Постанова 4808 № 350/122/21

Справа № 350/122/21 Провадження № 22-ц/4808/646/26 Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої Томин О.О., суддів: Луганської В.М., Пнівчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Федьківа Василя Богдановича на рішення Рожнятівського районного суду від 21 січня 2026 року, ухвалене в складі судді Пулика М.В. у селищі Рожнятові,у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ТОВ «Нетгруп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство Рожнятівської селищної ради, про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ТОВ «Нетгруп» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є власником кв. АДРЕСА_1 , право власності на яку набув на підставі договору купівлі-продажу від 23 січня 2020 року. 24 червня 2020 року під час сезону проливних дощів виявив, що квартира була залита водою, у зв`язку з чим звернувся до Рожнятівської селищної ради щодо створення комісії та фіксування цього факту. Відтак, 26 червня 2020 року комісією Рожнятівської селищної ради проведено обстеження належної йому на праві приватної власності квартири з метою виявлення розміру завданої йому шкоди. Згідно зі складеним комісією актом встановлено, що у червні 2020 року відбулося затікання води в квартиру по кабелях надавачів послуг інтернету ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Нетгруп», внаслідок чого частково пошкоджено стелю та стіни, а також підлогу в квартирі. Зазначав, що по телефону повідомив представників ТОВ «Нетгруп» та ФОП ОСОБА_2 про факт залиття квартири та запросив їх бути присутніми під час роботи комісії, однак ніхто з відповідачів не з`явився. За результатами обстеження комісія Рожнятівської селищної ради рекомендувала йому звернутися до спеціалізованої організації для визначення суми збитків. На замовлення позивача ПП «Олвір» проведено обстеження квартири, за результатами якого складено локальний кошторис на будівельні роботи по ремонту квартири для відновлення її попереднього стану на суму 62 208 грн. Відтак, посилався на те, що внаслідок залиття квартири з вини відповідачів йому завдано матеріальної шкоди на суму 62 208 грн, необхідних для проведення ремонту квартири. По телефону позивач пропонував відповідачам прибути для огляду квартири, здійснити технічні роботи щодо перенесення кабелів передавачів послуг інтернету та вирішити питання про добровільне відшкодування завданої шкоди. Однак, врегулювати спір у досудовому порядку не вдалося. Більше того, у листопаді 2020 року під час дощів та снігопаду продовжилося залиття квартири шляхом затікання води по кабелях передавачів послуг інтернету ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Нетгруп», внаслідок чого частково пошкоджено стелю, стіни та підлогу квартири, що також підтверджується актом комісії Рожнятівської селищної ради. Внаслідок зазначених обставин позивачу було завдано моральної шкоди, яка виразилась в емоційному стресі, душевних стражданнях, негативних емоціях та переживаннях щодо залиття та пошкодження квартири, через що остання стала непридатною для використання без проведення ремонту. Також було порушено його звичний та розмірений спосіб життя, виникла необхідність докладання додаткових зусиль для його нормалізації та витрачання свого власного часу для усунення наслідків залиття. Моральну шкоду оцінював у 20 000 грн. Посилаючись на зазначені обставини та норми законодавства, просив суд стягнути з відповідачів у справі: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нетгруп» у солідарному порядку 62 208,00 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а також понесені у справі судові витрати. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду Рішенням Рожнятівського районного суду від 21 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 понесені нею судові витрати у сумі 30 026,90 грн, з яких: витрати на правничу допомогу 25 000,00 грн, витрати на проведення судової експертизи 3 786,40 грн та витрати на оплату судового збору за перегляд заочного рішення 1 240,50 грн, а також на користь ТОВ «Нетгруп» судові витрати на правничу допомогу адвоката 28 000 грн. Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федьків В.Б., подав апеляційну скаргу. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи. Зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано врахував заперечення ФОП ОСОБА_2 про те, що обстеження затоплення квартири проводилось без повідомлення її як провайдера, акти від 26.06.2020 та 23.11.2020 не є належними і допустимими доказами, дах будинку перебуває у несправному стані, а належні їй кабелі до квартири позивача не заведені та проходять по технічному приміщенні будинку з іншої від затікання сторони квартири. Також суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги пояснення представника ФОП ОСОБА_2 про те, що залиття квартири не могло відбутися внаслідок затікання атмосферних опадів по телекомунікаційних кабелях, оскільки такі твердження ґрунтуються на проведеному представником відповідачки огляді будинку та є однобокими. Посилається на те, що в матеріалах справи наявний висновок Івано-Франківського НДЕКЦ МВС від 09 серпня 2021 року № СЕ-19/109-21/7387-БТ, відповідно до якого технічною причиною пошкоджень квартири є підтоплення кімнати в результаті затікання атмосферних опадів через вікно технічного приміщення горища, розташоване над кімнатою, внаслідок прокладання комунікацій через віконний проріз. ФОП ОСОБА_2 не заперечувала, що в будинку є споживачі її послуг, однак вказувала, що кабелі, які проходять через віконний проріз, їй не належать. Водночас, на думку апелянта, між проведенням кабелів та потраплянням атмосферних опадів через вікно існує причинно-наслідковий зв`язок. Крім того, апелянт не погоджується з розподілом судових витрат, вважає витрати на професійну правову допомогу у загальному розмірі 53 000 грн явно завищеними, а їх співмірність і доведеність судом не встановлені. Суд першої інстанції не врахував складність справи, ціну позову, типовий характер справи та критерій розумності витрат, тоді як стягнені витрати становлять фактично половину заявлених позовних вимог. Щодо витрат на проведення експертизи у сумі 3 786,40 грн зазначає, що повторне клопотання про призначення експертизи не може покладатися на позивача, оскільки саме відповідачем не забезпечено проведення експертизи, що призвело до затягування розгляду справи. Вважає, що позивач був обмежений у праві подання клопотання про зменшення витрат, оскільки не брав участі у судовому засіданні 21 січня 2026 року, тому питання судових витрат необхідно було вирішувати шляхом ухвалення додаткового рішення та призначення окремого судового засідання. Також посилається на те, що суд першої інстанції не врахував інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про відчуження спірної квартири за договором купівлі-продажу № 856 від 23 березня 2024 року ОСОБА_3 , у зв`язку з чим апелянту незрозуміло, яким чином мала бути проведена повторна експертиза, якщо від моменту затоплення минуло більше трьох років. Просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позиція інших учасників справи ФОП ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Жиляк Михайло Дмитрович, подала відзив на апеляційну скаргу. Вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та ухваленим з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем, що дії чи бездіяльність будь-кого з відповідачів спричинили залиття його квартири, а також відсутність належних і допустимих доказів протиправної поведінки відповідачів, їх вини та причинно-наслідкового зв`язку між такими діями чи бездіяльністю та заподіяною шкодою. Вважає, що позивач не довів розмір завданої шкоди, а матеріали справи не свідчать про вину ФОП ОСОБА_2 у завданні шкоди позивачу. Разом з тим, на думку відповідачки, матеріали справи свідчать про вину Комунального підприємства Рожнятівської селищної ради у завданні такої шкоди. Посилається на те, що телекомунікаційні мережі ФОП ОСОБА_2 серед мереж, прокладених через віконний проріз на технічному поверсі (горищі) над квартирою позивача, відсутні та не прокладались відповідачкою, а також відсутні у квартирі позивача та на горищі (технічному поверсі) над його квартирою. Вказує, що акти про затоплення квартири від 26 червня 2020 року та 23 листопада 2020 року не є допустимими доказами, оскільки не відповідають критеріям доказування та складені з порушенням Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №

76. До складу комісії були включені депутати місцевих рад. Комісією не обстежувалось місце залиття на горищі будинку, не обґрунтовано висновок щодо причини залиття квартири, не вказано чіткої дати залиття, наслідків залиття та локалізації пошкоджень. Також ФОП ОСОБА_2 не запрошувалась для обстеження місця залиття на горищі та квартири позивача під час складання актів. Посилається на показання допитаних у судовому засіданні свідків, якими встановлено, що кошторис ремонту квартири складався на замовлення позивача та з його слів. Також член комісії підтвердив, що комісія не виходила на технічний поверх будинку, у якому розміщена квартира позивача, для з`ясування причин потрапляння води у квартиру позивача. Вважає, що локальний кошторис на будівельні роботи по ремонту квартири на суму 62 208 грн не підтверджує розмір завданої шкоди, а лише відображає намір позивача виконати ремонтні роботи на таку суму. Також зазначає, що висновок судового експерта Сілецького Р.