Постанова 4821 № 710/34/26

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1209/26Головуючий по 1 інстанції Справа №710/34/26 Категорія: 302070000 Щербак О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т. Л. суддіКарпенко О. В., Новіков О. М. секретар Любченко Т.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Стратілатова Костянтина Геннадійовича на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 03.04.2026 (повний текст складено 08.04.2026, суддя в суді першої інстанції Щербак О. В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, в с т а н о в и в : у січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаними позовними вимогами та просив суд зобов`язати ПрАТ «ВФ Україна» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом звільнення вказаної земельної ділянки від споруд стільникового радіотелефонного зв`язку стандартів GSM-900/DCS-1800/UMTS-2100 ПрАТ «ВФ Україна» пусковий комплекс № КІЕ СНК LЕВ. В обґрунтування позовних вимог вказано, що 01.08.2018 між ОСОБА_2 (орендодавцем) та ПрАТ «ВФ Україна» (орендарем) було укладено договір оренди нерухомого майна № _LEB, згідно п. 1.1 якого орендодавець передавав, а орендар приймав в строкове платне користування технологічний майданчик, загальною площею 120 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 03.08.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. На підставі цього договору позивач набув право власності на земельну ділянку кадастровий № 7125783600:01:002:0009 загальною площею 2 100 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На вказаному технологічному майданчику і, відповідно, на зазначеній земельній ділянці відповідачем було споруджено телекомунікаційний об`єкт. Після переходу права власності на земельну ділянку до позивача договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем укладено не було, а земельна ділянка фактично не була звільнена від майна відповідача (базової станції мобільного зв`язку). Тобто з моменту набуття позивачем права власності на земельну ділянку, на ній перебуває споруда - базова станція мобільного зв`язку КІЕ СНК LEB, власником якої є відповідач. При цьому будь-яких договорів щодо використання цієї земельної ділянки між позивачем та відповідачем не укладено. Позивач вважає, що будь-які правові підстави для перебування вказаної базової станції мобільного зв`язку на земельній ділянці позивача в даний час відсутні. Коштів за використання земельної ділянки ПрАТ «ВФ Україна» позивачу не сплачує. Вказане свідчить, що належна позивачу земельна ділянка зайнята майном ПрАТ «ВФ Україна», що позбавляє позивача можливості здійснювати своє право власності щодо цієї земельної ділянки (користуватись нею, зводити на ділянці будівлі або споруди, передавати її в оренду іншим особам тощо). 01.11.2022 позивач письмово повідомив відповідача про зміну власника земельної ділянки та запропонував укласти новий договір оренди. 25.11.2022 відповідач направив позивачу лист про відмову від укладення договору оренди. 21.06.2023 позивач повторно звернувся до керівника ТЦ Черкаси ПрАТ «ВФ Україна» з пропозицією про укладення договору оренди нерухомого майна або підписання додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна № _LEB від 01.08.2018, який було підписано з попереднім власником ОСОБА_2 . Відповіді на цей лист відповідач не надав. 07.11.2025 рекомендованим листом № позивач ще раз направив відповідачу пропозицію про укладення договору оренди земельної ділянки. Поштове відправлення було отримано відповідачем 11.11.2025, однак договору оренди відповідач на момент звернення позивача до суду з позовом не уклав. Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 03.04.2026 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду обґрунтовано тим, що право власності позивача на земельну ділянку зареєстроване у встановленому законом порядку, майно, зведене (побудоване) відповідачем правомірно, що встановлено рішенням суду, не укладення відповідачем договору оренди не є підставою для знесення законно побудованого нерухомого майна, тому вимога про звільнення земельної ділянки від об`єкту пускового комплексу № КІЕ СНК LEB є неналежним способом захисту прав власника земельної ділянки. Належним способом захисту прав ОСОБА_1 є стягнення коштів у порядку ст. 1212 ЦК України, а також позивач не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав шляхом зобов`язання відповідача укласти договір оренди. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Стратілатов К. Г. просить скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 03.04.2026 як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, суперечить дійсним обставинам справи та наявним в ній доказам та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції під час вирішення спору не врахував, що позивач є власником земельної ділянки на якій перебуває майно, належне відповідачу. Будь-які правові підстави для перебування майна відповідача на належній позивачу земельній ділянці на даний час відсутні, тому звернення до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою є належним способом захисту порушених прав. Вимога про зобов`язання звільнити зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу (знесення) належних відповідачу споруд не перешкоджає виконанню цього рішення без участі відповідача але за рахунок його коштів шляхом вжиття виконавцем заходів примусового виконання. Крім того, скаржник вважає, що право власності відповідача на споруду, яка знаходиться на земельній ділянці в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано, також в реєстрі відсутня реєстрація споруди, як об`єкту незавершеного будівництва, тому на даний час відповідач вважається власником матеріалів, обладнання тощо, що були використані в процесі будівництва нерухомого майна і наявна на земельній ділянці споруда не може розглядатися як об`єкт нерухомого майна. Крім того, 31.10.2022 ПрАТ «ВФ Україна» та ОСОБА_2 розірвали договір оренди, який був правовою підставою для розміщення споруди мобільного зв`язку, тому відповідач зобов`язаний укласти договір оренди з новим власником земельної ділянки або звільнити земельну ділянку від телекомунікаційної споруди. У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ПрАТ «ВФ Україна» - адвоката Коцар О. С. вказано, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Крім того, у відзиві заявлено клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом до ПрАТ «ВФ Україна» про усунення перешкод в користуванні вказаною земельною ділянкою, в задоволенні таких позовних вимог судом було відмовлено, тому відповідач вважає, що повторне звернення до суду з таким же позовом є підставою для закриття провадження. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. При розгляді справи встановлено, що 01.08.2018 між ОСОБА_2 (орендодавцем) та ПрАТ «ВФ Україна» (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна № _LEB, згідно з п. 1.1 якого орендодавець передавав, а орендар приймав в строкове платне користування технологічний майданчик, загальною площею 120 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно план-схеми (додаток № 2) (а.с. 6-8, 10 т.1). Відповідно до акту приймання-передачі об`єкта оренди від 06.08.2018 орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт за договором оренди № _LEB від 01.08.2018 технологічний майданчик за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9 т.1). Відповідно до повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)/ про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яке адресоване Державній архітектурно будівельній інспекції України, зареєстровано 30.10.2018 ІУ 061183030241, ПрАТ «ВФ Україна» повідомило про початок виконання будівельних робіт, а саме будівництво мережі стільникового радіотелефонного зв`язку стандартів GSM-900/DCS-1800/UMTS-2100 ПрАТ «ВФ України», пусковий комплекс № КІЕ СНК LEB. Місце розташування об`єкта будівництва кадастровий номер 7125783600:01:002:0009 АДРЕСА_1 . Вид будівництва нове будівництво. Земельна ділянка використовується для будівництва на підставі Договір № LEB від 01.08.2018 без серії, кадастровий номер 7125783600:01:002:0009. Площа земельної ділянки не вказана. (а.с. 11-13 т.1). Відповідно до декларації про готовність до експлуатації об`єкта за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), зареєстрованої Державною архітектурно будівельної інспекції України від 28.03.2019 № ІУ141190870283, за адресою: кадастровий номер 7125783600:01:002:0009, АДРЕСА_1 . Інформація про об`єкт будівництво мережі стільникового радіотелефонного зв`язку стандартів GSM-900/DCS-1800/UMTS-2100 ПрАТ «ВФ України», пусковий комплекс № КІЕ СНК LEB. Інформація про замовника ПрАТ «ВФ Україна». Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою Договір № LEB від 01.08.2018 без серія, кадастровий номер 7125783600:01:002:0009 (а.с.14-15 т.1). 03.08.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С. О., зареєстрований в реєстрі за № 4479 (а.с. 16-17 т.1). Згідно з п. 1.1 вищевказаного договору купівлі-продажу продавець продав та передав у власність покупця, а покупець купив та прийняв від продавця земельну ділянку площею 0,2100 га, кадастровий номер 7125783600:01:002:0009, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і сплатив за неї обумовлену грошову суму. Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 47500960, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 306509115 від 04.08.2022 (а.с. 18 т.1). 01.11.2022 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому зазначив, що у зв`язку з купівлею земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на якій встановлено телекомунікаційне обладнання ПрАТ «ВФ Україна», просить підписати з ним договір оренди нерухомого майна з 01.11.2022 (а.с. 33 т.1). 25.11.2022 відповідач направив позивачу лист за № GR-22-08604, в якому повідомив про відмову від пропозиції щодо укладення будь-яких договорів з позивачем. в тому числі щодо об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34 т.1). 21.06.2023 позивач повторно звернувся до керівника ТЦ Черкаси ПрАТ «ВФ Україна» з пропозицією про укладення договору оренди нерухомого майна або підписання додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна № _LEB від 01.08.2018, який було підписано з попереднім власником ОСОБА_2 (а.с. 35 т.1) . Зазначений лист отриманий відповідачем 21.06.2023, про що міститься відповідна відмітка та відтиск печатки ПрАТ «ВФ Україна» (для документів) (а.с. 35 т.1). 07.11.2025 позивач направив на адресу ПрАТ «ВФ Україна» лист з пропозицією про укладення договору оренди землі (а.с. 36-37 т.1). Відповідно фіскального чеку про поштове відправлення №1800100655594 та згідно з трекінгом поштових відправлень (а.с. 38 т.1) вказаний лист отриманий відповідачем 11.11.2025. Згідно акту обстеження від 08.07.2025, складеного ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з додатками фото, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7125783600:01:002:0009, знаходиться телекомунікаційна споруда вежа (базова станція) мобільного зв`язку (а.с. 40-46 т.1). Із звернення Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій (НЦУ) № 68/ВС/03-1017 від 30.11.2022 (а.с. 48 т.1) вбачається, що « … згідно інформації, наведеної у вищезгаданому листі, ФОП ОСОБА_1 , як колишній співробітник ПрАТ «ВФ Україна», користуючись конфіденційною та комерційною інформацією в особистих цілях з порушенням трудового, дисциплінарного, цивільного, господарського, земельного та кримінального законодавства України, без повідомлення орендаря та з ознаками шахрайських дій уклав ряд договорів про купівлю земельних ділянок (як нерухомого майна). Зокрема, наразі відомо про такі ділянки, де розміщені базові станції ПРАТ «ВФ Україна»:… - АДРЕСА_1 … Відповідно до ЗУ «Про електронні комунікації» та Порядку оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану, затвердженого постановою КМУ від 29.06.2004 № 812, НЦУ здійснює оперативно-технічне управління електронними комунікаційними мережами всіх постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, які в умовах воєнного стану незалежно від форми власності використовуються забезпечення потреб національної безпеки, оборони, охорони правопорядку…. У зв`язку з вищевикладеним, шахрайські дії ФОП ОСОБА_1 можуть призвести до порушення роботи важливого сегменту системи зв`язку у Черкаській області..». Із відповіді Департаменту сервісних послуг Державної інспекції архітектури та містобудування України від 26.06.2025 вбачається, що: «… шляхом перевірки відомостей, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності та його архівній складовій частині, за параметром пошуку «кадастровий номер 7125783600:01:002:0009» та адреса « АДРЕСА_1 » встановлено, що наявна інформація про зареєстровану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 28.03.2019 № ІУ141190870283 «Будівництво мережі стільникового радіотелефонного зв`язку стандартів GSM-900/DCS-1800/UMTS-2100 ПрАТ «ВФ Україна», пусковий комплекс №КІЕ СНК LEB»; замовник ПАТ «ВФ Україна» ( ЄДРПОУ 14333937)…» (а.