Постанова КЦС ВС № 689/407/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 року м. Київ справа № 689/407/23 провадження № 61-13700св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Калараша А. А. розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 вересня 2023 року під головуванням судді Соловйова А. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - державний реєстратор відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Андрієвська Марина Василівна, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати: - державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на комплекс будівель нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкта нерухомого майна - 1817770568258, номер запису про право власності - 31316487 від 17 квітня 2019 року, вчинений державним реєстратором Олешинської сільської ради Хмельницького району Андрієвською М. В. на підставі акту прийому передачі, серія та номер: б/н, виданий 05 вересня 2016 року, видавник: спілка співвласників майнових паїв с. Антонівці, протокол, серія та номер: 3, виданий 05 вересня 2016 року, видавник спілка співвласників майнових паїв с. Антонівці; - свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: ХМЯР 001679, виданий 26 квітня 2016 року, видавник: Антоновецька сільська рада; - свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: ХМХМ 004340, виданий 19 грудня 2014 року, видавник: Антоновецька сільська рада.

2. Позов обґрунтовувала тим, що ОСОБА_2 не є власником спірного майна, оскільки протокол № 3 від 05 вересня 2016 року, акт прийому передачі не містять дати їх складання, свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) підроблені, оскільки у 2014 - 2016 роках діяльність комісії з розпаювання майна та спілки співвласників майнових паїв КСП «Україна» с. Антонівці була фактично припинена, адже усе майно спілки було розподілено між її членами. Також зазначала, що протокол № 3 від 05 вересня 2016 року не містить інформації про порядок денний, кількість присутніх, результати голосування. На думку позивачки, майнові сертифікати, отримані відповідачем, були оформлені із використанням чистих бланків із печатками, які якимось чином опинились у відповідача.

3. Також вказувала, що ОСОБА_2 не був членом спілки співвласників майнових паїв КСП «Україна», що підтверджується рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 грудня 2019 року у справі № 689/2132/18, яким йому відмовлено в задоволенні позову про скликання загальних зборів спілки і розгляд його заяви про вступ у спілку.

4. Доповнивши підстави позову, ОСОБА_1 вказала, що вважає її права порушеними, як власника майнового сертифікату та, відповідно, суб`єкта права спільної власності, а серед переліку майна на АДРЕСА_1 , неправомірно зареєстрованого за відповідачем, є гаражі площею 1 549,70 кв. м, власником яких була зареєстрована саме вона, але така державна реєстрація скасована рішенням Ярмолинецького районного судуХмельницької області від 01 грудня 2021 року у справі № 689/419/21, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 квітня 2022 року, які на час подання позову оскаржені до Верховного Суду. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Ярмолинецький районний суд Хмельницької області рішенням від 21 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовив.

6. Місцевий суд відмовляючи у задоволенні позову вказав на те, що суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_3 , оскільки вони базуються на суб`єктивному сприйнятті та суперечать матеріалам справи. Факт систематичного підписання ним документів і скріплення їх печаткою спілки після жовтня 2007 року (зокрема, нової редакції статуту від 29 листопада 2007 року) спростовує твердження про припинення діяльності організації у цей період. Спроби свідка пояснити свої дії «моральним тиском» за відсутності звернень до правоохоронних органів розцінюються як зміна позиції щодо законності власних дій. При цьому жодна зі сторін не ініціювала проведення почеркознавчої експертизи документів.

7. Крім того, посилання позивача на ухвалу у справі № 689/1990/20 від 21 червня 2023 року як на доказ припинення спілки у 2007 році є безпідставними. Зазначеним судовим рішенням констатовано факт відсутності спілки лише станом на дату розгляду справи у 2023 році, що не виключає її активної діяльності у попередні періоди. Таким чином, правомірність реєстрації права власності за відповідачем, частка якого у майновому фонді складає 54,18 % (925 461,50 грн), документально підтверджена та не спростована належними доказами.

8. Належна правова оцінка документам, що стали підставою для державної реєстрації права власності ОСОБА_2 , а також аналогічним аргументам ОСОБА_1 щодо їх невідповідності закону, вже неодноразово надавалася судами всіх інстанцій. Зокрема, це підтверджується рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2021 року (справа № 689/419/21), постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 квітня 2022 року та постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року.

9. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи. Оскільки рішення у справі № 689/419/21 набрало законної сили, воно в силу статті 18 ЦПК України є обов`язковим до виконання. Тому аргументи позивачки, що виражають незгоду з цим рішенням як обґрунтування нових позовних вимог, є процесуально неприпустимими.

10. Як зазначено у пунктах 32, 33 постанови Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21, правовідносини у сфері державної реєстрації речових прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 2 цього Закону, державна реєстрація є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав. Статтею 3 Закону визначено, що загальними засадами реєстрації є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти таких відомостей.

11. Відповідно до частини третьої статті 10 вказаного Закону, державний реєстратор зобов`язаний встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. Зокрема, перевіряється відповідність даних Реєстру поданим документам, наявність обтяжень та підстав для відмови у реєстрації.

12. Слід наголосити, що частиною першою статті 24 Закону передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації. У даній справі наявність таких підстав не доведена, а позивачка на них не посилається. Натомість документи, подані відповідачем, повністю відповідають вимогам пункту 51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затвердженого постановою КМУ № 1127 від 25 грудня 2015 року). Таким чином, дії реєстратора були правомірними, а реєстрація права власності за ОСОБА_2 відбулася з суворим дотриманням встановленої законом процедури.

13. Щодо строків звернення до суду, позивачка стверджує, що про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 17 квітня 2019 року вона дізналася лише 09 березня 2021 року під час судового засідання у справі № 689/419/21. З даним позовом вона звернулася 09 лютого 2023 року.

14. Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Хоча згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові, вона застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення.

15. Оскільки відповідна заява про застосування позовної давності сторонами не подавалася, суд має розглянути справу по суті та відмовити у задоволенні позову з огляду на його повну необґрунтованість, відсутність доказів порушення прав позивачки та наявність преюдиційних фактів, що підтверджують правомірність власності відповідача.

16. Хмельницький апеляційний суд постановою від 29 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

17. Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 вересня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення.

18. У задоволенні позову відмовив.

19. Апеляційний суд відмовляючи у задоволенні позову вказав, що фактично підставою позову є неправомірність та недійсність рішення спілки співвласників майнових паїв с. Антонівці, яке оформлене протоколом № 3 спілки співвласників майнових паїв с. Антонівці від 05 вересня 2016 року про передачу спірного майна ОСОБА_2 та в разі задоволення позову суд має надати оцінку законності даного рішення, оформленого вказаним протоколом.

20. Однак, позивачка не оскаржує зазначене рішення з приводу визнання його недійсним та не ставить питання в позові про його нікчемність. Водночас, позивачка стверджує, що збори спілки співвласників майнових паїв с. Антонівці з приводу передачі майна ОСОБА_2 не проводились та відповідні рішення про передачу йому спірного майна не приймались.

21. Тому відповідні позовні вимоги мали бути пред`явлені до всіх власників майнових паїв, оскільки вказаним рішенням зачіпаються інтереси як тих власників паїв, які брали участь в прийнятті даного рішення, так і тих власників майнових паїв, які не брали участь в прийнятті даного рішення.

22. Апеляційний суд встановив, що співвласником майна реорганізованого КСП «Україна» с. Антонівці на даний час є: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Однак, окремо співвласники майна реорганізованого КСП «Україна» до участі у справі не залучались та це питання судом першої інстанції на обговорення не ставилось та відповідно вирішено не було.

23. Без залучення вказаних осіб розгляд справи та ухвалене за наслідками такого розгляду рішення не слід вважати такими, що відповідають обставинам, що мають значення для справи, та вимогам закону.

24. Оскільки судом першої інстанції справу розглянуто у неналежному суб`єктному складі, а в апеляційного суду відсутні повноваження щодо залучення до розгляду справи співвідповідачів в порядку статті 51 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з вказаних підстав з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав незалучення до участі у справі всіх належних відповідачів. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

25. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 вересня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 серпня 2024 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

26. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 675/2134/18-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 133/2267/18, від 03 травня 2022 року у справі № 757/508/20-ц, від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21, від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21; у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21.

