Постанова 4814 № 554/14537/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/14537/25 Номер провадження 22-ц/814/2412/26Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., за участі секретаря судового засідання: Буйновій О.П., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Акцент-Банк" на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : У жовтні 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 36809,04 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн. а також 20200 грн витрат на правничу допомогу. В обгрунтування позову вказувало, що 14.03.2023 року між банком та ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. На підставі вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява про приєднання до Умовта Правил надання Банківських послуг у АТ «А-Банк» разом з Умовами та правилами і Тарифами, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Вказує, що банк свої зобов`язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40.8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, однак відповідач своїх обов`язків з вчасного повернення кредитних коштів не виконав, у зв`язку з чим станом на 14.07.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 36809,04 грн, та складається з: 26064,94 грн - заборгованості за кредитом; 10744.10 грн - заборгованості по відсоткам. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14.3.223 р. у сумі 26 064,94 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 1715,30 грн. та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Роз`яснено порядок оскарження заочного рішення. З вказаним рішенням суду в частині незадоволених позовних вимог не погодився АТ «Акцент-банк» та подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прохає скасувати рішеннярайонного суду в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ «Акцент-банк» в цій частині у повному обсязі та стягнути понесені витрати по оплаті судового збору та на правничу допомогу в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для стягнення проценів, оскільки в Анкеті-заяві відповідач підтвердив своїм підписом про ознайомлення з Тарифами та Умовами і Правилами, та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Також, в матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту, в якому чітко зазначені та оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та інше. Вказаний паспорт підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 14.03.2023 ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, у якій маються персональні дані ОСОБА_1 . В Анкеті-заяві наявна відмітка про згоду відповідача з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між особою і банком договір про надання банківських послуг та ознайомлення з договором про надання банківських послуг до його укладання і згоду з його умовами, зобов`язання виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті банку. (а.с.15). Судом також встановлено, що 14.03.2023 року ОСОБА_1 підписав заяву про відкриття поточного рахунку в А-Банку (а.с.17). Крім того, 14.03.2023 року відповідачем підписано заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком (а.с.16). Також встановлено, що до кредитного договору банк додав Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена», підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , у якому наявна відмітка про підтвердження 14.03.2023 останнім ознайомлення з дійсними Умовами та Правилами надання банківських послуг (а.с.18-19). Згідно довідки на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки: № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 строком дії до грудня 2031 року (а.с.22). Із довідки за лімітами, за кредитним договором б/ н (внутрішньобанківський референс SAMABWFC10076725505) від 14.03.2023 р. вбачається, що 11.12.2023 збільшено кредитний ліміт 15000 грн., 17.12.2023 збільшено кредитний ліміт 20000 грн., 17.12.2023 збільшено кредитний ліміт 20000 грн., 09.02.2024 збільшено кредитний ліміт 24000 грн., 27.02.2024 р. збільшено кредитний ліміт 26100 грн. (а.с.21). Користування кредитними коштами підтверджується випискою по картці ОСОБА_1 (а.с.23-28). Згідно наданого розрахунку заборгованості за договором №б/н від 14.03.2023 станом на 14.07.2025 розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 36809 грн. 04 коп., яка складається із 26064,94 грн. заборгованості за кредитом та 10744,10 грн. заборгованості по відсоткам (а.с.29-34). Задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість лише за тілом кредиту. Разом з цим місцевий суд зазначив, що в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом слід відмовити у зв`язку з недоведеністю, що саме з таким розміром відсотків був ознайомлений відповідач. Проте, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися виходячи з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, розрахунку заборгованості, станом на 14.07.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед Банком за тілом кредиту становила 26064, 94 грн, з огляду на це, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог банку в цій частині. Разом з цим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів, оскільки суд в цій частині не в повній мірі встановив дійсні обставини справи. Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що кредитний договір між сторонами укладено шляхом підписання ОСОБА_1 . Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, згідно зі змістом якої остання погодилася, що вказана Заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування розташованими в рекламному буклеті складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. В Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, підписаній відповідачем відсутні умови щодо погодження відсоткової ставки за користування кредитними коштами та нарахування неустойки за порушення взятих на себе зобов`язань. Разом з тим, позичальником ОСОБА_1 не надано до суду заперечень чи інших доводів, які б вказували на той факт, що останнім не визнаються, як частина договору Умови і Правил надання банківських послуг та тарифи по кредитній картці. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому. Відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-банк». Зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку. Також, ним підписано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена». Позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, отже відповідач погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів (ч.2 ст. 638, ч.2 ст. 642 ЦК України фактичне прийняття пропозиції до укладення договору дією), а отже повинен сплачувати процентну ставку. Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відсутності погодження розміру відсотків за користування кредитними коштами за Договором б/н від 14.03.2023 року є помилковими та не ґрунтуються на матеріалах справи. Статтями 526, 530,610, частини першої статті 612 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/95/12 (провадження №14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України. Відповідно до умов договору укладеного між сторонами на момент звернення позивача до суду строк кредитування за вказаним договором не сплив, а тому кредитором правомірно проведено нарахування процентів та поставлено вимогу про їх стягнення з відповідача. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредиту у розмірі 10744,10 грн. Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Отже, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок. З такою позицією погодився й Верховний Суд у своїй постанові по справі №775/7704/15 від 23.01.2018 року. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 серпня 2022 року, з ухваленням нового рішення прозадоволення позовних вимог АТ «Акцент-банк». Щодо витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне. Пунктами 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Разом з тим, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до частин першої-четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України). При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі КГС від 03.10.2019 р у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 р у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 р у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 р у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 р у справі № 753/1203/18. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №22012025 від 08.04.2025 р., Додаткову угоду № 1 до договору №22012025 про надання правничої допомоги від 08.04.2025 р.(а.с.41-45) Акт прийняття передачі наданої правничої допомоги за договором №22012025 про надання правничої допомоги від 08.04.2025 р. (а.с.49). Загальна сума витрат на правничу допомогу склала 20200 грн. Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та обсяг фактично витраченого часу за надані послуги, апеляційний суд дійшов до висновку, що заявлені представником позивача витрати у розмірі 20200,00 грн. не відповідають критерію розумності, не зовсім є співрозмірними із складністю виконаної роботи, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер. Колегія суддів вважає, що слід стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України). При подачі вної заяви та апеляційної скарги банком сплачено 2422,40+ 3633,60 грн судового збору. Оскільки даною постановою позов банку задоволено повністю, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму понесених ним судових витрат у розмірі, що становить 6056 грн. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Акцент-банк» задовольнити частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 24 лютого2026 року в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості за процентами- скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» заборгованість по процентах за користування кредитом за кредитним договором № б/н від 14.03.2023 року в сумі 10744,10 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» 6056 грн. судового збору та 6000 грн витрат на правничу допомогу, а всього 12056 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлено 11.05.2026 року. Головуючий суддя : _______________________ Г.Л. Карпушин Судді: ___________________ С.Б. Бутенко ___________________ О.І. Обідіна