Постанова 4818 № 629/5981/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 13 травня 2026 року м. Харків справа № 629/5981/25 провадження № 22-ц/818/2457/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В., суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінтраст Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Балла Владислава Володимировича на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 грудня 2025 року, під головуванням судді Каращука Т.О.,- в с т а н о в и в: У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінтраст Капітал звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 34912,50 грн та судових витрат. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 грудня 2025 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінтраст Капітал заборгованість за Договором № 1361177 від 28.12.2023 року у розмірі 34912,5 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінтраст Капітал суму судового збору у розмірі 2422, 40 грн. В іншій частині відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 адвокат Балла Владислав Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішенням, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Зазначає, що рішення суду є таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням фактичних обставин, що мають значення для вирішення справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції безпідставно не було застосований вимоги відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» № 3498-IX від 22.11.2023 року. Також вказує, що у матеріалах справи відсутні підтвердження про виникнення договірних правовідносин між сторонами або погодження саме тої редакції договору, яку додав Позивач. І навіть за припущення, що Сторони дійсно мали намір укласти договір споживчого кредитування, то поданий Позивачем договір є нікчемним в силу закону, оскільки сторонами не дотримана вимога щодо письмової форми кредитного договору. Зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів того, що саме Відповідачка пройшла процедуру ідентифікації та підписала договір із використанням одноразового ідентифікатора «Т627». Вважає, що суд першої інстанції допустив поверхневий розгляд справи, рішення фактично ґрунтується на припущеннях та необґрунтоване жодним належним та допустимим доказом. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Фінансова компанія Фінтраст Капітал просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат на правову допомогу. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оспорюється, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало в повному обсязі та надало кредит в сумі 3500 грн. Відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання, а тому вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Щодо вимоги позивача про здійснення нарахування інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ч.ч.10,11 ст.265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вимогам закону та фактичним обставинам справи відповідає в повній мірі. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.12.2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір №1361177 про надання споживчого кредиту. Відповідно до п. 1.3. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 3500 грн. Згідно із п. 1.4. Договору строк кредиту 360 днів: з 28.12.2023 року по 22.12.2024 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов`язався надати Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 3500 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК», наявним в матеріалах електронної справи. Згідно відповіді ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів, наявне зарахування коштів 28.12.2023 року на картку ОСОБА_1 4149-43хх-хххх-4530 в розмірі 3500, 00 грн. Відповідач підписав вказаний договір простим електронним підписом ОТП паролем № Т627. Таким чином, ОСОБА_1 було отримано кредит у розмірі та на підставах, визначених в умовах договору. Згідно з п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". Пунктом 1.5.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. Договору. Пунктом 1.5.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,375% в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Споживач до 27.01.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Відповідно до п. 5.1. Договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п.5.3. Договору. З викладеного в розрахунку первісного кредитора, в листі ТОВ ПЕЙТЕК, а також в інформації, наданій АТ КБ ПРИВАТБАНК, вбачається факт того, що ОСОБА_1 отримала гроші на картку, однак представником відповідача доказів здійснення сплати тіла кредиту та відсотків відповідно до графіку надано не було, як і не надано належних та допустимих доказів відсутності боргу. 24 грудня 2024 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі Договору факторингу №24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача. В обґрунтування позовних вимог Товариством зазначено, що 28.12.2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» (надалі - ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) укладено Договір №1361177 про надання споживчого кредиту (надалі - Договір). Відповідно до п. 1.3. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 3500 грн. Згідно із п. 1.4. Договору строк кредиту 360 днів: з 28.12.2023 року по 22.12.2024 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 3500 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 24 грудня 2024 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі Договору факторингу №24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача. Враховуючи зазначене, до Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу №24122024 від 24 грудня 2024 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 1361177 від 28.12.2023 року загальна сума заборгованості склала 34912,5 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 3500 грн, заборгованості за процентами - 31412,5 грн. Враховуючи вищевказане, позивач просив стягнути з відповідача також витрати на правову допомогу та суму судового збору. Крім того, просив в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: 1 = ((si * s): 100) - s, де 1 - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ». Також, представник позивача просив роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Статтею 3 Закону України Про електронну комерцію визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Нормами частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг упродовж певного часу, а саме - упродовж строку кредитування, визначеному в кредитному договорі. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17. За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом. Так, відповідно до п. 1.5.1. договору стандартна процентна ставка за кредитом: 2,50 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. Позивач зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернув належні до сплати грошові суми, тим самим порушив встановлений графік обов`язкових платежів. ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», заявляючи позов про стягнення кредитної заборгованості, просило у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом та комісії, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом. Матеріалами справи підтверджується, що у підписаному позичальником договорі визначені тип та розмір процентних ставок плати за користування кредитом: 2,50 % в день. Колегія суддів, перевіряючи розрахунок процентів, наданий позивачем, за кредитним договором не може погодитися з його правильністю, з огляду на таке. 22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ). Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22.04.2024 року - денна ставка не більше 1,5%, - з 20.08.2024 року - денна ставка не більше 1%. Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Керуючись вимогами Закону та з урахуванням того факту, що Товариством надано розрахунок заборгованості, колегія суддів, провівши власний розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом ОСОБА_1 , зазначає наступне. З матеріалів справи убачається, що відповідач отримав кредитні кошти 28.12.2023 року у розмірі 3 500,00 грн. Жодного погашення заборгованості по кредитному договору відповідачем не проводилось. Кредитний договір укладено з 28.12.2023 року, діяв до 22.12.2024 року. Відповідно до вимог кредитного договору відсоткова ставка складає 2,5% на день. З матеріалів справи вбачається, та не заперечується позивачем, що відсотки нараховувались відповідно до умов кредитного договору 2,5%. Виходячи з вимог Закону, починаючи за період з 28.12.2023 року по 21.04.2024 року розмір процентів становить 10 062,50 грн (115 днів х 2,5% х 3 500,00 грн). За період з 22.04.2024 року по 19.08.2024 року розмір процентів становить 6 300 грн (120 днів х 1,5% х 3 500,00 грн). За період з 20.08.2024 року по 22.12.2024 року розмір процентів становить 4 305,00 грн (123 днів х 1,0% х 3 500,00 грн). Виходячи з вищевикладеного, заборгованості по відсоткам становить 20 667,50 грн. Таким чином, оскільки відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору та не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості позивача, колегія суддів вважає, що заборгованість за процентами за користування кредитом підлягає стягненню в розмірі 20 667,50 грн. Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення процентів за користування кредитом дійшов правильного висновку про задоволення позову щодо цієї вимоги, проте не врахував зазначених вимог закону та припустився помилки у розрахунку процентів. Таким чином стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у зазначеному розмірі 24 167,50 грн (3 500,00 грн-тіло кредиту та 20 667,50 грн -відсотки). Щодо посилання на нікчемність кредитного договору, оскільки він підписаний ідентифікатором замість ЕЦП, судова колегія зазначає наступне. Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Кредитний договір № 1361177 від 28.12.2023 року був сформований та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ОТП паролем Т627. Він направлений на його номер мобільного телефону. Крім того у оформленому позичальником кредитному договорі власноручно зазначено РНКПО, та реквізити банківської карти, на яку в подальшому було перераховано кошти. Також з відповіді АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-250912/45788-БТ від 17.09.2025 року убачається, що власником картки, на яку перераховано кредитні кошти, є відповідачка(а.с.28). В підписаному договорі сторони передбачили всі істотні умови кредитного договору. Посилання відповідача на відсутність доказів того, що вона є стороною даного кредитного договору, а тому суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, судова колегія вважає безпідставними, оскільки дане твердження суперечить наявним в матеріалах справи доказам. Оскільки, суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, оскаржуване рішення слід змінити. Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції. Щодо витрат на правову допомогу, які заявлені представником позивача у відзиві на апеляційну скаргу, судова колегія зазначає наступне. Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат. Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Крюковою М.В. було укладено Договір про правничу допомогу № 07/07-2022 від 07.07.2022 року. Згідно звіту про надання правової допомоги до Договору про правничу допомогу № 07/07-2022 від 07.07.2022 року від 27.02.2026 року вбачається, що вартість послуг щодо надання правової допомоги за розгляд справи в суді апеляційної інстанції складає 8 000,00 грн. Факт перерахування коштів на рахунок адвоката підтверджується платіжним дорученням № 8280 від 27.02.2026 року Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката. Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи характер виконаних адвокатом Крюковою М.В. робіт з надання правової допомоги у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, в межах подання відзиві та розгляду апеляційної скарги на рішення суду, критерію необхідності подання відповідних документів, значимості таких дій у справі, та витраченого часу представником у даній справі, а також зважаючи на те, що вимоги позивача задоволені на 69,22 % , колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та зменшення розміру судових витрат до 5 537,60 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З приводу розподілу судових витрат у вигляді судового збору, судова колегія зазначає наступне. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням того, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінтраст Капітал підлягають частковому задоволенню, а саме: на 69,22 % (з 34 912,50 грн на 24 167,50 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1 676,79 грн (69,22% від 2 422,40 грн.). Проте апеляційна скарга відповідача також підлягає частковому задоволенню, а саме: на 30,78 %, тому з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінтраст Капітал підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 118,42 грн (30,78% від 3 633,60 грн). Згідно ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінтраст Капітал слід стягнути судовий збір у розмірі 558,37 грн. (1 676,79 грн -1 118,42 грн). Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права. Судова колегія приходить до висновку, що рішення підлягає зміні. Керуючись ст.ст.367,368, ст. ст.374,376,381,382-384,389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Балла Владислава Володимировича - задовольнити частково. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 грудня 2025 року - змінити. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінтраст Капітал про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінтраст Капітал заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 167,50 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 5 537,60 грн та судовий збір у розмірі 558,37 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова