Постанова КГС ВС № 922/2298/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 року м. Київ cправа № 922/2298/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Мамалуй О. О., за участю секретаря судового засідання Долгополової Ю. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на постанову Східного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Гребенюк Н.В., Слободіна М.М., Шутенко І.А. від 10.02.2026 у справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Приватної фірми "Юнона" про визнання договору укладеним та за зустрічним позовом Приватної фірми "Юнона", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом Національна комісія регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, до

1. ТОВ "Газорозподільні мережі України";

2. Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" про визнання укладеним договору, за участю представників: від позивача: не з`явилися, від відповідача: Овчаренко Г.С. від третьої особи: не з`явилися. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватної фірми "Юнона", в якій просить визнати укладеним договір на користування складовими газорозподільної системи у редакції, запропонованій позивачем. Просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору. Позивач посилається на те, що сторони спору у даній справі зобов`язані укласти один із договорів, що передбачений пунктом 2 розділу III "Основні правила технічної експлуатації газорозподільної системи" Кодексу ГРМ, як такий, що вимагається законом. Зокрема, позивач наполягає, що варіантом обов`язкового укладення договору між ПФ "Юнона", як власником частини газової мережі, що є предметом переддоговірного спору в даній справі, та ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", як оператором газорозподільних систем, відповідно до Кодексу ГРС є договір на користування складовими газорозподільної системи, у редакції передбаченій додатками 3-5 до Кодексу ГРС, однак відповідач ухиляється від укладення такого договору. Відповідач заперечує проти укладення договору у редакції позивача, оскільки запропонована позивачем редакція передбачає, що передане у користування майно відповідача зараховується на баланс позивача. Приватна фірма "Юнона" звернулась з зустрічною позовною заявою до ТОВ "Газорозподільні мережі України", Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" про визнання укладеним договору на користування складовими газорозподільної системи у редакції, запропонованій у зустрічному позові. ПФ "Юнона" як позивач за зустрічним позовом наполягає на укладенні договору у запропонованій останнім редакції, зокрема із встановленням обов`язку сплачувати оператором ГРМ щомісячної плати за експлуатацію майна, оскільки власник газорозподільних систем має право вимагати укладення договору на своїх умовах. Натомість розміщений у Додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем зразок договору на експлуатацію складових газорозподільної системи не є типовим і не є примірним, тому сторони не позбавлені права виходити з форми договору, що запропонована у Додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем і доповнити чи змінити його зміст на власний розсуд. За таких обставин, позивач за зустрічним позовом вважає правомірною та такою, що враховує права ПФ "Юнона", вимогу про укладення між сторонами відповідного договору на умовах, запропонованих саме ПФ "Юнона". Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) на території Харківської області. Зазначену діяльність позивач за первісним позовом здійснює відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 26 грудня 2022 року №1839 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України", якою було видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Кіровоградської області (крім м. Гайворон), а змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 28 червня 2023 року №1131, починаючи з 01 липня 2023 року, ліцензійну територію діяльності позивача за первісним позовом було поширено на територію Харківської області. Отже, починаючи з 01 липня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" є оператором газорозподільних систем в межах території Харківської області. Як зазначив позивач за первісним позовом у позовній заяві, ним як оператором газорозподільних систем здійснювались заходи із виявлення ділянок газорозподільної мережі, які знаходяться на території ліцензованої діяльності (Харківська область) Оператора ГРМ, та які потребують вирішення питання про укладення одного з договорів відповідно до вимог Кодексу ГРС. Станом на час звернення з первісним позовом позивачем з витребуваних з архіву АТ "Харківгаз" документів було встановлено, що між Приватною фірмою "Юнона", як власником складових газорозподільної системи (відповідач за первісним позовом), та АТ "Харківгаз" як користувачем та попереднім Оператором ГРМ було укладено договір на користування складовими газорозподільними системами №35А610-16098-21 від 09.07.2021, який діяв до 31.12.2021 року; а також укладався договір користування газопроводом та споруд