Р. № СЕ-19/109-21/7387-БТ від 09 серпня 2021 року викликає сумніви у його достовірності, оскільки не містить логічного обґрунтування та повного дослідження причин потрапляння рідини у квартиру позивача, а також суперечить іншим матеріалам справи. Посилаючись на норми законодавства, наголошує, що обов`язок забезпечення належного технічного стану спільного майна багатоквартирного будинку покладено на співвласників та управителя будинку. Так, буд. АДРЕСА_2 перебуває в управлінні Комунального підприємства Рожнятівської селищної ради, а несправність віконного прорізу на технічному поверсі та несправність даху будинку підтверджується матеріалами справи і може свідчити про вину управителя будинку. Вважає, що у зв`язку з відсутністю вини ФОП ОСОБА_2 у завданні матеріальної шкоди відсутні підстави і для відшкодування моральної шкоди. Крім того звертає увагу, що справа розглядається з 2021 року, позивач вживав дії для затягування розгляду справи, а представником відповідачки надано докази понесення витрат на правничу допомогу. На думку відповідачки, суд першої інстанції дотримався вимог процесуального закону при вирішенні питання про стягнення судових витрат, врахував складність справи, витрачений представником відповідачки час та обґрунтованість гонорару, а також відсутність клопотання позивача чи його представника про зменшення розміру таких витрат. Вказує, що попередній розрахунок судових витрат, які ФОП ОСОБА_2 понесла у зв`язку з розглядом апеляційної скарги, становить 6 500 грн. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, понесені ФОП ОСОБА_2 у зв`язку з розглядом апеляційної скарги. Інші учасники справи правом на подання відзиву не скористалися, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позиція Івано-Франківського апеляційного суду Згідно з частиною 1 ст. 369 ЦПК України, ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову в цій справі є вимога про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, у загальному розмірі 82 208,00 грн. Тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, справа є малозначною в силу прямої вказівки закону. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення Рожнятівського районного суду від 21 січня 2026 року зазначеним вимогам у повній мірі не відповідає. Фактичні обставини справи Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач на момент звернення до суду з даним позовом був власником квартири АДРЕСА_1 та складається з двох кімнат, житловою площею 31,0 кв.м, загальною площею 44,8 кв.м (т. 1, а.с. 6-7). В матеріалах справи наявні копії актів від 26 червня 2020 року та від 23 листопада 2020 року, складені комісією Рожнятівської селищної ради, з яких вбачається, що встановлено затікання води в квартиру по кабелях надавачів послуг інтернету ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Нетгруп», внаслідок чого частково пошкоджено стелю та стіни, а також підлогу в квартирі (т. 1, а.с. 8-9). Згідно з копією локального кошторису, наданого позивачем, ремонтні роботи квартири для відновлення її попереднього стану складають 62 208,00 грн (т. 1, а.с. 12-24). Відповідно до копії довідки № 142 від 15.03.2021 згідно з даними бухгалтерського обліку, зокрема інвентарних книг, у ТОВ «Нетгруп» відсутні будь-які основні засоби чи телекомунікаційні мережі у смт. Рожнятів (т. 1, а.с. 49). Згідно з копією відповіді директора РКП № 51 від 15.04.2021 у будинку по АДРЕСА_3 » та ПП ОСОБА_2 . В договорах про співпрацю не вказано їх точне розміщення (т. 1, а.с. 59). Відповідно до копії відповіді директора РКП № 47 від 08.04.2021 поточний ремонт даху будинку по АДРЕСА_2 проводився у 2017 році. Дах було покрито єврорубероїдом. При сильних морозах єврорубероїд здувся, а при шквальних вітрах порвався і ремонту не підлягає. Також зазначено, що на даний період при випаданні дощів дах частково затікає (т. 1, а.с. 60). Із Висновку експерта № СЕ-19/109-21/7387-БТ від 09 серпня 2021 року, складеного за результатами судової будівельно-технічної експертизи, вбачається, що технічна причина пошкоджень квартири АДРЕСА_1 , - підтоплення кімнати площею 17,2 кв.м в результаті затікання атмосферних опадів через вікно технічного приміщення (горища), яке розташоване над кімнатою, внаслідок прокладання комунікацій через віконний проріз (т. 1, а.с. 100-105). Згідно з рішенням виконавчого комітету Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області від 10.08.2021 № 118 управління багатоквартирним будинком, в тому числі будинком АДРЕСА_2 , послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій продовжує надавати Комунальне підприємство Рожнятівської селищної ради (т. 1, а.