Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 288/1464/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 288/1464/25 Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Р.М. Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В. 12 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 04 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся із позовом до Попільнянського районного суду Житомирської області в якому просив скасувати постанову №5/95 від 16.04.2025 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення. Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 04.03.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказує про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом першої інстанції встановлено, що в постанові № 5/95 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 зазначено, що ОСОБА_1 24 березня 2025 року, як такий, що ухилився від виконання військового обов`язку, був розшуканий та доставлений органами Національної поліції відповідно до звернення № Е1598211 від 15.03.2025 про розшук і доставлення, що передбачене пунктом 56 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Встановлено, що ОСОБА_1 17 лютого 2025 року було вручено повістку про виклик до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якої йому належало з`явитись 21.02.2025 за адресою: АДРЕСА_1 . Проте у визначений час він не з`явився. Про наявність поважних причин неявки не повідомив. З моменту вручення повістки до його розшуку та доставлення до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 самостійно не з`являвся. В матеріалах справи наявне пояснення в якому він зазначив, що не з`явився по повістці на вказану дату, так як знаходився на лікуванні. Про те, що лікується 17.03.2025 року відправив лист Укрпоштою. ОСОБА_1 на розгляд справи прибув у визначений час. Розгляд справи проведено у його присутності. На момент складання постанови ОСОБА_1 не оспорив допущене порушення шляхом надання підтверджуючих документів, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення. Отже, ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, маючи обов`язок з`являтись за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, порушуючи вимоги абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункти 23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, не з`явився за викликом до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17000,00 гривень. Як вбачається з повідомлення про причини неявки за викликом від 15 березня 2025 року, ОСОБА_1 просить ІНФОРМАЦІЯ_3 (Попільня) вважати його обов`язок з повідомлення про наявність поважних причин неявки за викликом виконаним належним чином та зазначив, що з 07.03.2025 року по даний час перебуває на стаціонарному лікуванні що підтверджується довідкою КНП «Коростишівська ЦРЛ ім. Д.І.Потєхіна» від 14.03.2025 року № 1183. Також вказав, що повістка оформлена з порушенням вимог Постанови №

560. Дане повідомлення було направлено ОСОБА_1 Укрпоштою 17 березня 2025 року на адресу п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до повідомлення № 5/5537 від 07 серпня 2025 року п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 направлено другий примірник постанови № 5/95 від 16.04.2025 року. Згідно до довідки № 339 від 17 липня 2025 року, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , старший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 13.06.2025 року по теперішній час. Як вбачається з довідки № 1183, виданої КНП «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І.Потєхіна» 14 березня 2025 року, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у інфекційному відділенні з 07.03.2025 року по дату видачі даної довідки. Відповідно до наданих позивачем повісток № 85 від 21 січня 2025 року, № 182 від 20 лютого 2025 року та № 179 від 17 лютого 2025 року, які видані начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 мав прибути 23 січня 2025 року о 07.00 годині, 21 лютого 2025 року о 07.00 годині та 21 лютого 2025 року о 09.00 годині, відповідно, за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно до військового квитка серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 20 лютого 2025 року медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний придатний до військової служби у в/ч забезпечення за гр. ІІ ст. 235 розкладу хвороб. На запит суду ІНФОРМАЦІЯ_6 надано копію справи № 5/95 про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка розпочата 24 березня 2025 року, постанова від 16 квітня 2025 року № 5/95, в якій міститься: - розписка ОСОБА_1 про одержання 24 березня 2025 року повістки про виклик на розгляд справи на 07 квітня 2025 року на 15.00 годину про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; - розписка ОСОБА_1 від 17 лютого 2025 року про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 09.00 годину 21 лютого 2025 року; - рапорт офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 ст. лейтенанта ОСОБА_3 від 14 березня 2025 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 не з`явився до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 після оповіщення; - пояснення ОСОБА_1 від 24 березня 2025 року, в яких він зазначив, що не з`явився до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 у вказану дату так як знаходився на лікуванні, про те що лікується він направив лист Укрпоштою; - довідка п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 № 5/2105 від 24 березня 2025 року про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про те, що ОСОБА_1 доставлено, складений протокол № 5/95 від 24.03.2025 року. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що позивач особисто отримав повістку про виклик, що підтверджується розпискою від 17 лютого 2025 року, а тому був обізнаний про обов`язок з`явитись 21 лютого 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Згідно з статтею 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Диспозиція частини 3 статті 210-1 КУпАП є бланкетною, тобто передбачає вказівку про порушення вимог іншого нормативно-правового акта. Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Згідно із абзацом 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Указами Президента України № 64/2022 та № 69/2022 від 24.02.2022 року в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час. Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період. Згідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Абзац 3 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» вказує, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно. Відповідно до абзацу 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено обов`язок громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Згідно зі ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Згідно з матеріалами справи, дії позивача кваліфіковано, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, визначальним в якому є факт неявки позивача ОСОБА_1 21.02.2025 до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою. При цьому 17 лютого 2025 року ОСОБА_1 було особисто вручено повістку про виклик до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 на 21 лютого 2025 року на 09:00 годину, що підтверджується особистим підписом позивача на корінці повістки, де зазначено що він зобов`язується прибути вчасно. Разом з тим колегія суддів враховує, що в матеріалах справи наявні дві повістки підписані начальником п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_4 , а саме: повістка №182 від 20 лютого 2025 року про виклик ОСОБА_1 на 21.02.2025 о 07:00 год. та повістка №179 від 17 лютого 2025 року про виклик ОСОБА_1 на 21.02.2025 о 09:00 год. Водночас докази про вручення наявні лише щодо повістки на 21.02.2025 о 09:00 год., без зазначення номеру та дати повістки. Натомість докази вручення другої повістки (на 21.02.2025 о 07:00 год) в матеріалах справи відсутні. Колегія суддів зазначає, що встановлений судом факт одночасного існування двох повісток, виписаних на ім`я ОСОБА_1 на одну й ту саму дату, але на різний час, за умови відсутності доказів вручення однієї з них, свідчить про наявність суперечливих вимог з боку ТЦК та СП. Наявність у матеріалах справи двох повісток на одну дату за відсутності чіткого зазначення в постанові, за якою саме повісткою особу притягнуто до відповідальності, створює невизначеність обвинувачення та унеможливлює належну перевірку складу адміністративного правопорушення. Суд наголошує, що обов`язок щодо належної організації оповіщення військовозобов`язаних покладено виключно на ТЦК та СП, що передбачає системність, внутрішню координацію та ведення достовірного обліку вручених документів. Наявність у матеріалах справи відомостей про декілька викликів на одну дату без належного підтвердження отримання кожного з них особою вказує на дефектність процедури оповіщення та системні прорахунки в діловодстві відповідача. Недоліки в організації діяльності державного органу не можуть бути підставою для покладання додаткового тягаря на громадянина, а будь-які наслідки адміністративної неорганізованості мають тлумачитися на користь приватної особи. Окремої уваги заслуговує зміст оскаржуваної постанови, яка в порушення вимог статті 283 КУпАП не містить опису конкретних ідентифікуючих ознак правопорушення. Відсутність у постанові посилання на номер і дату конкретної повістки, а також невідображення точного часу, на який позивач нібито не з`явився, робить обвинувачення абстрактним. За умови існування двох паралельних записів про виклики, незазначення в акті індивідуального підзаконного характеру того, яку саме вимогу було проігноровано, позбавляє суд можливості перевірити наявність події адміністративного проступку. Суд акцентує, що нечіткість висунутого обвинувачення призводить до порушення права особи на захист, оскільки за таких обставин позивач позбавлений можливості надати конкретні спростування щодо конкретного невиконаного обов`язку. Згідно з практикою ЄСПЛ, що застосовується судом у силу ст. 6 КАС України, закон має бути доступним та передбачуваним, державні органи не мають права створювати ситуації "процесуальних пасток", де людина опиняється перед вибором між суперечливими вказівками влади, кожна з яких може призвести до санкцій. Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що навіть за наявності даних про вручення однієї з повісток, оскаржувана постанова не містить достатньої індивідуалізації події правопорушення, що є самостійним істотним порушенням вимог ст. 283 КУпАП. Оскільки відповідачем не ідентифіковано, за якою саме повісткою виник обов`язок явки та за якою саме з них зафіксовано неявку, оскаржувана постанова є необґрунтованою та такою, що ґрунтується на припущеннях. Відповідно до принципу презумпції невинуватості, всі сумніви щодо правомірності вимог суб`єкта владних повноважень за наявності системних помилок у його документації підлягають тлумаченню на користь особи, що є підставою для скасування постанови про притягнення до відповідальності. Крім того колегія суддів враховує порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, в матеріалах справи наявна розписка про отримання ОСОБА_1 повістки про з`явлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 07.04.2025 на 15:00 год у зв`язку з розглядом справи щодо притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Натомість оскаржувану постанову прийнято16.04.2025. Докази про повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення 16.04.2025 в матеріалах справи відсутні. Разом з тим в апеляційній скарзі апелянтом вказано про те, що постанова винесена за відсутності апелянта. Тоді як у постанові вказано, що розгляд справи проведено у присутності ОСОБА_1 . Проте, суд звертає увагу на те, що у наявній у справі копії постанови відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 другого примірника постанови. Водночас, згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.08.2025 №5/5537 другий примірник постанови №5/95 від 16.04.2025 направлений ОСОБА_1 на поштову адресу. Вказані обставини дають підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення 16.04.2025 та, відповідно, не був присутній під час розгляду такої справи і прийняття оскаржуваної постанови відносно нього. При цьому колегія суддів не надає окремої визначальної оцінки доводам щодо повноважень посадової особи, оскільки встановлені порушення вимог ст. 268, 280, 283 КУпАП є достатніми для скасування оскаржуваної постанови. Доводи апелянта про порушення порядку складання протоколу, а також проходження позивачем ВЛК та призов його на військову службу не впливають на правову кваліфікацію спірних правовідносин. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП ОСОБА_1 та закриття справи про адміністративне правопорушення, оскільки відповідачем не доведено складу адміністративного правопорушення, а процедура притягнення до відповідальності була порушена. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 6 ст. 139 КАС України вказано, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 4542 грн. судового збору сплаченого згідно квитанції від 22.08.2025 на суму 605,60 грн, квитанції від 10.09.2025 на суму 909 грн, квитанції від 25.09.2025 на суму 2119 грн та квитанції від 06.04.2026 на суму 909 грн (до сплати підлягало 908,40, а 0,60 є переплатою). Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 04 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити повністю. Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 5/95 від 16 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 4542 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні) судових витрат понесених на сплату судового збору. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.