Постанова 4807 № 335/820/25

Дата документу 29.04.2026 Справа № 335/820/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/820/25 Головуючий у 1-й інстанції: Романько О.О. Провадження № 22-ц/807/916/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Трофимової Д.А. суддів: Полякова О.З., Онищенка Е.А. при секретарі: Камаловій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою представника Головного управліннянаціональної поліції в Запорізькій області Трішиної Анни Миколаївни на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Запорізькій області про відшкодування майнової та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У січні 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Войтовича Є.М., звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Запорізькій області про відшкодування майнової та моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначав, що 17 серпня 2022 року слідчий ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області вилучив у ОСОБА_1 автомобіль «ЗАЗ 110307», державний номер НОМЕР_1 , а також свідоцтво про реєстрацію зазначеного автомобіля. 26.01.2023 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Запоріжжя зобов`язав уповноваженого слідчого ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області у кримінальному провадженні, що внесене до ЄРДР за № 12022082080001213, повернути ОСОБА_1 зазначене майно. Зокрема, ухвалою констатовано той факт, що вищезазначене майно має статус тимчасово вилученого, арешт на нього не накладався, фактичне повернення майна відбулося 07.02.2023 року. Оскільки автомобіль незаконно перебував на території ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області більш як шість місяців без належного догляду та експлуатації, він вийшов з ладу. Відшкодувати спричинену шкоду в добровільному порядку ГУНП в Запорізькій області не погодилося. За таких обставин ОСОБА_1 спричинено також моральну шкоду, яка полягає у докладанні додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, у зміні звичного способу життя. Вартість відновленого ремонту вищезазначеного автомобілю відповідно до комерційної пропозиції становить 37 336,94 грн., послуги по евакуації автомобілю становлять 1 300 грн., діагностичні послуги автосервісу коштують 284 грн., вартість юридичної допомоги складає 12 000 грн. Таким чином, загальна вартість збитків становить 50 920,94 грн., моральну шкоду позивач оцінює в 100 000 грн. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь: 50 920,94 грн. в рахунок компенсації майнової шкоди, 100 000 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди та судові витрати. Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2026 року позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Запорізькій області про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з держави Україна за рахунок Головного управління національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 як відшкодування майнової шкоди 13 582 гривні 00 копійок. Стягнуто з держави Україна за рахунок Головного управління національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 як відшкодування моральної шкоди 2 000 гривень 00 копійок. В іншій частині позову відмовлено. Судові витрати у виді судового збору віднесено на рахунок держави. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник Головного управління національної поліції в Запорізькій області Трішина А.М. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить: змінити резолютивну частину рішення суду в частині стягнення коштів з розрахункового рахунку Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України; рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги стосовно присудження стягнення коштів на користь ОСОБА_1 з розрахункового рахунку Головного управління Національної поліції в Запорізькій області зазначає, що відшкодування шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Кошти у разі задоволення позовних вимог підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України. Оскільки для наявності зобов`язання з відшкодування шкоди відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, ці обставини підлягають доказуванню на загальних підставах та відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є обов`язком позивача. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди. Зауважує, що відповідно до відомостей, викладених у відповіді слідчого управління ГУНП в Запорізькій області підтверджуються ті обставини, що дійсно під час досудового розслідування кримінального провадження №12022082080001213 від 15.08.2022 за ч. 4 ст. 185 КК України, яке перебуває у провадженні слідчого відділення відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, 17.08.2022 в ході проведення огляду місця події по кримінальному провадженню №12022082080001213 слідчим зазначеного територіального підрозділу поліції Потрясковою І.С. вилучено транспортний засіб марки «ЗАЗ 110307», д.н.