Постанова КГС ВС № 920/498/23(920/1532/25)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2026 року м. Київ cправа № 920/498/23(920/1532/25) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛГЧ Юніон" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.12.2025 (Суддя - Соп`яненко О.Ю.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 (Колегія суддів: Сотніков С.В. - головуючий, Отрюх Б.В., Остапенко О.М.) у справі №920/498/23(920/1532/25) за позовом ОСОБА_1 до 1) Виробничого кооперативу "Альянс", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛГЧ Юніон", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1) ОСОБА_2 , 2) Головне управління ДПС у Сумській області, 3) Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, 4) Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, про витребування майна з чужого незаконного володіння, в межах справи № 920/498/23 про банкрутство Виробничого кооперативу "Альянс" ВСТАНОВИВ:

1. На розгляді Господарського суду Сумської області перебуває справа № 920/498/23 про банкрутство Виробничого кооперативу "Альянс".

2. У листопаді 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із позовом до Виробничого кооперативу "Альянс" (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛГЧ Юніон" (відповідач-2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та акту прийому-передачі нерухомого майна як внесок в статутний капітал господарського товариства, витребування на користь боржника з чужого незаконного володіння відповідача-1 нерухомого майна.

3. У грудні 2025 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

4. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 16.12.2025 у справі № 920/498/23 (920/1532/25) задоволено заяву позивача, накладено арешт на належне Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛГЧ Юніон" спірне нерухоме майно: - реєстраційний номер 1820913359101 - нежитлове приміщення, магазин "Океан" загальною площею 1 715,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; - реєстраційний номер 95575959101 - приміщення супермаркету загальною площею 2 795,46 кв. м з прибудованою рампою загальною площею 98 кв. м та приміщенням охорони загальною площею 8,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 залишено без змін ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.12.2025 у справі № 920/498/23(920/1532/25). Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

6. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛГЧ Юніон" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 у справі №920/498/23(920/1532/25) та ухвалити нове рішення, яким заяву позивача про забезпечення позову у справі № 920/498/23 (920/1532/25) залишити без задоволення.

7. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи: 7.1. Судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, зокрема, статті 137, 139, 141 ГПК України, оскільки ухвала та постанова не містить будь-якого посилання на докази або інформацію про наміри ТОВ "ЛГЧ ЮНІОН" відчужувати власне майно, оскаржувані рішення ґрунтуються на припущеннях. Відзиви

8. Від представника позивача надійшов відзив на касаційну скаргу у якому заявлено прохання касаційну скаргу ТОВ «ЛГЧ ЮНІОН» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 16 грудня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 лютого 2026 року у справі №920/498/23 (920/1532/25) залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

9. Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

10. Суди попередніх інстанцій встановили наступні обставини справи: В заяві про забезпечення позову у справі № 10/18683/23 (910/12209/24) позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом позову - спірне майно. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що відповідач-2 набув право власності на спірне нерухоме майно в результаті участі у реалізації схеми щодо виведення майна із власності КТВП "Сумириба", правонаступником якого є ВК "Альянс" - боржник у справі про банкрутство, з метою ухилення від виконання грошових зобов`язань перед ОСОБА_1 та створення передумов для банкрутства підприємства. При цьому майно було виведене із власності КТВП "Сумириба" на користь пов`язаної юридичної особи, якою є відповідач-2, через товариство-посередника фактично безоплатно, хоча учасники цієї схеми намагалися штучно створити ознаки оплатності своїх правочинів. У той же час можливі подальші недобросовісні дії відповідача-2 щодо відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб унеможливлять виконання рішення суду в даній справі у разі задоволення позову. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно створить умови для ефективного захисту прав та законних інтересів ОСОБА_1 та інших кредиторів боржника, оскільки мінімізує ризики неможливості виконання судового рішення в частині витребування нерухомого майна і не вимагатиме подальших звернень до суду за захистом порушених прав та законних інтересів.

11. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача, виходив з того, що предметом спору у даній справі, серед іншого, є витребування із незаконного володіння відповідача-2 на користь боржника нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " загальною площею 1 715,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та приміщення супермаркету загальною площею 2 795,46 кв. м, з прибудованою рампою загальною площею 98 кв. м та приміщенням охорони загальною площею 8,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

12. Суд першої інстанції погодився із доводами позивача, що до закінчення судового розгляду справи за позовом ОСОБА_1 існують ризики відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб та у подальшому неможливості виконання постановленого у справі судового рішення, зокрема, і наповнення ліквідаційної маси боржника та отримання задоволення вимог кредиторів.

13. Також, суд першої інстанції виснував, що накладення арешту на спірне майно є адекватним та достатнім заходом забезпечення позову у контексті позовних вимог, ні в якій мірі не зашкодить використанню цього майна у господарській діяльності його власника.

14. Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

15. Згідно частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

16. При цьому, частиною 11 статті 137 ГПК України встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

17. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що предметом спору є саме нерухоме майно, будь-які дії з ним (зокрема інтенсивне користування, що може призвести до погіршення його стану, або передача у володіння третім особам) можуть створити перешкоди для майбутнього виконання рішення. Обмеження володіння та користування є пропорційним заходом, оскільки існує ризик зміни властивостей майна або створення нових правовідносин (наприклад, суборенда, реконструкція), що ускладнить механізм повернення майна законному власнику.

18. Окрім того суд апеляційної інстанції встановив, що наразі спірне нерухоме майно передано в оренду та використовується в підприємницькій діяльності орендарем, з чого робиться висновок про те, що накладення арешту не створює для відповідача-2 надмірного тягаря та не свідчить про неспівмірність вжитого заходу.

19. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

20. У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

21. Суд апеляційної інстанції вказав про те, що позивач заявляє про незаконність набуття майна відповідачем-2, то до моменту встановлення істини судом право "абсолютного" користування таким майном має бути обмежене. В іншому випадку відповідач-2 може використати цей час для створення умов, за яких повернення майна у володіння боржника стане неможливим або економічно недоцільним (наприклад, через його обтяження чи фізичне зношення).

22. Верховний Суд звертає увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

23. Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява № 32715/06).

24. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 10.12.2019 у справі №910/18739/16 та ін.).

25. Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із наведеними висновками судів попередніх інстанцій про те, що вжиття спірних заходів забезпечення позову не створює для відповідача-2 надмірного тягаря та не свідчить про неспівмірність вжитого заходу у вигляді накладення арешту.

26. Вказане свідчить, що при постановленні оскаржуваних судових рішень було правильно застосовано положення ст. ст. 136, 137 ГПК України. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Відповідно статті 300 ГПК України до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

29. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

30. За таких обставин, з урахуванням того, що при постановленні оскаржуваних судових рішень було правильно застосовано положення ст. ст. 136, 137 ГПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі ст. 309 ГПК України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛГЧ Юніон" без задоволення та про залишення без змін ухвали Господарського суду Сумської області від 16.12.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 у справі № 920/498/23(920/1532/25). Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛГЧ Юніон" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 у справі № 920/498/23(920/1532/25) залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий C.В. Жуков Судді К.М. Огороднік В.Я. Погребняк