с. 180-181). Ухвалою Рожнятівського районного суду від 20 квітня 2022 року Комунальне підприємство Рожнятівської селищної ради залучено до участі у розгляді вказаної справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Нетгруп» не здійснює надання телекомунікаційних послуг у багатоквартирному будинку, в якому розташована квартира позивача, та не має у ньому власних телекомунікаційних мереж. А за відсутності таких мереж відсутні правові й фактичні підстави для висновку про причетність цього товариства до залиття квартири позивача та завдання заявленої шкоди, у зв`язку з чим ТОВ «Нетгруп» є неналежним відповідачем у справі. Тому в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Нетгруп» слід відмовити повністю. Факт залиття квартири як подія підтверджується матеріалами справи та не заперечувався учасниками судового розгляду. Водночас, з урахуванням установленої відсутності вини відповідачів та відсутності належних і допустимих доказів причинно-наслідкового зв`язку між їх діями або бездіяльністю та заподіяною шкодою, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині відшкодування майнової шкоди. Відтак, стягнення моральної шкоди як похідна вимога також не підлягає задоволенню. Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю, то судові витрати, пов`язані з розглядом справи, які суд вважав реальними, документально підтвердженими, співмірними, підлягають покладенню на позивача. Апеляційний суд частково погоджується із такими висновками, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі № 628/1475/19 (провадження № 61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні». У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22) зазначено, що «кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду». У пункті 8 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц (провадження № 61-28098св18) зроблено висновок про те, що: «За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди. У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає». Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України та ч. 6 ст. 81 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При цьому, належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України). На підтвердження позовних вимог позивач посилався, зокрема, на копії актів від 26 червня 2020 року та від 23 листопада 2020 року, складені комісією Рожнятівської селищної ради про фіксацію пошкоджень квартири позивача внаслідокзатікання води, висновок експерта № СЕ-19/109-21/7387-БТ від 09 серпня 2021 року, відповідно до якого технічна причина пошкоджень квартири АДРЕСА_4 - підтоплення кімнати в результаті затікання атмосферних опадів через вікно технічного приміщення (горища), яке розташоване над кімнатою, внаслідок прокладання комунікацій через віконний проріз. Суд першої інстанції вірно зазначив, що факт залиття квартири як подія підтверджується матеріалами справи та не заперечувався учасниками судового розгляду. Доведенню підлягали вина відповідачів у виникненні такого залиття, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів та завданими збитками. Однак, вказані акти про затоплення квартири не містять відомостей про встановлення причин залиття та особу, з вини якої воно відбулося. А допитаний як свідок в суді першої інстанції член комісії ОСОБА_4 підтвердив, що комісією фактично тільки здійснювалася фіксація пошкоджень і не встановлювалися обставини та не виявлено причини такого залиття. У наданому суду Висновку експерта № СЕ-19/109-21/7387-БТ від 09 серпня 2021 року, складеного за результатами судової будівельно-технічної експертизи, вказано, що технічна причина пошкоджень квартири АДРЕСА_1 , - підтоплення кімнати площею 17,2 кв.м в результаті затікання атмосферних опадів через вікно технічного приміщення (горища), яке розташоване над кімнатою, внаслідок прокладання комунікацій через віконний проріз (т. 1, а.с. 100-105). Разом з тим, судом вірно зазначено, що такий висновок не розкриває конкретних технічних причин пошкодження квартири позивача, не встановлює механізму проникнення води до житлового приміщення та не містить аналізу причинно-наслідкового зв`язку між прокладанням комунікацій і завданою шкодою. У вищевказаному висновку експертом вказано також, що при встановленні причини підтоплення квартири АДРЕСА_4 ним було виявлено над житловою кімнатою (літ. 5) площею 17,2 кв.м, а саме у технічному приміщенні (горищі) прокладені комунікації через віконний проріз. Вікно, через яке прокладено комунікації, є незасклене, не закрите і не ізольоване, внаслідок чого попадають атмосферні опади у технічне приміщення (горище) (т. 1, а.с. 104 (зворот)). Також матеріалами справи підтверджено, що згідно відповіді директора Комунального підприємства Рожнятівської селищної ради № 47 від 08.04.2021 поточний ремонт даху будинку по АДРЕСА_2 проводився у 2017 році. Дах було покрито єврорубероїдом. При сильних морозах єврорубероїд здувся, а при шквальних вітрах порвався і ремонту не підлягає. При випаданні дощів дах частково затікає (т. 1, а.