Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/14375/23

Справа № 127/14375/23 Провадження № 22-ц/801/7/2026 Категорія: 77 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 рокуСправа № 127/14375/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач), суддів: Голоти Л. О., Копаничук С. Г., з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Пенсійний фонд України як правонаступник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Пенсійного фонду України на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Бессараб Н. М. у залі суду, встановив: Короткий зміст вимог У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Пенсійного фонду України як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що більше ніж 19 років позивач ОСОБА_1 пропрацював в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно наказу від 25 липня 2017 року №182-к/тр з 01 серпня 2017 року ОСОБА_1 працював в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області. Наказом від 22 грудня 2017 року №548-к/тр позивача було переведено з 02 січня 2018 року на посаду заступника начальника юридичного відділу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області. Наказом від 11 квітня 2023 року №64-к/тр, 18 квітня 2023 року ОСОБА_1 було звільнено з вказаної посади у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає звільнення незаконним та таким, що проведено із грубим порушенням трудового законодавства, оскільки при проведенні звільнення позивача було порушено трудове законодавство, зокрема ст. ст. 36, 40, 42, 49-2, 49-4 КЗпП, а саме: дію трудового договору не було продовжено у зв`язку з реорганізацією Управління, як передбачено ч. 6 ст. 36 КЗпП України; звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України було допущено при можливості переведення на іншу роботу, що суперечить ч. 2 ст. 40 КЗпП України; скорочення чисельності та штату працівників управління проведено без обґрунтування такого скорочення; надане позивачу попередження про наступне звільнення не відповідає вимогам пунктів 1 та 3 ст. 49-2 КЗпП України; протягом часу від дня попередження та по день звільнення позивачу не було запропоновано вакантні посади для подальшого працевлаштування, як це передбачено ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України; всупереч вимогам ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці Управлінням не враховано переважне право на залишення на роботі працівників Управління з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці; скорочення чисельності або штату працівників проведено без консультацій з Профспілкою, що є порушенням ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України. Оскільки дії відповідача не відповідають вимогам законодавства про працю, звільнення позивача відбулось із порушенням норм трудового законодавства, тому позивач звернувшись в суд із вказаним позовом просив визнати незаконним та скасувати наказ голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області від 11 квітня 2023 року №64-к/тр, поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника юридичного відділу, стягнути з Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2023 року позов було задоволено: - визнано незаконним та скасовано наказ голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області від 11 квітня 2023 року №64-к/тр про звільнення ОСОБА_1 з роботи. - поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника юридичного відділу у відповідному територіальному органі Пенсійного фонду України з 19 квітня 2023 року. - стягнуто з Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 116 912,70 грн, а також вирішено питання розподілу судових витрат. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з таким судовим рішенням, Пенсійний фонд України подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 20 листопада 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Медвецький С. К. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року справу призначено до розгляду на 14 грудня 2023 року о 10 год. 00 хв. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2023 року апеляційне провадження у справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справи № 750/7085/23 (провадження № 61-15121ск23). Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 04 травня 2026 року суддю Медвецького С. К. замінено на суддю Голоту Л. О. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 травня 2026 року провадження у справі було поновлено, у зв`язку із тим, що 22 жовтня 2025 року Третя судова палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду ухвалила постанову по справі № 750/7085/23, яка того ж дня набрала законної сили. Судове засідання призначено на 14 травня 2026 року о 10 год 00 хв. 12 травня 2026 року до апеляційного суду від представника Пенсійного фонду України надійшло клопотання про закриття провадження у справі з підстав, визначених ч. 1 ст. 255 ЦПК України. У судове засідання представник Пенсійного фонду України не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, при цьому подав заяву про розгляд справи у відсутність представника. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом Відповідно до наданої копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 02 січня 2018 року перебував на посаді заступника начальника юридичного відділу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області (а. с. 20-22, том 1). Згідно з наказом голови комісії з реорганізації виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України №9-ОД від 16 січня 2023 року ухвалено скоротити увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18 квітня 2023 року (а. с. 44-45, том 1). Відповідно до наказу голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області від 16 січня 2023 року №10-ОД ухвалено про повідомлення первинну профспілкову організацію працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області про скорочення чисельності та вивільнення працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій з 18 квітня 2023 року, попередження про скорочення штату працівників та про наступне їх звільнення (а. с. 48-49, том 1). Згідно з наказом голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області від 16 січня 2023 року №11-ОД ухвалено про скорочення усього штату та усієї чисельності працівників, визначених штатними розписами відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій з 18 квітня 2023 року (а. с. 50-52, том 1). 19 січня 2023 року позивача ознайомлено з попередженням від 19 січня 2023 року про наступне звільнення за підписом голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області Олени Чепернатої із посиланням на скорочення чисельності та штату працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області на підставі наказу голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16 січня 2023 року №9-ОД, наказів голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області від 16 січня 2023 року №10-ОД та від 16 січня 2023 року №11-ОД. Також вказано на те, що оскільки скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, інша робота не пропонується (а. с. 53, том 1). Наказом від 11 квітня 2023 року №64-к/тр позивача ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 18 квітня 2023 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою винесення даного наказу зазначено попередження про наступне звільнення від 19 січня 2023 року (а. с. 23, том 1). Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Водночас, право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини 1, 3 статті 3 ЦПК України). Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського й адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Будь-які трудові правовідносини мають приватноправову природу, оскільки виникають на добровільній основі між двома рівноправними суб`єктами на підставі трудового договору. Підпорядкування працівника роботодавцеві в межах цих відносин має договірний, а не адміністративний характер. Єдиний виняток це правовідносини щодо проходження публічної служби, зокрема державної служби. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №623/1656/16-ц зазначила: «публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства». У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №426/160/14, від 31 жовтня 2018 року у справі №761/33941/16 зазначено, що відносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням регламентуються нормами адміністративного законодавства, а спори, які виникають із таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №814/2514/17 (провадження №11-1472апп18) вказано: «для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності. […] Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов`язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб`єкта публічного права. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №520/6612/17». Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі №635/551/17 зазначила, що спір між фізичною особою, яка претендує на зайняття посади державної служби, та органом державної влади, до компетенції якого належить прийняття рішення про таке призначення, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі №712/4776/23 зазначив, що: «внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом №2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинилася, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування); спори, які пов`язані із поновленням працівників, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та його виконавчої дирекції шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на посадах, вакантний перелік яких віднесено до посад державної служби в органах Пенсійного фонду України, стосуються прийняття на публічну службу та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства». Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із позовом до Пенсійного фонду України як правонаступника прав та обов`язків Фонду соціального страхування України щодо недотримання Фондом процедури його звільнення у зв`язку зі скороченням всього штату працівників у процесі приєднання Фонду соціального страхування України до Пенсійного фонду України, та просив визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Апеляційний суд зауважує, що внаслідок реорганізації Фонду соціального страхування України шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого Фонд соціального страхування України як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування). Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2025 року у справі 750/7085/23. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, спори, які пов`язані із поновленням працівників, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та його виконавчої дирекції шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на посадах, вакантний перелік яких віднесено до посад державної служби в органах Пенсійного фонду України, стосуються прийняття на публічну службу та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За таких обставин та з мотивів, передбачених указаними вище нормами Закону, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Пунктом 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно із ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Клопотання Пенсійного фонду України про закриття провадження у справі задовольнити. Апеляційну скаргу Пенсійного фонду України задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2023 року скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрити у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до адміністративної юрисдикції. Роз`яснити позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови на звернення до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий В. В. Оніщук Судді Л. О. Голота С. Г. Копаничук