Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/4356/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4356/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк Михайло Васильович Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 15 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач, ОСОБА_1 , звернулась в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо протиправної відмови у призначенні їй пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зарахуванні до її страхового стажу періоди роботи на території Естонської РСР з 01.03.1985 по 27.12.1985, з 27.05.1986 по 15.11.1988, з 05.09.1989 по 01.09.1992. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 22.09.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 10.09.2024 № 025650009726 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 з 15.05.2024 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши при цьому до її страхового стажу періоди роботи на території Естонської Республіки з 01.03.1985 по 27.12.1985, з 27.05.1986 по 15.11.1988, з 05.09.1989 по 01.09.1992. В іншій частині позовних вимог відмовив. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 16.05.2024 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення їй пенсії за віком відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням територіального органу Пенсійного фонду України від 23.05.2024 №025650009726 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 15.05.2024. За цим рішенням страховий стаж позивача становив 34 роки 05 місяці 28 днів. Надалі, листом від 12.09.2024 позивача повідомлено, що 10.09.2024 було скасовано рішення від 23.05.2024 №025650009726 та винесено рішення про відмову їй у призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості. Відповідно до рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 10.09.2024 № 025650009726 позивачу було відмовлено у призначені пенсії за віком. В даному рішенні зазначено, що позивачу була призначена пенсія за віком з 15.05.2024, з урахуванням страхового стажу 34 роки 05 місяців 28 днів. Втім, при повторному розгляді заяви від 16.05.2024 та наданих до документів, ГУ ПФУ в Миколаївській області скасувало попереднє рішення від 23.05.2024 №025650009726 про призначення позивачу пенсії за віком. Мотивами прийняття такого рішення від 10.09.2024 № 025650009726 слугувало те, що відповідно до ст. 6 Угоди між Україною та Естонською Республікою у сфері соціального забезпечення від 05.10.2010, якщо право на пенсію виникає на підставі законодавства однієї Сторони без урахування страхового стажу, набутого на підставі законодавства іншої Сторони, то відповідна сторона призначає пенсію тільки за страховий стаж, набутий на підставі свого законодавства, незалежно від проживання на території однієї із Сторін. Якщо право на пенсію виникає в результаті підсумовування страхового стажу, то при призначенні пенсії враховується страховий стаж, набутий відповідно до законодавства кожної із сторін, за умови, що інша Сторона не виплачує пенсію за той самий страховий стаж. Кожна із Сторін нараховує і виплачує пенсію на підставі фактичного страхового стажу, набутого на її території, якщо цією Угодою не передбачено інше. Враховуючи вищенаведене, відповідач виключив з страхового стажу позивача періоди її роботи в Естонській Республіці з 01.03.1985 по 27.12.1985, з 27.05.1986 по 15.11.1988, з 05.09.1989 по 01.09.1992, оскільки стаж не підтверджено формуляром зв`язку. За таких обставин, оскільки відповідач вказав, що оскільки страховий стаж особи після перевірки становив 28 років 02 місяці 15 днів, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі також Закон від 09.07.2003 № 1058-IV). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV). Частиною першою статті 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Згідно вимог ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII (далі - Закон від 05.11.91 № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі Порядок № 637) також визначено, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Тобто, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи. Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 242/2536/16-а, від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а, 01.01.2022 по справі № 620/1178/19 та інших. Як вірно зазначає суд першої інстанції, позивачу для призначення пенсії в 2024 році необхідно мати страховий стаж не менше 31 року. Як видно з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки від 17.10.1981 серії НОМЕР_1 позивач працювала в Естонській РСР з 01.03.1985 по 27.12.1985 (номер запису 6 -7), з 27.05.1986 по 15.11.1988 (номер запису 10-11), з 05.09.1989 по 01.09.1992 (номер запису 12-13). Вказаний факт не заперечується відповідачами. Відповідно до рішення 10.09.2024 № 025650009726 вищезазначені періоди трудової діяльності не були зараховані відповідачем до страхового стажу позивача, оскільки стаж не підтверджено формуляром зв`язку. Зокрема, мотивами прийняття рішення від 10.09.2024 № 025650009726 слугувало те, що відповідно до ст. 6 Угоди між Україною та Естонською Республікою у сфері соціального забезпечення від 05.10.2010, якщо право на пенсію виникає на підставі законодавства однієї Сторони без урахування страхового стажу, набутого на підставі законодавства іншої Сторони, то відповідна сторона призначає пенсію тільки за страховий стаж, набутий на підставі свого законодавства, незалежно від проживання на території однієї із Сторін. Якщо право на пенсію виникає в результаті підсумовування страхового стажу, то при призначенні пенсії враховується страховий стаж, набутий відповідно до законодавства кожної із сторін, за умови, що інша Сторона не виплачує пенсію за той самий страховий стаж. Кожна із Сторін нараховує і виплачує пенсію на підставі фактичного страхового стажу, набутого на її території, якщо цією Угодою не передбачено інше. Втім, як вірно зазначає суд першої інстанції, положення вказаної Угоди не стосуються питання визнання чи не визнання стажу, набутого за часів СРСР, а стосуються питання визнання чи не визнання стажу вже набутого на території України та Естонської Республіки після проголошення незалежності обома країнами. У свою чергу, питання врахування у страховий стаж часу роботи на підприємствах, установах та організаціях за часів СРСР врегульоване Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, частиною другою статті 6 якої передбачено, що для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам-учасникам Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цієї Угоди. З вказаного слідує, що Україна та інші держави-учасники Угоди зазначеним документом взяли на себе зобов`язання враховувати трудовий стаж, набутий їх громадянами на території колишнього СРСР. При цьому, в Угоді йде мова про території колишнього СРСР взагалі, та не пов`язується визнання стажу, виключно набутого на територіях союзних радянських республік, правонаступниками яких є держави-учасники Угоди. Оскільки, Естонська РСР входила до складу СРСР, то суд дійшов висновку, що трудовий стаж позивача набутий на території колишнього СРСР, повинен бути зарахований до її загального страхового стажу. Окрім того, в матеріалах справи міститься формуляр EE/UA-205, який надійшов з Департаменту соціального страхування Естонської Республіки до Пенсійного фонду України (на лист від 11.10.2024 №0200-0205-5/105285). При цьому, формуляр EE/UA-205 підтверджує страховий стаж позивача, набутий нею під час роботи в Естонській Республіці у період з 01.03.1985 по 27.12.1985, з 27.05.1986 по 15.11.1988, з 05.09.1989 по 01.09.1992. За таких обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відмова позивачу в призначені пенсії за віком є передчасною, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 10.09.2024 № 025650009726 не є законним та обґрунтованим, в зв`язку з чим наявні підстави для визнання його протиправним та скасування. Як наслідок, суд першої інстанції обгрунтовано зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV пенсію за віком з 15.05.2024, зарахувавши при цьому до її страхового стажу періоди її трудової діяльності на території Естонської Республіки з 01.03.1985 по 27.12.1985, з 27.05.1986 по 15.11.1988, з 05.09.1989 по 01.09.1992. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.