с. 60). Відтак, надані позивачем докази не можуть слугувати підставою покладення відповідальності за підтоплення належної йому на той час квартири атмосферними опадами саме на інтернет-провайдерів внаслідок прокладання комунікацій через віконний проріз. Крім того, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що матеріалами справи не підтверджено надання телекомунікаційних послуг у багатоквартирному будинку, в якому розташована квартира позивача, ТОВ «Нетгруп», у зв`язку з чим останнє не є належним відповідачем в цій справі. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди завданої залиттям квартири, задоволенню не підлягають, оскільки не встановлено неправомірних дій відповідачів та причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та діями відповідачів, їх вини. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки позовна вимога заявлена позивачем про стягнення моральної шкоди є похідною від вищевказаної позовної вимоги (матеріальної шкоди), яка не підлягає до задоволення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для її задоволення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги З огляду на зазначене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог. І доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування вказаного судового рішення щодо вирішення по суті, фактично зводяться до незгоди з таким рішенням. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що наявні в матеріалах справи докази про понесення судових витрат не є безумовною підставою для відшкодування таких у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Колегія суддів погоджується з тим, що справа мала істотне значення для сторін, слухання тривало близько п`яти років. Однак, суд вважає вказаний розмір судових витрат завищеним. Крім того, щодо таких витрат як участь в судових засіданнях з фактичними витратами на проїзд до смт. Рожнятів, надсилання документів сторонам по справі, то такі не є обов`язковими з огляду на функціонування системи «Електронний суд», можливості брати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції. Враховуючи характер виконаної адвокатами роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, заперечення позивача, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, ціни позову, обсягу наданих адвокатами послуг та фактично витраченого часу, апеляційний суд вважає за можливе зменшення таких витрат на професійну правничу допомогу адвоката ТОВ «Нетгруп» Сторожук А.Л. до 10 000,00 грн, та на професійну правничу допомогу адвоката Попівняк О.М. Жиляка М.Д. до 15 000,00 грн. Щодо витрат, понесених відповідачем ФОП ОСОБА_2 на проведення судової експертизи у розмірі 3 786,40 грн та витрат на оплату судового збору за перегляд заочного рішення у розмірі 1 240,50 грн, то з огляду на відмову в задоволенні позову, суд правомірно стягнув такі з позивача на її користь. А доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими. Судом у встановленому законом порядку було призначено відповідну судову експертизу, однак така не була проведена з незалежних від відповідача причин. З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Рожнятівського районного суду від 21 січня 2026 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, стягнувши з позивача на користь ФОП ОСОБА_2 понесені нею судові витрати у сумі 20 026 грн 90 коп., із яких витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн, витрати на проведення судової експертизи у розмірі 3 786,40 грн та витрати на оплату судового збору за перегляд заочного рішення у розмірі 1 240,50 грн, та на користь ТОВ «Нетгруп» судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн. 00 коп. В решті рішення суду слід залишити без змін. За вимогами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Ціна позову в цій справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, тому судове рішення у ній в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Федьківа Василя Богдановича задовольнити частково. Рішення Рожнятівського районного суду від 21 січня 2026 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_5 ) на користь ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_6 ) понесені нею судові витрати у сумі 20 026 (двадцять тисяч двадцять шість) грн 90 коп., із яких витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн, витрати на проведення судової експертизи у розмірі 3 786,40 грн та витрати на оплату судового збору за перегляд заочного рішення у розмірі 1 240,50 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_5 ) на користь ТОВ «Нетгруп» судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуюча: О.О. Томин Судді: В.М. Луганська О.В. Пнівчук Повний текст постанови складено 13 травня 2026 року.