Постанова Полтавський апеляційний суд № 537/5036/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 537/5036/24 Номер провадження 22-ц/814/1713/26Головуючий у 1-й інстанції МУРАШОВА Н. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання: Буйновій О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова Руслана Анатолійовича на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 02 грудня 2025 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна подружжя, припинення права власності на частку у спільному майні подружжя, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна подружжя, - В С Т А Н О В И В : 26.09.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила: 1) стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію в розмірі 242772,89 грн, що становить 1/2 частину ринкової вартості відчуженого ним без її згоди їх спільного майна вантажного автомобіля MAN, модель 18.224, 2003 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , 2) припинити право власності ОСОБА_1 на належну їй 1/2 частку у транспортному засобі MAN, модель 18.224, 2003 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 . В обґрунтування позову зазначено, що 17.09.2021 року ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 . У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася спільна дитина ОСОБА_4 . Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 25.10.2023 року, яке набрало законної сили 25.11.2023 року, їх шлюб розірвано. В період шлюбу за спільні кошти подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали майно, а саме: 1) 21.03.2022 року автомобіль BMW 320, 2004 р.в., зареєстрований на ОСОБА_1 , проданий останнім 25.04.2023 року. 2) 30.12.2022 року вантажний автомобіль MAN, модель 18.224, 2003 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований на ОСОБА_2 , проданий 07.09.2024 року, 3) 07.04.2023 року автомобіль BMW 3181, 1992 р.в., зареєстрований на ОСОБА_2 , проданий останнім 18.07.2023 року. Після розірвання шлюбу у володінні відповідача ОСОБА_2 залишився зареєстрований на нього спільний автомобіль подружжя вантажний автомобіль MAN, модель 18.224, 2003 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 . Проте 07.09.2024 року ОСОБА_2 відчужив без згоди співвласниці ОСОБА_1 цей автомобіль, належний їм на праві спільної власності подружжя. Згідно з висновком експерта від 22.07.2024 року №99, за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження установлено, що вартість вантажного автомобіля MAN, модель 18.224, 2003 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , яка визначена без його огляду, становить 485486,78 грн. Тому враховуючи презумпцію рівності часток подружжя у їх спільному майні, з огляду на положення ст. ст. 60, 70, 71 СК України, ОСОБА_1 вважала, що ОСОБА_2 має сплатити їй грошову компенсацію вартості проданого ним без її згоди спільного майна подружжя в розмірі 242772,89 грн, що становить належну їй у спільному майні 1/2 частину ринкової вартості транспортного засобу MAN, модель 18.224, 2003 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 . Тому ОСОБА_1 звернулася за захистом своїх майнових прав до суду з цим позовом про стягнення на її користь компенсації в розмірі частки відчуженого чоловіком без її згоди спільного майна подружжя. При зверненні до суду ОСОБА_1 понесла судові витрати, попередній розрахунок яких становить: судовий збір 2427,72 грн., витрати на проведення експертом товарно-транспортного дослідження 2300 грн., витрати на професійну правничу допомогу 30000 грн., які позивач просила покласти на відповідача при ухваленні рішення. 06.02.2025 року відповідач ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , в якому просив в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію в розмірі 130010 гр., що становить належну йому 1/2 частину вартості їх спільному автомобілі BMW 320, 2004 р.в., VIN: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , відчуженого ОСОБА_1 без його згоди. Також просив покласти на ОСОБА_1 судові витрати, понесені ОСОБА_2 при зверненні до суду. В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що у шлюбі 21.03.2022 року подружжям придбано за спільні кошти транспортний засіб BMW320, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , який зареєстрований на ОСОБА_1 .. Проте 25.04.2023 року ОСОБА_1 продала цей автомобіль без згоди чоловіка ОСОБА_2 , а отримані грошові кошти витратила не в інтересах їх сім`ї. За висновком експерта №8 від 03.02.2025 року, ринкова вартість цього автомобіля BMW320, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , становить 230020 грн. Тому враховуючи презумпцію рівності часток подружжя у їх спільному майні, з огляду на положення ст. ст. 60, 70, 71 СК України, ОСОБА_2 вважав, що ОСОБА_1 має сплатити йому грошову компенсацію вартості проданого нею без його згоди спільного майна подружжя в розмірі 130010 грн, що становить належну йому 1/2 частину від 230020 грн. ринкової вартості транспортного засобу BMW320, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 . Тому ОСОБА_2 звернувся за захистом своїх майнових прав до суду з цим позовом про стягнення на його користь компенсації в розмірі частки відчуженого дружиною без його згоди спільного майна подружжя. При зверненні до суду ОСОБА_2 поніс судові витрати, попередній розрахунок яких становить: судовий збір 1300,10 грн., витрати на проведення експертом товарно-транспортного дослідження 2500 грн., витрати на професійну правничу допомогу 30000 грн., які позивач за зустрічним позовом просив покласти на відповідача за зустрічним позовом при ухваленні рішення. 06.06.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , про зміну (збільшення) позовних вимог первісного позову, в якій просили: 1) поновити строк для подання заяви про зміну позовних вимог, як такий, що пропущений з поважних причин, 2) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 294825,92 грн, що становить 1/2 частину ринкової вартості відчуженого ним без її згоди їх спільного майна подружжя вантажного автомобіля MAN, модель 18.224, 2003 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , та транспортного засобу BMW 3181, 1992 р.в. 3) припинити право власності ОСОБА_1 на належну їй 1/2 частину у транспортному засобі MAN, модель 18.224, 2003 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , та 1/2 частину ринкової вартості транспортного засобу BMW 3181, 1992 р.в. В обґрунтування заяви про зміну (збільшення) позовних вимог окрім наведених підстав у первісному позові зазначено, що в період шлюбу за спільні кошти подружжя було придбано майно, а саме: 07.04.2023 року автомобіль BMW 3181, 1992 р.в., зареєстрований на ОСОБА_2 , проданий останнім без її згоди 18.07.2023 року.Після розірвання шлюбу у володінні відповідача ОСОБА_2 залишився зареєстрований на нього вантажний автомобіль подружжя MAN, модель 18.224, 2003 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , який був придбаний на спільні кошти подружжя, а тому належав подружжю на праві спільної власності. Проте 07.09.2024 року ОСОБА_2 відчужив цей вантажний автомобіль без згоди співвласниці ОСОБА_1 , не надав їй грошову компенсацію в розмірі частки відчуженого спільного майна подружжя. Згідно з висновком експерта від 22.07.2024 року №99, за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження установлено, що вартість вантажного автомобіля MAN, модель 18.224, 2003 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , яка визначена без його огляду, становить 485486,78 грн. Згідно з висновком експерта від 30.05.2025 року №74, за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження установлено, що вартість автомобіль BMW 3181, 1992 р.в., яка визначена без його огляду, становить 104106,06 грн. Тому враховуючи презумпцію рівності часток подружжя у їх спільному майні, з огляду на положення ст. ст. 60, 70, 71 СК України, ОСОБА_1 вважала, що ОСОБА_2 має сплатити їй грошову компенсацію вартості проданого ним без її згоди спільного майна подружжя в розмірі 294825,92 грн, що становить 1/2 частину ринкової вартості транспортного засобу MAN, модель 18.224, 2003 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , та 1/2 частину ринкової вартості транспортного засобу BMW 3181, 1992 р.в. Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 02.12.2025 року позов, з внесеними змінами, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна подружжя, припинення права власності на частку у спільному майні подружжя було задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна подружжя було задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відчужене спільне майно без згоди подружжя, з врахуванням зарахування однорідних зустрічних вимог, в розмірі 127733,39 грн. Відмовлено в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати 2091,64 грн. Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету внесений судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, 69,12 грн. З вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 адвокат Ульянов Р.А. та подав апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 02 грудня 2025 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги за первісним позовом, в задоволенні зустрічного позову відмовити. В обґрунтуваннях доводів апеляційної скарги вказує, що суд допустив істотне порушення норм процесуального права, оскільки помилково переклав на ОСОБА_1 тягар доказування тих обставин, які має доводи інша сторона спору. Вказує, що ОСОБА_2 не надав будь-яких доказів того, що отримані ОСОБА_1 від продажу автомобіля кошти були використані нею у власних інтересах. За таких обставин ОСОБА_2 не довів, що кошти за відчужений в період шлюбу автомобіль BMW 320, 2004 року випуску були використані ОСОБА_1 не в інтересах сім`ї або під час фактичного припинення шлюбних відносин, тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з відмовою в позові в частині стягнення з ОСОБА_1 115010 гривень. Акцентує увагу суду, що присуджуючи право власності на автомобіль BMW 3181, 1992 р.в. Р. Карякіну, повинен був стягнути з нього на користь ОСОБА_5 половину першого платежу банку, як платежу, здійсненого на придбання особистого автомобіля за рахунок коштів подружжя. В даному випадку з відповідача ОСОБА_2 слід було стягнути компенсацію за відчуження після розірвання шлюбу двох автомобілів, які є спільною сумісною власністю подружжя в сумі 294825 гривень, а в задоволенні зустрічного позову відмовити за безпідставністю або залишити зустрічну позовну заяву без розгляду через пропуск строку для звернення до суду з зустрічним позовом. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Дашко М.В. прохає апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 02.12.2025 року без змін. Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи був присутній представник позивача, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, що 17.09.2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Кременчуцькому відділі ДРАЦС у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми), актовий запис №109, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим 17.09.2021 року Кременчуцьким відділом ДРАЦС у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми). (а.с.37). ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину ОСОБА_6 . 28.06.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Крюківського районного суду м. Кременчука з позовом до ОСОБА_2 з вимогами про встановлення режиму окремого проживання подружжя, які змінила 19.09.2023 року на розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що з травня 2023 року між подружжям склалися неприязні стосунки, вони стали проживати окремо, припинили шлюбно-сімейні стосунки. Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 25.10.2023 року у справі №537/2547/23, провадження №2/537/827/2023, що набрало законної сили 25.11.2023 року, розірвано шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17.09.2021 року Кременчуцьким відділом ДРАЦС у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми), актовий запис №109. Згідно з листом Територіального сервісного центру МВС №5342 в Харківський, Полтавській та Сумській областях №31/32-5342 від 14.09.2024 року, за ОСОБА_7 в період з 2020 року по 01.01.2024 року були зареєстровані такі транспортні засоби: 1) 19.12.2020 року автомобіль FORD FOCUS, 2017 р.в., об`єм двигуна 1999 см3, який 05.06.2021 року перереєстрований на нового власника, 2) 21.03.2022 року автомобіль BMW 320, 2004 р.в., об`єм двигуна 2171 см3, який 25.04.2023 року перереєстрований на нового власника. (а.с.19). Згідно з Договором купівлі-продажу транспортного засобу №UKRA-236372/2022р від 02.02.2022 року, продавець ТОВ «Українська транспортно-фінансова груп» зобов`язався передати у власність покупця ОСОБА_1 транспортний засіб BMW, модель 320, 2004 р.в., а покупець зобов`язався прийняти і сплатити обумовлену суму. (а.с.39). Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , 21.03.2022 року транспортний засіб BMW 320, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , об`єм двигуна 2171 см3, був зареєстрований за ОСОБА_1 (а.с.83). Згідно з листом Територіального сервісного центру МВС №5348 в Харківський, Полтавській та Сумській областях №31/32-5348/Д-2344-1933-2024 від жовтня 2024 року, 25.04.2023 року ОСОБА_8 придбав транспортний засіб BMW 320, д.н.з. НОМЕР_3 , вартістю 225000 грн. (а.с.89). Згідно з листом Територіального сервісного центру МВС №5342 в Харківський, Полтавській та Сумській областях №31/32-5342 від 04.09.2024 року, за ОСОБА_2 , в період з 2020 року по 01.01.2024 року були зареєстровані такі транспортні засоби: 1) 01.10.2021 року Volkswagen Golf, 1999 р.в., об`єм двигуна 1598 см3 , 2) 30.12.2022 року автомобіль MAN 18.224, 2003 р.в., об`єм двигуна 6871 см3, який 07.09.2024 року перереєстрований на нового власника, 3) 07.04.2023 року автомобіль BMW 3181, 1992 р.в., об`єм двигуна 1796 см3, який 18.07.2023 року перереєстрований на нового власника. (а.с.38). Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу КФ001213 від 21.12.2022 року, Кременчуцька філія ТОВ «Торговий Альянс» зобов`язався передати у власність покупцю ОСОБА_2 транспортний засіб MAN, модель 18.224, 2003 р.в, д.н.з. НОМЕР_6 . Передача транспортного засобу Продавцем та прийняття його Покупцем здійснюється після повної оплати його вартості 5000 грн. Покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання сторонами цього Договору. (а.с.20-21, 101-102). Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засіб MAN, модель 18.224, 2003 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 (а.с.35-36). Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу №5342/2023/3751718 від 07.04.2023 року, продавець ОСОБА_9 зобов`язався передати у власність покупця ОСОБА_2 транспортний засіб BMW, модель 3181, 1992 р.в. Згідно з висновком експерта ОСОБА_10 №99 від 09.07.2024 року, вартість автомобіля MAN, модель 18.224, 2003 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , становить 485486,78 грн., що визначено без його огляду. (а.с.6-18). Згідно з висновком експерта ОСОБА_10 №8 від 03.02.2025 року, вартість автомобіля BMW 320, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , станом на 25.04.2023 року становить 230020 грн., що визначено без його огляду. (а.с. 92-100). Згідно з висновком експерта ОСОБА_10 №74 від 30.05.2025 року, вартість транспортного засобу BMW 3181, 1992 р.в., об`єм двигуна 1796 см3 , становить 104106,06 грн. (а.с. 140-144). Сторони не оспорювали факт купівлі та продажу спірного майна, не оспорювали визначену експертом вартість цього майна спірних трьох автомобілів на момент розгляду справи та проведення дослідження. Також ОСОБА_2 подав укладений ним з АТ «Універсал Банк» Кредитний договір, який складається із Заяви Клієнта №20.20.0006441729 від 06.04.2023 року, Паспорту споживчого кредиту «Розстрочка на карту» від 06.04.2023 року, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит від 06.04.2025 року. За умовами Кредитного договору №20.30.0006441729, укладеного 06.04.2023 року ОСОБА_2 з АТ «Універсал Банк», ОСОБА_2 отримав у Банку кредит «Розстрочка на карту» у виді невідновлювальної кредитної лінії для здійснення платежу в розмірі 110000 грн., строк кредитування 13 місяців, кредит він мав погасити згідно з Графіком щомісячними ануїтентними платежами в розмірі 10551,54 грн., в цілому сплатити Банку 137170 грн. з урахуванням відсотків за користування кредитом та комісій за надання та обслуговування кредиту (13 платежів, без авансового платежу, перший платіж 06.05.2023 року, останній платіж 06.05.2024 року). Згідно з випискою про рух коштів з банківського рахунку ОСОБА_2 в АТ «Універсал банк», ОСОБА_2 виконав в повному обсязі свої зобов`язання за Кредитним договором №20.30.0006441729 від 06.04.2023 року, сплатив АТ «Універсал Банк» в період з 06.05.2023 року по 06.05.2024 року щомісячними ануїтентними платежами загальну суму 137170 грн. Задовольняючи частково первісний позов та задовольняючи повністю зустрічний позов суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль BMW 3181, 1992 року випуску, був придбаний ОСОБА_2 за кредитні кошти, отримані ним особисто за кредитним договором від 06.04.2023 року, а погашення кредиту здійснювалося ним самостійно вже після припинення шлюбно-сімейних відносин між сторонами. З огляду на відсутність доказів придбання цього автомобіля за спільні кошти подружжя, суд дійшов висновку, що транспортний засіб є особистою приватною власністю ОСОБА_2 та не належить до спільного сумісного майна подружжя, у зв`язку з чим не підлягає поділу, а його відчуження не потребувало згоди ОСОБА_1 . Разом із тим суд встановив, що автомобіль BMW 320, 2004 року випуску, був спільною сумісною власністю подружжя та був відчужений ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 , тому останній має право на компенсацію вартості 1/2 частки такого майна. Аналогічно суд визнав обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 щодо компенсації за відчуження без її згоди вантажного автомобіля MAN 18.224, 2003 року випуску, який також належав до спільного майна подружжя. Враховуючи зустрічний та однорідний характер заявлених вимог, суд здійснив їх зарахування та ухвалив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між визначеними сумами компенсації у розмірі 127733,39 грн. У решті позовних вимог ОСОБА_1 суд відмовив у зв`язку з недоведеністю. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин. Згідно з ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Статтею 69 Сімейного кодексу України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. азом із цим, частиною шостою статті 57 СК України передбачено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. При вирішенні питання про правовий режим майна подружжя з`ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу. Положення цієї норми стосуються випадків, коли дружина та чоловік спільно не проживають, але без встановлення режиму окремого проживання, передбаченого статтею 119 СК України. Законодавець розмежовує правовий режим майна, набутого дружиною, чоловіком після встановлення судом режиму сепарації (стаття 119 СК України), і майна, набутого за обставин, визначених у частині шостій статті 57 СК України. На майно, набуте дружиною, чоловіком у період шлюбу, але за час окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя. Тому у разі виникнення спору щодо цього майна спростувати вказану презумпцію має та сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю. Правові підстави для визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені у статті 57 СК України, у пунктах 1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в поряд ку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 725/1776/18, майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, при його розподілі ділиться в рівних частках між ними, якщо шлюбним договором або домовленістю не визначено іншого. Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Судом першої інстанції встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 17.09.2021 року та мають спільну дитину. Із травня 2023 року подружжя припинило спільне проживання та шлюбно-сімейні відносини, а рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 25.10.2023 року шлюб між сторонами було розірвано. У період шлюбу за сторонами були зареєстровані транспортні засоби, зокрема за ОСОБА_1 автомобіль BMW 320, 2004 року випуску, який 25.04.2023 року був відчужений за 225000 грн., а за ОСОБА_2 автомобілі MAN 18.224, 2003 року випуску, та BMW 3181, 1992 року випуску. Згідно з висновками експерта, ринкова вартість автомобіля MAN 18.224 становила 485486,78 грн., автомобіля BMW 320 230020 грн., а автомобіля BMW 3181 104106,06 грн. Сторони не заперечували факт придбання та продажу вказаних транспортних засобів, а також визначену експертами їх вартість. Також судом встановлено, що 06.04.2023 року ОСОБА_2 уклав з АТ «Універсал Банк» кредитний договір на суму 110000 грн. строком на 13 місяців без авансового внеску. Отримані кошти були використані для придбання автомобіля BMW 3181, а кредит повністю погашений ним особисто у період з травня 2023 року по травень 2024 року шляхом щомісячних платежів на загальну суму 137170 грн. Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки автомобіль BMW 3181, 1992 року випуску, був придбаний ОСОБА_2 за рахунок кредитних коштів, отриманих ним особисто на підставі кредитного договору від 06.04.2023 року, а погашення кредитних зобов`язань здійснювалося ним самостійно після фактичного припинення шлюбно-сімейних відносин між сторонами. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що вказаний транспортний засіб був придбаний за спільні кошти подружжя, у зв`язку з чим суд обґрунтовано визнав його особистою приватною власністю ОСОБА_2 , яка не входить до складу спільного сумісного майна подружжя та не підлягає поділу. Відтак відчуження цього автомобіля не потребувало отримання згоди ОСОБА_1 . Разом із тим колегія суддів вважає правильним висновок районного суду щодо того, що автомобіль BMW 320, 2004 року випуску, належав сторонам на праві спільної сумісної власності та був відчужений ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 , у зв`язку з чим останній має право на отримання компенсації вартості 1/2 частки зазначеного майна. Також обґрунтованими є висновки суду про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації за відчуження без її згоди вантажного автомобіля MAN 18.224, 2003 року випуску, який також входив до складу спільного майна подружжя. З огляду на зустрічний та однорідний характер заявлених сторонами вимог, суд першої інстанції правомірно здійснив їх зарахування та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різниці між сумами компенсації у розмірі 127733,39 грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 суд обґрунтовано відмовив через їх недоведеність. Що стосуються доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере до уваги, оскільки доводи апеляційної скарги викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при перегляді його в апеляційному порядку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін. Щодо витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне. Так, згідно з ч. 1 ст. 15, ст. 133 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. За ч.ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Установивши, що заявлений до стягнення розмір правничих витрат, понесених ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції становить 15 000,00 грн., колегія суддів дійшла висновку, що такий розмір не є співмірним зі складністю справи, та обсягом наданих адвокатом правничих послуг. Отже, з огляду на рівень складності справи та реальності правничих витрат, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4000,00 грн. правничих витрат, понесених в суді апеляційної інстанції В іншій частині стягнення слід відмовити з підстав їх невідповідності критерію пропорційності у цивільному судочинстві. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова Руслана Анатолійовича - залишити без задоволення. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 02 грудня 2025 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлено 13 травня 2026 року. Головуючий суддя: _____________________________ Г.Л. Карпушин Судді: ___________________ С.Б. Бутенко _________________ О.І. Обідіна