Постанова 4803 № 215/8634/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1096/26 Справа № 215/8634/25 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М. О. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року м.Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника адвоката Янковський В.А. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП , громадянина України, який протягом року не притягався до адміністративної відповідальності, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення,- ВСТАНОВИВ: Згідно постанови 21.10.2025 о 12:14 год. в м. Кривому Розі, Тернівському районі, вул. С.Петлюри, біля буд. 24А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом FIAT DOBLO, н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я КП КБЛПД ДОР, відмовився. Правопорушення зафіксовано на нагрудний відеореєстратор 475355, 475775. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір в розмірі 665,60 гривень. Не погодившись з постановою суду ОСОБА_1 оскаржив постанову у апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження. В клопотанні вказує, що під час розгляду справи він особисто участі у судовому засіданні не брав, його інтереси представляв захисник, а на проголошенні постанови 05.02.2026 він присутнім не був. Зазначає, що примірник постанови на його домашню адресу судом не направлявся. Вказує, що про винесення постанови йому стало відомо 24.02.2026 після письмового звернення до канцелярії суду щодо результату розгляду справи та після телефонного повідомлення працівниками канцелярії суду про наявність постанови. Зазначає, що постанову він отримав 24.02.2026, що підтверджується датою видачі постанови. Вважає, що строк на апеляційне оскарження було пропущено з поважних причин, у зв`язку з чим просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Вказує, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі, хоча він особисто участі у судових засіданнях не брав, а його інтереси представляв захисник. Зазначає, що у постанові помилково вказано про вислуховування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зазначає, що судом не були належним чином досліджені фактичні обставини справи, доводи захисника, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських та обставини, які, на його думку, свідчать про порушення процедури оформлення матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не конкретизує місце відмови від проходження огляду, а також що його не доставляли до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння. Зазначає, що поліцейським не були роз`яснені його права, обов`язки та наслідки відмови від проходження огляду, у зв`язку з чим він вважав проходження огляду своїм правом вибору, а не обов`язком. Вказує, що відеозапис з бодікамери не є безперервним, оскільки після завершення одного відеофайлу запис поновлюється лише через певний проміжок часу, через що, на його думку, неможливо повно та об`єктивно встановити послідовність подій. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази його відсторонення від керування транспортним засобом або передачі автомобіля іншій особі. Вказує, що направлення на огляд та акт огляду не містять його підписів, а з відеозаписів, за твердженням апелянта, не вбачається, що ці документи складалися поліцейським на місці події. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, за відсутності інших належних і допустимих доказів, не підтверджує його винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що всі сумніви щодо доведеності його вини мають тлумачитися на його користь, а в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вислухавши думку захисника, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови суду в той же строк вручається або висилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у судовому засіданні 05 лютого 2026 року присутнім не був, копію постанови отримав 24 лютого 2026 року, після чого звернувся з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. За таких обставин апеляційний суд визнає наведені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження поважними та вважає за можливе поновити цей строк. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення. Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, відповідно до якого 21.10.2025 о 12:14 год. в м. Кривому Розі, Тернівському районі, вул. С.Петлюри, біля буд. 24А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом FIAT DOBLO, н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та почервоніння очей, та від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я КП КБЛПД ДОР відмовився; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції № 475355, 475775, на яких зафіксовано фактичні обставини зупинки транспортного засобу, спілкування водія з працівниками поліції, встановлення ознак алкогольного сп`яніння, пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння та відмову ОСОБА_1 від проходження такого огляду. Проаналізувавши докази по справі, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП. Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на участь у розгляді справи та порушення вимог ст. 268 КУпАП є необґрунтованими та безпідставними. Відповідно до вимог Конвенції про захист прав і свобод людини розгляд справи повинен відбутися в розумний строк, тривалість якого залежить від складності справи, загальної сукупності доказів, які необхідно дослідити, процесуальної поведінки учасників судового розгляду та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та інших обставин. Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі. Так, згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи, його інтереси представляв захисник адвокат Янковський В.А., який користувався правами сторони захисту, подавав письмові заперечення та заяви по справі. Крім того, адвокат Янковський В.А. подав клопотання про розгляд справи за відсутності сторін, захисника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Отже, ОСОБА_1 скористався своїми процесуальними правами у спосіб, який вважав за необхідне, зокрема правом на правову допомогу, а його позиція була доведена до суду через захисника та письмові заперечення, які були розглянуті та враховані під час вирішення справи. Крім того, справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, не відноситься до переліку справ, визначених ст. 268 КУпАП, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Тому за наявності даних про належне повідомлення особи та відсутності перешкод для розгляду справи, її розгляд за відсутності ОСОБА_1 не свідчить про порушення його права на захист. Посилання апелянта на те, що у постанові помилково зазначено про вислуховування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є підставою для скасування судового рішення, оскільки з тексту постанови та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про розгляд справи, а адвокат Янковський В.А. в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду 05.02.2026 подав заяву, в якій просив закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. За таких обставин зазначення у постанові про вислуховування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд розцінює як явну технічну описку, яка не впливає на законність, обґрунтованість та правильність оскаржуваного судового рішення. Доводи апеляційної скарги про те, що фактичні обставини справи, доводи захисника та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не були належним чином досліджені, є безпідставними. Апеляційний суд безпосередньо перевірив матеріали справи та встановив, що наявні докази у своїй сукупності є достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. З відеозаписів вбачається факт руху транспортного засобу FIAT DOBLO, н/з НОМЕР_1 , його зупинку працівниками поліції у зв`язку з неувімкненням покажчика повороту, а також те, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 . Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 одразу не заперечував факт вживання алкоголю, пояснюючи це смертю дружини, яку похоронив. Працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та почервоніння очей, про що йому було повідомлено. ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а у разі незгоди або відмови у закладі охорони здоров`я. Проте ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився. З відеозапису також вбачається, що після відмови від проходження огляду працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 , що у такому разі відносно нього буде складено протокол за ст.130 КУпАП, а також повідомили, що йому доцільно пройти огляд, оскільки результат може не підтвердити перебування у стані сп`яніння. Незважаючи на це, ОСОБА_1 не погодився пройти огляд. Доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення не конкретизує місце відмови від проходження огляду, а також що його не доставляли до закладу охорони здоров`я, є безпідставними. Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і від проходження такого огляду у медичному закладі. За таких обставин відсутність фактичного доставлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я не свідчить про порушення процедури, оскільки особа відмовилася від проходження огляду ще під час спілкування з працівниками поліції. Апеляційний суд не вбачає порушення поліцейськими порядку виявлення у ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння, оскільки йому була висунута законна вимога пройти огляд як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, однак він від її виконання відмовився. Доводи апеляційної скарги про нероз`яснення ОСОБА_1 його прав, обов`язків та наслідків відмови від проходження огляду є необґрунтованими. З відеозаписів вбачається, що працівники поліції повідомляли ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, пропонували пройти огляд, роз`яснювали наслідки відмови та повідомляли про складення протоколу за ст.130 КУпАП у разі відмови від огляду. Крім того, апеляційний суд зазначає, що згідно матеріалів справи ОСОБА_1 отримував посвідчення водія, а тому повинен знати та виконувати вимоги ПДР України. Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Водій, як учасник дорожнього руху, несе обов`язок знати не тільки ПДР, але й норми законодавства, що регулюють його відповідальність. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП. Таких обставин апеляційним судом не встановлено. Також не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги про те, що наявний відеозапис не можна визнати доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки він є не безперервним, неповним і не відображає всіх обставин події. Ці доводи є необґрунтованими, оскільки відеозаписи містять події правопорушення та хід спілкування водія з працівниками поліції, зокрема факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його зупинку, встановлення працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, пропозиції пройти огляд та відмову ОСОБА_1 від проходження огляду. Апеляційний суд також не має сумнівів щодо достовірності наявних у матеріалах справи відеозаписів. Відеозаписи як докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 251 КУпАП, відповідно до яких доказами є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів. Долучені до матеріалів справи відеозаписи надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, відновити послідовність подій та оцінити поведінку водія і працівників поліції, які брали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Вони отримані у встановленому законом порядку та здійснені працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, а тому є належними і допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення та не викликають сумнівів у суду апеляційної інстанції. Твердження апелянта щодо відсутності належних доказів відсторонення водія від керування транспортним засобом або передачі автомобіля іншій особі не спростовують його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення. Відсторонення від керування транспортним засобом є заходом забезпечення провадження в справі про адміністративне правопорушення, який застосовується уповноваженою посадовою особою за наявності відповідних підстав. Незастосування або неналежне документальне підтвердження такого заходу саме по собі не спростовує факту керування транспортним засобом, наявності у водія ознак алкогольного сп`яніння та його відмови від проходження огляду. Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено про відсторонення від подальшого керування транспортним засобом. Тому посилання апелянта на відсутність доказів відсторонення не впливає на правильність висновку про наявність у його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що направлення на огляд та акт огляду не містять підписів ОСОБА_1 , а також що з відеозаписів не вбачається їх складення на місці події, є безпідставними. Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року встановлений порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння. З аналізу цієї Інструкції вбачається, що форма направлення надається водієві у разі направлення його для проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі. У даному випадку ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і від проходження огляду в медичному закладі. Тому відсутність його підписів у направленні та акті огляду обумовлена саме його відмовою від проходження відповідної процедури та не спростовує зафіксований у матеріалах справи факт такої відмови. Крім того, складені працівниками поліції документи оцінюються апеляційним судом не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами, насамперед відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів, які підтверджують як наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, так і відмову від проходження огляду. Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не підтверджує винуватість ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки висновок про його винуватість ґрунтується не лише на протоколі про адміністративне правопорушення, а на сукупності доказів, досліджених апеляційним судом. Такими доказами є протокол про адміністративне правопорушення, направлення на огляд, акт огляду, відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції та інші матеріали справи, які узгоджуються між собою, не містять істотних суперечностей та підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Посилання апелянта на те, що всі сумніви щодо доведеності його вини мають тлумачитися на його користь, не спростовують висновків суду, оскільки апеляційним судом не встановлено таких сумнівів, які б перешкоджали притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Навпаки, сукупність досліджених доказів є достатньою, послідовною та взаємоузгодженою, а тому підтверджує наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Дії, вчинені ОСОБА_1 є умисними, становлять підвищену суспільну небезпеку, створюють реальну загрозу безпеці дорожнього руху та учасникам цього руху, що обґрунтовує необхідність застосування передбаченого законом комплексного стягнення, зокрема позбавлення права керування транспортними засобами. Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова є незаконною та необґрунтованою, не знайшли свого підтвердження. Такі твердження апелянта суд розцінює як спробу уникнути адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вчиненні якого встановлена вина ОСОБА_1 . Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді районного суду відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року, у справі про адміністративні правопорушення передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя