Постанова КГС ВС № 910/13113/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2026 року м. Київ cправа № 910/13113/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К. М.- головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я. за участю секретаря судового засідання Сулім А. В. за участю кредитора ОСОБА_1 та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Право Інвест Консалтинг» - Лисюка О. Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Право Інвест Консалтинг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 у справі № 910/13113/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична судноплавна компанія» про банкрутство, - ВСТАНОВИВ: У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/13113/19 про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Столична судноплавна компанія» (далі - ТОВ «Столична судноплавна компанія», боржник) на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою цього суду від 18.10.2019. З-поміж інших заяв кредиторів, 08.11.2019 до місцевого господарського суду від ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) надійшла заява з кредиторськими вимогами до боржника у розмірі 1 158 381,98 грн. Також 15.11.2019 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККОС-Сервіс» (далі - ТОВ «ОККОС-Сервіс») надійшла заява з кредиторськими вимогами до боржника на суму 120 721,00 грн. 10.02.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ковін Капітал» (далі - ТОВ «КУА «Ковін Капітал», заявник) надійшла заява з вимогами до боржника у сумі 134 351 790,16 грн. Ухвалою від 21.09.2020 у справі № 910/13113/19 Господарський суд міста Києва постановив, зокрема, визнати, серед інших, кредиторами боржника: - ОСОБА_1 на загальну суму 1 162 223,98 грн, - ТОВ «ОККОС-Сервіс» на загальну суму 124 563,00 грн, - ТОВ «КУА «Ковін Капітал» на загальну суму 133 109 957,60 грн. Короткий зміст заяви у справі про банкрутство 06.05.2025 до суду від ТОВ «КУА «Ковін Капітал» надійшло клопотання про визнання кредиторів: ТОВ «ОККОС-Сервіс» та ОСОБА_1 заінтересованими особами стосовно боржника - ТОВ «Столична судноплавна компанія» у справі №910/13113/19. Зазначене клопотання заявник мотивував тим, що 01.01.2025 набрали чинності зміни до положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) щодо поняття «заінтересовані особи», тоді як відповідно до відомостей, які наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) щодо боржника - ТОВ «Столична судноплавна компанія», вбачається, що одним з власників боржника є ТОВ «ОККОС-Сервіс» (розмір частки засновника (учасника): 100 000,00), а керівником боржника з 01.10.2013 є ОСОБА_1 . На підставі наведеного заявник стверджував, що наявні підстави для визнання кредиторів - ТОВ «ОККОС-Сервіс» та ОСОБА_1 заінтересованими особами у розумінні статті 1 КУзПБ стосовно боржника - ТОВ «Столична судноплавна компанія». При цьому заявник посилався на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.01.2025 у справі №922/1675/24, а також на статтю судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Жукова С. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 призначено розгляд клопотання ТОВ «КУА «Ковін Капітал» у судовому засіданні. ОСОБА_1 , заперечуючи проти вказаної вище заяви, зазначав, що заявником не доведено наявності умов, визначених законодавством, які створюють підстави для визнання його заінтересованою особою стосовно боржника, оскільки він виконував обов`язки директора ТОВ «Столична судноплавна компанія» з 01.10.2013 до 31.03.2014 (включно), що підтверджується протоколом загальних зборів учасників № 144 від 31.0.2014 та наказом боржника від 31.03.2014 № 2-к. Крім того, ОСОБА_1 посилався на статтю 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, просив у клопотанні відмовити. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025, серед іншого, замінено кредитора у справі ТОВ «КУА «Ковін Капітал» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Право Інвест Консалтинг» (далі - ТОВ «Право Інвест Консалтинг»). Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 у справі № 910/13113/19, відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «КУА «Ковін Капітал», правонаступником якого є ТОВ «Право Інвест Консалтинг», про визнання кредиторів боржника: ТОВ «ОККОС-Сервіс» та ОСОБА_1 заінтересованими особами стосовно боржника - ТОВ «Столична судноплавна компанія». Зазначену ухвалу, із посиланням на висновки Конституційного Суду України у Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 щодо принципу незворотності дії законів у часі, суд першої інстанції обґрунтував тим, що зміни до положень КУзПБ щодо поняття заінтересовані особи, які набрали чинності 01.01.2025, не мають ретроспективної дії, оскільки не пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Місцевий господарський суд також зауважив, що посилання заявника на судову практику у справі № 922/1675/24, а також на статтю судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Жукова С. щодо роз`яснення положення Конституції України є хибними, оскільки право тлумачення Конституції України належить виключно Конституційному Суду України. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції виснував про відсутність підстав для задоволення клопотання ТОВ «КУА «Ковін Капітал», правонаступником якого є ТОВ «Право Інвест Консалтинг», про визнання кредиторів ТОВ «ОККОС-Сервіс» та ОСОБА_1 заінтересованими особами стосовно боржника. Суд апеляційної інстанції у мотивах зазначеної вище постанови погодився з висновком місцевого господарського суду про необхідність відмови у задоволенні відповідного клопотання заявника, однак з тих підстав, що дію положень розділу II КУзПБ, які мають чітко визначену та процедурно обмежену сферу застосування стадію розпорядження майном боржника, не може бути поширено на правовідносини, що виникли та існують у межах ліквідаційної процедури, регульованої розділом IV Кодексу. При цьому апеляційний суд зауважив, що після завершення стадії розпорядження майном закон не передбачає ані механізму визначення заінтересованості кредиторів, ані повноважень суду змінювати їх статус. Додатково апеляційний господарський суд виснував про те, що посилання скаржника на пункт 4-2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ є помилковим, оскільки зазначена норма не надає суду права переглядати реєстр вимог кредиторів, змінювати статус кредиторів або застосовувати норми про заінтересованість ретроспективно після відкриття ліквідаційної процедури. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги Кредитор ТОВ «Право Інвест Консалтинг» (скаржник) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026, ухвалити нове рішення, яким: - клопотання ТОВ «КУА «Ковін Капітал» (правонаступник - ТОВ «Право Інвест Консалтинг») задовольнити; - визнати ТОВ «ОККОС-Сервіс» та ОСОБА_1 заінтересованими особами стосовно боржника - ТОВ «Столична судноплавна компанія»; - зобов`язати арбітражного керуючого (ліквідатора) Ганюк Т. М. внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів, зазначивши про відсутність у вказаних кредиторів права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Скаржник мотивував касаційну скаргу підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм пункту 4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ в частині ретроспективної дії змін до статті 1 та статті 47 цього Кодексу (щодо визначення заінтересованих осіб та позбавлення їх права вирішального голосу) до правовідносин, які виникли до набрання чинності цими змінами, але розглядаються судом після 01.01.2025. Також за змістом наведених у скарзі доводів переконував, що ключові аспекти помилкового застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права полягали у такому: - судами не було враховано спеціальну норму, яка міститься в пункті 4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, закріпленням якої законодавець прямо передбачив виняток із загального правила (стосовно принципу незворотність дії законів у часі) і надав новій редакції цього Кодексу ретроспективну (зворотну) дію саме для процедурних питань; - висновок суду першої інстанції про те, що зміни не пом`якшують відповідальність, є формальним та не враховує пряму вказівку закону, адже у цьому випадку мова йде не про притягнення до відповідальності, а про визначення обсягу процесуальних прав кредитора (право вирішального голосу) для забезпечення добросовісної та неупередженої процедури банкрутства, що є імплементацією норм Директиви ЄС 2019/1023; - висновок апеляційного суду про те, що новели щодо заінтересованих осіб стосуються виключно стадії розпорядження майном (розділ II КУзПБ), суперечить системному аналізу норм Кодексу. Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі Кредитор ОСОБА_1 подав відзив, у якому просив залишити касаційну скаргу ТОВ «Право Інвест Консалтинг» без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані. Згідно викладених у відзиві доводів ОСОБА_1 спростовує аргументи скаржника, серед іншого, таким: - підстава, передбачена у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржником не обґрунтована; - законодавець чітко вказує, що норма частини другої пункту 4-2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ стосується саме процедур превентивної реструктуризації, а не стадії ліквідації банкрута, у якій знаходиться справа № 910/13113/19, про що суд апеляційної інстанції вказав у оскарженій постанові від 03.02.2026; - подане заявником клопотання направлене на звуження прав ОСОБА_1 як кредитора у справі № 910/13113/19, що прямо протирічить нормам частини третьої статті 22, частини першої статті 58 Конституції України. Касаційне провадження 06.03.2026 через систему «Електронний Суд» до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ТОВ «Право Інвест Консалтинг». Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2026 для розгляду цієї касаційної скарги у справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І. Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2026, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Право Інвест Консалтинг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 у справі №910/13113/19, призначено касаційну скаргу до розгляду на 06.05.2026 о 11:15 год. У судовому засіданні 06.05.2026 взяли участь кредитор ОСОБА_1 (особисто) та представник скаржника ТОВ «Право Інвест Консалтинг», які надали пояснення щодо вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників цієї справи про банкрутство чи їх повноважних представників. Розгляд касаційної скарги і

позиція Верховного Суду Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке. Предметом касаційного перегляду у цій справі є судові рішення, ухвалені судами попередніх інстанцій за результатом розгляду заяви про визнання кредиторів заінтересованими особами стосовно боржника. При цьому ключові доводи скаржника полягають у помилковості висновків судів про те, що зміни до положень КУзПБ щодо поняття «заінтересовані особи», які набрали чинності 01.01.2025, не мають ретроспективної дії. Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Частина друга статті 47 КУзПБ в редакції Закону № 3985-IX від 19.09.2024, який набув чинності 01.01.2025, визначає, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі, щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника. Конкурсні кредитори, заінтересовані стосовно боржника, не мають права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів. Положення КУзПБ в редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації», який набув чинності 01.01.2025, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом (пункт 4-2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ). Отже, положення зазначених змін до КУзПБ мають ретроспективну дію, і мають застосовуватися до справ, які вже перебувають у провадженні (така правова позиція Верховного Суду є сталою та була викладена, зокрема, у постановах від 29.07.2025 у справі № 903/534/23 та від 05.02.2026 у справі №924/232/22, від 11.03.2026 у справі №910/8404/15-г, від 09.04.2026 у справі № 905/2030/19). Верховним Судом також враховано, що аналіз значеної норми свідчить про те, що особа набуває статусу заінтересованої стосовно боржника як в силу вже наявного власного статусу (засновник, учасник, член сім`ї, подружжя тощо), так і за вчиненими діями чи бездіяльністю щодо боржника (внаслідок чого правочини внаслідок вчинення відповідних дій можуть бути визнані недійсними). Більш того, у постанові від 29.07.2025 у справі № 903/534/23 Верховний Суд зазначив, що відсутність в положеннях КУзПБ прямо визначеної процедури встановлення статусу заінтересованої особи у справах, провадження у яких відкрите до 01.01.2025 та в цей же період розглянуті вимоги конкурсних кредиторів - не перешкоджає розгляду відповідного клопотання та ухвалення за результатами його розгляду відповідного судового рішення в загальному порядку в межах провадження у справі про банкрутство, якщо такі дії спрямовані на відновлення порушеного права та інтересу фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Згідно з частиною першою статті 1 КУзПБ для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно боржника є: - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, - юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, - юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; - особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним; - а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими. Верховний Суд у постанові від 05.11.2025 у справі № 914/597/23 зауважив, що положення КУзПБ встановлюють критерії ідентифікації заінтересованих осіб стосовно боржника та окреслюють правові наслідки такого статусу (обмеження щодо участі у голосуванні на зборах та комітеті кредиторів щодо вирішення долі майнових активів боржника, щодо припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого тощо). За змістом нормативного визначення слідує, що заінтересованими визнаються особи, які мають безпосередні або опосередковані зв`язки з боржником, що потенційно може впливати на їхню неупередженість у процедурі банкрутства. При