Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/30192/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2026 р. Справа № 520/30192/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/30192/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД-3 ЛТД" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення-відмови, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД-3 ЛТД", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив: 1. визнати протиправним та скасувати рішення відмову Головного управління ДПС у Харківській області у врахуванні повідомлення про втрату первинних документів ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» код за ЄДРПОУ: 43130685; 2. зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області повторно розглянути повідомлення ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» про втрату первинних документів в порядку п.п.69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та прийняти рішення з урахуванням рішення суду; 3. стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати у розмірі 42 422,4 грн., з яких 2 422,4 грн. судовий збір, 40 000 витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відмову Головного управління ДПС у Харківській області від 14.08.2025 №45581/6/20-40-07-10-10 у врахуванні повідомлення про втрату первинних документів ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» код за ЄДРПОУ: 43130685. Зобов`язано Головне управління ДПС у Харківській області повторно розглянути повідомлення ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» про втрату первинних документів в порядку п.п.69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-3 ЛТД» (вул. Мироносицька, буд.30, м. Харків, 61002) судовий збір у розмірі 2422,40 ( дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-3 ЛТД» (вул. Мироносицька, буд.30, м. Харків, 61002) сплачену суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 р., яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог: Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, дослідивши матеріали, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-3 ЛТД» є зареєстрованим у встановленому порядку суб`єктом господарювання, що здійснює діяльність у сфері будівництва. ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» орендувало у ТОВ «Спецбуд-3» нежитлове приміщення, розташоване за адресою м. Харків, вул. Мироносицька 30, на підставі договору оренди № 1 від 21.04.2020 року, яке використовувалось в господарській діяльності Позивача та в якому зберігалися первинні та інші документи, на підставі яких ведеться податкова звітність. Позивачем на підтвердження знаходження (зберігання) первинної документації підприємства за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька 30 та інформації щодо знищення документів надані наступні докази, а саме:

1. Ліцензія № 44-Л від 07.08.2019 року на ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД», видана Державної Архітектурно-Будівельною інспекцією України, якою підтверджується місцезнаходження підприємства за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 30 з додатком.

2. Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД», якою також підтверджується зазначена адреса підприємства.

3. Договір поставки № ДГ-1208 від 12.08.2019 року та Додаткова угода № 1 від 01.06.2020 року.

4. Супровідний лист Головного управління ДПС у Харківській області до Листа № 16871/6/20-40-18-16-14 від 06.05.2021 року.

5. Супровідний лист Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року до ухвали про відкриття провадження у справі № 520/12502/21.

6. Повістка про виклик у справі № 520/12502/21 від 12.07.2021 року.

7. Ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року по справі № 520/12502/21.

8. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 року по справі № 520/12502/21.

9. Нотаріально засвідчена заява свідка ОСОБА_1 , яка працює на посаді головного бухгалтера ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» з моменту заснування.

10. Наказ керівника підприємства ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» Веремейченка Б.С. № 1 від 24.07.2019 року про розміщення Відділу бухгалтерії у приміщенні № 27 будівлі підприємства за адресою м. Харків, вул. Мироносицька, 30.; Акт, складений за результатами проведеного обстеження пошкодженого об`єкту (будівлі за адресою м. Харків, вул. Мироносицька, 30). Зокрема, ліцензія № 44-Л від 07.08.2019 року, видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД», містить офіційно підтверджені відомості про місцезнаходження підприємства за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, буд.

30. Зазначена ліцензія є документом публічного характеру, виданим уповноваженим державним органом, та підтверджує, що саме за цією адресою підприємство здійснювало свою господарську діяльність, що об`єктивно передбачає зберігання первинних бухгалтерських, податкових та інших документів саме у відповідному приміщенні. Аналогічні відомості містяться у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД», яка також підтверджує офіційне місцезнаходження підприємства за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, буд.

30. Також, позивач зазначив, що з моменту заснування підприємства 24.07.2019 року адреса підприємства м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 30, не змінювалася. Окрім іншого, до суду надані Договір поставки № ДГ-1208 від 12.08.2019 року та додаткова угода № 1 від 01.06.2020 року, є прикладами первинної господарської документації підприємства, яка створювалася, оформлювалася та зберігалася у процесі здійснення господарської діяльності. Зазначені документи містять реквізити підприємства, зокрема, адресу м. Харків, вул. Мироносицька, 30, що додатково підтверджує фактичне функціонування адміністративного та бухгалтерського підрозділів за цією адресою. Наявність таких документів, на думку позивача, свідчить про системне ведення обліку та зберігання документації у місці здійснення діяльності, а не формально чи за іншою адресою. Супровідний лист Головного управління ДПС у Харківській області до листа № 16871/6/20-40-18-16-14 від 06.05.2021 року, а також супровідний лист Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року до ухвали про відкриття провадження у справі № 520/12502/21, повістка про виклик у цій же справі, ухвала суду від 12.07.2021 року та рішення суду від 13.10.2021 року, у сукупності підтверджують, що офіційне листування органів державної влади та суду з ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» здійснювалося саме за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька,

30. Всі зазначені документи надсилалися та вручалися підприємству за цією адресою, що свідчить про її фактичне використання як місця розташування офісу та бухгалтерії підприємства, де зберігалася відповідна документація. Нотаріально засвідченою заявою свідка ОСОБА_1 , яка з моменту заснування підприємства працює на посаді головного бухгалтера ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» та безпосередньо відповідала за ведення бухгалтерського та податкового обліку, організацію зберігання первинних документів стверджується, що вся первинна документація підприємства зберігалася у приміщенні за адресою м. Харків, вул. Мироносицька, 30, та була знищена внаслідок обстрілу і пожежі 01.03.2022 року. Заява нотаріально посвідчена, що виключає сумніви щодо особи свідка та достовірності викладених у ній обставин. Крім того, Наказ керівника підприємства ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» ОСОБА_2 № 1 від 24.07.2019 року про розміщення відділу бухгалтерії у приміщенні № 27 будівлі за адресою м. Харків, вул. Мироносицька, 30 є внутрішнім організаційно-розпорядчим документом, який прямо визначає місце зберігання бухгалтерських документів. 01.03.2022 року відбувся обстріл м. Харкова збройними силами російської федерації, внаслідок якого ушкоджено будівлю за адресою м. Харків, вул. Мироносицька, 30, яка використовується в господарській діяльності Позивача на підставі договору оренди № 1 від 21.04.2020 року. За фактом зазначеної події розпочато кримінальне провадження № 22022220000003112, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.10.2022 року. У вказаному кримінальному провадженні ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» визнано потерпілим згідно постанови про визнання потерпілим від 15.07.2025 року. 12.10.2022 року у межах зазначеного вище кримінального провадження було проведено огляд місця події, про що складено Протокол огляду місця події від 12.10.2022 року та фото таблицю до нього. 17.07.2025 року ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» подано до Головного управління ДПС у Харківській області Повідомлення про втрату первинних документів, в якому було повідомлено про знищення внаслідок вказаного вище обстрілу первинних документів, зазначено перелік знищеної документації, а також долучено підтверджуючі документи: договір оренди, витяг з ЄДРДР, протокол огляду, постанову про визнання потерпілим. Головне управління надало Рішення відмову (без дати) у врахуванні повідомлення про втрату первинних документів ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД», в обґрунтування якої зазначено, що ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» не зазначено обставин, що призвели до втрати первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання, що передбачено абз. 3 п.п. 69.28 п. 69 Підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. При цьому, контролюючим органом зазначено, що витяг з ЄДРДР не містить інформації щодо повної або часткової втрати первинних документів та пошкодження приміщень ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД». З урахуванням викладеного, Головним управлінням ДПС у Харківській області було відмовлено ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Вважаючи вказане рішення-відмову відповідача протиправним, позивач звернувся до суду для належного захисту своїх прав із зазначеним позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправним та скасування рішення відмову Головного управління ДПС у Харківській області від 14.08.2025 №45581/6/20-40-07-10-10 у врахуванні повідомлення про втрату первинних документів ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» код за ЄДРПОУ: 43130685 та зобов`язання Головне управління ДПС у Харківській області повторно розглянути повідомлення ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» про втрату первинних документів в порядку п.п.69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок різного тлумачення сторонами підстав для застосування до платника податку положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику врегульовані ПК України. Статтею 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. На виконання пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування, платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Пунктом 44.3. статті 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:44.3.1. 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу;44.3.2. 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту;44.3.3. 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту; 44.3.4. 1095 днів - для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи. Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії). Згідно з пунктом 44.5. статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому був продовжений відповідними указами Президента України та продовжує діяти по теперішній час. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Законом України від 12.05.2022 року №2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" (далі - Закон №2260), який набрав чинності 27.05.2022 року, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Відповідно до положень підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. При цьому, підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Пунктом 69.28 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, і не можуть пред`явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Підставами неможливості пред`явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади. У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів). Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв`язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від`ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від`ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів. Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків/податковий агент зобов`язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати. Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану. Втрата документів, що не пов`язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, бойових дій, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту. Обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови. Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні. У податкових (звітних) періодах, зазначених у відповідному повідомленні, не може бути переглянуто у бік збільшення суми податкових зобов`язань з податків і зборів, задекларовані в податкових деклараціях за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, задекларовані в податкових деклараціях/розрахунках за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлені в податкових деклараціях за зазначені звітні періоди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України. Так, з аналізу наведених вище норм вбачається, що у разі, якщо платник податків позбавлений можливості вивезти первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, у зв`язку з їх знаходженням на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, зокрема, такий суб`єкт господарювання зобов`язаний повідомити про ці обставини податковий орган. Контролюючий орган в свою чергу розглядає таке повідомлення та відповідно приймає вмотивоване рішення про мораторій на проведення перевірок або відмову у задоволенні повідомлення із зазначенням підстави та доказів такої відмови. Згідно з пунктом 45.2. статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На підставі статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Судовим розглядом встановлено, що місцем провадження господарської діяльності позивача є, місто Харків, яке на час виникнення спірних відносин та на час розгляду справи віднесено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Переліку, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022р. № 75 (із змінами), а після втрати ним чинності - на підставі Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309. Внаслідок ворожого обстрілу зі сторони російських військ 01.03.2022 року зазначеного приміщення внаслідок якого первинні документи Позивача знищені, що підтверджується витягом з ЄДРДР по КП № 22022220000003112 від 06.10.2022 з фототаблицею, постановою про визнання потерпілим, протоколом огляду місця події від 12.10.2022 року. Внаслідок зазначеного обстрілу вказана будівля ушкоджена, а первинні та інші документи ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД», що зберігалися в цій будівлі були знищені. У повідомленні зазначено конкретний перелік документів, знищених внаслідок обстрілу. Доводи відповідача, викладенні у оскаржуваному рішенні про те, що позивач в наданому додатку до листа не зазначив перелік первинних документів, на підставі яких здійснювався облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування, суд не приймає до уваги, оскільки, по-перше позивач такий перелік надав разом із заявою, а по-друге, відповідно до вимог підпункту 69.28 повідомлення подається в довільній формі, що свідчить про те, що відсутня жодна затверджена форма такого повідомлення. Так, зі змісту п.69.28 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України випливає запровадження законодавцем двох окремих та самостійних процедур, ініціювання яких зацікавленою особою платником податків призводить до виникнення або тимчасової перешкоди/перепони у здійснені заходів податкового контролю у вигляді документальних перевірок (повідомлення про неможливість пред`явлення первинних документів через неможливість вивезення первинних документів зумовлює виникнення мораторію на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів), або до виникнення постійної перешкоди/перепони у здійснені заходів податкового контролю у вигляді документальних перевірок (повідомлення про неможливість предявлення первинних документів через втрату первинних документів зумовлює виникнення абсолютної у часі заборони на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів). При цьому, прямо визначеною законом наслідком обох згаданих причин є неможливість пред`явлення первинних документів. Крім того, у силу спеціального застереження п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Колегія суддів зазначає, що за змістом п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України обов`язковою кваліфікуючою умовою, зокрема, є неможливість пред`явлення первинних документів через втрату документів унаслідок саме бойових дій на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України. Крім того, у силу спеціального застереження п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України до винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні. Відповідно до п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України (п.п.16.1.1. п.16.1 ст.16); вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (п.п.16.1.2. п.16.1 ст.16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п.16.1.3. п.16.1 ст.16); 16.1.4. сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п.16.1.4. п.16.1 ст.16). Відповідно до п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. За правилом п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Згідно з приписами п.37.3 ст.37 Податкового кодексу України підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є: 37.3.1. ліквідація юридичної особи; 37.3.2. смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; 37.3.3. втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; 37.3.4. скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб. Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли платник податків не позбавлений можливості викладення у тексті одного повідомлення, поданого до контролюючого органу у порядку п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України як обставин неможливості пред`явлення первинних документів через втрату первинних документів, так і обставин неможливості пред`явлення первинних документів через неможливість вивезення первинних документів і не обтяжений обов`язком документального підтвердження згаданих обставин Отже, обов`язок доведення відсутності згаданих п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України факторів та заявлених позивачем обставин фактичної дійсності (неможливість пред`явлення первинних документів через втрату первинних документів, неможливість пред`явлення первинних документів через неможливість вивезення первинних документів) прямо покладений законом саме на територіальний контролюючий орган системи ДПС України. Колегія суддів зазначає, що позивачем виконано всі дії, які передбачені підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а відповідачем не доведено правомірності прийняття рішення від 14.08.2025 №45581/6/20-40-07-10-10, а тому позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню. З матеріалів справи встановлено, що рішення - відмову Головного управління ДПС у Харківській області у врахуванні повідомлення про втрату первинних документів ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» код за ЄДРПОУ: 43130685 зареєстровано у системі електронного документообігу шляхом нанесення присвоєного штрих-коду (QR-код) із зазначенням номеру та дати, зокрема, вказаному документу присвоєно індексний номер 45581/6/20-40-07-10-10, дата реєстрації - 14.08.2025. За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування саме рішення відмову Головного управління ДПС у Харківській області від 14.08.2025 №45581/6/20-40-07-10-10 у врахуванні повідомлення про втрату первинних документів ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» код за ЄДРПОУ: 43130685, та зобов`язання Головне управління ДПС у Харківській області повторно розглянути повідомлення ТОВ «Спецбуд-3 ЛТД» про втрату первинних документів в порядку п.п.69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. Щодо законності та обґрунтованості судового рішення в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Положеннями частин 3 та 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України). З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа № 815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа № 640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20). Відповідно до поданих представником позивача доказів вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-3 ЛТД» та Адвокатським об`єднанням «Паркулаб і партнери» укладено договір № 34-239 від 15.08.2025 року, предметом якого є надання Виконавцем правової інформації, консультацій і роз`яснень, підготовка доказів, позовної заяви, процесуальних документів і участь в провадженні в суді першої і другої інстанції у справі за позовом ТОВ «СПЕЦБУД-3 ЛТД» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування Рішення відмови у врахуванні повідомлення «про втрату первинних документів» ТОВ «СПЕЦБУД-3 ЛТД» код за ЄДРПОУ: 43130685. Згідно розрахунку вартості послуг № 1 за договором № 34-239 від 15.08.2025 року, установлено вартість послуг Виконавця за Договором та деталізовано зміст послуг, що надаються, а саме: підготовка позовної заяви і участь в провадженні в суді першої інстанції - первинний аналіз матеріалів справи; аналіз судової практики з аналогічних справ, аналіз поточної практики Верховного Суду, з висновками щодо судової перспективи справи і використанням релевантної практики підчас підготовки позовної заяви; підготовка тексту позовної заяви; збір доказів, замовлення перекладу документів (за необхідності); підготовка додатків до позовної заяви (в двох екземплярах); підпис і подача позовної заяви в суд; підготовка відповіді на відзив (за необхідності); підготовка і участь у судових засіданнях (за необхідності); отримання судового рішення і виконавчих листів; усні і письмові консультації; складання процесуальних документів (клопотань, заяв тощо) за необхідності; документальне оформлення наданих послуг. Встановлено вартість послуг Виконавця за участь в провадженні в суді першої інстанції у розмірі 40 000 грн. На виконання умов вказаного договору сторонами складено Акт прийому передачі від 22.08.2025. Гонорар виконавця сплачено у розмірі 40 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №704 від 25.08.2025. Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 по справі № 826/9047/16, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції. Колегія суддів наголошує, що судом першої інстанції були досліджені наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу та застосовано принцип співмірності щодо заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 16 березня 2023 року у cправі № 927/153/22 щодо того, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням установлених обставин справи. Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачкою витрат, зважаючи на принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 4 000,00 грн Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 по справі № 520/30192/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич