Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/15160/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/15160/26 Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф. Суддя-доповідач: Драчук Т. О. 14 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо відмови йому у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, відповідно до положень п.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 12.02.2026 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області здійснити йому перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, відповідно до положень п. 2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 12.02.2026 року. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що прийняття оскаржуваної ухвали свідчить про порушення судом першої інстанції принципу правової визначеності. Позивач, звертаючись до суду, розраховував на дію норм КАС України у їх системному зв`язку з Конституцією України, які не містять обов`язкової вимоги щодо досудового оскарження рішень ПФУ до вищого за ієрархією органу. Покладення на позивача обов`язку, який не передбачений законом, та повернення позову з цих підстав, є необґрунтованим. Оскільки, досудове врегулювання в даній категорії справ є лише альтернативним правом, а не процесуальним обов`язком, повернення заяви є обмежує право позивача на справедливий суд. За наведеного правового регулювання та обставин, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду - скасувати, виходячи з наступного. Приймаючи оскаржуване судове рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 60-2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" рішення про призначення (перерахунок) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, прийняте уповноваженою посадовою особою територіального органу Пенсійного фонду України, підлягає оскарженню в адміністративному порядку до керівника відповідного органу Пенсійного фонду України, а в разі відмови у задоволенні скарги - до органу Пенсійного фонду України вищого рівня та/або у судовому порядку. Постановою правління Пенсійного фонду України від 13 червня 2025 року № 21-1 затверджено Порядок оскарження рішень, дій (бездіяльності) територіальних органів Пенсійного фонду України та їх посадових осіб щодо пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг, пунктом 4 якого передбачено, що скарга може бути подана протягом одного року з дня прийняття рішення, але не більш як через тридцять календарних днів з дня ознайомлення заявника із прийнятим рішенням. Отже, суд першої інстанції вказав, що законодавством передбачено порядок адміністративного оскарження відповідних рішень органів Пенсійного фонду України, який спрямований на можливість врегулювання спору до звернення до суду (досудового врегулювання). Як зазначено в пункті 4 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що всупереч вказаним вимогам позивачем до позову не долучено доказів звернення до керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зі скаргою щодо оскарження рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії, а також доказів розгляду такої скарги, або доказів того, що на момент звернення до суду сплив встановлений законом строк для такого досудового врегулювання спору. Більш того, як зазначено в позові, відмова в проведенні перерахунку пенсії мала місце 08.01.2026 року, тобто річний строк для такого досудового врегулювання спору не сплинув. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява подана без дотримання вимог законодавства щодо дотримання порядку досудового врегулювання спору, що унеможливлює відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Так, відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору. З аналізу наведеної норми вбачається, що сторони повинні в обов`язковому порядку здійснити досудове врегулювання спору у випадках, прямо передбачених законом. В свою чергу, статтею 60-2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначено, що призначення пенсій провадиться відповідно до законодавства, чинного на час звернення особи за призначенням пенсії. Перерахунок пенсій проводиться відповідно до законодавства, чинного на час проведення перерахунку пенсії. Рішення про призначення (перерахунок) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, прийняте уповноваженою посадовою особою територіального органу Пенсійного фонду України, може бути оскаржено в адміністративному порядку до керівника цього органу Пенсійного фонду України, а в разі відмови у задоволенні скарги - до органу Пенсійного фонду України вищого рівня та/або в судовому порядку. Порядок оскарження рішень, передбачених частиною другою цієї статті, визначається правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру". Тобто, аналізуючи положення законодавства, колегія суддів приходить звертає увагу, що ст. 60-2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не встановлює обов`язковості досудового врегулювання спору, а лише передбачає право особи на адміністративне оскарження рішення органу Пенсійного фонду України. На думку суду, вказана норма визначає, що рішення органу Пенсійного фонду "може бути оскаржено" в адміністративному порядку та/або у судовому порядку, що свідчить саме про альтернативний, а не обов`язковий характер адміністративного оскарження. Таким чином, сама лише наявність передбаченої законом процедури адміністративного оскарження не свідчить про встановлення обов`язкового досудового порядку врегулювання, оскільки обов`язковість такого порядку має бути визначена законом. Крім того, Порядок оскарження рішень, дій (бездіяльності) територіальних органів Пенсійного фонду України та їх посадових осіб, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 13.06.2025, який на думку суду першої інстанції підлягає застосуванню в межах спірних правовідносин, є підзаконним нормативним актом та не може встановлювати додаткові обмеження права особи на звернення до суду, які прямо не передбачені законом. Статтею 124 Конституції України визначено, що законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. В свою чергу, Конституційний Суд України від 09 липня 2002 року ухвалив рішення № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), в якому дійшов висновків про те, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту. Крім того, питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи зазначені обставини та докази у їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що в даному випадку висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини та постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, що в сукупності призвело до неправильного вирішення питання про повернення позову. Згідно зі ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у випадку неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи; неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про повернення позовної заяви, дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії скасувати. Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.