Постанова Харківський апеляційний суд № 645/4468/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 12 травня 2026 року м. Харків справа № 645/4468/25 провадження № 22-ц/818/1712/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2025 року, постановленого під головуванням судді Семенової Я.Ю., - в с т а н о в и в: У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 98108341000 від 09.09.2021 року у розмірі 79 674 грн. 00 коп., суми сплачених судових витрат у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10 000 грн.. Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2025 року у позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» заборгованість за кредитним договором № 98108341000 від 09.09.2021 року у розмірі 41 251 ( сорок одна тисяча двісті п`ятдесят одна) грн.00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 254 гривень 70 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3 626 гривень 00 копійок. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «Укрфінстандарт» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи. Наголошує, що позивачем доведено належними та допустимими доказами. Зазначає, що у графіку платежів сторонами погоджено, що сума платежу за місяць (починаючи з 11.10.2021) становить 3133 грн, з яких 1 386,50 грн йде на погашення основної суми кредиту, а 1746,50 грн це комісія за управління кредитом. Кожна сторінка Договору та Додатку № 1 до вказаного договору підписана позичальником. Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Поряд з цим, звертаємо увагу суду апеляційної інстанції, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21). У договорі зазначено, що відповідач погоджується з умовами надання споживчого кредиту, його обслуговування і погашення (п. 1.1). Договір передбачає комісію за управління кредитом, яка включається до суми ануїтетного платежу (3133 грн) та сплачується щомісячно в розмірі 1746,50 грн. Оскільки умова щодо сплати комісії міститься в договорі та додатку № 1 до, які підписані відповідачем, позивач приходить до висновку, що позичальник був обізнаний про необхідність сплати таких платежів та погодився з такою сплатою. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. З моменту укладення договору у відповідача виник обов`язок щодо виконання умов такого договору. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині незадоволених позовних вимог, тому в іншій частині рішення суду, судом апеляційної інстанції не переглядається. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено позовні вимоги в частині заборгованості за кредитом у сумі 41251,00 грн, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії, суд першої інстанції виходив з того, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування » (01.06.2017) щодо оплатності інформації по стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною. Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 09.09.2021 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Укрсиббанк» з Анкетою-Заявкою на надання споживчого кредиту, в якій просила АТ «Укрсиббанк» надати їй споживчий кредит на таких умовах: строк користування кредитом 36 міс., сума кредиту 49 500 грн., також просила надати додатковий кредит кредитну картку з наступними умовами : максимальна сума ліміту 50 000 грн., максимальна процентна ставка за додатковим кредитом 60% річних від фактично використаної суми додаткового кредиту, строк дії ліміту кредитування 24 міс. 09.09.2021 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №98108341000, відповідно до п. 2.1 якого Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил. У п. 2.2. сторони погодили, що Банк має право надавати, а Позичальник отримувати послуги та/або сервіси Банку, в тому числі щодо кредитування, шляхом вчинення електронних правочинів через інформаційно-телекомунікаційні системи Банку в порядку, викладеному у Правилах. У розділі 3 Договору сторони погодили умови кредитування, а саме: сума кредиту за Договором становить 49 900,00 гривень, кредит надається позичальнику без застави. Надання кредиту здійснюється у термін не пізніше ніж 30 календарних днів з момент підписання Договору. Кредит надається Позичальнику для особистих потреб, а саме: в сумі 49 500,00 гривень на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 , відкритий у банку, до якого випущено платіжну картку та в сумі 400 грн. на оплату страхового платежу відповідно до умов догоовру добровільного страхування позичальника, укладеного 09.09.2021 року з ПрАТ « СК « КАРДІФ», Повернення кредиту, плати за кредит, інших платежів здійснюється відповідності з Правилами на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Укрсиббанк» або на умовах договірного списання, передбаченого цим Договором та Правилами. Позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до Графіка платежів, що викладений у Додатку №1 до Договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 09.09.2024. Розмір ануїтетного платежу становить 3 133 гривень. Розмір першого ануїтетного платежу може відрізнятись від розміру наступних платежів, розмір останнього ануїтетного платежу може відрізнятись від розміру попередніх. Ануїтетний платіж повинен сплачуватись щомісячно до 9 числа (включно) кожного місяця. Процентна ставка за Договором встановлюється в розмірі 0.00001 % річних. За користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7.00001 % річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу нараховуються до моменту погашення такої заборгованості. Розділом 4 Договору передбачені особливості відкриття поточного карткового рахунку та умови надання додаткового кредиту. п.4.1 Договору встановлено, що банк відкриває Позичальнику та обслуговує на умовах Тарифного плану КАРТКА З ЛІМІТОМ "Шоппінг 55% Grace", розміщеного на сайті www.my.ukrsibbank.com/ua/personal/credits й на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку (надалі - «Тарифи»), окремий поточний рахунок № НОМЕР_3 , до якого випускається платіжна картка, у національній валюті України (далі - Картковий рахунок), який використовується та обслуговується згідно цього Договору та Правил. Картковий рахунок відкривається Банком Дату встановлення ліміту кредитування згідно цього Договору. Сторони домовились, що цей Договір містить заяву Позичальника на відкриття Карткового рахунку і подання окремої заяви не вимагається. 09.09.2021 року АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 підписали Додаток №1 до Договору №98108341000 від 09.09.2021, яким визначено найменування, розмір комісії, порядок сплати та умови нарахування комісії, графік платежів, таблиця обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за Договором. Крім того, 09.09.2021 ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту. Позивачем надано виписку за кредитним договором №98108341000, за період з 09.09.2021 року по 16.04.2024 року, складеною АТ «Укрсиббанк», з якої вбачається, що 09.09.2021 року ОСОБА_1 надано кредит згідно з угодою №98108341000 від 09.09.2021 в розмірі 49 500 грн. на поточний рахунок № НОМЕР_1 . Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом ОСОБА_1 станом на 17.04.2024 року за кредитним договором №98108341000 від 09.09.2021 має заборгованість: за кредитом 41 251,00 грн., заборгованість по комісії у розмірі 38 423,00 грн. 17.04.2024 між АТ «Укрсиббанк» (Клієнтом) та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (Фактором) було укладено Договір факторингу №271, згідно п. 2.1 якого за цим Договором АТ «Укрсиббанк» відступає ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», а ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» зобов`язується прийняти Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Укрсиббанк» за плату та на умовах, визначених цим Договором. Згідно з п. 2.2 Договору факторингу Права Вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед Клієнтом, що передбачені умовами Первинних договорів, та визначені в Реєстрі Боржників, що підписується Сторонами у паперовому вигляді. У п. 3.1 Договору факторингу сторони погодили, що сума фінансування, що надається Фактором Клієнту під відступлення Прав Вимоги, складає 3,9% від Суми Прав Вимог, визначеної в Реєстрі Боржників. Для розрахунку Суми фінансування Заборгованості за Правом Вимоги, що виражена в іноземній валюті, перераховуються за офіційним курсом НБУ гривні щодо іноземних валют на дату підписання даного Договору. Сума фінансування становить 2 162 841,66 грн. Фактор зобов`язується сплатити Клієнту Суму фінансування одним платежем не пізніше дати підписання Сторонами цього Договору (п. 3.2 Договору). 17.04.2024 АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» підписали Реєстр Боржників до Договору Факторингу №271 від 17.04.2024, серед яких за №894 міститься інформація про ОСОБА_1 , кредитний договір №98108341000 від 09.09.2021 в сумі 79 674,00 грн. Зі змісту платіжної інструкції №401 убачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» було сплачено на користь АТ «Укрсиббанк» суму 2162841,66 грн, як оплату згідно з Договором факторингу №271 від 17.04.2024. Матеріали позовної заяви містять досудову вимогу Вих. №2771812965-АВ від 18.07.2024, адресовану Сотниковій Н.О. в інтересах ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» за підписом адвоката Міньковської А.В., якою ОСОБА_1 проінформовано, що станом на 18.07.2024 загальний розмір заборгованості за її кредитним договором становить 79 674,00 грн. Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі -ЦК України). Звертаючись до суду з позовом, позивач наголошував, що взяті на себе зобов`язання відповідач не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість. Частиною 1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частини першої, другої та п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23. З довідки-розрахунку заборгованості за кредитом ОСОБА_1 вбачається, що станом на 17.04.2024 року, банком неправомірно нараховано позичальнику щомісячне списання за розрахунково-касове обслуговування основної картки на загальну суму 38 423,00 грн, яка підлягає вираховуванню із загального розміру заборгованості. Як установлено судом, у пункті 3.11 Кредитного договору № 98108341000 від 09 вересня 2021 року позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною. Пунктом 4.2.1 передбачено комісію за надання послуг з управління кредитом при простроченні оплати платежу, банк має право нараховувати цю комісію або застосовувати не в повній мірі, про що банк повідомляє позичальників шляхом розміщення оголошення на сайті банку до 500 грн, комісію за розрахунково-касове обслуговування у відповідності до тарифного плану. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні комісії за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки умова договору про оплатність інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 статті 11 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Цей висновок суду першої інстанції повністю відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, де чітко зазначено, що така умова є нікчемною. Посилання скаржника на те, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати комісію за обслуговування кредиту, не спростовує висновку суду першої інстанції. Хоча Закон і передбачає включення комісій до загальних витрат за споживчим кредитом, він також встановлює вимоги щодо прозорості та безоплатності певних послуг, зокрема надання інформації про стан заборгованості не частіше одного разу на місяць. Якщо умови договору обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», вони є нікчемними. Суд першої інстанції правильно визначив, що включення плати за інформацію, яка має надаватися безоплатно, обмежує права споживача. Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах №463/5896/14-ц, №496/3134/19, №393/126/20, №643/17966/14, №127/23910//14 колегією суддів приймається, водночас з урахуванням обставин цієї конкретної справи вони не свідчать, що судом першої інстанції невірно застосовано норми Закону України "Про споживче кредитування". Апеляційний суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 дійшла висновку, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності надання інформації про стан заборгованості, яка за законом має надаватися безоплатно не частіше одного разу на місяць, є нікчемною в силу закону, а суд при розгляді спору про стягнення заборгованості зобов`язаний враховувати таку нікчемність незалежно від позиції сторін. Отже, застосування судом першої інстанції наслідків нікчемності спірної умови договору не є порушенням принципу диспозитивності, а відповідає вимогам законності та правовим висновкам Верховного Суду. Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів надання інформації більшої, ніж та, що надається безкоштовно в силу положень Закону України "Про споживче кредитування", тобто фактично не доведено обґрунтованості нарахування щомісячної комісії у розмірі 3,5 % від суми кредиту. Обізнаність споживача з умовами кредитування або його згода з такими умовами не усуває їх нікчемності, якщо ці умови обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом. Частина 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» прямо передбачає нікчемність таких умов незалежно від волевиявлення сторін, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду. Рішення суду в частині незадоволених вимог ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції. Відповідно дост.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» залишити без задоволення. Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова