Постанова Одеський апеляційний суд № 947/2309/26

Номер провадження: 33/813/742/26 Номер справи місцевого суду: 947/2309/26 Головуючий у першій інстанції Щербіна А. В. Доповідач Артеменко І. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.05.2026 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Артеменко І.А., за участю: секретаря судового засідання Подуст Т.П., особи, яка притягається до відповідальності, - ОСОБА_1 , захисника - Мельниченко В.В., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Мельниченко Вікторії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м.Одеси від 26 лютого 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ст.ст.173,185 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст протоколів про адміністративне правопорушення 26.12.2025 відносно ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративне правопорушення: - серії АА №080355 - за ст.173 КУпАП; - серії ВАВ №212198 за ст.185 КУпАП. За протоколом серії АА №080355 ОСОБА_1 26.12.2025 о 10:35, в м.Одесі, вул.Євгена Чикаленка, біля будинку № 50/2Б, виражався нецензурною лайкою, ображав та погрожував фізичною розправою ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян, вчинивши правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП. За протоколом серії ВАВ №212198 ОСОБА_1 26.12.2025 о 10:40 за адресою: м.Одеса, вул. Євгена Чикаленка, біля будинку №50/2Б, не виконував неодноразову законну вимогу про припинення правопорушення, направляв в сторону працівника поліції газовий балон, поводив себе зухвало та нахабно, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП. Постановою Київського районного суду м.Одеси від 25.02.2026 справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст.173,185 КУпАП (справа №947/2309/26, справа №947/2322/26) об`єднано в одне провадження, якому присвоєно номер справи №947/2309/26. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Постановою Київського районного суду м.Одеси від 26.02.2026 об`єднані матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст.173, 185 КУпАП передано начальнику Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області для вирішення питання про відкриття кримінального провадження. Об`єднані провадження - закрито на підставі ч.2 ст.284 КУпАП. Закриваючи провадження у справі, місцевий суд виходив з того, що досліджені матеріали справи свідчать про можливе вчинення з боку ОСОБА_1 дій, які містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.296 КК України та ч.1 ст.345 КК України. Короткий зміст доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі захисник Мельниченко В.В. в інтересах ОСОБА_1 просила суд скасувати постанову Київського районного суду м.Одеси від 26.02.2026 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції іншим складом суду. Скарга обґрунтована тим, що: - ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, не мав можливості скористатись своїм правом на участь захисника, не мав змоги подати заперечення на протокол та пояснення, долучити медичні документи щодо стану його здоров`я; - суд безпідставно послався на рапорт інспектора УПП щодо незаконних дій ОСОБА_1 , які начебто містять ознаки кримінального правопорушення, оскільки вказана особа не допитувалась в судовому засіданні, судом не з`ясовано чому в такому випадку інспектор не викликав СОГ та не доставив ОСОБА_1 до ОРУП для складання протоколу затримання. Такий доказ не може бути належним та допустимим, тому суд дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ст.295,345 КК України. - ОСОБА_1 вважає, що його дії повністю підпадають під ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ст.173, 185 КУпАП. Зазначено, що правопорушник має проблеми зі здоров`ям, у зв`язку з чим проходить лікування у лікаря-психіатра, що підтверджується меддокументацією та пояснює його поведінку під час вчинення адмінправопорушення. В судовому засіданні ОСОБА_1 та захисник Мельниченко В.В. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, потерпілий ОСОБА_2 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. ОСОБА_1 , надавши суду апеляційної інстанції пояснення, визнав вину в тому, що кричав та ображав поліцейського, пояснюючи тим, що був в шоковому стані після ДТП. Зазначив, серед іншого, що, направивши на поліцейського перцевий балон, який є дозволеним та куплений для самооборони, він не мав умислу розпилювати його, просто злякався, бо поліцейський схопився за кобуру зброї і він злякався, але на вимогу поліцейського легко віддав балон без фізичного опору. Ще будучі не затриманим, він не мав наміру втіки, а хотів сходити до магазину за водою, але поліцейський заперечив, тому у них виник конфлікт, а ще тому, що в нього поліцейські забрали посвідчення водія, яке він не хотів віддавати. Зазначив, що ображав поліцейського у зв`язку з сильним емоційним зривом та розкаюється у вчиненому. При цьому зазначав, що це сталось через провокацію поліцейського, який кричав на нього. Також звернув увагу, що наявний в матеріалах справи відеозапис є неповним, оскільки в службовому автомобілі він примирився з поліцейським, йому зняли кайданки вже на вул.Воробйова (де знаходиться медзаклад), він ( ОСОБА_1 ) вибачився, після чого з`ясували, що один до одного не мають претензій. Потерпілий ОСОБА_2 пояснив зокрема, що, перебуваючи на службі, приїхав з напарником за викликом на місце ДТП, виявили водія (як згодом було встановлено - ОСОБА_1 ), на запитання щодо потреби у медичній допомозі водій відмовився. У водія ОСОБА_1 були виявили ознаки наркотичного сп`яніння: поведінка дуже зухвала, виражене тремтіння пальців рук, неприрода блідість обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка була дуже неадекватна. На вимогу надати документи він відмовлявся категорично, неодноразово не виконував нашу законну вимогу. Згодом самостійно через деякий час передав документи, після вилучення та роз`яснення його прав, поведінка водія була дуже зухвала. Після повідомлення про складання протоколу за ст.124 КУпАП саме на нього та про необхідність їхати до медзакладу для проходження огляду на стан сп`яніння, водій став поводитись агресивно, зухвало та намагався піти з місця події, на вимоги зупинитись він не реагував. Через деякий час він ( ОСОБА_1 ) повернувся до нього ( ОСОБА_2 ) спиною та почав відходити. В той час як він ( ОСОБА_2 ) став наближатись до нього, він ( ОСОБА_1 ) раптово і неочікувано розвернувся та направив на нього газовий балон. У зв`язку з тим, що в країні діє воєнний стан, а ОСОБА_1 попередньо відмовився від поверхневої перевірки (що не виключало наявності у нього зброї), він ( ОСОБА_2 ) діяв відповідно до службової тактики. При цьому, зазначив, що він ( ОСОБА_2 ) пістолет не доставав, кобуру не розстібав, тому жодної загрози для водія не створював. Згодом ОСОБА_1 був затриманий, відносно нього складено протокол затримання та протоколи про адміністративні правопорушення за статтями 124, 173, 185 та ст.130 КУпАП. Також зазначив, що про виниклу ситуацію доповідав керівництву, яке не вбачало в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень. Було складено протоколи про адміністративне правопорушення за статтями 173, 185 КУпАП, що, в свою чергу, не позбавляє суд у відповідності до вимог діючого КУпАП, у разі виявлення ознак кримінального правопорушення, скерувати матеріали органу досудового розслідування для вирішення питання про відкриття кримінального правопорушення. Також ОСОБА_2 зазначив, що відчував для себе на місці погрозу від ОСОБА_1 . Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції, заслухавши особу, яка притягається до відповідальності, захисника в його інтересах, та потерпілого, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке. Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. У відповідності до приписів ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно із ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов`язок, обумовлений з`ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення. При цьому, законодавець у положеннях ст. 7 КУпАП констатує, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності. Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу. За положеннями ч.2 ст.9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування (ст.253 КУпАП). Як вбачається з матеріалів справи 26.12.2025 відносно ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративне правопорушення: 1) серії АА №080355 - за ст.173 КУпАП; 2) серії ВАВ №212198 - за ст.185 КУпАП. За протоколом серії АА №080355 ОСОБА_1 26.12.2025 о 10:35, в м.Одесі, вул.Євгена Чикаленка, біля будинку № 50/2Б, виражався нецензурною лайкою, ображав та погрожував фізичною розправою ОСОБА_2 , чим порушував громадський порядок і спокій громадян, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП. Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Об`єктом даного правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Хоча законодавство України не містить чіткого визначення поняття громадського порядку, однак безперечним є те, що він полягає у таких обумовлених потребами суспільства врегульованих правовими та іншими соціальними нормами умовах, які мають на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, створення нормальних, максимально сприятливих умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП є місце вчинення, а саме - громадське місце. Під громадським місцем необхідно розуміти загальнодоступні місця, зокрема вулиці, сквери, парки, ринки, дворові території, частини будь-якої будівлі, споруди, які доступні або відкриті для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу. Суб`єктивна сторона цього адміністративного правопорушення характеризується наявністю вини у формі як прямого так і непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. До протоколу про адміністративне правопорушення АА №080355 додано: 1) пояснення від ОСОБА_2 , з яких вбачається, що 26.12.2025, приблизно о 10:30, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 висловлювався на його адресу нецензурною лайкою, чіплявся, погрожував та направляв у його бік газовий балон, на вимогу припинити правопорушення - не реагував; 2) рапорт інспектора УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції О.