Постанова Київський апеляційний суд № 758/8795/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №758/8795/25 Суддя І інстанції - Казмиренко Л.В. Провадження № 33/824/2399/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 травня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Буліменка Є.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 13 серпня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в с т а н о в и л а: Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 13 серпня 2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, зі стягненням судового збору в дохід держави у розмірі 605, 60 грн. Згідно постанови судді, 29.05.2025 о 20 год. 45 хв. за адресою: м. Київ, проспект Свободи 22, водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із постановою судді, захисник Буліменко Є.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Подільського районного суду м. Києва від 13 серпня 2025 року, а справу закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Крім того, апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 13.08.2025, мотивуючи клопотання тим, що ОСОБА_3 не повідомлявся у встановлений законом спосіб про розгляд справи. Як вбачається з матеріалів справи, повістку про виклик у судове засідання було направлено за адресою: АДРЕСА_1 , однак ОСОБА_3 був зареєстрований до 05.05.2025 за адресою: АДРЕСА_2 , а починаючи з 15.05.2025 за адресою: АДРЕСА_3 . Апелянт зауважує, що будь-яких доказів повідомлення ОСОБА_1 іншим способом про розгляд справи матеріали не містять. Про факт винесення постанови апелянт дізнався лише 12.03.2026 при ознайомленні з матеріалами справи у суді. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що як вбачається з відеозапису, покладеного в основу доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, ОСОБА_3 не був взагалі присутній на місці вчинення адміністративного правопорушення, а особи, зображення яких міститься на відеозаписі, невідомі ОСОБА_4 . При цьому апелянт зауважує, що обставини, за яких поліцейськими були використані дані посвідчення водія ОСОБА_1 невідомі. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Буліменко Є.В., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, то слід зазначити, що ОСОБА_3 не був присутній в судовому засіданні при розгляді справи. При цьому, конверт з судовою повісткою повернувся до суду без вручення адресату. Також в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_5 копії постанови. У зв`язку з викладеним, та з метою забезпечення реалізації права на апеляційний перегляд судового рішення, вважаю, що строк апеляційного оскарження постанови судді Подільського районного суду м. Києва від 13 серпня 2025 року слід поновити. По суті апеляційної скарги слід зазначити наступне. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону в повній мірі не дотримався, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обґрунтовуючи висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя місцевого суду послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №345462 від 29.05.2025; дані направлення на огляд водія від 29.05.2025; дані постанови серії ЕНА №4846211 від 29.05.2025 та дані відеозапису з місця події. Однак, самі по собі вказані матеріали справи не можуть бути беззаперечними доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин даної справи, оскільки суд, перерахувавши вказані докази, не надав їм належної оцінки. З дослідженого під час апеляційного розгляду відеозапису з нагрудної камери вбачається, що працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху був зупинений автомобіль марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , в якому перебували водій та пасажир на передньому пасажирському місці, які вийшли з автомобіля та спілкувались з працівниками поліції, перебуваючи біля автомобіля. На вимогу поліцейського пред`явити документи, водій транспортного засобу спочатку відмовився надати документи, звинувачуючи поліцейських у безпідставній зупинці, втім, в подальшому в процесі спілкування, водій в телефоні показав якийсь документ, згідно якого працівниками поліції особу водія було встановлено, як ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, водій транспортного засобу марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 вголос свої анкетні дані не називав, називав лише адресу проживання: АДРЕСА_1 , і працівниками поліції не співставлявся документ, що був пред`явлений в мобільному телефоні з особою водія, а автоматично вищезазначені анкетні дані вписали до протоколу про адміністративне правопорушення. Досліджуючи під час апеляційного розгляду матеріали справи про адміністративне правопорушення, в тому числі диск із відеозаписом із нагрудної камери працівника поліції, та співставляючи осіб, які зафіксовані на відеозаписі та особи ОСОБА_1 , який з`явився до апеляційного суду, візуальним співставленням цих осіб апеляційним судом встановлено, що особа, яка була зупинена працівниками поліції 29 травня 2025 року та щодо якої був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, та ОСОБА_3 повністю відрізняються один від одного, як зростом, тілобудовою, так і зовнішністю та манерою розмови. Як і не мають схожості ОСОБА_3 та інша особа на відео, яка була пасажиром. Відтак, відеозапис з нагрудних бодікамер, який є об`єктивним доказом у справі, свідчить про те, що ОСОБА_3 , який з`явився на апеляційний розгляд, та фото якого долучено до матеріалів справи, працівниками поліції не зупинявся, його на місці зупинки не було, і він не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. До того ж, як вбачається з наданих апеляційному суду документів, у ОСОБА_1 наявне водійське посвідчення, яке не втрачалось та нікому не передавалось. Більш того, з відповіді Державної міграційної служби України вбачається, що ОСОБА_3 до 05.05.2025 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , а в подальшому проживав в м. Виноградів Закарпатської області. Саме там міграційною службою під час проведення перевірки на право проживання /перебування в Україні, він був підданий адміністративному стягненню, під час долучення доказів оплати по якому було виявлено оскаржувану постанову Подільського районного суду м. Києва від 13.08.2025 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, в апеляційному суді встановлено, що ОСОБА_3 , який притягнутий до адміністративної відповідальності, є іншою особою, ніж та на яку було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №345462 від 29 травня 2025 року, що підтверджується відезаписом та фотокарткою ОСОБА_1 , наявною в матеріалах справи. Таким чином, з наявних у справі доказів вбачається, що працівниками патрульної поліції належним чином не встановлено особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, адресу її місця проживання, та інші обставини, які мають істотне значення для розгляду справи, що позбавило можливості суддю першої інстанції перевірити обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. У відповідності до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Тому, судом першої інстанції не було дотримано принципів, визначених ст.252 КУпАП, зокрема, обов`язку всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, що призвело до помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України. Оскільки суб`єктом порушення вимог про заборону керування транспортними засобами в стані сп`янінняабо відмови від проходження огляду на стан сп`яніння є лише водій, тобто особа, яка керує транспортним засобом, а матеріали справи свідчать про те, що працівники поліції не дослідили належність документів на прізвище « ОСОБА_3 » саме водію, що був зупинений за порушення ПДР України, то слід визнати, що судове рішення щодо ОСОБА_1 , яким його притягнуто до адміністратвиної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанціїпостановлене з порушенням норм матеріального права і процесуального права. Згідно вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на відсутність в матеріалах справи об`єктивних доказів, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважаю, що постанова судді Подільського районного суду м. Києва від 13 серпня 2025 року не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скаргаадвоката Буліменка Є.В. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова судді - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и л а: Клопотання захисника Буліменка Є.В. - задовольнити. Поновити захиснику Буліменку Є.В. в інтересах ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Подільського районного суду м. Києва від 13 серпня 2025 року. Апеляційну скаргу захисника Буліменка Є.В. в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити. Постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 13 серпня 2025 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Л.І. Кепкал