на ньому № 842 від 02.04.2012. Однак з умов договорів №842 від 02.04.2012 та №35А610-16098-21 від 09.07.2021 неможливо встановити, власником якої частини складових газорозподільної системи є Приватна фірма "Юнона", і якими саме документами було підтверджено таке право власності під час укладення таких договорів, оскільки в них зазначена лише загальна інформації без будь-якої конкретизації місця розташування та розміру частини газової мережі, що належить Приватній фірмі "Юнона". За наслідками тривалих переговорів сторони не дійшли згоди щодо укладення між ПФ "Юнона" та ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" договору експлуатації складових газорозподільної системи за згодою сторін, оскільки сторони не затвердили умови такого договору і, вважаючи свої права порушеними, звернулися до Господарського суду Харківської області з первісним та зустрічним позовами в даній справі. Звертаючись до суду, позивач за первісним позовом зазначав, що сторони спору у даній справі зобов`язані укласти один із договорів, що передбачений пунктом 2 розділу III "Основні правила технічної експлуатації газорозподільної системи" Кодексу ГРМ, як такий, що вимагається законом. Зокрема, позивач за первісним позовом наполягає, що варіантом обов`язкового укладення договору між ПФ "Юнона", як власником частини газової мережі, що є предметом переддоговірного спору в даній справі, та ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", як оператором газорозподільних систем, відповідно до Кодексу ГРС є договір на користування складовими газорозподільної системи, у редакції передбаченій додатками 3-5 до Кодексу ГРС, однак відповідач ухиляється від укладення такого договору. У зв`язку з чим, у даній справі заявлена первісна позовна вимога про укладення договору, який є обов`язковим до укладення в силу спеціальних нормативних вимог (пункт 2 розділу III "Основні правила технічної експлуатації газорозподільної системи" Кодексу ГРС), що надає можливість укладення такого договору в судовому порядку. У свою чергу, ПФ "Юнона" як позивач за зустрічним позовом наполягає на укладенні договору у запропонованій останнім редакції, зокрема із встановленням обов`язку сплачувати оператором ГРМ щомісячної плати за експлуатацію майна, оскільки власник газорозподільних систем має право вимагати укладення договору на своїх умовах. Натомість розміщений у Додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем зразок договору на експлуатацію складових газорозподільної системи не є типовим і не є примірним, тому сторони не позбавлені права виходити з форми договору, що запропонована у Додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем і доповнити чи змінити його зміст на власний розсуд. Під час розгляду справи позивачем за первісним позовом було висловлено сумнів щодо права власності ПФ "Юнона" на спірні складові газорозподільної системи. Зокрема, представник позивача за первісним позовом наголошує, що обов`язок щодо укладення договору покладено саме на власника газової мережі або її частини, проте, оскільки приватною фірмою "Юнона" не доведено належними доказами свого права власності на частку газової мережі, то у товариства (оператора ГРМ) відсутні правові підстави для підтримання первісних позовних вимог, оскільки вони заявлені до неналежного відповідача. Натомість в заявах по суті справи Приватна Фірма "Юнона" наполягає, що вона є власником складових газорозподільної системи, яка знаходиться на території Харківської області (с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області) та будівництво яких проводилось виключно за рахунок ПФ "Юнона". До матеріалів справи надані копії Актів приймання газопроводу в експлуатацію та Актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, розташованих в с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області, забудовником (замовником) в яких вказано Приватну фірму "Юнона". Ці документи, за твердженнями позивача за зустрічним позовом, підтверджують право власності ПФ "Юнона" на газорозподільні системи, розташовані на території с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області. А також надано довідку від 11.08.2025 №28 про балансову вартість газорозподільної системи, розташованої на території с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції Господарський суд Харківської області рішенням від 03.10.2025 у справі №922/2298/25 відмовив у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Приватної фірми "Юнона" про визнання договору укладеним. Витрати зі сплати судового збору за первісним позовом залишено за позивачем за первісним позовом. Відмовив у задоволенні зустрічного позову Приватної фірми "Юнона" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про визнання укладеним договору. Судові витрати, сплачені за подачу зустрічного позову, покладено на позивача за зустрічним позовом. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять та Приватною фірмою "Юнона", як стороною, що посилається на такі обставини, не надано доказів того, що саме на замовлення та коштом останньої здійснювалася газифікація села Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області, що саме ПФ "Юнона" були надані технічні умови на газифікацію житлового мікрорайону. Оскільки доводи ПФ "Юнона", що саме остання є власником спірної газової мережі (її частини), не підтверджено належними та достатніми доказами у справі, що виключає можливість укладання відповідного договору, як у редакції позивача за первісним позовом, так і у редакції позивача за зустрічним позовом, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог позивачів у цій справі. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2025 у справі №922/2298/25 змінено. Викладено його мотивувальну частину щодо підстав відмови у задоволенні зустрічного позову через недоведеність ПФ "Юнона" права власності на газову мережу, що є предметом переддоговірного спору, у редакції цієї постанови. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2025 у справі №922/2298/25 залишено без змін. За висновками суду апеляційної інстанції у справі №922/1992/24 вже встановлено обставини власності ПФ "Юнона" на складові газорозподільної системи, яка знаходиться на території Харківської області (с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області), які є преюдиційними при вирішенні спору у цій справі. Також зазначив, що при розгляді судом спору про визнання договору укладеним встановлення судом обставини щодо наявності права власності, за відсутності жодних заперечень учасників судового процесу, не входить до предмету доказування. У цій справі позивач за зустрічним позовом просить визнати укладеним договір, положення якого відрізняються від положень договору, наведеного у додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем, а також від умов примірного договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2017 №95 "Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових". Зокрема, це стосується розміру річної плати розміру штрафних санкцій. Запропоновані позивачем за зустрічним позовом умови договору не виправдовуються свободою договору. Враховуючи відсутність нормативно визначених обов`язкових вимог щодо укладення договору саме в тій редакції, яка запропонована позивачем за зустрічним позовом, а також відсутність згоди відповідача на укладення договору в цій редакції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають саме з цих підстав. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 у справі № 922/2298/25, у якій просило її скасувати повністю, залишити рішення суду першої інстанції без змін. Підставою касаційного оскарження позивач визначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2024, залишеного без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2025, у справі № 922/1992/24, Приватна фірма "Юнона" є власником складових газорозподільної (системи, яка знаходиться на території Харківської області (с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області) та є споживачем послуг з розподілу природного газу. Тобто, що судом у справі № 922/1992/24 вже встановлено обставини власності ПФ "Юнона" на складові газорозподільної системи, яка знаходиться на території Харківської області (с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області). Вважає, що викладені у рішенні суду в справі №922/1992/24 мотиви суду щодо наявності у відповідача права власності не мають преюдиційного значення. Зазначив, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги судову практику Верховного Суду щодо застосування норми ч. 4 ст. 75 ГПК України (преюдиційності фактів), зокрема викладену у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 820/17548/14, у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17. Відповідач за первісним позовом у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення. Залишити в силі висновки Східного апеляційного господарського суду стосовно права власності ПФ «ЮНОНА» на складові газорозподільних мереж на території с.Черкаська Лозова.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції Перед Верховним Судом у цій справі постало питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції частини четвертої статті 75 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. А саме чи є правильним викладене у постанові Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 твердження про те, що у справі №922/1992/24 вже встановлено обставини власності ПФ "Юнона" на складові газорозподільної системи, яка знаходиться на території Харківської області (с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області) і ці обставини є преюдиційними для справи № 922/2298/25. Скаржник у касаційній скарзі посилається, зокрема, на те, що наведений судом апеляційної інстанції висновок в іншій справі не є обставинами справи, а тому суд апеляційної інстанції помилково застосував частину четверту статті 75 ГПК України. Преюдиційним фактом є лише обставина, яка була досліджена, оцінена і встановлена судом, а не та на яку міститься формальне посилання у тексті судового рішення. Обставини, яким суд не надав оцінки у рішенні, або факти, встановлені без дослідження доказів, не мають преюдиційного значення (не є обов`язковими) для інших справ. У справі №922/1992/24 судом не надавалася оцінка обставинам наявності у відповідача права власності, такі обставини не оцінювалися і не встановлювалися судом, що є очевидним і з огляду на відсутність жодних належним доказів на підтвердження права власності відповідача. Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги позивача за первісним позовом та зазначає таке. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20). Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського у постанові від 18.06.2021 у справі №910/16898/19 виснував, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Цей правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №922/2391/16. Аналізуючи положення ч.7 ст.75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (п.32). У п.7.10 постанови від 01.09.2020 у справі №907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо. Отже, потрібно чітко розмежовувати преюдиційні обставини, які не підлягають повторному доказуванню, та правову оцінку, надану судом певному факту. Суд апеляційної інстанції змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції зазначив, що у справі № 922/1992/24 судом вже встановлено обставини власності ПФ "Юнона" на складові газорозподільної системи, яка знаходиться на території Харківської області (с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області). Разом з тим у справі № 922/1992/24, як і у справі № 922/2298/25, позов та зустрічний позов було заявлено тими ж сторонами про визнання укладеним договору експлуатації складових газорозподільної системи, тобто спір не пов`язаний із встановленням права власності ПФ "Юнона" на складові газорозподільної системи, яка знаходиться на території Харківської області (с.Черкаська Лозова Харківського району Харківської області). Суд апеляційної інстанції у оскарженій постанові констатував, що при розгляді судом спору про визнання договору укладеним, встановлення судом обставини щодо наявності права власності, за відсутності жодних заперечень учасників судового процесу, не входить до предмету доказування. Тобто суд апеляційної інстанції встановив, що обставини набуття у власність ПФ "Юнона" складових газорозподільної системи не входили до предмету доказування та не встановлювалися у справі № 922/1992/24. Тоді як преюдиціальні факти - це явища дійсності, істинність яких вже була встановлена у рішенні, що виключає необхідність їх повторного з`ясування, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 820/17548/14, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі. Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин (див. постанову від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17 (справа № 320/4938/15-ц, провадження № 61-26396св18), на яку посилається позивач у касаційній скарзі). Наявності судових рішень у справах, у яких би були встановлені факти, які підтверджують право власності ПФ "Юнона" на складові газорозподільної системи, яка знаходиться на території Харківської області (с. Черкаська Лозова Харківського району Харківської області), як то за результатами вирішення спорів про визнання права власності, визнання договору дійсним тощо, судом апеляційної інстанції встановлено не було. Відповідно судові рішення у справі № 922/1992/24 не мають преюдиційного значення для цієї справи, а зроблена в них оцінка певному факту щодо наявності у відповідача за первісним позовом права власності на складові газорозподільної системи не є обов`язковою для суду. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині викладених судом першої інстанції мотивів відмови в позові. Висновки Верховного Суду За змістом пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині. Згідно з частиною першою статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що касаційна скарга позивача за первісним позовом підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції. Судові витрати Відповідно до статті 129 ГПК України Верховний Суд здійснює розподіл судових витрат у цій справі. Понесені позивачем за первісним позовом судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору у розмірі 9 689,60 грн за подання касаційної скарги, стягуються на його користь з відповідача за первісним позовом. Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 у справі № 922/2298/25 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2025 у справі №922/2298/25 залишити в силі.

4. Стягнути з Приватної фірми «ЮНОНА» (61174, м. Харків, пр.Перемоги, буд. 71, кв. 21, ЄДРПОУ 24339217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (61109, Харківська обл., місто Харків, вул. Безлюдівська, будинок 1, ЄДРПОУ 45051254) судові витрати у вигляді судового збору сплаченого за подання касаційної скарги у розмірі 9 689,60 грн (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять грн 60 коп.).

5. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий О. Баранець Судді І. Кондратова О. Мамалуй