Постанова 4818 № 643/8274/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 12 травня 2026 року м. Харків справа № 643/8274/25 провадження № 22-ц/818/3057/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В., суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про стягнення надміру виплаченої пенсії за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2026 року, постановлене під головуванням судді Крівцова Д.А., - в с т а н о в и в: У травні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи», в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму переплати пенсії в розмірі 32704,81 грн. Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2026 року у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області просить рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ГУ ПФУ в Харківській області задовольнити в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; Зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку та отримував пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи з 19 червня 2024 року на підставі заяви від 09 липня 2024 року за № 9135, виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 953671 від 19 червня 2024 року, виданої районною Слобідською медико-соціальною експертною комісією м. Харкова. Виплата пенсії припинена на підставі довідки Харківської обласної адміністрації Департаменту охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 27 грудня 2024 року № 176 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 19 червня 2024 року. ОСОБА_1 було повідомлено про призупинення виплати пенсії у зв`язку із скасуванням інвалідності та запропоновано внести на рахунок Пенсійного фонду України суму переплати пенсії у розмірі 32704,81 грн. На момент звернення до суду відповідачем зазначені кошти не повернуто. Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що з виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААГ № 953671 вбачається, що ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 19 червня 2024 року за загальним захворюванням на строк до 01 липня 2025 року. Дата чергового переогляду 19 червня 2025 року (а.с. 9). З довідки про невизнання інвалідом № 176 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27 грудня 2024 року заочно оглядався РЕК КЗОЗ ОЦМСЄ. За результатами огляду не визнаний інвалідом з 19 червня 2024 року. Рішення Слобідської міжрайонної МСЕК скасовано (а.с. 12). Рішенням відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 203040020980 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи з 19 червня 2024 року, призначену відповідно до Закону № 1058 на підставі заяви від 09 липня 2024 року за № 9135 та виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 953671 від 19 червня 2024 року, виданої районною Слобідською медико-соціальною експертною комісією м. Харкова. Враховуючи те, що ОСОБА_1 права на отримання пенсії по інвалідності не має, рішення від 17 червня 2024 року за № 203040020980 про призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності ІІ групи скасовано з дати призначення пенсії 19 червня 2024 року (а.с. 10). Листом відділу перерахунків пенсій № 2 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомлено ОСОБА_1 про призупинення виплати пенсії у зв`язку із скасуванням ІІ групи інвалідності та запропоновано внести на рахунок Пенсійного фонду України зайво виплачену пенсію у розмірі 32704, 81 грн. за період з 19 червня 2024 року по 28 лютого 2025 року (а.с. 14). Як на підставу позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області посилалось на те, що ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував пенсію як особа з інвалідністю, яку в подальшому скасовано на підставі довідки Харківської обласної адміністрації Департаменту охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 27 грудня 2024 року № 176 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 19 червня 2024 року. Відповідачем у добровільному порядку не було перераховано переплату по пенсії у зв`язку із скасуванням інвалідності за період з 19 червня 2024 року по 28 лютого 2025 року у розмірі 32704, 81 грн., що є підставою для звернення її стягнення у судовому порядку. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ч. 1 ст. 4 Закону №1058). Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності , пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з вимогами ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: трудового каліцтва або професійного захворювання; загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок № 22-1). Розділом ІІ вказаного Порядку встановлено, зокрема, перелік документів, необхідних для призначення пенсії. Згідно із п. 2.2. Порядку № 22-1 до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто, документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; індивідуальні відомості про застраховану особу, надані органом, що призначає пенсію та відомості про місце проживання особи. Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК. Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з вимогами ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо особа не з`явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Порядок повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 21.03.2003 року № 6-4 (із змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2014 року № 25-3) визначає механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення. Зі змісту п. 3 вказаного Порядку вбачається, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припинити виплату пенсії у випадках, передбачених цим Законом. Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації. Відповідно до ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Отже, обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера. Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо. Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи на підставі заяви від 09 липня 2024 року за № 9135, виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 953671 від 19 червня 2024 року, виданої районною Слобідською медико-соціальною експертною комісією м. Харкова, рішення про призначення якої в подальшому було скасовано на підставі довідки Харківської обласної адміністрації Департаменту охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 27 грудня 2024 року № 176 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 19 червня 2024 року. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та виплату пенсії, здійснено внаслідок недобросовісної поведінки відповідача, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню. Висновок суду відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зазначеного висновку суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області- залишити без задоволення. Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2026 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова