Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/4076/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/4076/25 пров. № А/857/46672/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року про передачу справи на розгляд до іншого суду (суддя Дерех Н.В., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м. Тернопіль, дата складання повної ухвали не зазначено), в адміністративній справі №500/4076/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, встановив: У липні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та його розшук; 2) зобов`язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та розшук; 3) стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 відкрито провадження у справі. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 адміністративну справу передано на розгляд до Кременецького районного суду Тернопільської області. З ухвалою суду першої інстанції від 27.10.2025 про передачу справи на розгляд до іншого суду не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду є незаконною і необґрунтованою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала суду розцінюється заявником (позивачем по справі) як така, що позбавляє його у доступі до правосуддя, адже Кременецькому районному суду не підсудна дана категорія справ, це відноситься до виключної компетенції окружного адміністративного суду. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач звернувся до суду зовсім з іншим предметом та з інших підстав, а не як помилково вважає окружний суд, що предметом спору у даній справі є дії відповідача, пов`язані із притягненням позивача до адміністративної відповідальності. Зауважує скаржник, що позивач оскаржує дії відповідача щодо внесення до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ним правил військового обліку. Виходячи із предметної юрисдикції, місцевим загальним судам як адміністративним судам не підсудні такі категорії справ. То ж суд першої інстанції дійшов хибного висновку, який ґрунтується на його припущеннях, а не на нормах чинного законодавства, виносячи оскаржувану ухвалу. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 27.10.2025 як таку, що перешкоджає подальшому розгляду справи, і направити справу для продовження розгляду до Тернопільського окружного адміністративного суду. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного. Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Згідно з ч.ч.1, 3 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду. Аналіз змісту наведених вище правових норм свідчить, що при розгляді адміністративної справи обов`язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій. Суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю суб`єктів владних повноважень у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону. Однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - суб`єкт владних повноважень. Водночас, юрисдикція адміністративних судів поширюється не на всі публічно-правові спори, а лише на ті, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і для яких законом не встановлений інший порядок судового вирішення. При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин. Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17. У той же час, згідно ч.2 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті. Таким чином колегія суддів враховує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.02.2020 у справі №640/20032/18. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Колегія суддів враховує, що із матеріалів адміністративної справи та змісту позову ОСОБА_1 видно, що спір у справі, що розглядається, пов`язаний із незгодою позивача з діями відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та його розшук. Передаючи справу на розгляд до іншого суду, а саме, до Кременецького районного суду Тернопільської області, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у даній справі є дії відповідача, пов`язані із притягненням позивача до адміністративної відповідальності, а тому розгляд даної справи віднесений до компетенції місцевого загального суду як адміністративного суду, а не окружного адміністративного суду. Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд до Кременецького районного суду Тернопільської області як адміністративного, якому підсудний розгляд справ про притягнення до адміністративної відповідальності, з таких підстав. Матеріалами справи підтверджується, що предметом дослідження у цій справі є правовідносини між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб`єктом владних повноважень, щодо внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем та його розшук. Вважаючи такі дії відповідача незаконними, позивач звернувся з позовом у цій справі до Тернопільського окружного адміністративного суду. Позовна заява не містить вимог про оскарження дій чи рішень відповідача щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Матеріали адміністративної справи також не містять даних про те, що відповідачем оформлялись відносно позивача матеріали щодо притягнення його до адміністративної відповідальності. Відповідно до ч.1 ст.20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті (ч.2 ст.20 КАС України). Виходячи з предметної підсудності, яка визначена статтею 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам не підсудна така категорія справи, як-от оскарження дій (рішень) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку. У такій ситуації являються помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для передачі цієї адміністративної справи на розгляд до Кременецького районного суду Тернопільської області як адміністративного суду. Відповідно до вимог статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для передачі справи до іншого суду, оскаржену ухвалу суду від 27.10.2025 слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року про передачу справи на розгляд до іншого суду в адміністративній справі №500/4076/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і в касаційному порядку не оскаржується. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин З. М. Матковська