цьому очевидним, на переконання Верховного Суду, є наявність у заінтересованого кредитора та боржника спільного інтересу, зазвичай майнового, пов`язаного із майновими активами боржника, реалізація яких спрямовується на задоволення вимог кредиторів. Існування зазначеного спільного інтересу зумовлює зацікавленість боржника у наявності в такого кредитора якнайбільшої кількості голосів на зборах та комітеті кредиторів з метою впливу на хід процедури банкрутства. Тож визнання особи заінтересованою стосовно боржника у процедурі банкрутства виконує важливу функцію, забезпечуючи баланс інтересів усіх кредиторів у справі. Наведені висновки є додатковим підтвердженням обґрунтованості викладеної вище правової позиції Верховного Суду щодо ретроспективної дії положень змін до статті 1 та статті 47 КУзПБ (щодо визначення заінтересованих осіб та позбавлення їх права вирішального голосу) до правовідносин, які виникли до набрання чинності цими змінами, але розглядаються судом після такої дати (01.01.2025). У цій справі суди встановили, що вимоги кредиторів ОСОБА_1 та ТОВ «ОККОС-Сервіс», яких заявник просив визнати заінтересованими стосовно боржника особами, були визнані ухвалою місцевого господарського суду від 21.09.2020, тобто задовго до внесення до КУзПБ відповідних змін, зокрема до статті 47 цього Кодексу. У зв`язку з цим відмовляючи оскаржуваними судовими рішеннями у задоволенні відповідного клопотання заявника (ТОВ «КУА «Ковін Капітал», правонаступником якого є ТОВ «Право Інвест Консалтинг»), суди попередніх інстанцій керувалися загалом тим, що зміни до КУзПБ не мають ретроспективної дії (зворотної сили), оскільки не пом`якшують та не скасовують відповідальність особи в розумінні статті 58 Конституції України. Додатково апеляційним судом було зазначено також те, що нові положення щодо заінтересованості (розділ II КУзПБ) стосуються лише стадії розпорядження майном і не можуть бути застосовані на стадії ліквідаційної процедури. Втім, колегія суддів не може погодитися з обґрунтованістю зазначених висновків попередніх судових інстанцій, оскільки такі висновки суперечать наведеній вище правовій позиції Верховного Суду (викладеній у постановах від 29.07.2025 у справі №903/534/23 та від 05.02.2026 у справі № 924/232/22, від 11.03.2026 у справі №910/8404/15-г, від 09.04.2026 у справі №905/2030/19), згідно з якою положення відповідних змін до КУзПБ мають ретроспективну дію, і мають застосовуватися до справ, які вже перебувають у провадженні. З урахуванням наведеного правового висновку (підстав для відступу від якого учасники справи на навели, а колегія суддів не вбачає), Верховний Суд вважає, що у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, помилково обмежившись висновком про неможливість застосування до спірних правовідносин приписів абзацу п`ятого частини другої статті 47 КУзПБ, у межах наявних в них повноважень, передбачених статтями 86, 237, 269 ГПК України, не розглянули у належний спосіб відповідне клопотання заявника та не надали оцінки поданих ним на підтвердження своїх вимог доказам, як і, зрештою, протилежним аргументам та доказам ОСОБА_1 . З огляду на обмеження, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення, оскільки оцінка доказів та достовірне з`ясування усіх фактичних обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених вказаною статтею процесуального закону. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржувані судові рішення у цій справі таким вимогам не відповідають, враховуючи неправильне застосування судами наведених вище норм законодавства, зокрема й без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Зважаючи на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що також зумовило й порушення процесуальних норм щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ліквідатора ТОВ «Право Інвест Консалтинг» та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи місцевому господарському суду належить: врахувати викладене та зазначені вище правові висновки, зокрема, викладені у постановах Верховного від 29.07.2025 у справі №903/534/23 та від 05.02.2026 у справі № 924/232/22, від 11.03.2026 у справі №910/8404/15-г, від 09.04.2026 у справі № 905/2030/19; вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення. Розподіл судових витрат Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює. Керуючись статтями 240, 300, 301, 304 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Право Інвест Консалтинг» задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 у справі №910/13113/19 скасувати.

3. Справу № 910/13113/19 в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя К. М. Огороднік Судді О. В. Васьковський В. Я. Погребняк