Постанова Одеський апеляційний суд № 521/1104/20

Номер провадження: 22-ц/813/1403/26 Справа № 521/1104/20 Головуючий у першій інстанції Роїк Д.Я. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 червня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 , на стороні відповідача ОСОБА_3 про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування та моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного Товариства «Страхова група ТАС» (надалі за текстом ПАТ «СГ «ТАС»), в якому просила стягнути Приватного акціонерного Товариства «Страхова група ТАС» на свою користь страхове відшкодування в розмірі 12 147,73 гривень, моральну шкоду у зв`язку з несвоєчасною виплатою страхового відшкодування у розмірі 20 3000,00 гривень, а також, судові витрати. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 27.07.2019 року ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Nissan Almera», державний номерний знак НОМЕР_1 у місті Одеса по вулиці Мечникова, 55 а, рухаючись в крайній лівій смузі, здійснила проїзд прямо та скоїла зіткнення з автомобілем «GEELY Emgrand», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в крайній лівій смузі, чим порушила п. 16.6 «Правил дорожнього руху». Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 23.09.2019 року у справі №521/13857/19 (провадження №3/521/5904/19) ОСОБА_2 визнано винною в скоєнні вказаного адміністративного правопорушення. Зазначає, що внаслідок скоєння вказаного адміністративного правопорушення їй завдано матеріальної шкоди на загальну суму 23 556,00 гривень, що підтверджується доданим до матеріалів позовної заяви рахунком-фактурою №Р2200000760 від 14.08.2019 року, складеним ТОВ АІС «Чорномор Трейд». Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , застрахована, згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності серія АО №5404357, з Відповідачем. Вартість відновленого ремонту транспортного засобу моделі «GEELY Emgrand», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 23 556 грн. Протиправними діями відповідача, їй завдано моральну шкоду, яка полягає у постійному відчутті дискомфорту, оскільки позбавлена можливості користуватися своїм транспортним засобом, що викликає й інші негативні наслідки у вигляді порушення звичайних життєвих зв`язків, нервове напруження через неможливість самостійне пересування на власному автомобілі. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування, моральної шкоди та судових витрат - задоволено частково. Стягнуто з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 10590,17 (десять тисяч п`ятсот дев`яносто гривень 17 копійок); моральну шкоду у розмірі 4000,00 гривень (чотири тисячі гривень 00 копійок), вартість проведення експертизи у розмірі 1015,20 (одна тисяча п`ятнадцять гривень 00 копійок). В іншій частині позову - відмовлено. Стягнуто з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок). Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ПАТ «СГ «ТАС» - Кудрявський С. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11.06.2024 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до АТ «СГ «ТАС» в повному обсязі, посилаючи на неповне з`ясування судом першої інстанції справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач визнає факт здійснення страхової виплати шляхом перерахування страхового відшкодування в розмірі 11 408,27 грн на рахунок ТОВ «АІС Чорномортрейд», який був вказаний в заяві про страхове відшкодування, а отже АТ «СГ «ТАС» належним чином та в повному обсязі виконав своє зобов`язання та не завдало позивачу моральної шкоди. 26.01.2022 року з невідомих причин до АТ «СГ «ТАС» (приватне) надійшов платіж від ТОВ «АІС Чорномортрейд» у сумі 11408,27 грн. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє від імені ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу - залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи вбачається, що оскаржувана сума не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Задовольняючи частково позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що сума франшизи не входить до обов`язку Відповідача щодо здійснення страхового відшкодування; у зв`язку з відсутністю доказів здійснення ремонту транспортного засобу, не підлягає до стягнення сума ПДВ, утримана страховою компанією у розмірі 21, 46 гривень. Задовольняючи частково вимогу про стягнення моральної шкоди частково - у розмірі 4 000 грн., суд першої інстанції виходив із того, що обсяг емоційно-вольових переживань позивача, котрими мотивується моральна шкода є недостатнім в контексті заявленого розміру її стягнення 20 000 грн., виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, щоб задовольнити її в заявленому позивачем розмірі. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Судом встановлено, що 27.07.2019 року о 22 год. 25 хв. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Nissan Almera», державний номерний знак НОМЕР_1 у місті Одеса по вулиці Мечникова, 55 а, рухаючись в крайній лівій смузі, здійснила проїзд прямо та скоїла зіткнення з автомобілем «GEELY Emgrand», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в крайній лівій смузі, чим порушила п. 16.6 «Правил дорожнього руху». Власник автомобіля «GEELY Emgrand», державний номерний знак НОМЕР_2 - позивачка ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 26). Матеріальна шкода завдана позивачу у розмірі 23 556 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № Р2200000760 від 14.08.2019 року, складений ТОВ АІС «Чорномор Трейд» (т. 1 а. с. 11). 