Постанова 4818 № 641/603/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 року м. Харків справа № 641/603/24 провадження № 22-ц/818/3314/26 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю., за участю секретаря Муренченко С.А., учасники справи: позивач та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , відповідачка та позивачка за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , на ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2026 року в складі судді Ященко С.О. в с т а н о в и в: У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини, в якому просив визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 . У березні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини, в якому просила визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 . У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, яка мотивована тим, що його попередню заяву про забезпечення позов апеляційним судом задоволено частково, а саме зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено зустрічі ОСОБА_1 з 22.12.2025 по 02.01.2026 за місцем фактичного проживання (за адресою: АДРЕСА_1 ) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності матері. Зазначив, що постанову апеляційного суду не було виконано з поважних причин, оскільки він звернувся за місцем роботи для отримання дозволу на перетин кордону, однак отримав відмову. Отже відсутні підстави для його перетину кордону, що унеможливлює виконання рішення. Вказав, що натепер ОСОБА_2 чинить перешкоди у спілкуванні дитини з батьком, не приймає допомогу батька з організації отримання дитиною освіти та не сприяє нормальному розвитку ОСОБА_5 , а також не вживає належних заходів для адаптації дитини закордоном. Посилався на те, що після судового засідання, яке відбулось в 26 січня 2026 року, матір дитини обмежила спілкування батька з сином. Коли він телефонує, то телефон не приймає дзвінки, оскільки на пристрої матері стоять обмеження у прийнятті дзвінків з номера батька. Коли все ж таки відбувається розмова, то ОСОБА_6 відразу каже батьку, що не бажає спілкуватись бо ображений на нього, чому саме і у зв`язку з чим дитина не пояснює і кладе слухавку. Але з кожним таким спілкуванням ОСОБА_6 все більше і більше віддаляється від батька. Негативне налаштування матері до батька, теж не сприяє адаптації дитини закордоном, повноцінному розвиту та стабільному психологічному стану. Просив зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити виконання дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання, забезпечити присутність ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на уроках, відвідування ними навчальних занять першого класу, у тому числі дистанційно, в Комунальному закладі «Мереф`янській ліцей №1 імені І.Я.Перемота» Мереф`яської міської ради Харківської області; тимчасово до набранням рішенням суду про визначення місця проживання дитини законної сили, забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб з боку матері з 01.06.2026 по 25.08.2026 за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 або за адресою: АДРЕСА_3 ); зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити надання дитини ОСОБА_1 для зустрічей дитини з батьком у встановлений судом графік побачень. Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2026 рокузаяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; в порядку забезпечення позову визначити спосіб і час спілкування малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 у телефонному та відеорежимі за допомогою месенджеру Viber, Telegram, WhatsApp з 17:00 до 19:00 кожної неділі; в решті заяви відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не встановлено негативної поведінки батька, яка могла б зашкодити дитині, чи виключних обставин, які свідчили б про необхідність обов`язкової присутності матері під час спілкування дитини з батьком, навпаки батько намагається надолужити втрачене в спілкуванні та отриманні освіти ОСОБА_5 , що свідчить про право на необмежене особисте дистанційне спілкування батька з сином. Суд діяв в супереч інтересам дитини, порушив принцип рівності прав та обов`язків батьків зобов`язавши ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином лише під час спілкування малолітнього, з батьком у телефонному та відеорежимі за допомогою месенджеру Viber, Telegram, WhatsApp, а також обмежив таке спілкування визначивши конкретний день тижня (неділя) і лише дві години на тиждень. Замість допомоги батьку в забезпеченні виконання дитиною освітнього процесу, здобуття освіти, який не забезпечує матір дитини, суд обмежив спілкування батька з сином надавши можливість матері дотримуватись лише тих зобов`язань які визначені в оскаржуваній ухвалі. ОСОБА_2 усвідомлює, що знаходження на відстані від батька дитини у Німеччині, разом з сином і це дає їй перевагу і контроль над дитиною і можливість ставити свої амбіції в пріоритет перед інтересами дитини. Якщо вона не буде сприяти сину ОСОБА_5 отримувати освіту, буде обмежувати спілкування з батьком, продовжувати налаштовувати дитину проти батька, не виконувати дії направлені на адаптацію дитини закордоном, то ОСОБА_1 ніяк не може посприяти виправленню ситуації. Покращити становище дитини, посприяти виконанню дитиною освітньої програми, забезпечити спілкування з батьком та іншими родичами, виховувати у дитини повагу до державної мови, забезпечити ментальне здоров`я синові тощо. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали оскарження ухвали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вжиття таких заходів забезпечення позову викликане необхідністю недопущення втрати емоційного контакту батька з дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру стосунків на час розгляду справи, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дитини. Матеріали оскарження ухвали свідчать про те, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На теперішній час дитина ОСОБА_7 проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначено зустрічі ОСОБА_1 з 22.12.2025 по 02.01.2026 за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності матері. Проте ОСОБА_1 за місцем роботи відмовлено в отриманні дозволу на перетин кордону, з огляду на що на теперішній час зустріч батька і сина за межами території України не є можливою. Статтею 7 Сімейного кодексу України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Коли сім`я руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи забезпечити інтереси дитини, щоб дитина зростала у благополучному середовищі, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення зростання дитини у найсприятливішому середовищі Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це, як правило, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову у спорах щодо визначення місця проживання малолітньої дитини має на меті гарантувати дотримання інтересів дитини, створити передумови, які унеможливлять недобросовісну поведінку батьків, забезпечать фундамент для належного виконання судового рішення. Згідно з пунктами 3, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У справах про визначення місця проживання дитини суд має право вжити таких заходів забезпечення позову, як заборона переміщення (виїзду) дитини за межі України, визначення на період розгляду спору графіку побачень дитини з тим з батьків, з яким дитина фактично не проживає (особливо у випадку відчуження дитини від іншого з батьків), встановленням обов`язку вчинити певні дії. Як зазначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), національні органи влади зобов`язані максимально сприяти спілкуванню дитини з тим з батьків, з яким дитина не проживає, при цьому мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам. Зволікання у цьому, з урахуванням обставин справи, може мати непоправні наслідки для відносин дитини з тим із батьків, хто не проживає з нею (§ 79-80 рішення ЄСПЛ Mamchurv. Ukraine(заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року). У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄCПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100). У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» ЄCПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Згідно з частинами третьою, десятою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Предметом заявлених первісного та зустрічного позовів є визначення місця проживання дитини відповідно з матір`ю, батьком. Колегія суддів звертає увагу, що, забезпечуючи позов у справах, які стосуються інтересів дітей, суд має враховувати найкращі інтереси дітей, проте заходи забезпечення позову повинні застосовуватися у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. У справі, що переглядається, вирішуючи питання про необхідність застосування забезпечення позову, суд першої інстанції установив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися стосунки, які позбавляють можливості ОСОБА_1 регулярно спілкуватися з дитиною, оскільки дитина на цей час проживає з матір`ю за кордоном. Суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, дійшов правильного висновку щодо неможливість застосування заходу забезпечення позову шляхом встановлення зустрічей батька з сином за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 або за адресою: АДРЕСА_3 ), оскільки, дитина з матір`ю проживають у Німеччині, тобто на значній відстані від місця проживання батька та знаходження готелю. Також колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити виконання дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання, забезпечити присутність ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на уроках, відвідування ними навчальних занять першого класу, у тому числі дистанційно, в Комунальному закладі «Мереф`янській ліцей №1 імені І.Я.Перемота» Мереф`яської міської ради Харківської області, оскільки предметом позовів є визначення місця проживання дитини. Здобуття дитиною повної загальної середньої освіти є обов`язком батьків (ст.150 СК України). Суд враховує, що задоволення цієї вимоги впливатиме на права та законні інтереси ОСОБА_2 , як матері дитини, оскільки у такий спосіб буде засвідчено невиконання чи неналежне виконання нею своїх батьківських обов`язків, що є підставою для негативних наслідків, таких як позбавлення батьківських прав та інше. Касаційний цивільний суд вже звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23), пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24)). Колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 не заявляв вимоги щодо спілкування батька з сином у телефонному та відеорежимі за допомогою месенджерів. Між тим, враховуючи принцип заборони повороту до гіршого, наявність обставин, які позбавляють ОСОБА_1 можливості спілкуватися з малолітнім сином, враховуючи права батька на особисте спілкування з дитиною та відсутність обставин, які обмежують право на таке спілкування, колегія суддів дійшла висновку не позбавляти батька на встановлений судом першої інстанції порядок спілкування з сином. Спілкування батька з дитиною буде сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька з його малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Доводи ОСОБА_1 про те, що батько намагається надолужити втрачене в спілкуванні та отриманні освіти ОСОБА_5 , що свідчить про право на необмежене особисте дистанційне спілкування батька з сином, зазначених висновків суду не спростовують. Вжиті судом першої інстанції заходи відповідають якнайкращим інтересам сина у поступовому зближенні з батьком, з яким він тривалий час не проживає, але який має емоційну прив`язаність до нього, потребу в емоційному контакті із сином, а він має підтримувати та розвивати сімейні відносини. Крім того, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про заміну заходу забезпечення позову щодо встановленого на період розгляду спору судом графіку спілкування батька з сином у телефонному та відеорежимі за допомогою месенджерів, зокрема в частині тривалості такого спілкування. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони зводяться до незгоди з висновком суду про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, що не може бути правовою підставою для скасування оскаржуваної ухвали. При цьому колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції не вирішував спір по суті, а вжиті заходи забезпечення позову є тимчасовими й вони направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричиненню шкоди позивачу. Також колегія суддів ураховує, що підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2025 року у справі № 759/22148/24 (провадження № 61-5613св25). Враховуючи аргументи обох батьків, наведені вище висновки, проживання батька та дитини у різних країнах, запровадження на всій території України воєнного стану, наявність у батька іншої сім`ї та ще іншої дитини, потребу сина у дотриманні режиму навчання і відпочинку, колегія суддів вважає, що слід залишити без змін вжиті у цій справі заходи забезпечення позову. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції у відповідності до принципів розумності, співмірності, норм процесуального права та правильно застосувавши норми матеріального права, обґрунтовано частково задовольнив заяву про забезпечення позову, у зв`язку з чим на підставі статті 375 ЦПК України апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін. Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті. Керуючись ст. ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді Ю.М. Мальований О.Ю. Тичкова