Постанова 4812 № 490/8402/25

15.05.26 22-ц/812/1049/26 Провадження № 22-ц/812/1049/26 Суддя першої інстанції Саламатін О.В. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 14 травня 2026 року м. Миколаїв Справа № 490/8402/25 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., при секретарі судового засідання Колосовій О.М., за участі представника позивача Єрашова І.Є., представниці відповідача Князьської Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця ОСОБА_2 , на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Саламатіна О.В., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна (коштів), В С Т А Н О В И В: В жовтні 2025 року Акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» (далі АТ «Херсонська ТЕЦ») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна (коштів). Позов обґрунтовано тим, що 17 січня 2017 року ОСОБА_1 уклав контракт з Приватним акціонерним товариством «Херсонська теплоелектроцентраль» (далі ПрАТ «Херсонська ТЕЦ») в особі Голови Наглядової ради Єсипенко Л.М. № 724 на посаду Генерального директора ПрАТ «Херсонська ТЕЦ». 12 червня 2017 року між Наглядовою радою АТ «Херсонська ТЕЦ» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 1, якою було продовжено строк дії контракту до 12 червня 2018 року. Таким чином, з 12 червня 2018 року були припинені трудові відносини ОСОБА_1 з АТ «Херсонська ТЕЦ», а отже, з цього часу ОСОБА_1 втратив статус Генерального директора АТ «Херсонська ТЕЦ». В рамках справ № 490/9325/18 та 490/2981/21 судом встановлено відсутність заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 . Однак, ОСОБА_1 за період з липня 2017 року по липень 2018 року як Генеральний директор (як посадова особа) АТ «Херсонська ТЕЦ» підписував необхідні документи для заволодіння грошових коштів АТ «Херсонська ТЕЦ», шляхом зловживання службовим становищем, де за цей період було нараховано заробітну плату на загальну суму 633 074, 49 грн, а фактично виплачена у розмірі 1 076 051, 42 грн. Таким чином, ОСОБА_1 заволодів грошовими коштами АТ «Херсонська ТЕЦ» у розмірі 442 976,93 грн. У період з 17 липня 2017 року по 13 червня 2018 року ОСОБА_1 був відсторонений від здійснення повноважень Генерального директора АТ «Херсонська ТЕЦ» на підставі Протоколів Наглядової Ради Фонду державного майна України, але не зважаючи на відсторонення відповідача, останній оплачував сам собі кошти у вигляді заробітної плати. Контракт з ОСОБА_1 закінчився 11 червня 2017 року, але ОСОБА_1 без правових підстав (тобто, недобросовісно як набувач) підписував собі оплати документ «Списки працівників зарплата яких перераховується на картковий рахунок в банк «УСБ». Таким чином, рахунковою помилкою є те, що АТ «Херсонська ТЕЦ» попри наявності Протоколу про відсторонення ОСОБА_1 від здійснення повноважень генерального директора виплачувала йому кошти у формі заробітної плати, а ОСОБА_1 знаючи про ці Протоколи недобросовісно як набувач підписував Списки про перерахунок цих коштів собі на картковий рахунок. Посилаючись на викладене АТ «Херсонська ТЕЦ» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь безпідставно набуті відповідачем кошти у розмірі 442 976, 93 грн. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 березня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Херсонська ТЕЦ» безпідставно набуті кошти у сумі 442 976.93 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Херсонська ТЕЦ» сплачений судовий збір у сумі 5 315,72 грн. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано до суду доказів відсторонення ОСОБА_1 від займаної посади генерального директора в період з 14 червня 2018 року по 31 липня 2018 року, а також не надано обґрунтування визначеної ним суми нарахованої заробітної плати у розмірі 633 074,49 грн, а отже і визначеної суми, яку позивач просить стягнути з відповідача у розмірі 442 976,93 грн. При цьому судом встановлено, що сума безпідставно виплаченої відповідачу заробітної плати за період з липня 2017 року по травень 2018 року складає 925 402,55 грн, тобто більша ніж просить стягнути позивач. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з ОСОБА_1 слід стягнути безпідставно набуте майно у вигляді виплаченої заробітної плати за період його відсторонення від займаної посади генерального директора з липня 2017 року по травень 2018 року у сумі 442 976,93 грн. Враховуючи те, що загальна позовна давність закінчувалась під час дії запровадженого на всій території України карантину до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду справи, а перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану, а відтак позивачем не пропущено позовну давність. Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця - ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції без ураухвання умов пунктів 3.1.8., 4.4.4 та статті 5 Контракту від 17 січня 2017 року № 724 та додаткових угод до нього, суд першої інстанції зробив висновок, що ОСОБА_1 безпідставно набув майно у вигляді неправомірно виплаченої заробітної плати у період з липня 2017 року по травень 2018 року. Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні невірно застосував приписи статті 257 ЦК України щодо строків позовної давності до спірних правовідносин , Тоді як судом повинні бути застосовані приписи частину 3 статті 233 КзпП України щодо строку - 1 ( один) рік для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, чим допустив неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції не було враховано, що спірні відносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівником підприємству, врегульовано нормами трудового законодавства, а саме КЗпП України. Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про повернення безпідставно набутого майна (коштів) 08 жовтня 2025 року, а відповідно до частини 3 статті 233 КЗпП строк на звернення до суду за захистом свого права сплив у 2019 році. АТ «Херсонська ТЕЦ» надало відзив на апеляційну скаргу. В своєму відзиві позивач зазначав, що як вбачається із позовної заяви, підстави для звернення до суду із позовом стало саме стаття 1215 Цивільного кодексу України, а саме безпідставно набуте майно, а не стягнення матеріальної шкоди згідно КЗпП України. Отже строки позовної давності повинні застосовуватись по Цивільному кодексу України, а саме 3 роки. Тобто, строк позовної давності припав на липень 2020 року, а з 02 квітня 2020 року строки позовної давності були зупинені та відновлені з 04 вересня 2025 року. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 17 січня 2017 року між ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» та ОСОБА_1 укладено Контракт №724 як з генеральним директором ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» строком дії за пунктом 8.1. Контракту з 17 січня 2017 року по 17 січня 2018 року. Додатковою угодою № 1 від 12 червня 2018 року пункт 8.1. Контракту викладено у новій редакції, продовживши строк його дії до 12 червня 2018 року. Згідно пунктом 3.1.8. Контракту, Керівник має право затверджувати штатний розпис Роботодавця, вирішувати питання прийняття та звільнення працівників (крім працівників, прийняття та звільнення яких віднесено до компетенції Загальних зборів акціонерів або Наглядової ради), укладати трудові договори, встановлювати форми оплати праці, застосовувати заохочення та стягнення, вирішувати трудові спори. Відповідно до пункту 4.4.4 Контракту, сторони угодили, що роботодавець зобов`язаний здійснювати оплату праці (матеріальне забезпечення) Керівника відповідно до вимог цього Контракту та положень Колективного договору Роботодавця. В статті 5 Контракту сторони узгодили умови матеріального забезпечення Керівника, а саме: за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, Керівнику щомісяця виплачується заробітна плата за рахунок коштів товариства: - розмір посадового окладу встановлюється відповідно до статті 8 Закону України «Про оплату праці» та постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств» (зі змінами) і дорівнює 20 мінімальним розмірам визначеної у колективному договорі посадового окладу (ставки) працівника основної професії. Умови, диференційовані показники та розміри преміювання за підсумками роботи за: - квартал у розмірі 2 місячних посадових окладів Керівника; - рік у розмірі до 20 місячних посадових окладів Керівника. Відповідно до пункту 7.4 даного Контракту Керівник може бути звільнений з посади, а Контракт розірваний у будь-який час до закінчення строку його дії за рішенням Наглядової ради. 17 січня 2017 року членами наглядової ради, згідно Протоколу №8/2017 засідання Наглядової ради ПрАТ «Херсонська ТЕЦ», у зв`язку з повідомленням НАБУ генеральному директору ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України, прийнято рішення про відсторонення генерального директора товариства ОСОБА_1 від здійснення повноважень строком на два місяці. З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстру судових рішень вбачається, що в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області дійсно перебувала справа № 766/12752/17 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "Херсонська ТЕЦ", Наглядова рада (Фонд державного майна України), про визнання незаконним та скасування рішення наглядової ради товариства про відсторонення від здійснення повноважень генерального директора. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01 серпня 2017 року постановлено: зупинити з 18 липня 2017 року дію рішення наглядової ради ПрАТ «Херсонська ТЕЦ», викладеного в протоколі від 17 липня 2017 року №8/2017, про відсторонення генерального директора ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» ОСОБА_1 від здійснення повноважень та про обрання особою, яка тимчасово здійснюватиме повноваження генерального директора ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» ОСОБА_3 . Заборонити Приватному акціонерному товариству «Херсонська теплоелектроцентраль», в тому числі, але не виключно, загальним зборам, наглядовій раді, голові наглядової ради, членам наглядової ради, дирекції, членам дирекції, припиняти повноваження ОСОБА_1 або відстороняти від посади генерального директора ПрАТ «Херсонська ТЕЦ», або звільняти у будь-якій спосіб до вирішення по суті спору по даній справі та набранням рішенням у даній справі законної сили. Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 18 жовтня 2017 року ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 01 серпня 2017 року скасовано, постановлено нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ "Херсонська ТЕЦ", Наглядова рада (Фонд державного майна України), про визнання незаконним та скасування рішення наглядової ради товариства про відсторонення від здійснення повноважень генерального директора - залишено без розгляду. 15 грудня 2017 року членами наглядової ради, згідно Протоколу № 13/2017 засідання Наглядової ради ПрАТ «Херсонська ТЕЦ», прийнято рішення про відсторонення генерального директора товариства ОСОБА_1 від здійснення повноважень строком на два місяці. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» про визнання незаконними та скасування рішень наглядової ради товариства про відсторонення від здійснення повноважень генерального директора (справа №766/19928/17). Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 18 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасувати рішення наглядової ради ПрАТ «Херсонська ТЕЦ», спрямовані на відсторонення генерального директора ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» Педченка Б.А. від здійснення повноважень, вчинені, зокрема, у вигляді прийняття рішення, викладеного в протоколі від 17 липня 2017 року № 8/2017, про відсторонення генерального директора ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» Педченка Б.А. від здійснення повноважень та про обрання особою, яка тимчасово здійснюватиме повноваження генерального директора ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» Польщі Н.Ю. Визнано незаконним та скасувати рішення наглядової ради ПрАТ «Херсонська ТЕЦ», спрямовані на відсторонення генерального директора ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» Педченка Б.А. від здійснення повноважень, вчинені, зокрема, у вигляді прийняття рішення, викладеного в протоколі від 15 грудня 2017 року № 13/2017, про відсторонення генерального директора ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» Педченка Б.А. від здійснення повноважень та про обрання особою, яка тимчасово здійснюватиме повноваження генерального директора ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» Польщі Н.Ю. Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 09 квітня 2019 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 грудня 2017 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» про визнання незаконним та скасування рішень наглядової ради товариства про відсторонення від здійснення повноважень генерального директора закрито. 15 лютого 2018 року Протоколом № 3/2018 засідання Наглядової ради ПрАТ «Херсонська ТЕЦ, членами наглядової ради прийнято рішення про відсторонення генерального директора товариства ОСОБА_1 від здійснення повноважень строком на два місяці. У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської з позовом до ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» про визнання незаконним та скасування рішення Наглядової ради ПрАТ «Херсонська ТЕЦ», спрямованих на відсторонення генерального директора ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» Педченка Б.А. від здійснення повноважень, вчинених, зокрема, у вигляді прийняття рішення, викладеного в протоколі від 15 лютого 2018 року № 3/2018, про відсторонення генерального директора ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» Педченка Б.А. від здійснення повноважень та про обрання особою, яка тимчасово здійснюватиме повноваження генерального директора ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» Польщу Н.Ю. (справа №766/4587/18). Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 02 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасувано рішення наглядової ради ПрАТ «Херсонська ТЕЦ», спрямовані на відсторонення генерального директора ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» Педченка Б.