LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС947/29713/22

від 14.05.2026 · Цивільна
Резолютивна:Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 10 березня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року залишити без руху.

УХВАЛА 14 травня 2026 року м. Київ справа № 947/29713/22 провадження № 61-5631ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 10 березня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки в натурі, ВСТАНОВИВ: 1. 24 квітня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду міста Одеси від 10 березня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року, повний текст якої складено 27 березня 2026 року.

2. Касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України.

3. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

4. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

5. При поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд та/або порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5. Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

6. Заявник, визначаючи в касаційній скарзі підставою касаційного оскарження пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, не обґрунтовує підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

7. Отже, заявнику необхідно чітко зазначити підстави касаційного провадження та навести щодо них відповідні обґрунтування.

8. За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України разом з її копіями для учасників справи.

9. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 176 ЦКП України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;.

10. Касаційний суд зазначає, що предметом позову в даній справі є вимоги майнового характеру, а саме поділ земельної ділянки в натурі шляхом виділення у спільну часткову власність по 1/2 частки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 земельної ділянки, яка складається із земельної ділянки з межами «13-12-11-10-9-8-7-19-18-17-16-15-14-13» площею 272,0 кв.м; виділення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, яка складається із земельної ділянки з межами «1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-1» площею 272,0 кв.м.

11. Оскаржувані судові рішення та подана касаційна скарга не містять відомостей щодо ціни позову (вартості спірного майна), у зв`язку чим касаційний суд позбавлений можливості визначити чи підлягають касаційному оскарженню судові рішення у цій справі та перевірити наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

12. Тому заявник має надати докази, які б підтвердили вартість спірного майна станом на день подання позову.

13. Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.

14. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 10 березня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року залишити без руху. Надати заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя А. А. Калараш

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»