Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/10394/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/10394/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О. та Файдюка В.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Мегабанк» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИЛА Акціонерне товариство «Мегабанк» (далі - Позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Відповідач), у якому просило: - визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не підготуванні до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок про повернення позивачу надміру сплаченої суми податку на прибуток у розмірі 4 784 898,69 грн; - зобов`язати відповідача підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновку про повернення позивачу надміру сплаченої суми податку на прибуток у розмірі 4 784 898,69 грн. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - Третя особа). Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погодившись із вказаним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин ст. 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки вказані відносини регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що наявність податкового боргу унеможливлює повернення Позивачу надміру сплачених коштів, а також послався на релевантну практику Верховного Суду. Третя особа правом на подання відзиву не скористалася. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Зважаючи, що у суді першої інстанції справа розглядалася в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів виходить з наступного. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.06.2022 Правлінням Національного Банку України прийнято рішення № 261- рш/БТ «Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК» до категорії неплатоспроможних». 02.06.2022, на підставі вказаного рішення, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 383 «Про запровадження в АТ «МЕГАБАНК» тимчасової адміністрації та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким в АТ «МЕГАБАНК» запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «МЕГАБАНК», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», начальнику відділу запровадження тимчасової адміністрації управління раннього реагування департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків - Штогріній Ірині Вікторівні (далі - Уповноважена особа). У подальшому на підставі рішення Правління Національного Банку України від 21.07.2022 № 362-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «МЕГАБАНК», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 21.07.2022 № 506 «Про початок процедури ліквідації АТ «МЕГАБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ «МЕГАБАНК» з 22.07.2022 по 21.07.2025 та призначено уповноважену особу Фонду, якій делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «МЕГАБАНК» строком на три роки з 22.07.2022 по 21.07.2025 включно. 30.12.2022 Позивач звернувся до Відповідача із Заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені (а.с. 6) щодо повернення сплаченого податку на прибуток у розмірі 4 784 898,69 грн. Листом від 04.01.2023 № 123/6/31-00-04-03-01 (а.с. 8) Відповідач за результатами розгляду вказаної заяви повідомив про неможливість здійснення перерахунку помилково сплачених коштів АТ «Мегабанк», оскільки станом на 03.01.2023 за даними інформаційних систем ДПС в ІКП Позивача наявний податковий борг у сумі 5 996 238,17 грн. Вважаючи бездіяльність Відповідача протиправною, Позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку, що наявність у Позивача на момент звернення до Відповідача з Заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені податкового боргу свідчить про відсутність правових підстав для зобов`язання контролюючого органу повернути Позивачу за рахунок бюджетних коштів надмірно сплачений податок на прибуток саме у сум 4 784 898,69 грн. За результатами перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України, Порядку про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату; Платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом (пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України). Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначено ст. 43 ПК України. Відповідно до п. 43.1 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Відповідно до п. 43.2 ст. 43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Отже, ст. 43 ПК України встановлює, що за наявності податкового боргу кошти платнику не повертаються до погашення такого боргу. В апеляційній скарзі, як і у позовній заяві, Позивач наполягає, що спірні правовідносини не регулюються нормами ПК України. Такий висновок Позивач робить на підставі п. 1.3 ст. 1 ПК України, згідно з яким цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Колегія суддів зауважує, що спірні відносини виникли не у зв`язку з погашенням податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з Позивача, а отже довід апеляційної скарги про непоширення на спірні правовідносини положень ст. 43 ПК України є помилковим. Невиконання будь-якої з передбачених ст. 43 ПК України умов є перешкодою для реалізації податковим органом відповідного алгоритму дій, направлених на повернення платнику надміру сплачених грошових зобов`язань. Підставою для відмови Позивачу у поверненні надміру сплачених сум податку на прибуток стала наявність податкового боргу. Існування податкового боргу Позивачем не заперечується і не спростовується. Факт звернення Позивача із Заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у період тимчасової адміністрації не впливає на встановлені ст. 43 ПК України умови повернення відповідних коштів і на процедуру такого повернення. Такої позиції дотримується Верховний Суд у подібних спорах (зокрема, у постанові від 10.03.2020 у справі № 815/3066/15). Колегія суддів враховує посилання Позивача на те, що відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, а вимоги щодо податкового боргу мають погашатися з урахуванням черговості, встановленої ст. 52 вказаного Закону. Однак вказані норми не змінюють для Позивача порядок і умови повернення надміру сплачених сум податків, встановлений ст. 43 ПК України. В апеляційній скарзі Позивач також посилається на те, що застосування до спірних правовідносин норм ПК України порушує його права, а також права кредиторів банку, оскільки блокує надходження коштів до ліквідаційної маси. Колегія суддів зауважує, що у межах цього спору оцінці підлягає бездіяльність Відповідача і її правомірність або неправомірність. Зважаючи на положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, у спірних правовідносинах Відповідач зобов`язаний діяти з урахуванням вимог ст. 43 ПК України. Задоволення Заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені за наявності у Позивача податкового боргу суперечить вимогам п. 43.1 ст. 43 ПК України. Отже, Відповідач, відмовляючи Позивачу у поверненні коштів, діяв саме у спосіб, визначений законодавством, що виключає протиправність також відмови, а отже і бездіяльності, оскарженої Позивачем у межах цієї справи. Інших доводів апеляційна скарга не містить. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню Текст постанови складено 12 травня 2026 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко В.В.Файдюк