А. від здійснення повноважень, вчинені, зокрема, у вигляді прийняття рішення, викладеного в протоколі від 15 лютого 2018 року № 3/2018, про відсторонення генерального директора ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» Педченка Б.А. від здійснення повноважень та про обрання особою, яка тимчасово здійснюватиме повноваження генерального директора ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» Польщу Н.Ю. Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 25 квітня 2019 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 квітня 2018 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» в особі Наглядової ради про визнання незаконними дії Наглядової ради ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» закрито. 13 квітня 2018 року Протоколом № 5/2018 засідання Наглядової ради ПрАТ «Херсонська ТЕЦ, членами наглядової ради прийнято рішення про відсторонення генерального директора товариства ОСОБА_1 від здійснення повноважень строком на два місяці. 15 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Херсонська ТЕЦ» в особі наглядової ради про визнання незаконним та скасування рішення наглядової ради товариства про відсторонення від здійснення повноважень генерального директора (справа № 766/11332/18). Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Наглядової ради ПрАТ «Херсонська теплоелектроцентраль», викладене в протоколі від 13 квітня 2018 року № 5/2018, про відсторонення генерального директора ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» Педченка Б.А. від здійснення повноважень та про обрання особою, яка тимчасово здійснюватиме повноваження генерального директора ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» Польщу Н.Ю. Визнано незаконним та скасовано рішення Наглядової ради АТ «Херсонська ТЕЦ», викладеного в протоколі від 13 червня 2018 року № 7/2018, про відсторонення генерального директора АТ «Херсонська ТЕЦ» Педченка Б.А. від здійснення повноважень та про обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження генерального директора АТ «Херсонська ТЕЦ» Польщу Н.Ю. Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 10 квітня 2019 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2018 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» про визнання незаконним та скасування рішень наглядової ради товариства про відсторонення від здійснення повноважень генерального директора закрито. Наказом АТ «Херсонська ТЕЦ» від 19 жовтня 2018 року № 324-к «Про внесення запису у трудову книжку» т.в.о генерального директора В.І. Судака на підставі рішення Наглядової ради, що оформлене протоколом від 09 серпня 2018 року № 8/2018 про припинення повноважень генерального директора ОСОБА_1 та обрання т.в.о генерального директора ОСОБА_4 , яке зареєстровано на підприємстві АТ «Херсонська ТЕЦ» 19 жовтня 2018 року наказано начальнику відділу кадрів внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про припинення повноважень генерального директора АТ "Херсонська ТЕЦ" на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України та звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням повноважень генерального директора, пункт 5 частини 1 статті 41 КЗпП України з 18 жовтня 2018 року (останній день роботи). Виплатити ОСОБА_1 , вихідну допомогу до статті 44 КЗпП України та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за відпрацьовані періоди роботи. Наказом від 26 травня 2021 року № 145-к було скасовано наказ від 19 жовтня 2018 року №324-к «Про внесення запису у трудову книжку» щодо звільнення ОСОБА_1 та вважається датою звільнення (припинення трудових відносин) ОСОБА_1 , Генерального директора АТ «Херсонська ТЕЦ» 11 червня 2018 року (останній день дії Контракту від 17 січня 2017 року №724) у зв`язку із закінченням строку дії Контракту, пункт 2 статті 36 КЗпП України; виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористаної дні щорічної відпустки за відпрацьовані періоди роботи 2012-2013 рр (26 к.дн.); 2013-2014 рр (29 к.дн.); 2014-2015 рр (29 к.дн.), 2015-2016 рр (35 к.дн.); 2016- 2017 рр (31 к.дн.), 2017-2018 рр (9 к.дн.). Як вбачається зі списків працівників зарплата яких перераховується на картрахунки в банк «УСБ», які підписані відповідачем ОСОБА_5 , як генеральним директором, за період з липня 2017 року по липень 2018 року, останньому перераховано заробітну плату на загальну суму 1 076 051,39 грн, а саме: липень 2017 року 63 424,18 грн; серпень 2017 року 66 219,95 грн; вересень 2017 року 57 291,25 грн; жовтень 2017 року 65 968,69 грн; листопад 2017 року 79 788,70 грн; грудень 2017 року 84 094,26 грн; січень 2018 року 164 462,75 грн; лютий 2018 року 90 783,98 грн; березень 2018 року 98 262,72 грн; квітень 2018 року 83 793,85 грн; травень 2018 року 71 312,22 грн; червень 2018 року 72 085,52 грн; липень 2018 року 78 563,32 грн. В контексті доводів апеляційної скарги та висновків суду першої інстанції в частині вирішення вимог позову апеляційний суд зазначає таке. Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України). Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України). Згідно з частинами 1, 2 та 4 статті 41 Конституції України кожен має право, зокрема, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним. Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 68)). Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Подібний висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19, від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 643/8385/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 639/6422/21. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Разом з тим у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи, не підлягає поверненню. Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки з цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. Правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум (постанова Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц). Згідно з частинами 1-3 статті 12, частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , у період з липня 2017 року по травень 2018 року, будучи відстороненим від посади генерального директора АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» безпідставно нараховував та підписував відомості на виплату собі заробітної плату в цей період на загальну суму 925 402.55 грн. Отже, діяв недобросовісно в своїх інтересах. Оскільки позовні вимоги АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» була заявлені на суму виплаченої безпідставно заробітної плати на загальну суму 442 976.93 грн, суд першої інстанції задовольнив такі вимоги. Заперечень та доводів щодо таких висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить. 15 січня 2026 року представниця відповідача ОСОБА_1 адвокатка Князьська Н.А. звернулась до суду першої інстанції із заявою про застосування до спірних правовідносин загальної позовної давності, передбаченої статтею 257 ЦК України. Суд першої інстанції, відповідно до приписів пункту 12 (розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-ІХ від 30 березня 2020 року) та пункту 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, за якими під час дії картину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, та у період дії воєнного стану в Україні, введеного указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022 перебіг позовної давності , визначений цим Кодексом зупиняється н строк дії такого стану. Дія карантину, встановленого з метою запобігання поширенню COVID-19 в Україні, завершилася з 24:00 30 червня 2023 року, а пункт 19 розділу виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року. Суд першої інстанції дійшов правильно висновку, що перебіг загальної позовної давності за вимогами позивача, закінчився під час дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню COVID-19 в Україні, а тому продовжився у зв`язку з запровадженням воєнного стану до виключення пункту 19 Прикінцевих та Перехідних положень. Доводів щодо таких висновків суду першої інстанції апеляційна скарга також не містить. Аргументи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції повинен був застосувати до спірних правовідносин приписи частини 3 статті 233 КЗпП України. З огляду на встановлені судом обставини та надані докази, колегія суддів апеляційного суду відхиляє такі аргументи апеляційної скарги. Так, положеннями частини 3 статті 233 КЗпП України визначено, що для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Як встановлено судом ОСОБА_1 був відсторонений від займаної посади генерального директора у період часу з липня 2017 року по травень 2018 року, тобто у цей час не здійснював свої трудові обов`язки, між тим, усвідомлюючи це, діючи недобросовісно та на свою користь, ОСОБА_1 безпідставно нарахував собі та виплатив, підписавши відповідні списки про перерахунок грошових коштів на картку, внаслідок чого без належних підстав отримав грошові кошти, що належать АТ «Херсонська ТЕЦ». З огляду на зазначене, така виплата, на думку колегії суддів, не вважається «трудовою виплатою», а відтак, положення частини 3 статті 233 КЗпП України не підлягають застосуванню. Інші аргументи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повне судове рішення складено 15 травня 2026 року.