з НОМЕР_1 . За результатами проведення слідчої (розшукової) дії складено протокол огляду місця події, відповідно до якого будь-яких пошкоджень транспортного засобу в ході проведення огляду виявлено не було. Постановою від 18.08.2022 слідчого ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Потряскової І.С. вилучений автомобільний, належний ОСОБА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12022082080001213 та поміщено для зберігання на території відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області. Інформація щодо способу перевезення автомобіля на територію підрозділу поліції в матеріалах кримінального провадження відсутня. Згідно розписки ОСОБА_1 , наявної в матеріалах кримінального провадження, встановлено, що після отримання ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2023 про повернення транспортного засобу автомобілю марки «ЗАЗ 110307», д.н.з. НОМЕР_1 , він був повернутий ОСОБА_1 07.02.2023, будь-які претензії щодо технічного стану автомобілю з боку ОСОБА_1 відсутні, як під час повернення авто, так і після його повернення. З матеріалів вищезазначеного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 із претензіями щодо стану вищевказаного авто після повернення йому автомобілю до відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області не звертався. Крім того, що будь-яких підтверджень обставин, які завдали моральної шкоди позивачу у розмірі 100 000 грн. до матеріалів справи не надано. Моральну шкоду у розмірі 100 000 грн позивач обґрунтовує «порушенням звичайного способу життя через неможливість використання автомобіля», тим, що «він звертався на станцію технічного обслуговування, змушений звертатися до автосервісу щодо його ремонту». Жодних доказів, у розумінні статті 76 ЦПК України, позивачем на доведення моральної шкоди до матеріалів справи не долучено. З яких саме міркувань позивач та його представник виходили, визнаючи розмір моральної шкоди, у позовній заяві не зазначено. Чому не наполягали щодо повернення тимчасово вилученого майна - вищевказаного автомобілю із подальшим його візуальним оглядом та технічним обстеженням на предмет ремонту під час здійснення слідчих та оперативно-розшукових дій незрозуміло. Вважає, що матеріали справи не містять жодного належного і допустимого доказу на обґрунтування того, що внаслідок тимчасового вилучення автомобіля в рамках кримінального провадження №12022082080001213 від 15.08.2022 відбулося «порушення звичайного способу життя», чи кардинальні чи суттєві зміни в перебігу життєвих подій, було спричинено тривалий психологічний дискомфорт чи штучне обмеження у плануванні можливостей. Окрім цього, як вбачається з ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2023 зазначений транспортний засіб позивач отримав по довіреності від ОСОБА_2 , який є представником власника даного автомобілю ОСОБА_3 , тобто позивач ОСОБА_1 взагалі не є «офіційним» власником даного транспортного засобу. Також з`ясовано, що позивач не мав офіційного працевлаштування, зокрема щодо надання послуг таксі на вказаному автомобілі, який перебував у його користуванні. Позивачем не доведено наявність у нього на той час родини, яка б потребувала з його боку утримання та через відсутність автомобілю потерпала від незручностей та залежала від цього. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди. Щодо стягнення з ГУНП витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн. вказує, що сума понесених витрат, яка була заявлена позивачем, є непропорційною до обсягу робіт, які були надані представником позивача, а також не відповідає складності даного спору. Акцентує увагу, що така категорія цивільних справ не потребує значних зусиль при здійсненні професійної правничої допомоги. Позивачем документально та нормативно не обґрунтовано кількість витраченого часу щодо надання професійної правничої допомоги. Також, вартість послуг правничої допомоги, зазначена у наданих суду документах, не є співмірною з фактично виконаними послугами. Стосовно майнової шкоди вказує, що для обґрунтування її розміру ОСОБА_1 в позовній заяві посилається на комерційну пропозицію ТОВ «Деталі сервіс» №166 від 07.02.2023 та зазначає, що вартість матеріальної шкоди, яка нанесена позивачу в результаті ремонту його автомобілю після повернення складає 50 920,94 грн. До 07.02.2023, тобто з моменту вилучення автомобілю позивачем, документів, які б підтверджували технічний стан (або несправність) транспортного засобу суду не надано. Разом із тим, комерційна пропозиція ТОВ «Деталі сервіс» №166 від 07.02.2023 не є експертним висновком, в розумінні змісту та вимог ст. 102 ЦПК України, тому цей звіт є недопустимим доказом на підтвердження розміру майнової шкоди. Щодо підстав для стягнення з ГУНП на користь позивача майнової шкоди зазначає, що позивачем не надано рішень суду, що набрали законної сили, ухвалених за наслідками розгляду його заяви щодо бездіяльності слідчого ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області Потряскіної І.С., що була зареєстрована у відділі поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, що свідчило б про протиправність дій ГУНП. Після постановлення слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ухвали у січні 2023 року, з метою повернення автомобіля Назаренку А.С. слідчий СВ відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 неодноразово телефонував йому, але останній не брав слухавку, та здійснював вихід на місце проживання позивача, але також безрезультатно. Тобто дії слідчого доводять саме намагання повернути своєчасно транспортний засіб ОСОБА_1 з метою виконання ухвали суду. ОСОБА_1 за кримінальним провадженням не мав ніякого процесуального статусу, не був ні свідком, ні підозрюваним, із заявами до поліції та особисто до слідчого ОСОБА_4 щодо повернення автомобілю не звертався. Автомобіль позивача 17.08.2022 було вилучено в рамках кримінального провадження та в подальшому поміщено на територію ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області згідно протоколу огляду транспортного засобу (наявний в матеріалах КП № 12022082080001213 від 15.08.2022), в якому зазначено справний технічний стан автомобілю та відсутність будь-яких претензій з боку позивача. Крім цього, після повернення автомобіля ОСОБА_1 07.02.2023 згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2023 мається розписка ОСОБА_1 , написана ним власноруч та датована 07.02.2023, щодо отримання транспортного засобу без будь-яких претензій з його сторони до правоохоронного органу в особі ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області (долучено до матеріалів КП №12022082080001213 від 15.08.2022). Позивачем не надано доказів того, що автомобіль марки ЗАЗ 110307, д.н.з НОМЕР_1 , було пошкоджено в часовому проміжку після того як його було вилучено 17.08.2022 до моменту повернення позивачеві співробітником ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, а отже позивачем не доведено факт спричинення шкоди зазначеному майну під час його зберігання, так само як і факт необхідності виклику позивачем евакуатора для транспортного засобу. Позивач після повернення автомобілю 07.02.2023 в присутності представників правоохоронних органів не перевірив технічний стан транспортного засобу, не наполягав на проведенні технічної експертизи автомобілю саме в уповноваженій для її проведення установі в цей же день, не написав скаргу до відділу поліції №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області одразу 07.02.2023, виклавши в ній свої претензії щодо, на його думку, неналежного зберігання тимчасово вилученого майна. Копія претензії щодо неналежного зберігання тимчасово вилученого майна авто позивача, адресована на офіційну адресу ГУНП в Запорізькій області представником позивача адвокатом Войтович Є.М., датована лише 19.02.2023, а не 07.02.2023, саме в день повернення майна та в день проходження автомобілем позивача діагностики на приватному автосервісі. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 р. № 1104 затверджений Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності під час кримінального провадження (далі - Порядок). Позивачем не надано докази, які б свідчили про те, що уповноваженими особами ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області під час передачі 07.02.2023 позивачу автомобілю марки ЗАЗ 110307, д.н.з НОМЕР_1 , складався передбачений Порядком Акт та Протокол огляду, що фіксували б його технічну несправність та те, що ніби то зі слів позивача транспортний засіб вийшов з ладу після неналежного зберігання. Вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок протиправних дій посадових осіб ГУНП в Запорізькій області, позивач поніс реальні збитки. Позивачем не доведено протиправність (незаконність) дій ГУНП щодо незабезпечення слідчим схоронності тимчасово вилученого майна. Інші учасники справи судове рішення не оскаржили. Учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За приписами частини 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам закону повною мірою не відповідає. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 120220820800001213 від 15.08.2022 за заявою потерпілого ОСОБА_5 внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України. Обставини справи: у період часу з 16.00 год. 12.08.2022 по 09.00 год. 15.08.2022, невстановлена особа, шляхом демонтажу задньої стінки гаражу № НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 , таємно викрала майно, яке належить ОСОБА_5 , спричинивши останньому матеріальний збиток, сума якого встановлюється. Орган досудового розслідування: ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області. Група слідчих: Грицун Д.В., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Згідно доручення про проведення досудового розслідування від 15.08.2022 відповідно до вимог ст.ст. 39, 214 КПК України, доручено слідчому СВ відділу поліції ГУНП в Запорізькій області капітану поліції Горкавчуку Д.В. провести досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120220820800001213 від 15.08.2022 за ч.4 ст.185 КК України. Відповідно до постанов від 15.08.2022 про доручення на проведення досудового розслідування слідчий групі слідчого СВ відділу поліції №3 РУП ГУНП в Запорізькій області до групи слідчих долучено слідчого СВ ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Потряскову І.С. Відповідно до протоколу огляду місця події з фототаблицею, складеного 15.08.2022 з 10.05 год. по 10.45 год. вбачається, що огляд був проведений слідчим відділу поліції № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Горкавчуком Д.В., в присутності понятих, за письмової згоди власника ОСОБА_5 , об`єктом огляду є гараж автомобільний № НОМЕР_2 , який знаходиться по вул. Передатній в м. Запоріжжя в гаражному кооперативі «Супутник» за координатами gps (47.8175518,35.2296657). Як вбачається з рапорту сержанта поліції ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Грищенка О. від 15.08.2022, встановлені відомості про знаходження на місці події автомобіля «Славута», номерний знак НОМЕР_1 , з причепом. Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу « НОМЕР_3 », державний номерний знак НОМЕР_1 , в кузові зеленого кольору, він належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 . Згідно пояснень від 17.08.2022 о/у СКП відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції Тараненко А.В., який опитав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній пояснив, що у його власності перебуває автомобіль ЗАЗ 1103 зеленого кольору, д/з НОМЕР_1 . Приблизно о 12.00 год. 13.08.2022 він їхав на своєму авто до гаражу, який знаходиться в гаражному кооперативі по вул. Передатній в м. Запоріжжі. Слідуючи повз одного з гаражів він побачив як невідомі йому чоловіки виносять майно з гаража. Він зупинився та підійшов до цих чоловіків, поцікавився, що вони робили. Один із чоловіків назвався власником гаража та попросив його допомогти перевезти його речі за 1000 грн., на що він погодився. Потім ці чоловіки йому завантажили металобрухт з гаражу і попросили відвести на Калантировку щоб викинути у балку. Відвезли вони таких 3-4 причепи. Потім чоловік, який назвався власником гаражу, розрахувався з ним, та він поїхав у своїх справах. Як видно з заяви від 17.08.2022, гр. ОСОБА_1 надано дозвіл працівникам поліції на огляд автомобіля марки «ЗАЗ Славута 110307», державний номерний знак НОМЕР_1 , в кузові зеленого кольору. З протоколу огляду місяця події з фототаблицею, складеного 17.08.2022 з 16.00 год. по 16.30 год., слідує, що огляд був проведений слідчим СВ ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Потрясковою І.С., в присутності понятих, за участю користувача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оглядом місця події є ділянка місцевості, розташована біля будинку № 78 по вул. 8-Березня в м. Запоріжжя. На ділянці розташований автомобіль марки «ЗАЗ Славута 110307», державний номерний знак НОМЕР_1 , в кузові зеленого кольору. Автомобіль розташований на чотирьох колесах. Будь-яких пошкоджень на момент огляду не виявлено. В баку автомобіля знаходиться 15 літрів бензину. На задньому склі автомобіля наліпка «Русский военный корабль иди на***». В ході огляду автомобіль марки «ЗАЗ Славута 110307», державний номерний знак НОМЕР_1 , в кузові зеленого кольору вилучено та поставлено на подвір`я відділу поліції №3, опечатано бирками. Також в ході огляду вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 , ключі на зв`язці, брелок чорного кольору та два ключі. Згідно постанови від 18.08.2022 про визнання речовими доказами, слідчим відділу поліції № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Горкавчуком Д.В. визначено в якості речового доказу у кримінальному провадженні №12022082080001213 від 15.08.2022 автомобіль марки «ЗАЗ Славута 110307», державний номерний знак НОМЕР_1 , в кузові зеленого кольору та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 . Отже, судом першої інстанції було встановлено, що 17 серпня 2022 року слідчий ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області вилучив у ОСОБА_1 автомобіль «ЗАЗ 110307», державний номер НОМЕР_1 , а також свідоцтво про реєстрацію зазначеного автомобілю. 26.01.2023 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя у справі № 336/5251/22 (провадження № 1-кс/336/22/2023) скаргу адвоката Войтовича Є.М. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого у порядку ч. 1 ст. 303 КПК України задоволено. Зобов`язано уповноваженого слідчого ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області у кримінальному провадженні, що внесене до ЄРДР за № 12022082080001213, повернути ОСОБА_1 тимчасово вилучене майно в ході огляду місця події, а саме, автомобіль марки ЗАЗ «Славута», д.н.з. НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію вказаного автомобіля. Зокрема, ухвалою констатовано той факт, що вищезазначене майно має статус тимчасово вилученого, арешт на нього не накладався. 30.01.2023 адвокат Войтович Є.М. звернувся до ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області з заявою, в якій повідомив, що зможе забезпечити явку ОСОБА_1 з автомобілем-евакуатором не раніше 01.02.2023. До заяви було долучено ордер серії АР № 1025970 від 20.01.2023, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги № 0728/01 від 28.07.2022, та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Як вбачається з розписки ОСОБА_1 , складеної на ім`я слідчого ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Горкавчука Д.В., ОСОБА_1 07.02.2023 о 14.43 год. отримав автомобіль ЗАЗ 110307 в кузові зеленого кольору, д.н.з НОМЕР_1 , ключі та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 . Будь-яких інших відомостей розписка не містить. Відповідно до комерційної пропозиції № 166 від 07.02.2023, в ній зазначений розрахунок відновлювального ремонту автомобіля марки «ЗАЗ Славута 110307», державний номерний знак НОМЕР_1 , в кузові зеленого кольору в розмірі 37 336,94 гривень, послуги за евакуацію автомобіля відповідно до товарного чеку від 07.02.2023 визначені в розмірі 1 300,00 грн., діагностичні послуги автосервісу і установки коліс - 284,00 грн. відповідно до наряду-замовлення № Т-05355 від 08.02.2023. Загальна сума становить 38 920,94 грн. У претензії від 10.02.2023, яка направлена адвокатом Войтовичем Є.М. до Головного управління національної поліції в Запорізькій області, зазначено вартість ремонту автомобіля марки «ЗАЗ Славута 110307», державний номерний знак НОМЕР_1 , в кузові зеленого кольору в загальному розмірі 37 336,94 грн., евакуація автомобіля - 1 300,00 грн., діагностичні послуги автосервісу - 284,00 грн., юридична допомога - 12 000,00 грн. Загальна сума матеріальної шкоди визначена в розмірі 50 920,94 грн. ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що в серпні 2022 року працівники поліції вилучили у нього автомобіль «Славута». Як йому пояснили, зазначене вилучення було пов`язане з тим, що хтось щось викрав. Зазначений автомобіль перебував на подвір`ї ВП № 3 більше 6 місяців. Коли йому зателефонував слідчий щоб він забрав своє авто, то транспортний засіб був вже в непридатному для використання стані. Він його забирав на повністю спущених колесах, автомобіль не вдалося завести, тому виникла необхідність викликати евакуатор. Того ж дня він самостійно викликав евакуатор та сплатив за нього. При поверненні автомобіля він підписував документи у слідчого, але змісту їх не пам`ятає. Супроводом його справ тоді займався адвокат Войтович Є.М. Через перебування автомобіля в поліції, він втратив підробіток в якості таксі. Вимушений був пристосовуватися до життя, шукати інші шляхи заробітку, оскільки офіційного працевлаштування не мав. На той час у нього була родина, яка також потребувала утримання. Надалі він відремонтував автомобіль та згодом продав його. У судовому засіданні суду першої інстанції було допитано в якості свідка капітана поліції ОСОБА_6 , який пояснив, що в серпні 2022 року він перебував на чергуванні, коли надійшов виклик щодо крадіжки майна в гаражному кооперативі. Під час огляду місця події іншим слідчим було вилучено автомобіль ОСОБА_1 . Потім у кримінальному провадженні він виніс постанову про визнання автомобіля марки ЗАЗ 110307 речовим доказом та призначення експертизи. При цьому, як потім виявилося, слідчий Потряскова, яка вилучала автомобіль ОСОБА_1 , не звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт майна. Автомобіль після вилучення зберігався на подвір`ї ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, де є постійний нагляд за вилученим майном. Надалі на адресу ВП № 3 надійшла повістка з Шевченківського районного суду міста Запоріжжя щодо виклику слідчого до суду за скаргою адвоката Войтовича Є.М. в інтересах ОСОБА_1 . Скарга була слідчим суддею задоволена, зобов`язано повернути автомобіль ОСОБА_1 . Для того щоб повернути автомобіль ОСОБА_1 , здійснювалися телефонні дзвінки останньому на зазначений в матеріалах кримінального провадження номер телефону. Останній на дзвінки не відповідав. У вересні жовтні 2022 року він здійснив вихід за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою, яку він зазначив у серпні 2022 року, але позивача не було виявлено. Разом з тим, ОСОБА_1 за кримінальним провадження не мав ніякого процесуального статусу, він не був ні свідком, ні підозрюваним. Зі свого боку ОСОБА_1 з заявами про повернення йому автомобіля до відділу поліції та особисто до нього не звертався. Коли авто поверталося ОСОБА_1 , то останній склав розписку, що він до працівників поліції ніяких претензій немає. Автомобіль увесь час знаходився в опечатаному вигляді та був справний. За евакуатор він нічого не пам`ятає, хоча автомобіль ОСОБА_1 віддавав особисто він. Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України). Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Так, за змістом статті 1176 ЦК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності умов для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто на основі загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України). Аналогічний висновок про застосування статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України викладено Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16 та Верховним Судом у постановах від 3 квітня 2019 року у справі № 461/303/15-ц (провадження № 61-41067св18), від 10 жовтня 2019 року у справі № 641/2390/17 (провадження № 61-30444св18). Відповідно до статті 1174 ЦК України відшкодовується шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень. Норми статей 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до частини сімнадцятої статті 3 КПК України слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень. Засади кримінального провадження, передбачені главою 2 КПК України, встановлюють, зокрема, верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, недоторканість права власності. Відповідно до статті 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення. Згідно зі статтею 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Відповідно до статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту. Отже, обов`язок належно зберігати та негайно повернути тимчасово вилучене майно після скасування ухвали про накладення арешту або відмови в арешті цього майна прямо передбачений чинним законодавством. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що дії (бездіяльність) слідчого ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області щодо безпідставного утримання та несвоєчасного повернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12022082080001213, є основним предметом доказування у цій справі. Враховуючи норми КПК України, слідчий повинен був звернутися з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, яке повинно було бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, а саме 18.08.2022. Разом з тим, матеріали кримінального провадження такого клопотання не містять, так само як і рішення слідчого судді про накладення арешту на тимчасово вилучене майно. У справі, яка переглядається, суд встановив, що 26.01.2023 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя у справі № 336/5251/22 (провадження № 1-кс/336/22/2023) скаргу адвоката Войтовича Є.М. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого у порядку ч. 1 ст. 303 КПК України задоволено. Зобов`язано уповноваженого слідчого ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області у кримінальному провадженні, що внесене до ЄРДР за № 12022082080001213, повернути ОСОБА_1 тимчасово вилучене майно в ході огляду місця події, а саме автомобіль марки ЗАЗ «Славута», д.н.з. НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію вказаного автомобілю. Зокрема, ухвалою констатовано той факт, що вищезазначене майно має статус тимчасово вилученого, арешт на нього не накладався. Вказана ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя виконана лише 07.02.2023. Зазначені обставини також були підтверджені і показаннями свідка ОСОБА_6 . Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в період з 19 серпня 2022 року до 07 лютого 2023 року не було передбачених КПК України підстав для неповернення ОСОБА_1 тимчасово вилученого у нього майна (автомобіля), оскільки у визначений законом строк не було подано клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, а тому це майно підлягало негайному поверненню власнику або законному володільцю. Суд також правильно виснував про наявність у ОСОБА_1 права на відшкодування майнової шкоди внаслідок неправомірної бездіяльності уповноважених осіб ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, яка полягала у втраті якостей майном, вилученим під час проведення слідчої дії, його зберігання без рішення суду та необґрунтовано тривалий час не повернення позивачу, зокрема вже і за наявності відповідної ухвали слідчого судді. Особисто ОСОБА_1 під судом та слідством у зазначеному кримінальному провадженні не перебував. Згідно розписки від 07.02.2023 автомобіль був повернутий ОСОБА_1 . Розписка не містить відомостей про те, що автомобіль повертається без будь-яких пошкоджень, та ОСОБА_1 не має претензій щодо його стану. За поясненнями позивача автомобіль був на спущених колесах, не зміг завестися, його виштовхували з подвір`я ВП № 3 до евакуатора. Після отримання автомобіля він його відремонтував та продав. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що комерційна пропозиція, рахунок-фактура або попередня калькуляція СТО не є належними доказами понесення витрат на відновлювальний ремонт автомобіля, оскільки вони відображають лише орієнтовну вартість, а не фактично витрачені кошти. Доказами реальних збитків є акти виконаних робіт, платіжні доручення, фіскальні чеки та квитанції. Комерційна пропозиція за своєю суттю не є звітом про оцінку матеріального збитку, складеним уповноваженою особою. Документів, які б підтверджували реальну сплату ОСОБА_1 вартості ремонту автомобіля на суму 37 336,94 грн. суду надано не було. Відповідна експертиза в даній цивільній справі щодо визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля не проводилась, з відповідним клопотанням позивач чи його представник не зверталися. У своєму позові позивач визначився з розміром відшкодування майнової шкоди, а саме в розмірі 50 920,94 грн., проте, вказаний розмір майнової шкоди не доведено належними доказами. Отже, суд дійшов вірного висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення позову шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування майнової шкоди грошових коштів в розмірі 13 582,00 грн., а саме: витрат на евакуацію автомобіля 1 300,00 грн., діагностики автомобіля, зняття і установки колеса 284,00 грн., витрат на правничу допомогу в межах кримінального провадження - 12 000,00 грн. Також колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів заподіяння йому моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн. Так, позивач не мав офіційного працевлаштування, зокрема і щодо надання послуг таксі на автомобілі ЗАЗ «Славута», д.н.з НОМЕР_1 , який перебував у його користуванні; ОСОБА_1 не доведено наявність у нього на той час родини, яка б потребувала з його боку утримання і через відсутність автомобіля потерпала від незручностей та залежала від цього. Разом з тим, врахувавши обставини справи, особливості впливу події на позивача, тривалість протиправної бездіяльності відповідних уповноважених осіб, виходячи із презумпції, що порушення прав людини з боку держави в особі її органів завжди викликає у людини негативні емоції, взявши до уваги психологічне напруження, розчарування та незручності, що були заподіяні ОСОБА_1 , виходячи з принципу розумності, виваженості і справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір моральної шкоди в сумі 2 000,00 грн та вважав, що ця сума буде достатньою для компенсації негативних наслідків морального характеру та не призведе до безпідставного збагачення. Такий розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеню вини органу досудового розслідування у завданні моральної шкоди. Разом із тим, колегія суддів зауважує, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Проте, зазначення судом першої інстанції у резолютивній частині рішення, що стягнення шкоди буде здійснено за рахунок Головного управління національної поліції в Запорізькій області є помилковим з огляду на таке. Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення), ДКСУ (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Відповідно до покладених завдань Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення). Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)). У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) зазначено, що у цивільному судочинстві зазначено, що держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави України, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною. Відповідний правовий висновок також викладений у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 495/6187/16 (провадження № 61-8385св20), від 29 червня 2022 року у справі № 201/9398/20 (провадження № 61-11520св21), від 08 листопада 2023 року у справі № 711/7584/21 та від 07 лютого 2024 року у справі № 278/2621/21. З огляду на викладене, суд зробив помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування шкоди вказавши, що ці кошти підлягають стягненню на користь позивача з держави Україна за рахунок Головного управління національної поліції в Запорізькій області, оскільки кошти підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України. З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у зазначених вище постановах Верховного Суду, колегія суддів вважає, щоабзац другий та третій резолютивної частини рішення необхідно викласти в наступній редакції: стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , як відшкодування майнової шкоди 13 582,00 грн; стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , як відшкодування моральної шкоди 2 000,00 грн. Отже, зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції в частині визначення способу стягнення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, воно підлягає зміні з викладенням резолютивної частини в редакції цієї постанови. Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, SERYAVINANDOTHERSv.UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35). В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням того, що оскаржене рішення змінено лише щодо способу стягнення грошових коштів, а не щодо їх розміру, судові витрати в апеляційній інстанції розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Запорізькій області задовольнити частково. Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2026 року у цій справі змінити, викласти абзац другий та третій резолютивної частини в наступній редакції: Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 виданий Комунарським РВ Запорізького МУ УМВС України в Запорізькій області від 21.05.2002, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) як відшкодування майнової шкоди 13 582 (тринадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дві) гривні 00 копійок. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 виданий Комунарським РВ Запорізького МУ УМВС України в Запорізькій області від 21.05.2002, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) як відшкодування моральної шкоди 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 11 травня 2026 року. Головуючий Д.А. Трофимова Судді: О.З. Поляков Е.А. Онищенко