Ухвала КАС ВС № 440/7781/24

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 14 травня 2026 року м. Київ справа №440/7781/24 адміністративне провадження № К/990/20261/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі №440/7781/24 за позовом Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі, Державної інспекції архітектури та містобудування України до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації, про зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідачка), у якій просив: - припинити право на виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованого в Реєстрі будівельної діяльності ЕСББ за №ІУ051220907477 від 09.09.2022; - скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстровану в Реєстрі будівельної діяльності ЕСББ за № ІУ101221006994 від 07.10.2022; - зобов`язати ОСОБА_1 привести до попереднього стану належну їй частину щойно виявленого об`єкту культурної спадщини "Міський особняк (Будинок з левами)", за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом приведення його до стану, що існував до виконання будівельних робіт на об`єкті: "Реконструкція квартири 3 під нотаріальну контору - нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 " на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт зареєстрованого в Реєстрі будівельної діяльності ЕСББ за № ІУ051220907477 від 09.09.2022 відповідно до характеристик, визначених договором купівлі - продажу від 19.11.2020, технічною інвентаризацією об`єкту станом на 22.05.2020: однокімнатна квартира, загальна площа 50.0 кв.м., житлова площа 31.1 кв. м.; - зобов`язати ОСОБА_1 привести до попереднього стану фасад належної їй частини щойно виявленого об`єкту культурної спадщини "Міський особняк (Будинок з левами)", за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом приведення його до стану, що існував до виконання будівельних робіт на об`єкті: "Реконструкція квартири 3 під нотаріальну контору - нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 " на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт зареєстрованого в Реєстрі будівельної діяльності ЕСББ за №ІУ051220907477 від 09.09.2022, а саме: повернути віконний проріз замість влаштованого входу на головному фасаді по АДРЕСА_1 ; замінити два металопластикові вікна червоного кольору, влаштованих праворуч від влаштованого входу, на два дерев`яних вікна, прибрати встановлені ролети; зняти рекламні конструкції (вивіски), встановлені поруч із входом (праворуч) та над влаштованим входом; повернути надвіконні литі скульптурні декори (маскарон з людським обличчям) над двома вікнами та над влаштованим входом; повернути маскарон з головою лева між вікном та влаштованим входом; замінити гранітні підвіконня на металеві; - скасувати рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Полтавської області Сироти К.О., індексний номер 65123657 від 13.10.2022 про внесення змін до запису про право власності щодо об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 2225896353101, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 в задоволенні позову відмовлено. Позивач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 скасовано та ухвалено постанову, якою позов задоволено. Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі №440/7781/24 повернуто особі, яка її подала як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. На адресу Верховного Суду 04.05.2026 повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (скеровано до суду касаційної інстанції засобами поштового зв`язку 29.04.2026), у якій скаржниця просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 та залишити в силі рішення суду першої інстанції. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що скаржницею вказано підставами касаційного оскарження пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Також заявник касаційної скарги зазначає, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав. Касаційна скарга подана на судове рішення, яке може бути оскаржено згідно із частиною першою статті 328 КАС України. Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Пунктом 4 частини четвертої статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження. Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами статті 257 КАС України. Відповідно до частин першої та другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 прийнято до провадження матеріали справи №440/7781/24 та ухвалено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Підставою звернення до суду із цим позовом слугувало те, що власницею квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 проведено реконструкцію зазначеної квартири в житловому будинку - щойно виявленому об`єкті культурної спадщини "Міський особняк (Будинок з левами)" в нежитлове приміщення з порушенням вимог пам`яткоохоронного законодавства, без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, без погодженої з ним науково-проектної документації, як це передбачено Законом України "Про охорону культурної спадщини". Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки право на виконання будівельних робіт фактично є реалізованим та припинено у зв`язку із завершенням будівництва та введення об`єкта в експлуатацію, задоволення позовних вимог не забезпечить належний судовий захист. При цьому судами наголошено, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації Полтавської області Сиротою К.