15.08.2019 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «СГ «ТАС» із заявою про страхове відшкодування, в якій зазначено, що розмір страхового відшкодування складає 23 556 грн. (т 1 а. с. 9). Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 23.09.2019 року у справі №521/13857/19 (провадження №3/521/5904/19) ОСОБА_2 визнано винною в скоєнні вказаного адміністративного правопорушення (т. 1 а. с. 8). 22.10.2019 року АТ «СГ ТАС» (приватне) сплатило на рахунок ТОВ «АІС ЧОРНОМОР ТРЕЙД» страхове відшкодування у розмірі 11408,27 грн., що підтверджується платіжним доручення № 55796 (т. 1 а. с. 12). Відповідно до висновку експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС № 153 ОД від 09.09.2020 року, вартість матеріального збитку завданого власникові автомобіля «GEELY Emgrand», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок його пошкоджень станом на 27.07.2019 року складала 12611,63 грн. (т. 1 а. с. 201-206). 26.01.2022 року ТОВ «АІС ЧОРНОМОР ТРЕЙД» повернуто страхове відшкодування АТ «СГ ТАС» у розмірі 11408,27 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1 (т. 1 а. с. 50). Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його представника) або іншої особи, визначеної договором. Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. За змістом ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди сталося за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» в Україні одним із видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування за підписом заявника. Відповідно ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 36 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб позивачки отримав механічні пошкодження. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Nissan Almera», н. з. НОМЕР_1 , застрахована у ПАТ «Страхова Група «ТАС», згідно полісу № АО 5404357, строк дії якого 27.04.2019 року по 26.04.2020 року (т. 1 а. с. 103). Відповідно до умов полісу, страхова сума виплат на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 200 000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 100 000 грн. Розмір франшизи - 2000 грн. 15.08.2019 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «СГ «ТАС» із заявою про страхове відшкодування, в якій зазначено, що страхувальнику погоджується з тим, що розмір страхового відшкодування складає 23 556 грн. з врахуванням франшизи та не наполягає на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Страхове відшкодування 23 556 грн. заявник просила перерахувати на рахунок ТОВ «АІС Чорномор Трейд». 22.10.2019 року АТ «СГ ТАС» (приватне) сплатило позивачці на рахунок ТОВ «АІС ЧОРНОМОР ТРЕЙД» страхове відшкодування у розмірі 11 408,27 грн. Представник АТ «СГ ТАС» (приватне) посилається на відсутність факту порушення прав, свобод та інтересів позивача та завдання їй моральної шкоди, оскільки товариство здійснило виплату страхового відшкодування. Так, позивач не заперечує той факт, що відповідач здійснив страхову виплату в розмірі 11 408,27 грн., але вказує, що вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу позивачки складає 23 556 грн. і недоплачене страхове відшкодування (невідшкодована майнова шкода) складає 12 147,73 грн. і саме цю суму і просила позивачка стягнути з відповідача, а не ту частину страхового відшкодування, яке було страховиком фактично перераховане ТОВ «АІС Чорномор Трейд» у розмірі 11 408,27 грн., а в подальшому повернуте АТ «СГ ТАС» (приватне) страховику. Встановивши вказані обставини справи, надавши належну оцінку доказам у їх сукупності, встановивши, що розмір завданої позивачці шкоди перевищує виплачену страхову суму, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача матеріальні збитки. Крім того, ст. 23 ЦК України, визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно принципу змагальності сторін, необхідним є доведення обставин, які покладені в основу обґрунтування відповідних вимог про відшкодування моральної шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (пункти 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями). Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 9 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. З огляду на це психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не призвели до тяжких наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди. Питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, врегульовано статтею 26-1 Закону № 1961-IV, згідно з якою, зокрема, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Однак позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, не посилалася як на підставу своїх вимог на ушкодження здоров`я під час ДТП, як і не зазначала про завдання моральної шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу. Позивач зазначала, що моральна шкода спричинена невиплатою у повній мірі страхового відшкодування, у зв`язку чим вона відчуває постійний дискомфорт та нервове напруження викликані неможливістю скорішого відновлення та користування своїм автомобілем, що також викликає й інші негативні наслідки, у вигляді порушення звичайних життєвих зв`язків тощо. Встановивши, вищевикладене, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. Також, колегія суді в повній мірі погоджується із тим, що суд першої інстанції, з урахуванням вимог розумності та справедливості правильно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачці. Обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії"). Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367-368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 червня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: Є.С. Сєвєрова С.О.Погорєлова