Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/12303/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12303/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 15 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила: - визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування періодів роботи з 02.07.1979 по 31.08.1979 та з 01.10.1981 по 20.07.1984 в хмелерадгоспі «імені Куйбишева», що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , виданою на ім`я ОСОБА_1 - протиправною та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 02.07.1979 по 31.08.1979 і а з 01.10.1981 по 20.07.1984 в хмелерадгоспі «імені Куйбишева», що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 виданою на ім`я ОСОБА_1 ; - визнати протиправні дії (бездіяльність) Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування періодів роботи з 12.12.1986 по 19.06.1993 в колгоспі «Восток», що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_2 виданою на ім`я ОСОБА_1 - протиправною та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 12.12.1986 по 19.06.1993 в колгоспі «Восток», що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_2 виданою на ім`я ОСОБА_1 . Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 08.09.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.04.2024 у встановленому законодавством порядку та неприйняття відповідного рішення за результатами її розгляду. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.04.2024 про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 02.07.1979 по 31.08.1979, з 01.10.1981 по 20.07.1984, з 12.12.1986 по 19.06.1993, із прийняттям відповідного рішення з урахуванням правових висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 . В подальшому, позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою щодо зарахування періодів роботи до страхового стажу. Листом від 23.05.2025 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило позивача, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи в хмелерадгоспі імені Куйбишева з 02.07.1979 по 31.08.1979 та з 01.10.1981 по 20.07.1984 в зв`язку з тим, що трудова книжка НОМЕР_3 заповнена з порушенням вимог Інструкції, а саме, не вірно зазначено по батькові « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним. Записи трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 20.12.1986 не відповідають вимогам п.6 Інструкції «Про трудові книжки колгоспників», затвердженої Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 року. Також у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 від 20.12.1986 не зазначено підстави внесення записів (документ, його дата і номер) про встановлений та виконаний мінімум вихододнів. Для розгляду питання можливості зарахування періоду роботи у колгоспі «Восток» з 12.12.1986 по 19.06.1993 необхідно надати уточнюючу довідку про встановлені та вироблені вихододні та документи про зміну назви колгоспу. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не зарахування стажу, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з вказаним позовом за захистом порушених прав. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058). До набрання чинності Законом №1058 стаж роботи для призначення пенсії регламентувався Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон №1788). Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені статтею 56 Закону №1788. Зокрема, частиною 1 статті 56 Закону №1788 встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також, зокрема будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637). Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо не зарахованого позивачу до страхового стажу періодів роботи в хмелерадгоспі імені Куйбишева з 02.07.1979 по 31.08.1979 та з 01.10.1981 по 20.07.1984, колегія суддів враховує наступне. Як встановлено судом першої інстанції, згідно із записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 від 05.07.1979 позивача з 02.07.1979 прийнято на роботу різноробочою пол. бр. №2, а 31.08.1979 звільнена з вступом на навчання. 01.10.1981 прийнята на посаду пом. бригадира 20.07.1984 звільнена за власним бажанням. Вказані записи скріплені печаткою та підписом уповноваженої особи. Отже, трудова книжка позивача містить необхідні записи. Відповідно до архівної довідки трудового архіву Лугинської селищної ради від 28.09.2021 №229 у книгах обліку розрахунків по оплаті праці робітникам хмелерадгоспу ім. Куйбишева с. Будо-Літки значиться ОСОБА_3 (так у документі) за 1979 рік, ОСОБА_3 (так у документі) за 1980-1983 роки. Архівна довідка трудового архіву Лугинської селищної ради від 28.09.2021 №230 містить інформацію про вироблені вихододні. Матеріалами справи встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого 22.02.1997 Лугинським РВ УМВС України в Житомирській області прізвище, ім`я та по батькові позивача (російською) " ОСОБА_1 ". Відповідно до наданої позивачем копії трудової книжки НОМЕР_4 від 05.07.1979, вона заповнена на ім`я (російською) " ОСОБА_1 ". Згідно п. 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. Отже, ім`я, по батькові та прізвище зазначені в трудовій книжці повинні збігатись з ім`ям, по батькові та прізвищем зазначеними в паспорті особи, а не в свідоцтві про реєстрацію актового запису про шлюб. Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 "Про трудові книжки колгоспників" затверджено Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників. Пунктом 2 вказаної постанови встановлено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів, в тому числі на членів риболовецьких колгоспів, з моменту прийняття їх в члени колгоспу. Згідно пунктів 1-3 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудової діяльності членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу. Заповнення трудової книжки вперше проводиться в присутності особи, яку прийнято в члени колгоспу. Відповідно до п. 5 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, в трудову книжку колгоспника вносяться: відомості про трудову участь, зокрема прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Згідно п. 13 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту і правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. При цьому, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №593/283/17). Також згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Зі змісту викладених положень слідує, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Проте, як вірно зазначає суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачами дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах. Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови в їх врахуванні при призначенні пенсії. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №291/99/17. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо не врахування позивачу періоду роботи в хмелерадгоспі імені Куйбишева з 02.07.1979 по 31.08.1979 та з 01.10.1981 по 20.07.1984. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо зарахування періоду роботи у колгоспі «Восток» з 12.12.1986 по 19.06.1993 колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969 і затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року). Відповідно до п.п.5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою. З огляду на положення частини другої статті 56 Закону №1788-XIIта пункту 5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь, прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання є обов`язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю. З рішення про відмову у призначенні пенсії встановлено, що відповідач не зарахував період роботи в колгоспі «Восток» з 12.12.1986 по 19.06.1993, оскільки в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 від 20.12.1986 не зазначено підстави внесення записів (документ, його дата і номер) про встановлений та виконаний мінімум вихододнів, записи трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 20.12.1986 не відповідають вимогам п.6 Інструкції «Про трудові книжки колгоспників», затвердженої Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310. З трудової книжки колгоспника від 20.12.1986 серії НОМЕР_2 встановлено, що позивач у спірний період з 12.12.1986 по 19.06.1993 працювала колгоспі «Восток». У розділі «Трудова участь в колективному господарстві» трудової книжки колгоспника наявні наступні записи про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в господарстві, тобто кількість вироблених трудоднів: - за 1987 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 285, при встановленому мінімумі 240; - за 1988 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 308, при встановленому мінімумі 240; - за 1989 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 284, при встановленому мінімумі 240; - за 1990 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 257, при встановленому мінімумі 240; - за 1991 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 262, при встановленому мінімумі 240; - за 1992 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 243, при встановленому мінімумі 240; - за 1993 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 118, при встановленому мінімумі 96; В якості підстави для відмови в зарахуванні до стажу періоду роботи з 12.12.1986 по 19.06.1993 відповідачем зазначено, що записи про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні оформленні не належним чином. Разом із тим, обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17. Тобто, законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи. Як вірно зазначає суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки колгоспника 20.12.1986 серії НОМЕР_2 містять неправдиві або недостовірні відомості, і ця обставина не спростована відповідачем. В трудовій книжці колгоспника містяться відомості про роботу позивача з 12.12.1986 по 19.06.1993 в колгоспі «Восток», містяться відомості про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в господарстві. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відмовляючи зараховувати періоди роботи позивача з 12.12.1986 по 19.06.1993 в колгоспі «Восток» до страхового стажу, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Також, суд першої інстанції надав належну правову оцінку помилковості доводам відповідача на не звернення позивача до пенсійного органу із заявою встановленого зразка за перерахунком пенсії, оскільки зміст зазначеної заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника - переведення перерахунку його пенсії. При цьому, відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій). Як наслідок, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов. Крім того, за висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. А втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.