159 СК України). Згідно зі статтею 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.91 (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Відповідно до частини третьої статті 9 Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування. Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Статтею 153 СК України встановлено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Наведені норми вказують на те, що батько або мати, які проживають окремо від дитини, мають беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, а іншій з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати такому спілкуванню, якщо воно відбувається в інтересах дитини та не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Відповідно до частин четвертої, п`ятої шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Згідно із частиною шостою статті 56 ЦПК України органи державної влади та місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне. По справі встановлено, що про вирішенні питання щодо способів участі позивача у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , брав участь Орган опіки та піклування виконавчого Комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. На виконання ухвали суду від 18.10.2024 щодо надання висновку в порядку статті 19 СК України представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької мінської ради Бойченко О. С. повідомила суд про неможливість надання такого висновку у зв`язку з проживанням відповідача ОСОБА_8 з донькою за межами України, а тому здійснити обстеження умов проживання гр. ОСОБА_8 та провести відповідну бесіду з малолітньою ОСОБА_7 не виявилося можливим. При розгляді справи просила врахувати рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради «Про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою гр. ОСОБА_2 » № 307 від 17.03.2022. Як зазначив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 (провадження № 61-12112сво22), передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв`язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо. Виходячи із встановлених фактичних обставини справи на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції визначив той порядок участі батька у вихованні малолітньої дитини, який достатнім чином забезпечить їх особисте спілкування, що відповідає найкращім інтересам дитини з урахуванням факту перебування її за межами України. Неможливість надання органом опіки та піклування свого висновку щодо такого способу участі позивача у вихованні дитини не свідчить про неправильність рішення суду першої інстанції та не є підставою для його скасування. За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 березня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді Г. Л. Карпушин О. І. Обідіна