Постанова 4824 № 370/2492/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2026 року м. Київ Справа № 370/2492/21 Провадження: № 22-ц/824/37/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Верланова С. М., Нежури В. А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Мельника Василя Володимировича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 лютого 2022 року, ухвалене під головуванням судді Тандира О.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У жовтні 2021 року ТОВ «Авто Просто» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 06 листопада 2011 року між товариством та ОСОБА_1 було укладено Угоду № 375610 та підписано додатки № 1 і № 2 до неї, відповідно до умов яких останньому надавалися послуги системи «АвтоТак», спрямовані на придбання автомобіля марки ЗАЗ FORZA. Зазначено про те, що у порядку, визначеному умовами Угоди, 27 квітня 2012 року ОСОБА_1 набув право на отримання автомобіля, а 18 травня 2012 року фактично отримав транспортний засіб ЗАЗ FORZA 2011 року випуску, який був зареєстрований за ним на праві власності. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Угодою відповідач передав вказаний транспортний засіб у заставу ТОВ «Авто Просто». Відповідно до умов Угоди ОСОБА_1 зобов`язався сплатити повну вартість автомобіля та вартість наданих послуг шляхом внесення 120 щомісячних платежів, структура та порядок розрахунку яких визначалися умовами додатку № 2 до Угоди. Вказує, що після отримання автомобіля відповідач скористався правом на розподіл авансових внесків на наступні платежі, у зв`язку із чим було змінено розмір подальших щомісячних внесків. Також, ТОВ «Авто Просто» зазначало, що у зв`язку із припиненням виробництва автомобілів марки ЗАЗ FORZA та подальшим припиненням постачання автомобілів марки RAVON, товариством відповідно до умов Угоди було здійснено заміну автомобіля спочатку на модель RAVON R4, а в подальшому, на Geely Emgrand 7, із застосуванням передбаченого договором механізму перерахунку поточної ціни автомобіля та складових щомісячних внесків. Посилався на те, що починаючи з листопада 2017 року ОСОБА_1 припинив виконання зобов`язань за Угодою, внаслідок чого утворилась заборгованість за несплаченими чистими внесками та внесками в оплату послуг у загальному розмірі 105 554,43 грн. Крім того, на забезпечення виконання зобов`язань між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручителі зобов`язалися нести солідарну відповідальність у разі невиконання ОСОБА_1 умов Угоди. Посилаючись на неналежне виконання відповідачами взятих на себе договірних зобов`язань, ТОВ «Авто Просто» просило суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Угодою № 375610 у розмірі 105 554,43 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 10 лютого 2022 року в задоволенні позову ТОВ «Авто Просто» про стягнення заборгованості відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Мельник В.В. в інтересах ТОВ «Авто Просто» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процессуального права та неправильне застосування норм матеріального права просив скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову. На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки на момент звернення ТОВ «АВТО ПРОСТО» до суду строк дії Угоди № 375610 від 06 листопада 2011 року не закінчився, а сама Угода не була розірвана чи припинена. Зазначав, що відповідно до умов Угоди та додатку № 3 до неї строк виконання відповідачем зобов`язань спливав 30 листопада 2021 року, тоді як із позовом до суду позивач звернувся 21 жовтня 2021 року, тобто в межах строку дії Угоди та до початку перебігу позовної давності. Вказував, що суд першої інстанції помилково ототожнив припинення відповідачем сплати щомісячних платежів у 2017 році із початком перебігу позовної давності щодо всього зобов`язання, не врахувавши положення статей 530, 631, 261 ЦК України та умови укладеної між сторонами Угоди. Крім того, зазначав, що навіть у разі визнання початку перебігу позовної давності з 2017 року, така позовна давність була перервана діями самого відповідача, який у 2017 році звернувся до суду з позовом до ТОВ «АВТО ПРОСТО», фактично визнавши існування спірних договірних правовідносин та наявність зобов`язань за Угодою. Також посилався на те, що був позбавлений можливості надати свої заперечення щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, оскільки про подання такої заяви дізнався лише після отримання оскаржуваного рішення суду. Ухвалами Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року клопотання адвоката Бердичевського О. В. в інтересах ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задоволено. Провадження у справі за позовом ТОВ «Авто Просто» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості зупинено до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України. Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою адвоката Мельника Василя Володимировича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» у справіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості поновлено. Від відповідачів відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06 листопада 2011 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1 з метою придбання автомобіля марки ЗАЗ FORZA вартістю 82 620 грн укладено угоду № 375610 в рамках системи послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів (автомобілів) у групах «АвтоТак». Договір укладений також шляхом підписання сторонами додатків № 1 та № 2 до Угоди, якими визначено вартість автомобіля, розмір щомісячних внесків та порядок виконання сторонами зобов`язань (а. с. 9-13). Відповідно до термінології, визначеної у розділі І додатку № 2 до Угоди, повний внесок є щомісячним платежем, який складається із чистого внеску, внеску в оплату послуг та внеску в оплату страхового платежу і підлягає сплаті у порядку та строки, визначені Угодою. Цілий чистий внесок становить 0,8333 % від поточної ціни автомобіля, внесок в оплату послуг - 0,5 % + ПДВ від поточної ціни автомобіля, а внесок в оплату страхового платежу - 0,065 % від поточної ціни автомобіля. Поточна ціна автомобіля визначається постачальником в останній робочий день кожного місяця та є основою для розрахунку складових повного внеску. Пунктом 2.3 статті 2 розділу ІІ додатку № 2 до Угоди передбачено, що учасник зобов`язаний повністю сплатити повні внески згідно з графіком внесків та сплачувати повний внесок протягом перших 15 календарних днів кожного місяця. Відповідно до пункту 2.7 розділу ІІ додатку № 2 до Угоди, у випадку сплати пвнеску у розмірі, який не відповідає поточній ціні автомобіля на момент сплати, учасник, який уже одержав право на отримання автомобіля, зобов`язаний сплатити недоплачену частину внеску за першою вимогою ТОВ «Авто Просто». 18 травня 2012 року ОСОБА_1 отримав автомобіль ЗАЗ FORZA, 2011 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , зареєстрував його за реєстраційним номером НОМЕР_2 на своє ім`я (а. с. 14-15). З метою забезпечення виконання зобов`язань за Угодою № 375610 відповідач передав вказаний транспортний засіб у заставу ТОВ «Авто Просто» (а. с. 27). Після отримання автомобіля ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою про розподіл сплачених авансових внесків на всі наступні несплачені повні внески з метою пропорційного зменшення розміру щомісячних платежів. Станом на 01 березня 2015 року відповідачем було сплачено 57,5561 % вартості автомобіля у складі 39 щомісячних Повних внесків та 30 авансових внесків (а. с. 16). Листом № 246 від 12 вересня 2017 року постачальник автомобіля ЗАЗ FORZA ТОВ «СІ ЕЙ АВТОМОТІВ» повідомив позивача про припинення виробництва вказаного автомобіля, у зв`язку із чим у листопаді 2017 року ТОВ «Авто Просто» здійснило заміну автомобіля ЗАЗ FORZA на автомобіль RAVON R4 (а. с. 18). Листом № 37 від 27 вересня 2018 року постачальник автомобілів RAVON повідомив про відсутність у мережі автомобілів зазначеної марки, після чого у жовтні 2018 року позивачем здійснено заміну автомобіля RAVON R4 на автомобіль Geely Emgrand 7 (а. с. 21-25). Як зазначав позивач та не заперечував відповідач, за період з грудня 2011 року по жовтень 2017 року ОСОБА_1 сплатив 69 внесків в оплату послуг та 72,8012 % поточної ціни автомобіля у складі чистих внесків. Починаючи з листопада 2017 року відповідач припинив виконання зобов`язань за Угодою. Згідно з розрахунком позивача, розмір невиконаних зобов`язань становить 105 554,43 грн, з яких 43 767,69 грн - внески в оплату послуг, 61 786,74 грн - чисті внески. 11 травня 2012 року між ТОВ «Авто Просто», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір поруки, відповідно до якого поручителі зобов`язалися відповідати перед кредитором у разі невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за Угодою № 375610 (а. с. 26). Також судом установлено, що у червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Авто Просто», у якому просив визнати недійсними окремі положення Додатку № 2 до Угоди та встановити право здійснювати оплату за автомобіль у межах його вартості станом на момент отримання транспортного засобу (а. с. 57-59). Постановою Верховного Суду від 03 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Під час розгляду вказаної справи Верховним Судом установлено, що сторони під час укладення договору погодили всі істотні умови, у тому числі щодо порядку, строків та визначення розмірів платежів, а ціна автомобіля визначалась відповідно до умов Угоди та залежала від поточної ціни автомобіля, яка повідомлялась постачальником щомісячно. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості заявлених ТОВ «Авто Просто» позовних вимог та підтвердження належними і допустимими доказами факту неналежного виконання ОСОБА_1 умов Угоди № 375610 від 06 листопада 2011 року, а також наявності заборгованості за нею. Разом із тим, суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом, оскільки вважав, що перебіг позовної давності розпочався з моменту припинення відповідачем виконання зобов`язань за Угодою, а саме з листопада 2017 року, коли ОСОБА_1 припинив сплату щомісячних внесків. У зв`язку із поданням відповідачем заяви про застосування позовної давності суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у повному обсязі. Перевіряючи такі висновки суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, а зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити кошти, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та в порядку, встановлені договором. За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Постановою Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 370/1347/17 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Авто Просто» про визнання недійсними окремих положень Угоди № 375610 від 06 листопада 2011 року та встановлено, що сторони під час укладення договору погодили всі істотні умови, у тому числі щодо порядку, строків та визначення розмірів платежів, а умови Угоди викладені чітко та зрозуміло. Також Верховним Судом установлено, що ціна автомобіля визначалася відповідно до умов Угоди та залежала від поточної ціни автомобіля, яка щомісячно повідомлялася постачальником автомобіля. Крім того, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 380/63/16-ц (провадження № 14-230цс18), укладена між сторонами угода в межах системи придбання товарів у групах не є утворенням чи розвитком пірамідальної схеми, оскільки учасники системи сплачують кошти за отримання послуг, кінцевим результатом яких є отримання автомобіля всіма учасниками відповідної групи. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд першої інстанції, враховуючи наведені норми матеріального права, правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Авто Просто», оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання ОСОБА_1 умов Угоди № 375610 від 06 листопада 2011 року в частині повної та своєчасної сплати щомісячних Повних внесків після отримання автомобіля. Судом установлено, що сторони під час укладення Угоди погодили всі її істотні умови, у тому числі щодо порядку та строків виконання зобов`язань, механізму визначення поточної ціни автомобіля, порядку розрахунку складових повного внеску, а також процедури отримання транспортного засобу учасником системи «Авто Так». Відповідач отримав автомобіль ЗАЗ FORZA, 2011 року випуску, та зареєстрував його на своє ім`я, однак, починаючи з листопада 2017 року припинив належне виконання взятих на себе зобов`язань за Угодою. Як убачається з наданого позивачем розрахунку, який відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, розмір невиконаних зобов`язань за Угодою становить 105 554,43 грн, з яких: 43 767,69 грн - заборгованість зі сплати внесків в оплату послуг; 61 786,74 грн - заборгованість зі сплати чистих внесків. Установивши, що вказаний розрахунок відповідає умовам Угоди та положенням додатків до неї, а відповідачами не надано належних доказів на спростування розміру заборгованості або контррозрахунку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідачів як солідарних боржників. Разом із тим, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач-1, починаючи з листопада 2017 року, припинив виконання зобов`язань за Угодою, а тому саме з цього часу розпочався перебіг загальної позовної давності, який, на думку суду, сплив на момент звернення ТОВ «Авто Просто» до суду із даним позовом. Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Водночас за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання зобов`язання (частина п`ята статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності пов`язується з моментом виникнення у особи права на позов, тобто можливості реалізувати право на судовий захист. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що інститут позовної давності забезпечує принцип юридичної визначеності та спрямований на захист сторін від розгляду вимог після спливу значного часу, коли докази можуть втратити свою достовірність або повноту (рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» та «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»). Як установлено судом, Угоду № 375610 між сторонами укладено 06 листопада 2011 року строком на 120 щомісячних внесків, а додатком № 3 до Угоди визначено строк її дії до 30 листопада 2021 року. Із позовом про стягнення заборгованості ТОВ «Авто Просто» звернулося до суду 21 жовтня 2021 року, тобто до закінчення строку дії Угоди та до спливу строку виконання зобов`язань за нею. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України, позивачем пропущено не було. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 676/7845/19 (провадження № 61-10257св21), у якій суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що позовна давність не є пропущеною, оскільки графік щомісячних платежів тривав на момент звернення позивача до суду. Крім того, слушними є доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції мав перевіряти питання спливу позовної давності лише щодо того відповідача, який заявив про її застосування, оскільки відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі. Разом із тим, навіть у випадку обчислення перебігу позовної давності з листопада 2017 року, як помилково вважав суд першої інстанції, колегія суддів враховує, що на момент звернення позивача до суду дія позовної давності була продовжена законом. Так, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 на всій території України з 12 березня 2020 року встановлено карантин, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався. При цьому зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину…», стосувалися процесуальних строків, визначених ЦПК України, та не змінювали положень пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження строків позовної давності, визначених нормами матеріального права. Отже, з урахуванням дії пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, навіть у разі обчислення позовної давності з листопада 2017 року, строк позовної давності на момент звернення позивача до суду не сплив. З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності у відповідачів заборгованості за Угодою № 375610 від 06 листопада 2011 року, однак помилково застосував наслідки спливу позовної давності та безпідставно відмовив у задоволенні позову. Оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за Угодою, а наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачами не спростований, колегія суддів вважає доведеними позовні вимоги ТОВ «Авто Просто» про стягнення заборгованості. Як убачається з розрахунку заборгованості, розмір невиконаних зобов`язань за Угодою становить 105 554,43 грн, з яких: 43 767,69 грн - заборгованість зі сплати внесків в оплату послуг; 61 786,74 грн - заборгованість зі сплати Чистих внесків. Крім того, виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Угодою забезпечене договором поруки, укладеним 11 травня 2012 року між ТОВ «Авто Просто», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до якого поручителі зобов`язалися відповідати перед кредитором у разі невиконання боржником зобов`язань за Угодою № 375610 (а. с. 26). Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин рішення суду першої інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим у розумінні статті 263 ЦПК України, а тому відповідно до статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Згідно ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь ТОВ «Авто Просто» підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 270 грн, тобто по 567 грн 50 коп. з кожного відповідача, та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405 грн, тобто по 851 грн 25 коп. з кожного відповідача, що разом становить 5 675 грн, тобто по 1 418 грн 75 коп. з кожного відповідача. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Мельника Василя Володимировича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» задовольнити. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (адреса: 03045, м. Київ, Столичне шосе, 90; код ЄДРПОУ 35509011) заборгованість за Угодою № 375610 від 06 листопада 2011 року у розмірі 105 554 (сто п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 43 коп., з яких: 43 767 грн 69 коп. - заборгованість зі сплати внесків в оплату послуг; 61 786 грн 74 коп. - заборгованість зі сплати Чистих внесків. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (адреса: 03045, м. Київ, Столичне шосе, 90; код ЄДРПОУ 35509011) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 675(п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн, тобто по 1 418 (одній тисячі чотириста вісімнадцять) грн 75 коп з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Т.О. Невідома Судді: С. М. Верланов В.А. Нежура