27. У поданій касаційній скарзі заявниця стверджує, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими.

28. Щодо рішення суду першої інстанції заявниця зазначає, що спір не був розглянутий з дотриманням норм процесуального права. На її думку, суд не надав належної правової оцінки доказам, не встановив дійсних обставин справи та не залучив до участі у справі необхідних учасників, що призвело до порушення норм матеріального права.

29. Заявниця вважає, що суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши нове рішення, яке за змістом є аналогічним попередньому, не забезпечив відновлення законності та не захистив її майнові права.

30. На переконання заявниці, апеляційний суд належним чином не вирішив спір між нею та ОСОБА_2 і не надав правової оцінки фактичним обставинам справи.

31. Заявниця оспорює правомірність державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 , посилаючись на нібито фіктивність (підроблення) правовстановлюючих документів, відсутність їхніх оригіналів у матеріалах справи та порушення процедури їх отримання.

32. Також у скарзі зазначено, що ОСОБА_2 набув право власності у сумнівний спосіб, а тому не має права нав`язувати власну волю іншим співвласникам майна.

33. Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

34. У лютому 2025 року засобами поштового зв`язку адвокат Нагнибіда В. І., який діє в інтересах ОСОБА_2 , надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

35. У поданому відзиві зазначено, що рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2021 року у справі № 689/419/21 фактично виконане. Зокрема, скасовано державну реєстрацію права власності № 10629594 від 23 липня 2015 року (державний реєстратор Бачинська О. В.), вчинену на підставі рішення того ж суду від 24 серпня 2007 року. Як наслідок, припинено право власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю (гараж) загальною площею 1 548,8 кв. м, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

36. У касаційній скарзі заявниця не навела належних доводів та не надала доказів на підтвердження того, чим саме порушено її майнові права внаслідок державної реєстрації за відповідачем права власності на комплекс нежитлових будівель.

37. Твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на будівлі загальною вартістю 1 020 571 грн при частці у пайовому фонді розміром 925 000 грн, не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами. Натомість матеріалами справи спростовуються вказані доводи тим, що за відповідачем зареєстровано право власності на частину приміщень майнового комплексу, що входять до пайового фонду КСП «Україна», на загальну суму 607 128 грн.

38. Покликання заявниці на припинення діяльності спілки співвласників паїв «Антонівці» 26 жовтня 2007 року є безпідставними. Згідно з ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 червня 2023 року у справі № 689/1990/20, факт припинення існування вказаної спілки встановлено станом на момент розгляду тієї справи (червень 2023 року), а не на жовтень 2007 року, як помилково стверджує заявниця.

39. Твердження про те, що ОСОБА_3 не обіймав посаду голови спілки, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи. Зокрема, у згаданій ухвалі Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 червня 2023 року у справі № 689/1990/20 зазначено, що свідок ОСОБА_3 під час допиту підтвердив факт виконання ним обов`язків голови спілки співвласників майна. Крім того, вказана обставина підтверджується Статутом спілки громадян-співвласників майна «Антонівці» (у редакції від 27 листопада 2007 року), який підписаний ОСОБА_3 як головою спілки та зареєстрований рішенням виконкому № 59 від 29 листопада 2007 року за підписом сільського голови ОСОБА_7 .

40. Доводи ОСОБА_1 про те, що акт приймання-передачі комплексу будівель та протокол № 3 від 05 вересня 2016 року є підробленими, а ОСОБА_3 їх не підписував, є безпідставними.

41. Крім того, ані позивачка, ані ОСОБА_3 не зверталися до правоохоронних органів із заявами про підроблення підписів у зазначених документах. Акт приймання-передачі та протокол № 3 від 05 вересня 2016 року не оскаржувалися в судовому порядку, є чинними.

42. Фактичною підставою позову є неправомірність рішення спілки співвласників майнових паїв с. Антонівці, оформленого протоколом № 3 від 05 вересня 2016 року, щодо передачі спірного майна ОСОБА_2 .

43. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що позивачка не оскаржує вказане рішення та не заявляє вимог про визнання його недійсним або нікчемним. Водночас її доводи про те, що збори співвласників не проводилися, а рішення про передачу майна відповідачу не приймалися, суперечать обраному способу захисту.

44. Оскільки підставою позовних вимог є неправомірність рішення спілки співвласників майнових паїв с. Антонівці (протокол № 3 від 05 вересня 2016 року), відповідний позов мав бути пред`явлений до всіх власників майнових паїв. Вказане рішення безпосередньо зачіпає інтереси всіх власників паїв - як тих, хто брав участь у його прийнятті, так і тих, хто був відсутній.

45. Проте інші власники майнових паїв до участі у справі залучені не були, що свідчить про неналежний суб`єктний склад учасників справи та є самостійною підставою для відмови у позові. 46. 09 листопада 2007 року за заявою члена спілки ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу № 22/2527 за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною четвертою статті 190 та частиною першою статті 358 КК України. За результатами розгляду справи Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області було ухвалено обвинувальний вирок, який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 вересня 2009 року, а ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні вказаних злочинів.

47. Позивачка протягом останніх 18 років намагається у будь-який спосіб заволодіти майном колишньої спілки співвласників паїв с. Антонівці. Наразі вона вживає заходів для протиправного набуття майна, яке на законних підставах належить ОСОБА_2 та перебуває у його володінні протягом тривалого часу. Рух справи в суді касаційної інстанції

48. Верховний Суд ухвалою від 15 січня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Ярмолинецького районного суду Хмельницької області. 49. 30 січня 2025 року цивільна справа № 689/407/23 надійшла до Верховного Суду. Фактичні обставини справи

50. ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) серії ХМХМ № 004340 від 19 грудня 2014 року, виданого Антоновецькою сільською радою, є власником майнових паїв в пайовому фонді колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» на суму 21 012 грн від загальної вартості майна пайового фонду підприємства, яка становила 1 708 109 грн. 51. 06 липня 2015 року Антоновецька сільська рада видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) серії ХМЯР № 000808 у розмірі 21 998 грн від загальної вартості майна пайового фонду підприємства, яка становила 1 708 109 грн. 52. 15 липня 2016 року Антоновецька сільська рада видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) серії ХМЯР № 001679 у розмірі 904 449,60 грн від загальної вартості майна пайового фонду підприємства, яка становила 1 708 109 грн.

53. В протоколі № 3 від 05 вересня 2016 року, підписаному ОСОБА_3 як головою спілки майнових паїв с. Антонівці, виділено ОСОБА_2 на майнові паї згідно зі свідоцтвами серії ХМЯР № 0016679, ХМХМ № 004340 в натурі комплекс будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: старої контори, гаражів, пилорами, вагової, майстерні, зернотоку, стельмашні, електрощитової, зернового складу, зерноскладу, бані, конюшні, телятника, вівчарника, телятника, нового корівника 4х-рядного, дизельної, телятника, кормокухні, піднавісів.

54. За змістом акту приймання-передачі б/н від 05 вересня 2016 року, підписаним ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , останній отримав вказаний комплекс будівель, претензій щодо будівель майнового комплексу сторони не мають.

55. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 квітня 2019 року № 164675435 державним реєстратором Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області Андрієвською М. В. на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майнові сертифікати) ХМХМ № 004340 від 19 грудня 2014 року, ХМЯР № 001679 від 26 квітня 2016 року, протоколу № 3 від 05 вересня 2016 року спілки співвласників майнових паїв с. Антонівці, акту прийому передачі б/н від 05 вересня 2016 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46615602 від 23 квітня 2019 року, згідно з яким за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на комплекс будівель (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817770568258) за адресою: АДРЕСА_1 у складі: старої контори «А-1» площею 140,3 кв. м, гаражів «Б» площею 1 549,7 кв. м, пилорами «В» площею 132,8 кв. м, вагової «Г» площею 50,3 кв. м, майстерні «Д» площею 436,4 кв. м, зернотоку «Е» площею 444,8 кв. м, стельмашні «е» площею 210,5 кв. м, електрощитової «Є» площею 33,8 кв. м, складу зернового «Ж» площею 357,4 кв. м, зерноскладу «З» площею 670 кв. м, бані «И» площею 115,1 кв. м, конюшні «І» площею 103 кв. м, телятника «Ї» площею 844,44 кв. м, вівчарника «Й» площею 292,6 кв. м, телятника «К» площею 886,8 кв. м, корівника «Н» площею 1 760,7 кв. м, дизельної «М» площею 32,6 кв. м, телятника «Л» площею 683,4 кв. м, кормокухні «О» площею 228,5 кв. м, піднавісів.

Позиція Верховного Суду

56. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; - якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

57. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

58. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

59. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

60. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

61. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

62. Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

63. Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

64. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

65. Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

66. Згідно зі статтею 7 Закону України від 14 лютого 1992 року «Про колективне сільськогосподарське підприємство» об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

67. Відповідно до статті 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

68. Указом Президента України від 29 січня 2001 року «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» передбачено розробку та здійснення комплексу організаційних заходів щодо: уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, з урахуванням майна, що призначалося, але не використано для погашення заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів у зв`язку зі списанням цієї заборгованості відповідно до законодавства; визначення розмірів паїв колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, що не були ними одержані в натурі, грішми або цінними паперами при припиненні членства (далі - паї), а також встановлення осіб, які є їх власниками; запровадження документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати); забезпечення вільного здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину; виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників стосовно майна. У зв`язку з цим, забезпечено утворення комісій з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки.

69. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 затверджено Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, згідно з яким комісія з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки (далі - комісія), створена з метою забезпечення захисту прав на пайовий фонд майна членів колективних сільськогосподарських підприємств (далі - підприємства), в тому числі реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства (пункт 1).

70. Рішення загальних зборів підприємства, а у разі реорганізації підприємства - рішення загальних зборів колишніх членів підприємства, що є співвласниками цього майна, обов`язкове для виконання комісією. Комісія підзвітна у своїй діяльності зборам співвласників (пункт 2).

71. Комісія відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: проводить уточнення складу активів і пасивів та їх вартості у підприємстві, де відбулася фактична передача майна; визначає структуру пайового фонду майна; визначає розміри паїв колишніх членів підприємства, що не були ними одержані в натурі, грошима або цінними паперами під час припинення членства, а також виявляє осіб, які є їх власниками; розглядає заяви осіб щодо визнання за ними права на майновий пай та правильності розрахунку вартості паїв; вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність (пункт 4).

72. Рішення комісії оформляються протоколом, що підписується головою і секретарем комісії, а затверджується зборами співвласників у порядку, встановленому співвласниками (пункт 15).

73. Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що співвласники майна колективного сільськогосподарського підприємства мають право отримати свій майновий пай в натурі з виділенням конкретного майна лише на підставі рішення загальних зборів співвласників.

74. Комісія з врегулювання майнових відносин готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення в натурі, однак сама комісія рішення про виділення майна в натурі та передачу його будь-кому у власність не приймає, вирішення такого питання поза межами компетенції цієї комісії.

75. Наведене відповідає висновку, висловленому Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 612/579/16-ц.

76. При цьому, згідно з пунктами 2.4, 2.5 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315, управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється загальними зборами співвласників. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.

77. Таким чином, оскільки майно колективних сільськогосподарських підприємств належить на праві спільної часткової власності його членам, його співвласники здійснюють свої права за спільною згодою і жоден зі співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників, рішення щодо виділення в натурі частки з майна повинно прийматися на загальних зборах співвласників одностайно.

78. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 08 квітня 2019 року у справі № 132/2483/16-ц та від 18 грудня 2019 року у справі № 131/475/16-ц.

79. У справі, що переглядається, встановлено, що за змістом пункту 8.3 статуту спілки (об`єднання) громадян-співвласників майна «Антонівці», затвердженого рішенням зборів співвласників від 27 листопада 2007 року, завданнями спілки є вирішення питань щодо виділення майнових часток членам спілки, які бажатимуть виділити свою частку зі спільного майна.

80. Згідно з пунктом 15 статуту керівними органами спілки є, зокрема, збори членів спілки (збори уповноважених).

81. Пунктом 17 статуту визначено, що до повноважень зборів відноситься: внесення змін і доповнень до статуту спілки та членів комітету, обрання та відкликання голови спілки та членів комітету, обрання та відкликання членів ревізійної комісії, заслуховування та затвердження звітів комітету та ревізійної комісії, прийняття рішень з питань, передбачених пунктами 8.1, 8.2, 8.3, 8.5, 8.6 цього статуту, прийняття рішення про припинення діяльності спілки.

82. Відповідно до пункту 19 статуту члени спілки мають кількість голосів, пропорційну розміру їх частки в майні. Збори вважаються правомочними, якщо в них беруть участь члени спілки, частка в майні яких становить не менш як 2/3. Рішення на зборах приймаються простою більшістю голосів присутніх.

83. ОСОБА_1 звертаючись до суду обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона також є власником майнового паю реорганізованого КСП «Україна» в розмірі 21 998 грн, відповідно є співвласником спірного майна, яке було зареєстровано за ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, а тому державною реєстрацією права власності на спірне майно за ОСОБА_2 порушено її права, свободи, інтереси.

84. Підставою для державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно стали свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майнові сертифікати) ХМХМ004340 від 19 грудня 2014 року, ХМЯР001679 від 26 квітня 2016 року, протокол № 3 від 05 вересня 2016 року, акт прийому передачі б/н від 05 вересня 2016 року.

85. Зі змісту протоколу від 05 вересня 2016 року слідує, що спілка співвласників майнових паїв Антонівці просить виділити ОСОБА_2 в натурі майно - комплекс будівель в кількості 20 одиниць, зазначених у переліку, даний протокол підписаний головою спілки співвласників майнових паїв с. Антонівці ОСОБА_3 .

86. За актом приймання-передачі від 05 вересня 2016 року ОСОБА_2 передано майно, вказане у протоколі № 3 від 05 вересня 2016 року акт підписаний головою спілки співвласників майнових паїв с. Антонівці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

87. Оскільки фактичною підставою позову є твердження про неправомірність рішення спілки співвласників (протокол № 3 від 05 вересня 2016 року), за яким майно передано ОСОБА_2 , вирішення даного спору неможливе без надання правової оцінки законності цього рішення. З огляду на те, що зазначене рішення спілки зачіпає інтереси всіх власників майнових паїв, а позивачкою не було залучено їх до участі у справі як співвідповідачів, такий позов не може бути задоволений через неналежний суб`єктний склад учасників процесу.

88. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на суперечливість позиції позивачки, яка, стверджуючи про неправомірність рішення спілки співвласників (протокол № 3 від 05 вересня 2016 року), водночас не заявила вимог про визнання його недійсним або нікчемним.

89. Так як вказане рішення спілки є правовою підставою виникнення прав відповідача та безпосередньо зачіпає інтереси всіх власників майнових паїв, будь-які вимоги щодо його незаконності мали бути пред`явлені до всіх співвласників майна.

90. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2021 року в справі № 292/90/19.

91. Верховний Суд у постанові від 06 березня 2024 року у справі № 685/1149/20 (провадження № 61-7324св22) зазначив, що майно ліквідованого КСП до його виділу на пай натурою належить його членам (пайовикам) на праві спільної часткової власності. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному із співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле, тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна. Позивачі як співвласники майна, яке належить їм на праві спільної часткової власності, мають право на захист права володіння за позовом до володіючого невласника щодо всього нерозподіленого пайового фонду ліквідованого КСП, як цілісного майнового комплексу, або його частини, і у таких справах співвласник (окремі співвласники) діють в інтересах всіх співвласників.

92. За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

93. Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

94. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

95. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

96. Відповідно до статті 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

97. Співучасть - це обумовлена матеріальним правом множинність осіб на тій чи іншій стороні в цивільному процесі внаслідок наявності загального права або загального обов`язку. Важливою ознакою співучасті є наявність у декількох позивачів чи відповідачів у справі однакових за спрямованістю матеріально-правових вимог чи юридичних обов`язків. Ця ознака дозволяє відрізняти процесуальну співучасть від інших видів участі множинності заінтересованих осіб, зокрема, від участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

98. Згідно з частиною першою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

99. За змістом наведеної норми цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.

100. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

101. Таким чином, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.

102. Верховний Суд у постанові від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15 (провадження № 61-16776св20)зазначив, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

103. Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

104. Отже, належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.

105. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18).

106. Враховуючи, що майно колишнього КСП перебуває у спільній частковій власності його членів, будь-які рішення щодо його відчуження або виділення в натурі мають прийматися виключно за згодою всіх співвласників на загальних зборах.

107. Зі змісту позовних вимог вбачається, що скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , обґрунтовується неправомірністю рішення спілки співвласників (протокол № 3 від 05 вересня 2016 року). Оскільки спірне майно належить до пайового фонду, рішення про його передачу певній особі безпосередньо впливає на майнові права та інтереси всіх власників майнових паїв реформованого підприємства.

108. Отже, належними відповідачами у даній справі, окрім ОСОБА_2 , є всі співвласники майнових паїв КСП «Україна». Проте позивачка визначила відповідачем лише ОСОБА_2 , а питання про залучення інших співвласників судом першої інстанції на обговорення не ставилося та вирішено не було.

109. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що розгляд справи за відсутності вказаних осіб є порушенням норм процесуального права, оскільки ухвалене рішення безпосередньо стосується їхніх прав та обов`язків.

110. Доводи заявниці про незалучення учасників судом першої інстанції є необґрунтованими, оскільки саме на позивачку покладено обов`язок визначити коло відповідачів. Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачка не залучила до участі у справі всіх співвласників майнових паїв, чиїх інтересів стосується оскаржуваний протокол № 3.

111. Твердження про підроблення правовстановлюючих документів є припущеннями. Заявниця не ініціювала проведення почеркознавчої експертизи документів. Натомість матеріалами справи та показаннями свідка ОСОБА_3 підтверджено систематичне підписання ним документів та скріплення їх печаткою спілки (зокрема, статуту від 29 листопада 2007 року). Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

112. Законність набуття відповідачем права власності вже неодноразово була предметом судового розгляду. Рішенням Ярмолинецького районного суду від 01 грудня 2021 (справа № 689/419/21), яке набрало законної сили, підтверджено правомірність реєстраційних дій та одночасно встановлено безпідставність набуття права власності самою заявницею на частину спірного майна. В силу частини четвертої статті 82 ЦПК України ці обставини не підлягають повторному доказуванню.

113. Доводи про «сумнівність» набуття власності спростовуються презумпцією правомірності правочину та набуття права власності (стаття 328 ЦК України). ОСОБА_2 набув майно на підставі рішення уповноваженого органу спілки співвласників, що відповідало існуючому на той час порядку. Державна реєстрація була проведена з дотриманням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а державний реєстратор перевірив відповідність усіх поданих документів вимогам законодавства.

114. Також колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України з огляду на їх безпідставність, оскільки у наведених для порівняння справах та справі, яка переглядається, судами встановлені різні фактичні обставини, предмети та підстави позовних вимог, а тому правовідносини не є подібними.

115. Верховний Суд може застосувати лише релевантний висновок Верховного Суду, сформульований під час вирішення подібного спору у подібних правовідносинах.

116. Визначаючи подібність правовідносин, Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях.

117. Саме по собі посилання на різні постанови Верховного Суду із вказівкою про неоднакове застосування норм права у різних справах, у неподібних правовідносинах чи у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм права.

118. Таким чином, проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення з точки зору застосування норм права, які стали підставою для вирішення справи по суті, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Висновки апеляційного суду у цій справі не суперечать правовим висновкам, викладеним у постановах суду касаційної інстанції, на які послалися заявники у касаційній скарзі.

119. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд керується тим, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду, а за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

120. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

121. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів апеляційної інстанції не спростовують. Щодо судових витрат

122. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

123. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює. Керуючись статтями 401, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду П О С Т А Н О В И В : Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 серпня 2024 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Литвиненко Судді: А. І. Грушицький А. А. Калараш