Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/13829/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4464/26 Справа № 201/13829/24 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Халаджи О. В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., секретар Кругман А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Іванченко Вадим Платонович на ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 19 січня 2026 року у цивільній справі за ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів (суддя першої інстанції Батманова В.В.), В С Т А Н О В И В: У грудні 2025 року ОСОБА_2 через свого представника Іваноченка В.П., звернулась до Соборного районного суду м. Дніпро із заявою про розстрочення виконання рішення суду, в якій просила, розстрочити виконання рішення Жовтневого районного суду м, Дніпра у справі № 201/13829/24 від 15.01.2025 року, яким з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «ТАС» стягнуто 50 відсотків суми стразового відшкодування у розмірі 41 456,04 грн., а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн., на строк 12 місяців шляхом щомісячної сплати рівними частинами суми боргу, що залишилася станом на дату розгляду заяви. Ухвалою Соборного районного суду м. Дніпра від 19 січня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено. Із вказаною ухвалою суду не погодилась заявниця, та через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій він зазначив, що апелянтка подала суду медичні документи щодо тяжкого захворювання батька, довідки про витрати на лікування та документи про свій дохід (обмежується стипендією та мінімальною заробітною платою), відомості про примусове списання коштів у межах виконавчого провадження. Суд першої інстанції проігнорував надані докази, не дав жодної оцінки цим доказам, що порушує норми ст. 89 та ч. 3 ст. 12 ЦПК України, просив ухвалу суду від 19 січня 2026 року скасувати та задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення у повному обсязі. Від представника ПрАТ «ТАС» - Сечко С.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він наголосив на тому, що заявником не наведено у заяві про відстрочку виконання рішення суду обставин, які мають характер особливих або виняткових, оскільки обставини, на які послався заявник, такого характеру не носять, а тому і не можуть бути прийняті судом до уваги для надання відстрочки виконання рішення суду, просив ухвалу суду залишити без змін. Від приватного виконавця відзив на апеляційну скаргу не надходив. Представник ПрАТ «ТАС» - Сечко С.В., у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення. Інші учасники справи до судового засідання не з`явились, про розгляд справи були повідомленні належним чином. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська перебувала цивільна справа № 201/9742/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243) 50 відсотків суми страхового відшкодування у розмірі 41 456 (сорок одна тисяча чотириста п`ятдесят шість) грн. 04 коп. та судовий збір. Ухвалами Соборного районного суду міста Дніпра від 04 грудня 2025 року скарги ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність органу примусового виконання, заінтересована особа: Приватний виконавець Макаренко Анни Сергіївни, Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» залишено без задоволення. Звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, заявник посилається на те, що на даний момент із заявника примусово стягується вказана заборгованість з усіх банківських рахунків без залишення будь-яких коштів для забезпечення мінімальних потреб на життя. Крім того, заявник має на утриманні хворого батька з яким заявниця проживає та піклується про його здоров`я, купує ліки тощо. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності виняткових обставин, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Апеляційний суд погоджується з даним висновком місцевого суду. Відповідно до частин першої, третьої-п`ятої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Згідно із частиною першою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. Отже, за змістом вказаних норм права відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не може перевищувати одного року з дня його ухвалення. Виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача. З матеріалів справи вбачається, що на як на підставу розстрочення виконання рішення, боржниця посилалась на свій тяжкий матеріальний стан та на те, що на її утриманні знаходиться її батько, якому вона купує ліки. Однак, колегія суддів звертаю увагу на те обставину, що доказів того, що у його батька відсутній будь-який дохід боржниця не надає. Ініціюючи розстрочення виконання рішення суду, боржниця ані в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції не навела посилань та не надала доказів наявності виключних або особливих обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви скаргу ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2025 року. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, а також наведені твердження представника відповідачки щодо існуючого кримінального провадження та заперечення щодо передачі позики в межах даного апеляційного перегляду оцінуються, вказаним доводам повинен надати належну оцінку суд першої інстанції під час розгляду справи по суті. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Частиною 1 статті 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення по справі. У частині 3 статті 136 ЦПК України закріплено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Відповідно до статті 8 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

3. При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи. Згідно роз`яснень, викладених в пункті 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17 жовтня 2014 року № 10 відповідно до статті 8 Закону України № 3674-VI та статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Відповідно до ст. 2, п/п 9 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з апеляційної скарги на ухвалу суду, поданої юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, справляється судовий збір 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 року № 4695-ІХ прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 гривень. З матеріалів справи вбачається, що звертаючись із даною апеляційною скаргою, в ній було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яке ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2026 року було задоволено. Враховуючи викладене, оскільки апеляційним судом розглянута скарга по суті вимог з ухвалення постанови про залишення ухвали місцевого суду від 19 січня 2026 року з ОСОБА_1 на користь Дніпровського апеляційного суду підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 532,48 грн. Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Іванченко Вадим Платонович залишити без задоволення. Ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 19 січня 2026 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровського апеляційного суду судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 532,48 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.В. Халаджи А.В. Гапонов Л.П. Никифоряк Повний текст судового рішення складено 12 травня 2026 року. Головуючий- суддя О.В. Халаджи