с. 47 т.1). Також судом встановлено, що рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 25.03.2024 у справі №710/1364/23 за позовом ПрАТ «ВФ Україна» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу від 03.08.2022 земельної ділянки з кадастровим номером 7125783600:01:002:0009 у задоволенні позову відмовлено. Вказане рішення, згідно з постановою Черкаського апеляційного суду від 04.07.2024 залишене без змін. Відмовляючи в задоволенні позову у вказаній справі суд мотивував свій висновок тим, що об`єкт технологічний майданчик, який перебував в оренді ПрАТ «ВФ Україна» на підставі договору оренди № _LEB від 01.08.2018, не є ідентичним об`єкту, який є предметом договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 7125783600:01:002:0009, оскільки площа технологічного майданчику є значно меншою за площу земельної ділянки, яка є предметом договору купівлі-продажу. Предмет договору оренди фактично є лише однією зі складових об`єкта нерухомого майна, який був предметом спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки. Також встановлено, що відповідно до рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 08.04.2024 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «ВФ Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача: Державна інспекція архітектури та містобудування України про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. Відмовляючи в задоволенні позову у вказаній справі суд обґрунтовував свої висновки тим, що відповідачем отримано дозвіл на проведення будівельних робіт, тому будівництво не є самочинним. Побудова була здійснена на технічному майданчику, який знаходиться на земельній ділянці, яка належала на момент подачі Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, на праві власності ОСОБА_2 і перебувала у користуванні ПрАТ «ВФ Україна» Договір № LEB від 01.08.2018. Відповідачем доведено, що декларація була видана та зареєстрована, а вежа мобільного зв`язку побудована, задовго до виникнення права власності у ОСОБА_1 . Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.11.2024 у справі № 925/914/24 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ПрАТ «ВФ Україна» про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.11.2022 по 30.06.2024, пені, інфляційних втрат та 3% процентів річних, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №_LEB від 01.08.2018 відмовлено у задоволенні позову. При розгляді вказаної справи господарським судом встановлено, що оскільки право оренди земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщено технологічний майданчик, не зареєстровано, то відповідно і обов`язку зі сплати орендних платежів на момент звернення позивача до суду у відповідача не виникло. Такими є фактичні обставини справи, які мають наступне правове регулювання. Спір між сторонами у даній справі виник щодо користування відповідачем земельною ділянкою, яка належить на праві власності позивачу та на якій розташований технологічний майданчик, на якому розташоване нерухоме майно, яке належить відповідачу. Звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, ОСОБА_1 вважаючи свої права порушеними просить зобов`язати відповідача звільнити земельну ділянку від об`єкту нерухомості. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права. Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової шкоди), визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїми майном. Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Приписами ч. 2 ст. 152 ЗК України також визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Із встановлених обставин справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 земельну ділянку, на якій розташований технологічний майданчик, на якому відповідач ПрАТ «ВФ Україна» звів об`єкт нерухомого майна, що встановлено рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 08.04.2024 у справі № 710/46/24 (а.с. 119-124 т.1), яке має преюдиційне значення у даній справі. Доводи апеляційної скарги про те, що на даний час відповідач вважається власником матеріалів, обладнання тощо, що були використані в процесі будівництва нерухомого майна і наявна на земельній ділянці споруда не може розглядатися як об`єкт нерухомого майна відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки відповідачем отримано дозвіл на проведення будівельних робіт, побудова була здійснена на технічному майданчику та 28.03.2019 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України за № 1У141190870283 було зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) (а.с. 14-15 т.1). Згідно вказаної декларації «Будівництво мережі стільникового радіотелефонного зв`язку стандартів GSM-900/DCS-1800/UMTS-2100 ПрАТ «ВФ Україна» пусковий комплекс № КІЕ СНК LЕВ, за адресою: кадастровий номер 7125783600:01:002:0009, АДРЕСА_1 , код об`єкта 2213.3», згідно якої вказаний об`єкт вважається закінченим будівництвом та готовий до експлуатації. Колегія суддів враховує, що на момент придбання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки як позивач, так і попередній власник, у якого позивач придбав земельну ділянку були обізнані про існування обмежень, а саме про набуття ОСОБА_1 земельної ділянки, на якій у встановленому законом порядку розміщено вишку мобільного зв`язку. У відповідності до ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки права та обов`язки наймодавця. Чинне законодавство надає наймачу додатковий захист шляхом встановлення правила про те, що перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. В результаті переходу права власності на річ за будь-яких законних підстав (спадкування речі після смерті наймодавця, продаж, дарування наймодавцем речі, перехід права власності на річ, яка була предметом іпотеки тощо) має зміна наймодавця в договорі найму. Наймодавець, здійснюючи продаж речі, що передана в найм, зобов`язаний попередити покупця про наявність відносин найму. Купівля речі на таких умовах свідчить про згоду покупця прийняти на себе обов`язки наймодавця за договором найму. Наймодавець, який передав право власності на річ, або покупець (новий наймодавець) мають попередити наймача про заміну сторони у договорі найму. В разі нездійснення такого попередження виконання наймачем своїх обов`язків на користь первісного наймодавця буде вважатися належним виконанням договору найму. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 909/367/18. Щодо об`єкту оренди за договором №_LЕВ від 01.08.2018 колегія суддів враховує наступне. У випадках, передбачених законодавством України, встановлено необхідність проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Саме з проведенням такої державної реєстрації пов`язується момент виникнення права. Частиною 182 ЦК України передбачено, що право власності на інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. До об`єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, належать споруди (інженерні, гідротехнічні тощо). Відповідно до ЗУ «Про електронні комунікації» споруди електронних комунікацій будівлі, контейнери, вежі, щогли, опори, антенно-фідерні пристрої, лінії зовнішнього електропостачання, кабельна каналізація електронних комунікаційних мереж, інші станційні та лінійно-кабельні споруди, будинкові розподільні мережі, що використовуються для організації електронних комунікаційних мереж. При визначенні споруд, права на які підлягають державній реєстрації, слід враховувати, що для таких спору повинні бути притаманні ознаки нерухомого майна, визначені ст. 181 ЦК України, а саме розташування на земельній ділянці, переміщення споруди неможливе без її знецінення та зміни її призначення. Державній реєстрації підлягають лише речові права на споруди, які є окремою нерухомою річчю, тобто не є приналежністю головної речі і складовою частини іншої речі. Колегія суддів враховує, що «технологічний майданчик» на якому відповідачем було побудовано (змонтовано) споруду електронних комунікацій (вежу з відповідним обладнанням) сам по собі, як об`єкт також відноситься до інженерних наземних споруд, що знаходиться на земельній ділянці. Відповідно до ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Використання технологічного майданчика окремо без земельної ділянки на якій він розташований (побудований) є неможливим, в зв`язку з характеристиками та особливостями цієї інженерної споруди. В даному випадку об`єкт оренди технологічний майданчик площею 120 кв.м. є складовою частиною земельної ділянки кадастровий номер 7125783600:01:002:0009, АДРЕСА_1 . Матеріали справи не містять доказів того, що за відповідачем в установленому законом порядку зареєстроване речове право на користування земельною ділянкою на якій розташовано технологічний майданчик та побудовано (змонтовано) споруду електронних комунікацій. Оскільки право оренди вищевказаною земельною ділянкою не зареєстровано, тому до моменту належного оформлення права оренди земельної ділянки, на якій розташовано об`єкт (споруда) відповідача, відносини фактичного користування земельною ділянкою без реєстрації права оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, про що правильно вказано судом першої інстанції в своєму рішенні. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за встановлених у даній справі обставин, належним способом захисту прав власника є стягнення коштів у порядку ст. 1212 ЦК України, а також позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про зобов`язання відповідача укласти договір оренди, а позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення від споруд стільникового радіотелефонного зв`язку, які побудовані правомірно та у законний спосіб в зв`язку з відмовою відповідача укласти договір оренди є неналежним способом захисту порушеного права. Доводи апеляційної скарги щодо обрання позивачем належного способу захисту порушення своїх прав спростовуються вищевикладеними нормами права та обставинами, встановленими під час розгляду справи. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції. Щодо клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 255 ЦПК України визначено підстави закриття провадження у справі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. У постанові Верховного Суду від 04.02.2026 року у справі № 295/12458/24 вказано, що необхідність застосування п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили. За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. В розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 761/7978/15-ц. Під час перевірки доводів клопотання представника ПрАТ «ВФ Україна» - адвоката Коцар О. С. про закриття провадження у справі судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у 2024 році звертався до суду з позовом до ПрАТ «ВФ Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державна інспекція архітектури та містобудування України про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (цивільна справа № 710/46/24, провадження № 2/710/148/24). Спір було розглянуто судом та ухвалено рішення від 08.04.2024 про відмову в задоволенні позову (а.с. 119-124 т.1). У даній справі позивач просив: 1) скасувати реєстрацію декларації від 28.03.2019 № ІV141190870283 про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1); 2) зобов`язати ПрАТ «ВФ Україна» усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні нерухомим майном шляхом проведення перебудови самочинної споруди (пускового комплексу № КІЕ СНК LЕВ, за адресою кадастровий номер № 7125783600:01:002:0009, АДРЕСА_1 , код об`єкта нерухомого майна (2213.3) із об`єкта нерухомого майна в об`єкт рухомого майна. У справі № 710/34/26, ухвалене рішення в якій є предметом апеляційного перегляду ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ВФ Україна» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, в якому просив суд: зобов`язати ПрАТ «ВФ Україна» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер № 7125783600:01:002:0009, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 шляхом звільнення вказаної земельної ділянки від споруд стільникового радіотелефонного зв`язку стандартів GSM-900/DCS-1800/UMTS-2100 ПрАТ «ВФ Україна» пусковий комплекс № КІЕ СНК LЕВ. У справах № 710/46/24 та № 710/34/26 дійсно тотожні сторони та предмет спору. Однак, підстави для звернення до суду з позовами у вказаних справах є різними. Під час звернення до суду в 2024 році ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що побудована на земельній ділянці базова станція мобільного зв`язку є самочинним будівництвом без отримання відповідних дозволів, таке самочинне будівництво у встановленому порядку не узаконене, тому порушує права власника земельної ділянки на якій воно здійснено. Звертаючись до суду з позовом в цивільній справі № 710/34/26, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що на земельній ділянці, яка належить на праві власності позивачу знаходиться майно відповідача, однак між сторонами (позивачем та відповідачем) відсутній договір оренди земельної ділянки з приводу знаходження на ній нерухомого майна відповідача. На неодноразові пропозиції ОСОБА_1 щодо укладення договору оренди, відповідач відповіді не надав, тому будь-яких підстав для перебування базової станції мобільного зв`язку відповідача на належній позивачу земельній ділянці немає. Коштів за використання земельної ділянки відповідач також не сплачує. Визначаючи підстави позову, як елемент його змісту у вищевказаних справах, колегія суддів враховує, що підстави позовів у цих справах викладені позивачем із застосування різних фактів та обставин та з посиланням на різні норми закону, тому підстав для задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі у відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України апеляційний суд не вбачає. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 03.04.2026 у даній справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 12.05.2026. Суддя-доповідач Судді