LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС320/27863/25

від 13.05.2026 · Адміністративна
Резолютивна:Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у спра…

УХВАЛА 13 травня 2026 року м. Київ справа №320/27863/25 адміністративне провадження № К/990/18543/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Ханової Р. Ф., суддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі №320/27863/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮДЖИН» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: 23 квітня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі №320/27863/25. 27 квітня 2026 року Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві без руху та надав скаржнику строк для усунення недоліків скарги, шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему. 06 травня 2026 року до Верховного Суду від Головного управління ДПС у м. Києві на виконання зазначеної ухвали, надійшла уточнена касаційна скарга. В уточненій касаційній скарзі, податковий орган, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається, зокрема, на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 1 пункту 284.1 статті 284, пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України у випадку, коли Київською Міською Радою на II сесії IX скликання було прийнято рішення від 14 грудня 2023 року № 7531/7572 «Про бюджет міста Києва на 2024 рік», якою було звільнено орендарів від плати за договорами оренди комунального майна територіальної громади Києва. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 16 липня 2024 року у справі № 320/4281/23, від 26 червня 2024 року у справі № 320/11734/22, від 22 жовтня 2024 року у справі № 160/15502/22 та інших. Суд звертає увагу скаржника, що у випадку посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі необхідно послідовно викласти обґрунтування підстави касаційного оскарження із зазначенням: - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; - постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; - висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; - обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому Суд вказує на те, що касаційна скарга обов`язково повинна містити всі зазначені вище елементи, відсутність хоча б одного елемента позбавить Суд можливості відкрити провадження у цій справі. Суд наголошує на тому, що зазначене обґрунтування у касаційній скарзі відсутні. Суд звертає увагу на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник стверджує про відсутність правового висновку Верховного Суду, втім подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених доводів скаржника до зазначеної підстави. При цьому, мотивуючи касаційну скаргу порушеннями судами норм процесуального права, скаржник не визначає підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в поєднанні з частиною другою статті 353 цього Кодексу. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов`язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду. Скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків. Таким чином, Суд вважає, що скаржником не обґрунтуванні підстави касаційного оскарження, в розумінні статті 328 КАС України. Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Враховуючи викладене, Головним управлінням ДПС у м. Києві не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 27 квітня 2026 року щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, у зв`язку з чим касаційна скарга вважається не поданою та підлягає поверненню. Керуючись статтями 169, 243, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі №320/27863/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮДЖИН» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- повернути скаржнику. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Р.Ф. Ханова Л.І. Бившева В.В. Хохуляк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»