О. 13.10.2022 проведено державну реєстрацію закінченого будівництвом об`єкту, нежитлове приміщення, індексний номер 65123657, чим підтверджено зміну типу об`єкту нерухомості квартири АДРЕСА_1 із житлової нерухомості на нежитлове приміщення. Судом зауважено, що проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, якою внесені зміни до запису про право власності щодо об`єкту нерухомого майна, здійснено на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта: «Реконструкція квартири 3 під нотаріальну контору - нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 », зареєстрованої у Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за № ІУ101221006994 від 07.10.2022. Також судом апеляційної інстанції враховано, що будівництво "Реконструкція квартири 3 під нотаріальну контору-нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 ", яке передбачало перепланування приміщення житлової квартири під нотаріальну контору, проведено без затвердженого належним чином проекту, розроблення науково-проектної документації та отримання відповідного дозволу органу охорони культурної спадщини. Отже, встановлені обставини стали підставою для припинення права на виконання будівельних робіт, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованого в Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за № ІУ051220907477 від 09.09.202 та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстрованої в Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за №ІУ101221006994 від 07.10.2022. При цьому судом апеляційної інстанції взято до уваги, що скасування у судовому порядку декларації про готовність до експлуатації об`єкта "Реконструкція квартири 3 під нотаріальну контору-нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 " виключає можливість державної реєстрації внесення змін до запису про право власності вказаного об`єкту нерухомого майна, здійсненої на її підставі. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку щодо обгрунтованності частини позовних вимог шляхом скасування рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Полтавської області Сироти К.О., індексний номер 65123657 від 13.10.2022 про внесення змін до запису про право власності щодо об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 2225896353101, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи наявність права на касаційне оскарження, відповідачка зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Втім, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки скаржниця належним чином не обґрунтувала фундаментальність значення саме цієї справи із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Щодо тверджень скаржника про те, що справа становить значний суспільний інтерес, Верховний Суд зауважує, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Проте, скаржник в касаційній скарзі не наводить жодних обґрунтувань, які б давали достатні підстави вважати, що справа становить значний суспільний інтерес. Також скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення. Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання. При цьому, Верховний Суд зазначає, що незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є передбачуваним процесом. Отже, доводи скаржниці про те, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргує, необґрунтованими. Крім цього, підставою касаційного оскарження відповідачка зазначає застосування судом норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України). При цьому, обгрунтовуючи пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, ОСОБА_1 посилається на висновки, які викладено в постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №826/22842/15 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №200/606/18 і вказує правову позицію Верховного Суду, пов`язану із застосуванням принципу "належного урядування". Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1)норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3)висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Разом з цим скаржниця не зазначає норму права, яку застосовано судом апеляційної інстанції без урахування висновку Верховного Суду, а формальне посилання на постанови Верховного Суду (цитування окремих абзаців зазначених постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга). Зокрема, подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Натомість, скаржницею вимоги процесуального закону в цій частині також не виконано. В касаційній скарзі відповідачка, обгрунтовуючи пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, також зазначає про порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 78 КАС України щодо преюдиціальності обставин, встановлених у справі №440/10514/23 (попередня справа за позовом прокуратури до ОСОБА_1 стосовно того ж самого предмета спору). Наведена скаржницею норма (стаття 78 КАС України) є загальною, проте Верховний Суд не формулює висновків щодо застосування загальних норм права, оскільки такі норми мають універсальний характер і їх застосування залежить від конкретних фактичних обставин кожної справи, встановлення яких не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідачки на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. В касаційній скарзі ОСОБА_1 також зазначає, що підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції встановив обставини справи на підставі недопустимих доказів, зокрема: візуальний аналіз фотокарток проведено суддями без залучення експерта, що є, на її переконання, порушенням статей 90, 242 КАС України та пункту 4 частини другої статті 353 КАС України. Водночас, згідно з приписами частини першої статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Вказаним положенням закону встановлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду. Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено доказ, який скаржник вважає недопустимим, обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури. Окрім цього, надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 4 частини другої статті 353 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Колегія суддів наголошує, що судом апеляційної інстанції при вирішенні цього спору враховано висновки Верховного Суду, сформульовані, зокрема, у постановах від 19.08.2020 у справі №826/6660/16, від 22.01.2021 у справі №640/11869/20, від 20.05.2021 у справі №826/7115/17, водночас відповідачка в касаційній скарзі не обгрунтовує підстави для відступу від наведених висновків Верховного Суду та суд касаційної інстанції не вбачає за необхідне відступати від такого висновку. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межу касаційного перегляду, відповідно до статті 341 КАС України. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржуване судове рішення прийняте у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частиною п`ятою статті 328 КАС України, скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити. На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі №440/7781/24 за позовом Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі, Державної інспекції архітектури та містобудування України до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації, про зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач В.М. Шарапа Судді Я.О. Берназюк С.М. Чиркін