Постанова Рівненський апеляційний суд № 572/5437/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2026 року м. Рівне Справа № 572/5437/25 Провадження № 22-ц/4815/492/26 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С., учасники справи: позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», відповідач: ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового спрощеного позовного провадження у м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2025 року, ухвалене в складі судді Ведяніної Т.О., дата складання повного тексту судового рішення відсутня, у справі №572/5437/25, в с т а н о в и в : В жовтні 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 24 травня 2017 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, з метою укладення кредитного договору № Б/Н та отримання кредитної картки. На підставі поданої позивачем Анкети-Заяви відповідачеві надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Зазначив, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між скаржником та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Вказав, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит в розмірі відповідно до умов договору. Проте, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 05 жовтня 2025 року має заборгованість в розмірі 58099,24 грн, яка складається з 38611,15 грн заборгованості за кредитом та 19488,09 грн заборгованості за відсотками . Вказав, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість з кредитним договором № б/н від 24 травня 2017 року у розмірі 58099,24 грн та судові витрати в розмірі 2422,40 грн. Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2025 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 58099 гривень 24 копійки боргу за кредитним договором № Б/Н від 24.05.2017 року. Вирішено питання про стягнення судових витрат. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач ніколи не перебувала у договірних відносинах з АТ «Акцент-Банк». Вказує, що банком не надано доказів отримання нею кредиту, перерахування їй коштів та наявності заборгованості. Просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам судове рішення в повній мірі не відповідає. Установлено, що 24 травня 2017 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг; ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. До кредитного договору банк додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифи користування кредитною карткою "Універсальна", «Універсальна GOLD», які відповідачем не підписано. Відповідачу відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки: № НОМЕР_2 строком дії до березня 2021 року; № НОМЕР_3 строком дії до грудня 2031 року, про що свідчить довідка за картками АТ "Акцент-Банк". За період з 24 травня 2017 року по 05 жовтня 2025 року клієнту ОСОБА_1 , за кредитним договором б/н (внутрішньобанківський референс SAMABWFC00001041958) від 24 травня 2017 року встановлено ліміти: 24 травня 2017 року в розмірі 2000,00 грн; 25 серпня 2017 року в розмірі 2500,00 грн; 21 вересня 2017 року в розмірі 13000,00 грн; 19 грудня 2017 року в розмірі 16000,00 грн; 11 травня 2018 року в розмірі 19000,00 грн; 06 вересня 2019 року в розмірі 39000,00 грн; 01 березня 2022 року в розмірі 5000,00 грн; 15 березня 2024 року в розмірі 40000,00 грн, про що свідчить довідка за лімітами АТ "Акцент-Банк". За розрахунком позивача, заборгованість за договором № б/н від 24 травня 2017 року, укладеним між АТ "Акцент-Банк" та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 05 жовтня 2025 року становить 58099,24 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 38611,15 грн та заборгованості за процентами в сумі 19488,09 грн. З виписки по картці встановлено, що сума витрат відповідача за період з 24 травня 2017 року по 05 жовтня 2025 року становить 217724,41 грн, сума зарахувань за вказаний період 159711,48 грн. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦКУ країни встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Анкети-Заяви б/н від 24 травня 2017 року, відповідачці була надана кредитна картка із встановленим кредитним лімітом на платіжну картку. З розрахунку заборгованості та виписки по рахунку також убачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами, вносила кошти на погашення, а також здійснювала поповнення кредитного карткового рахунку шляхом переказу коштів з іншої картки. Анкета-заява від 24 травня 2017 року містить паспортні дані та підписи ОСОБА_1 . Відповідачка не зверталась з клопотанням щодо витребування оригіналу цієї заяви, а також належність їй підпису будь-яким чином не спростувала. Разом з тим, доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП тощо) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від її імені, відповідачем не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій позичальник не зверталася. Не спростовано той факт, що банківські платіжні картки не належать апелянту. Окрім того, відповідач не надав доказів неотримання коштів. З огляду на викладене, позивачем доведено факт надання кредитних коштів ОСОБА_1 та користування ними, а тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів отримання відповідачем кредитних коштів та неукладеності кредитного договору не заслуговують на увагу. Суд звертає увагу на те, що заява-анкета від 24 травня 2017 року не містить інформацію про вид банківської послуги, яку відповідачка мала намір отримати, тип кредитної картки, кредитний ліміт, строк кредитування та відсоткову ставку (а.с. 11). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, тобто їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в АТ «Акцент - Банк», як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в АТ «Акцент - Банк», які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/ters, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент - Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. Судова колегія зазначає, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/ters) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент - Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом до суду. З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент - Банк». Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і підстав від її відступу колегія суддів не вбачає. Оскільки сторонами не погоджено сплату відсотків за користування кредитом, проте банк списував відсотки за користування кредитом, то колегія суду вважає за необхідне вирахувати суму сплачених відсотків із суми боргу. Враховуючи те, що сума заборгованості за договором кредиту складає 38611,15 грн, а сума списаних відсотків складає 34156,55 грн, то залишок боргу становить 4454,60 грн (38611,15-34156,55). Судом першої інстанції не було враховано той факт, що підстави для стягнення відсотків за користування кредитними коштами відсутні. Щодо пропуску строку давності, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Частинами першою та п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Підстав для застосування строків позовної давності не вбачається, оскільки відповідачка такого клопотання до суду першої інстанції не подавала. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 4454,60 грн. Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 185,80 грн. (7,67%) . Відповідачем при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3634,00 грн. З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених вимог апеляційної скарги, а саме 3355,27 грн. (92,33 %) . Згідно ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином, з урахуванням положень ч.10 ст.141 ЦПК України, до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає сума судового збору в розмірі 3169,77 грн (3355,27 -185,80 = 3169,77 грн). Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2025 року змінити, зменшивши розмір заборгованості за кредитним договором з 58099,24 грн до 4454,60 грн. Стягнути з Акціонерне товариство «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3169,77 грн понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 14 травня 2026 року. Головуючий суддя: Гордійчук С.О. Судді : Боймиструк С.В. Шимків С.С.