Лупуднюк від 26.12.2025 на ім`я начальника УПП в Одеській області ДПП, з якого вбачається, що 26.12.2025, прибувши на виклик щодо ДТП, було встановлено особу водія, який не впорався з керуванням авто ОСОБА_1 , який у процесі спілкування почав поводитися неадекватно, агресивно, намагався втекти з місця події, на вимоги працівника поліції зупинитися ОСОБА_1 дістав газовий балончик та почав погрожувати працівнику поліції. Після чого відносно нього було складено протоколи про адміністративні правопорушення; 3) протокол АП318 №006602 від 26.12.2025 про адміністративне затримання ОСОБА_1 ; 4) диск із відеозаписом події з портативного відеореєстратора поліцейського. Так, з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що під час спілкування із поліцейським, ОСОБА_1 намагається піти з місця події, на вимоги працівника поліції зупинитися не реагує, після чого розвертається обличчям до поліцейського, дістає з карману газовий балон та направляє його у бік поліцейського (таймінг запису 03:00 03:09 хв), який перебував на дорозі разом із іншими учасниками ДТП, на вимоги поліцейського покласти газовий балон не реагує, після чого поліцейські затримують ОСОБА_1 , який продовжує поводити себе конфліктно та агресивно, при цьому висловлюючи погрози працівнику поліції, а саме - зламати йому ніс, що він його запам`ятав та вб`є його (таймінг запису 05:23 05:33 хв). При цьому, у подальшому ОСОБА_1 починає вириватися, виражатися нецензурною лайкою та чинити опір працівнику поліції, який його утримував (таймінг запису 05:58 06:15 хв). Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України 22.12.2006 №10 "Про судову практику в справах про хуліганство", дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК (2341-14), що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. При цьому, у п.8 вказаної постанови зазначено, що як опір представникові влади, представникові громадськості або іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії (ч.3 ст 296 КК (2341-14), слід розуміти активну протидію особи, котра вчиняє хуліганство (відштовхування, завдання побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень тощо), з метою позбавити зазначених осіб можливості виконати службовий чи громадський обов`язок з охорони громадського порядку. Частиною 1 ст.296 КК України передбачена кримінальна відповідальність за хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, а відповідно до ч.3 ст. 296 КК України, за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були пов`язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов`язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії. Отже, аналізуючи наведене, суд першої інстанції під час дослідження матеріалів справи, з`ясувавши обставини, дійшов ґрунтовного висновку про можливе вчинення з боку ОСОБА_1 дій, які містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296 КК України. За протоколом серії ВАВ №212198 ОСОБА_1 26.12.2025 о 10:40 за адресою: м.Одеса, вул. Євгена Чикаленка, біля будинку №50/2Б, не виконував неодноразову законну вимогу про припинення правопорушення, направляв в сторону працівника поліції газовий балон, поводив себе зухвало та нахабно, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП. Стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку. Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов`язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки. Указане правопорушення виражається у злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов`язків. Тобто виражається у відмові від обов`язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням та іншим. Правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП, обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні службових обов`язків, оскільки вимога або розпорядження поліцейського - це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі та має бути законодавчо обґрунтованим. Виходячи з диспозиції указаної статті, для наявності у діях особи складу зазначеного правопорушення, необхідна сукупність обов`язкових елементів, таких, як перебування працівників поліції при виконанні службових обов`язків, законність розпорядження або вимоги поліцейського, злісна непокора. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.06.1992 № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. До протоколу серії ВАВ №212198 додано: 1) копія рапорта інспектора УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції О.Лупундюк від 26.12.2025, оригінал якого долучений до протоколу АА №080355; 2) пояснення потерпілого ОСОБА_2 від 26.12.2025, аналогічні за своїм змістом до пояснень, що долучені до протоколу АА №080355, 3) диск із відеозаписом, який є аналогічним за своєї змістом до диску, що долучено до протоколу АА №080355, яким зокрема зафіксовано висловлювання ОСОБА_1 погрози працівнику поліції, а саме - зламати йому ніс, що він його запам`ятав та вб`є його (таймінг запису 05:23 05:33 хв). Разом з тим, частиною 1 ст.345 КК України передбачена кримінальна відповідальність за погрози вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків. Крім того, потерпілий ОСОБА_2 заявою від 24.02.2026 підтвердив обставини, викладені у протоколах АА №080355 від 26.12.2025 та ВАВ №212198 від 26.12.2025, зазначивши, що під час спілкування ОСОБА_1 поводив себе зухвало, виражався нецензурною лайкою, поводився агресивно, не виконував законні вимоги щодо припинення протиправної поведінки та намагався застосувати відносно нього газовий балончик (а.с.10). В судовому засіданні апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_2 підтвердив вказані обставини та пояснив, що 24.02.2026 з`явився до суду першої інстанції за викликом, але у зв`язку із службовою зайнятістю просив суд розглядати справу за його відсутності, написавши відповідну заяву. Аналізуючи наведене за протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №212198, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливе вчинення з боку ОСОБА_1 дій, які містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.345 КК України. Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, враховуючи положення статей 9 та 253 КУпАП, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності передачі матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 173, 185 КУпАП до Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області для вирішення питання про відкриття кримінального провадження. Це обумовлено тим, що в діях особи вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.296 та ч.1 ст.345 КК України. Такі висновки підтверджуються дослідженими матеріалами справи, в тому числі і відеозаписом з портативного відеореєстратору, який об`єктивно фіксує поведінку учасників події, відображає фактичні дані та має безсторонній характер. При цьому, слід зазначити, що у суду відсутній обов`язок щодо підтвердження наявності складу кримінального правопорушення, оскільки доведення наявності складу кримінального правопорушення належить до компетенції органів досудового розслідування. Таким чином, посилання апелянта на безпідставність прийняття судом першої інстанції рапорта інспектора УПП щодо незаконних дій ОСОБА_1 є необґрунтованим. Щодо доводів апеляційної скарги, які пов`язані з визнанням ОСОБА_1 , що його дії підпадають під ознаки адміністративних правопорушень, передбачених статтями 173, 185 КУпАП, то суд апеляційної інстанції зазначає, що позбавлений можливості надавати оцінку таким твердженням скаржника з огляду на те, що судом першої інстанції не розглядалось питання наявності в діях останнього складів вказаних адміністративних правопорушень. Так само не приймаються до уваги посилання сторони захисту на неповноту наявного в матеріалах справи відеозапису, оскільки наявний в матеріалах справи відеозапис є безперервний та фіксує реальні події, по факту яких складено протоколи про адміністративні правопорушення у цій справі. Відповідно до положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи за відсутності сторони захисту не спростовують правильність висновків суду про закриття провадження у справі на підставі ч.2 ст.284 КУпАП. При цьому, слід зазначити, що сам по собі факт розгляду справи без участі особи, яка притягається до відповідальності, та захисника в її інтересах не є правовою підставою для скасування судового рішення. За положеннями ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проставив свій підпис у складених протоколах про адміністративні правопорушення щодо обізнаності про місце та час розгляду справи, також був неодноразово повідомлений судом про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку повідомлення (а.с.7,8). Разом з тим, ОСОБА_1 , будучі обізнаним з 26.12.2025 про складення відносно нього протоколів та про розгляд справ Київським районним судом м.Одеси, не скористався своїм правом надати суду свої письмові пояснення по справі, заперечення на протокол, заявити будь-які клопотання, взяти участь у судовому засіданні тощо, та взагалі рухом справи до 06.03.2026 (дата подачі апеляційної скарги) не цікавився. Апеляційний суд звертає увагу, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Слід зазначити, що місцевим судом вчинено дії щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про слухання справи, шляхом направлення відповідного повідомлення на його номер телефону, зазначений у складених протоколах про адміністративне правопорушення, які підписані останнім. При цьому наявними в матеріалах справи довідками підтверджено отримання вказаних повідомлень ОСОБА_1 . Апеляційний суд наголошує на тому, що суд під час розгляду справ про адмінправопорушення, окрім дотримання прав учасників судового провадження, повинен дотримуватися розумних строків розгляду справ, зокрема, розглядати їх в межах строків притягнення до адмінвідповідальності, передбачених ст.38 КУпАП. Вказаного балансу судом першої інстанції дотримано в повному обсязі. Крім того, зважаючи на розгляд місцевим судом справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та захисника в його інтересах, право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та ефективний захист було поновлено судом апеляційної інстанції шляхом прийняття до розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, надання можливості відстоювати свою позицію в судовому засіданні апеляційної інстанції особисто та через захисника, надання ґрунтовної оцінки доводам апеляційної скарги. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду. Відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін . Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Мельниченко Вікторії Володимирівни - залишити без задоволення. Постанову Київського районного суду м.Одеси від 26 лютого 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ст.ст.173,185 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко