Постанова 4855 № 620/16196/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/16196/24 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова Д.О. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Штульман І.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом Великокошелівського споживчого товариства Ніжинської райспоживспілки до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, В С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року Великокошелівське споживче товариство Ніжинської райспоживспілки (далі позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі відповідач/апелянт/ГУ ДПС у Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2024 року № 18430/ж10/25-01-07-05-01, яким застосовано штраф (фінансову санкцію) у сумі 337 450, 50 грн. В обґрунтування позовних вимог послався на те, що висновки, які викладені в акті перевірки є помилковими, необґрунтованими та прийнятими без належного врахування норм чинного законодавства, підтвердження реальності здійснення господарських операцій, у зв`язку із чим складене податкове повідомлення-рішення є незаконним і таким, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства, без наявності належних для його винесення правових підстав. Також вказує на відсутність підстав для призначення перевірки. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року позов Великокошелівського споживчого товариства Ніжинської райспоживспілки задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2024 року № 18430/ж10/25-01-07-05-01. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області на користь Великокошелівського споживчого товариства Ніжинської райспоживспілки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області на користь Великокошелівського споживчого товариства Ніжинської райспоживспілки судовий збір у розмірі 4 049, 41 грн. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зокрема не підтверджено факту вчинення позивачем порушень пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР. Застосування до позивача фінансових санкцій обґрунтовано висновками акта фактичної перевірки про реалізацію алкогольних напоїв без зазначення у фіскальних чеках цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, однак такий висновок є передчасним та необґрунтованим, оскільки акт перевірки не містить доказів того, що реалізовані товари були марковані саме акцизними марками нового зразка, які містять відповідний штрих-код. Обов`язок зазначення у розрахунковому документі цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку виникає лише у випадку реалізації алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які містять такий штрих-код, тоді як реалізація продукції, маркованої марками попереднього зразка, не передбачає можливості відображення відповідного реквізиту через його фактичну відсутність. Суд врахував надані позивачем докази щодо технічної несправності реєстратора розрахункових операцій, яка полягала у неможливості коректного зчитування штрихового коду акцизної марки, та встановив, що відповідач не надав оцінки таким обставинам і не з`ясував їх значення при прийнятті спірного рішення. Відповідачем не доведено наявності вини позивача у вчиненні інкримінованих порушень, а самі висновки контролюючого органу ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам статей 72 77 КАС України щодо належності, допустимості та достатності доказів, а також обов`язку суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив із необхідності їх співмірності та розумності, у зв`язку з чим, враховуючи незначну складність справи та обсяг наданої правничої допомоги, дійшов висновку про зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 5 000, 00 грн та стягнення їх разом із судовим збором за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Чернігівській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, що суд першої інстанції порушив норми Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР та Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13, оскільки фіскальний чек при реалізації алкогольних напоїв повинен містити обов`язковий реквізит - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, а його відсутність свідчить про видачу розрахункового документа не встановленої форми. Під час фактичної перевірки контролюючим органом встановлено факти реалізації позивачем алкогольних напоїв без відображення у фіскальних чеках відповідного реквізиту акцизної марки, що є порушенням пунктів 1, 2 та 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР і утворює підстави для застосування фінансових санкцій за пунктом 1 статті 17 цього Закону. Суд безпідставно дійшов висновку про недоведеність порушення, оскільки чинне законодавство не ставить обов`язок зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку у залежність від додаткового доведення контролюючим органом виду акцизної марки, якою було марковано реалізований алкогольний напій. ГУ ДПС у Чернігівській області вказує на правомірність призначення та проведення фактичної перевірки, посилаючись на наявність у контролюючого органу відповідних повноважень та підстав, визначених ПК України, зокрема у сфері контролю за проведенням розрахункових операцій та обігом підакцизних товарів. Також апелянт не погоджується зі стягненням на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та судового збору, вважаючи, що у разі відмови у задоволенні позову підстави для такого стягнення відсутні. При цьому податковий орган просить розглянути справу за його участю та скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її доводів та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, зазначаючи, що таке рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а всі обставини справи встановлені правильно та повно. Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм законодавства є безпідставними, зокрема, посилання на статтю 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР є помилковим, оскільки ця норма регулює питання ліцензування обігу алкогольних напоїв, а не порядок оформлення розрахункових операцій, який є предметом спору. Контролюючим органом фактично не доведено наявності порушень пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР, оскільки під час перевірки не встановлено фактів непроведення розрахункових операцій через РРО або проведення їх на неповну суму, що виключає склад правопорушення. Відсутність у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку була зумовлена технічною несправністю РРО (некоректне сканування останнього символу), яка була виявлена та усунута, а тому в діях товариства відсутня вина як обов`язковий елемент податкового правопорушення, що виключає можливість застосування фінансових санкцій. Апелянтом не надано жодних належних доказів порушення, зокрема жодного конкретного розрахункового документа, який би підтверджував невидачу чеку встановленої форми, а висновки податкового органу ґрунтуються виключно на даних інформаційних баз, які не є первинними документами та не можуть бути належними доказами. Законодавство не зобов`язує відображати цифрове значення штрихового коду у разі реалізації алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками старого зразка, а податковим органом не доведено, що всі реалізовані товари мали марки нового зразка, що додатково свідчить про недоведеність порушення. Також у відзиві спростовуються посилання апелянта на практику Верховного Суду, оскільки наведені ним рішення ухвалені у відмінних правовідносинах і не можуть бути застосовані до цієї справи через відсутність подібності фактичних обставин. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд. Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів. Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Великокошелівське споживче товариство Ніжинської райспоживспілки зареєстровано як юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Чернігівській області. Наказом від 21 жовтня 2024 року № 1583-п в.о. начальника ГУ ДПС у Чернігівській області призначено фактичну перевірку Великокошелівського споживчого товариства тривалістю 10 діб, починаючи з 22 жовтня 2024 року. Перевірка призначена на підставі підпункту 191.1.4 пункту 191.1 статті 191, підпунктів 20.1.4, 20.1.8, 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, 20.1.12, 20.1.13 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3, пункту 75.1 статті 75, пункту 80.1, підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2, пунктів 80.6, 80.8 статті 80, пункту 82.3 статті 82, пункту 230.1 статті 230, пункту 69.27 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР, статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, Закону України «Про ціни в ціноутворення» від 21 червня 2012 року № 5007-VI, статті 72 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на ГУ ДПС у Чернігівській області. Відповідно до наказу перевірка проводиться з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання законодавства щодо цін та ціноутворення. На підставі наказу посадовими особами ГУ ДПС у Чернігівській області 22 жовтня 2024 року розпочато фактичну перевірку магазину Продтовари № 1, розташованої за адресою: Чернігівська область, Ніжинський р-н, село Велика Кошелівка, вулиця Незалежності, будинок

1. За результатами проведеної ГУ ДПС у Чернігівській області перевірки був складений Акт фактичної перевірки № 15135/Ж5/25-01-07-05-01 від 24 жовтня 2024 року, в якому викладені судження відповідача про вчинення позивачем наступних порушень: пункт 1, пункт 2 та пункт 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР, внаслідок реалізації алкогольних напоїв без відображення у фіскальних чеках обов`язкового реквізиту цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої. Позивачем були подані заперечення на акт перевірки, у яких позивач просив скасувати акт перевірки, зважаючи на те, що діюче законодавство не зобов`язує товариство зазначати у розрахункових документах цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку при продажу алкогольних напоїв, що марковані марками старого зразка. Відповідно до листа № 16016/6/25-01-07-05-06 від 19 листопада 2024 року за результатами розгляду заперечень ГУ ДПС у Чернігівській області залишено без змін висновки акта фактичної перевірки від 24 жовтня 2024 року № 15135/Ж5/25-01-07-05-01, а заперечення - без задоволення. На підставі Акту перевірки відповідачем 21 листопада 2024 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 18430/ж10/25-01-07-05-01, яким до позивача застосовано штраф (фінансову санкцію) у сумі 337 450, 50 грн, яка розрахована з наступних пунктів: - на суму 93, 00 грн х 100 % = 93, 00 грн; - на суму 224 905, 00 грн х 150 % = 337 357, 50 грн. Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Також, підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. У пункті 75.1 статті 75 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до підпункту 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; 2) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Згідно з підпунктом 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності, зокрема, такої підстави: неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками. Отже, з урахуванням наведених норм ПК України, суд дійшов висновку, що контролюючий орган діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законом, а призначення і проведення фактичної перевірки позивача здійснено правомірно. Підставою для її проведення слугувала належним чином оформлена доповідна записка управління податкового аудиту, яка містила інформацію про можливі порушення законодавства, що відповідає вимогам підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати таку перевірку незаконною. Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом. За приписами пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) встановлює правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій. Відповідно до абзацу 1 преамбули Закону № 265/95-ВР його дія поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону № 265/95-ВР: - реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; - розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Статтею 15 Закону № 265/95-ВР передбачено, що контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до ПК України. Згідно з пунктом 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості. Відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок За приписами пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). Таким чином, суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції. Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення. Крім того, слід зазначити, що з метою посилення контролю за виробництвом та обігом алкогольних напоїв, залучення громадськості до такого контролю, зменшення можливості продажу контрафактного алкоголю постановами Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 74 «Деякі питання маркування алкогольних напоїв» та № 97 «Про внесення змін до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» з 01 травня 2020 року запроваджено марки акцизного податку нового зразка для алкогольних напоїв вітчизняного та імпортного виробництва, одними із обов`язкових реквізитів яких є двомірний штрих-код швидкого реагування (QR-код) та лінійний штрих-код (штрих-код), які містять, зокрема, інформацію про серію та номер марки. У подальшому, наказом Міністерства фінансів України від 08 червня 2021 року № 329 внесено зміни до форми фіскального касового чеку за товари (послуги) і доповнено її новим реквізитом «цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої» (рядок 9). Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) визначено основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв на території України. Відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством. Згідно з абзацом 4 частини четвертої статті 11 Закону № 481/95-ВР у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання. Отже, після затвердження акцизної марки нового зразка в обігу перебували як алкогольні напої, марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01 липня 2015 року (без штрихових кодів) на підставі постанови Кабінет Міністрів України від 14 травня 2015 року № 296, так і з акцизними марками нового зразка, введеними в обіг з 01 травня 2020 року (із нанесеним штриховим кодом). Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 (далі - Положення № 13). У пункті 2 розділу ІІ Положення № 13 наведено реквізити, які має містити фіскальний чек. Фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити: - найменування суб`єкта господарювання (рядок 1); - назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об`єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2); - адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3); - для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4); - для СГ, що не є платниками ПДВ,- податковий номер або серія та номер паспорта / номер ID картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери «ІД» (рядок 5); - якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6); - код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); - цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника) (рядок 8); - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9); - назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 10); - ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 11); - ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 12); - сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 13); - вид операції (рядок 14); - реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 15); - напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 16); - підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис «Касир» (рядок 17); - підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ» (рядок 18); - позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 19); - загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 20); - для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 21); - для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 22). У реквізиті «Акцизний податок його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення; - заокруглення (рядок 23); - до сплати (рядок 24); - фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 25); - QR-код, який містить у собі код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку, дату і час здійснення розрахункової операції, фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, суму розрахункової операції, фіскальний номер РРО / фіскальний номер ПРРО) (рядок 26); - для касового чека, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій: - позначку щодо режиму роботи (офлайн/онлайн), в якому створений касовий чек програмним реєстратором розрахункових операцій (рядок 27), контрольне число, сформоване в режимі офлайн (рядок 28); - заводський номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ЗН». Заводський номер для програмних реєстраторів розрахункових операцій не зазначається (рядок 29); - фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН» або фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН ПРРО» (рядок 30); - напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та графічне зображення найменування або логотипу виробника (рядок 31). Так, фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити, зокрема цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9). Обов`язковим реквізитом фіскального касового чека є саме цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку. Тобто, такий реквізит у фіскальному касовому чеку може бути відображений лише при продажу алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які мають QR та штрих-код. У свою чергу, оскільки алкогольні напої, що марковані марками попереднього зразка (без штрихового коду), реалізуються у межах придатності такого напою до споживання, то при продажу алкогольних напоїв з марками акцизного податку старого зразка рядок 9 «цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої» не відображається через відсутність штрихового коду. Дійсно, фіскальний чек повинен містити обов`язкові реквізити, зокрема цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, однак такий реквізит підлягає відображенню лише у випадках, прямо передбачених чинним законодавством, тобто при реалізації алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які містять відповідний штрих-код. Водночас алкогольні напої, марковані марками попереднього зразка, перебувають в обігу до їх повної реалізації, а відтак відсутність у них штрихового коду об`єктивно унеможливлює відображення такого реквізиту у фіскальному чеку. Колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги про обов`язковість зазначення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку у кожному випадку реалізації алкогольних напоїв є безпідставними, оскільки такий реквізит підлягає відображенню виключно щодо алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які містять відповідний штрих-код. Водночас контролюючим органом не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами, що у всіх встановлених ним випадках реалізації позивачем алкогольних напоїв такі товари були марковані саме акцизними марками нового зразка, що виключає можливість визнання відсутності зазначеного реквізиту порушенням вимог законодавства. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що під час експлуатації реєстратора розрахункових операцій мала місце технічна несправність, яка полягала у некоректному зчитуванні останнього символу акцизної марки, що було усунуто після проведення відповідних ремонтних робіт. Зокрема, листом ПрАТ «Чернігівський ремонтно-монтажний комбінат» від 30 жовтня 2024 року № 196 повідомлено про виявлення такої несправності під час діагностики РРО MG-V545T (заводський номер GS00014970), що також підтверджується актом несправності обладнання № 17/08 від 21 серпня 2023 року та довідкою про опломбування реєстратора розрахункових операцій форми № 1-ЦСО № 3382 від 17 серпня 2023 року. Зазначені обставини були належним чином досліджені судом першої інстанції та отримали відповідну правову оцінку. Водночас апелянтом ці обставини не спростовано та не надано жодних доказів, які б свідчили про протилежне. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідальність застосовується незалежно від причин невідображення реквізиту, є безпідставними, оскільки застосування фінансових санкцій передбачає наявність складу правопорушення, у тому числі вини суб`єкта господарювання. У даному випадку відповідачем не доведено наявності вини позивача, а також не підтверджено факту порушення у спосіб, визначений законом. Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами, оскільки не містять конкретизації розрахункових операцій, які б свідчили про порушення, а також не містять аналізу первинних документів чи розрахункових чеків, що унеможливлює перевірку правильності таких висновків. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених обставин без надання нових доказів. За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Щодо стягнення за рахунок відповідача 5 000, 00 грн витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке. Згідно з положеннями статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Частиною третьою статті 134 КАС України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Ця норма закону кореспондується з частиною сьомою статті 139 КАС України, згідно з якою розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Про це саме зазначено в частині третій статті 143 КАС України. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначених умов дотримано, оскільки представник позивача у позові заявив про понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 300, 00 грн та надав документи на їх підтвердження. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI). Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такий самий правовий підхід застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункту 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19). Про таке йдеться також в іншій практиці ЄСПЛ, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду надано копії таких документів: ордер на надання правничої допомоги серії СВ № 1108254 від 09 грудня 2024 року; договір № 26/11/24/2 від 26 листопада 2024 року, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АЙК`Ю ГРУП»; рахунок на оплату № 292 від 26 листопада 2024 року за надання правової (професійної правничої) допомоги у сумі 25 300, 00 грн; платіжна інструкція № 378 від 27 листопада 2024 року про сплату позивачем на користь Адвокатського об`єднанням «ЛІГАЛ АЙК`Ю ГРУП» коштів у сумі 25 300, 00 грн згідно з рахунком № 292 від 26 листопада 2024 року; акт наданих послуг № 244 від 06 грудня 2024 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 001035 від 16 квітня 2021 року. Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку суд зобов`язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 КАС України, згідно з якою для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. У цій правовій ситуації колегія суддів вважає, що визначений стороною та її адвокатом розмір гонорару у розмірі 25 300, 00 грн є необґрунтованим та завищеним щодо іншої сторони спору, з урахуванням конкретних обставин справи. Тому, враховуючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, характер та складність цієї справи, предмет спору, а також час, витрачений на підготовку процесуальних документів і правову позицію у справі, колегія суддів вважає, що визначена судом першої інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн є обґрунтованою, співмірною складності справи та відповідає принципам розумності й справедливості. Апелянтом в свою чергу не надано жодних доказів того, що заявлений розмір гонорару є явно завищеним або неспівмірним. Обмеження права сторони на компенсацію понесених витрат можливе лише за наявності обґрунтованих підстав, підтверджених доказами, а не на підставі припущень про невисоку складність справи. Сам по собі суб`єктивний висновок відповідача щодо обсягу роботи адвоката не спростовує наданих позивачем доказів фактичності та необхідності понесених витрат. Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 308, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. Судді: Кобаль М.І. Штульман І.В.