Постанова 4873 № 910/13298/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" травня 2026 р. Справа№ 910/13298/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Хрипуна О.О. суддів: Михальської Ю.Б. Скрипки І.М. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/13298/25 (суддя Демидов В.О.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення 49 930, 99 грн ВСТАНОВИВ: У жовтні 2025 в системі «Електронний суд» представником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» сформовано позовну заяву до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення 49 930, 99 грн. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач, як страховик винної особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача ДТП. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/13298/25 позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 14 799, 06 грн, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» страхове відшкодування у розмірі 35 131, 93 грн витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422, 40 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки сума страхового відшкодування у розмірі 14 799, 06 грн сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 14 799, 06 грн підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору. Також, перевіривши розрахунок страхового відшкодування, місцевим господарським судом встановлено, що розрахунок страхового відшкодування є обґрунтованим та здійснений з дотриманням приписів Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 35 131,93 грн. Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 щодо позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 35 131, 93 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 422, 40 грн. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не дослідив в повній мірі матеріали справи, подані сторонами документи, не в повній мірі з`ясував всі фактичні обставини справи. Зокрема скаржник вважає, що саме відповідачем було замовлено звіт № 1231 про визначення вартості матеріального збитку транспортного засобу, а саме розрахунок коефіцієнту фізичного зносу, який складає 0, 3273. Водночас скаржник зазначає, що якщо відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Відтак, на думку скаржник, оскільки автомобіль КА 9584 ІО Nissan Juke 2020 року випуску, відповідно Ез = 0, 3273 відповідно до звіту № 1231 від 21.11.2025. В той же час, скаржник наголошує, що суд першої інстанції не звернув увагу, що позивач не надав жодної експертизи по даному транспортному засобі, а розрахунок здійснювався відповідно до рахунку. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/13298/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Хрипун О.О., судді: Скрипка І.М., Михальська Ю.Б. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/13298/25 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.02.2026 вказав на необхідність усунути недоліки апеляційної скарги, а саме сплатити судовий збір у сумі 3 633, 60 грн. 24.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» надійшло клопотання, в якому апелянт просить вважити недоліки усунутими та прийняти апеляційну скаргу до розгляду апеляційним судом. В додатках до вказаної заяви наявні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633, 60 грн. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/13298/25, вирішено справу № 910/13298/25 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/13298/25 розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава

1. Апеляційне провадження). Відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Судом першої інстанції справа № 910/13298/25 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали апеляційної скарги, з урахуванням правил статей 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.02.2025 о 11:53 год. у м. Київ сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Nissan Juke», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Toyota Rav 4», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок якої, зокрема, було пошкоджено автомобіль «Toyota Rav 4», номерний знак НОМЕР_2 . Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода за взаємним погодженням водіїв була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (електронним європротоколом). (т.1, а.с. 8) 17.12.2024 між АТ «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту «Все включено» Оферта № 0320781а4к3, предметом якого є страхування автомобіля «Toyota Rav 4», номерний знак НОМЕР_2 , 2020 року випуску. (т.1, а.с. 12-27) В подальшому, 18.02.2025 ОСОБА_2 звернувся до АТ «Страхова компанія «АРКС» з заявою про подію та на виплату за договором ОСЦПВВНТЗ. (т.1, а.с. 30-31) Заяву було розглянуто та здійснено розрахунок страхового відшкодування на підставі: Протоколу огляду ТЗ від 19.02.2025; (т.1, а.с. 32) Рахунок №СГМ-К-СА041717 від 21.02.2025; (т.1, а.с. 63) Ремонтна калькуляція " 1.102.25.0 від 06.03.2025; (т.1, а.с. 34-37) Страховий Акт №: ARX4375582 від 11.03.2025; (т.1, а.с. 38) Розрахунок страхового відшкодування. (т.1, а.с. 39) Отже, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Toyota Rav 4», номерний знак НОМЕР_2 склала: 209 930, 99 грн. Суд першої інстанції встановив, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» та ПРАТ «Страхова компанія «ВУСО» є учасниками Угоди про пряме врегулювання збитків по обов`язковому страхуванню цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яка діє з 01.12.2016. Інформація про учасників угоди розміщена на сайті Моторно транспортного (страхового) бюро України http://www.mtsbu.ua. Відповідно до даної Угоди було проведено пряме врегулювання збитків та погоджено між страховими компаніями до виплати: 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн. 00 коп. Внаслідок зазначеного вище Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» здійснило Потерпілому виплату страхового відшкодування в розмірі: 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн 00 коп, що підтверджується платіжним дорученням № 1122604 від 12.03.2025. (т.1, а.с. 41) Також, як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» на підставі розрахунку страхового відшкодування, складеного страхового акту №: ARX4375582 від 11.03.2025, здійснено ще сплату суми страхового відшкодування Потерпілому в розмірі: 49 930, 99 грн, згідно платіжного доручення № 1122562 від 12.05.2025. (т.1, а.с. 40) На підставі викладеного вище, 28.05.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією про виплату страхового відшкодування у розмірі 49 930, 99 грн, однак відповідач не здійснив даної виплати страхового відшкодування. (т.1, а.с. 44) Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 зазначеної статті). Стаття 1166 Цивільного кодексу України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом вказаної норми, за загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала. Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності. Страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (пункт 69 частини 1 статті 1 Закону України «Про страхування». Страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України (абзац 3 частини 1 статті 89 вказаного Закону). За статтею 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути, зокрема відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну. Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Колегія суддів зазначає, що позивач, здійснивши страхове відшкодування на користь страхувальника за договором добровільного страхування наземного транспорту № 0320781а4к3 від 17.12.2024, набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Як вже вище було зазначено, подію ДТП зафіксовано Європротоколом № E653С16Е25D29 в електронному вигляді, складеним учасниками ДТП 18.02.2025. (т.1, а.с. 8) Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі, водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку. Назване повідомлення про ДТП (Європротокол) складене обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про 1-го учасника ДТП та 2-го учасника ДТП, зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному Європротоколі. Крім того, у європротоколі міститься інформація про наявність полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У зв`язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. За змістом відомостей європротоколу від 18.02.2025 (що не заперечувалося обома учасниками справи) ДТП відбулася з вини водія автомобіля «Nissan Juke», номерний знак НОМЕР_1 . Згідно зі статтею 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб. За змістом частини 1 статті 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні (частина 1 статті 18 Закону України «Про страхування») Згідно із статтею 102 Закону України «Про страхування», здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта). Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов`язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми. Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що електронний європротокол є належним доказом настання 18.02.2025 ДТП за участю транспортних засобів «Nissan Juke», номерний знак НОМЕР_1 та «Toyota Rav 4», номерний знак НОМЕР_2 . Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини. Під час розгляду справи судом встановлено, що з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформлений полісом № ЕР219542772, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Nissan Juke», номерний знак НОМЕР_1 , який був діючим на момент ДТП. (термін його дії х 25.02.2024 по 24.02.2025). Згідно п.п. 1.1, 1.4 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. Отже, оскільки ОСОБА_1 експлуатувала автомобіль марки «Nissan Juke», номерний знак НОМЕР_1 на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО». Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено Розрахунок страхового відшкодування на підставі Рахунку № СГМ-К-СА041717 від 21.02.2025, Ремонтної калькуляція " 1.102.25.0 від 06.03.2025 та затверджено страхового акту №: ARX4375582 від 11.03.2025. (т.1, а.с. 39, 33, 34-37, 38) Також, як вже було зазначено вище, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» та ПРАТ «Страхова компанія «ВУСО» є учасниками Угоди про пряме врегулювання збитків по обов`язковому страхуванню, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яка діє з 01.12.2016. Інформація про учасників угоди розміщена на сайті Моторно транспортного (страхового) бюро України http://www.mtsbu.ua. Пряме врегулювання збитків - це система, в якій страховик, який застрахував цивільно - правову відповідальність потерпілого, в частині відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням або фізичним знищенням транспортного засобу потерпілого, виконує обов`язки страховика, який застрахував цивільно - правову відповідальність особи, відповідальної за скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Така система не вимагає від страхувальника укладання додаткових договорив страхування, крім договору обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВВНТ3), укладеного з страховиком - учасником системи прямого врегулювання збитків. Відповідно до даної Угоди було проведено пряме врегулювання збитків та погоджено між страховими компаніями до виплати: 160 000, 00 грн. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» здійснило Потерпілому виплату страхового відшкодування в розмірі: 160 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1122604 від 12.03.2025. (т.1, а.с. 41) Крім того, на підставі страхового акту №: ARX4375582 від 11.03.2025 позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 49 930, 99 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1122562 від 12.05.2025 (т.1, а.с. 40). Відтак, з матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено страхове відшкодування у загальному розмірі 209 930, 99 грн. Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 108 Закону України «Про страхування» набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті. Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті (частина 2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Отже, колегія суддів встановила, що цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «Nissan Juke», номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/219542772 за яким страхова сума за шкоду майну складає 160 000, 00 грн, франшиза 0,00 грн, а також відповідно до полісу № NUVLEК7 від 21.02.2024 укладений між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та страхувальником ОСОБА_1 за яким було збільшено суму страхового відшкодування до 500 000, 00 грн. Також, оскільки об`єктом страхування є «Nissan Juke», номерний знак НОМЕР_1 , то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач. Водночас, скаржник звертаючись з апеляційною скаргою зазначає, що якщо відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Відповідно до частини 2 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092. (далі - Методика). Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1- Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез - коефіцієнт фізичного зносу. Відповідно до пункту 7.38. Методики значення Ез (коефіцієнта фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ, 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД, 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів, 5 років - для мототехніки. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Toyota Rav 4», номерний знак НОМЕР_2 , відповідно до якого роком випуску зазначеного ТЗ є 2020, а ДТП відбулось 2025, тобто на момент скоєння ДТП, строк експлуатації «Toyota Rav 4», номерний знак НОМЕР_2 не перевищував 5 років, а відтак коефіцієнт фізичного зносу (Ез) автомобіля «Toyota Rav 4», номерний знак НОМЕР_2 дорівнює 0,0. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача, що коефіцієнт фізичного зносу, складає 0,3273, який викладений у долученому останнім звіті № 1231 про визначення вартості матеріального збитку транспортного засобу. Відповідно доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. При цьому, колегія суддів зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжне доручення та рахунок на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу. Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. При цьому, колегія суддів в силу частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17. Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після відкриття провадження у справі було виплачено страхове відшкодування у сумі 14 799, 06 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №72008 від 06.11.2025 у розмірі 10 736,77 грн та платіжною інструкцією №76819 від 26.11.2025 у розмірі 4 062, 29 грн. (т.1, а.с. 65, 100) Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Оскільки сума страхового відшкодування у розмірі 14 799, 06 грн сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 14 799, 06 грн підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору. Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Головуючий суддя Хрипун О.О. з 31.03.2026-28.04.2026 перебував на лікарняному, з 02.05.2026-10.05.2026 перебував у відрядженні, суддя Михальська Ю.Б. з 25.04.2026-01.05.2026 перебувала у відрядженні. Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/13298/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/13298/25 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13298/25. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строки передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України. Головуючий суддя О.О. Хрипун Судді Ю.Б. Михальська І.М. Скрипка