Постанова 4851 № 440/8930/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 р. Справа № 440/8930/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Семененко М.О., Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, повний текст складено 17.02.26 по справі № 440/8930/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №164150004895 від 22.05.2025 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 , який працював на посаді акумуляторника; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.05.2005 по 31.10.2025, з 31.03.2006 по 18.09.2009, з 23.09.2009 по 28.02.2013, з 01.03.2013 по 15.12.2014, з 18.05.2015 по 29.12.2015 та з 11.05.2016 по 02.12.2016 до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №164150004895 від 22.05.2025 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.05.2005 по 31.10.2025, з 31.03.2006 по 18.09.2009, з 23.09.2009 по 28.02.2013, з 01.03.2013 по 15.12.2014, з 18.05.2015 по 29.12.2015 та з 11.05.2016 по 02.12.2016 до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду Українив Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що за доданими документами до пільгового стажу ОСОБА_1 відсутні підстави зарахувати періоди роботи: згідно пільгової довідки від 08.05.2025 №31/03, оскільки довідка не відповідає додатку №5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а саме: не зазначено посаду, на якій працювала особа та характер виконуваних робіт; з 01.05.2005 по 31.10.2005 та з 31.03.2006 по 18.09.2009 згідно пільгових довідок, виданих ТОВ «Гадячсир», оскільки довідки не відповідають додатку №5 Порядку №637, а саме: відсутні дати та номери видачі довідок, наявне виправлення у прізвище заявника, відсутній наказ про результати проведеної атестації робочого місця та відсутня інформація про реорганізацію підприємства; з 23.09.2009 по 28.02.2013 згідно пільгової довідки від 13.05.2025 №25/05-37, оскільки довідка не відповідає додатку №5 Порядку №637, а саме: не зазначені постанови, чинні на час виконання робіт заявником, що передбачено Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 №1451/11731. Також у підставах видачі не зазначено наказ про результати проведення атестації робочого місця; з 01.03.2013 по 15.12.2014, з 18.05.2015 по 29.12.2015 та з 11.05.2016 по 02.12.2016, оскільки довідка не відповідає додатку №5 Порядку №637, а саме не зазначені постанови, чинні на час виконання робіт заявником, що передбачено Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 №1451/11731. Також, відсутній наказ про результати проведення атестації робочого місця від 19.10.2009 №347. Вказує, що обов`язок в наданні достатнього пакету документів законодавець покладає на позивача, а Головне управління не наділено повноваженнями у підтвердженні страхового та спеціального стажу роботи, а лише у відповідності до п.4.2 Порядку №22-1 досліджує, аналізує та перевіряє вже надані документи та виявляє їх неточності та розбіжності. Стверджує, що згідно розрахунку стажу страховий стаж позивача становить 30 років 04 місяці 5 днів, пільговий стаж за Списком №2 не підтверджено належним чином (відсутній), що не дає право на призначення пенсії. Зауважує, що пільговий стаж роботи не підтверджується записами у трудовій книжці, оскільки у трудовій книжці відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, характер виконуваної роботи з особливо шкідливими умовами праці протягом повного робочого дня відсутні. Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, як працівнику, який працював на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць після досягнення 55 років за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за №164150004895 від 22.05.2025 винесено рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди згідно довідок: - згідно пільгової довідки від 08.05.2025 №31/03, оскільки довідка не відповідає додатку №5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а саме: не зазначено посаду, на якій працювала особа та характер виконуваних робіт; - з 01.05.2005 по 31.10.2005 та з 31.03.2006 по 18.09.2009 згідно пільгових довідок, виданих ТОВ «Гадячсир», оскільки довідки не відповідають додатку №5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а саме: відсутні дати та номери видачі довідок, наявне виправлення у прізвищі заявника, відсутній наказ про результати проведеної атестації робочого місця та відсутня інформація про реорганізацію підприємства; - з 23.09.2009 по 28.02.2013 згідно пільгової довідки від 13.05.2025 №23/05-37, оскільки довідка не відповідає додатку №5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а саме: не зазначені постанови, чинні на час виконання робіт заявником, що передбачено Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 №1451/11731. Також у підставах видачі не зазначено наказ про результати проведення атестації робочого місця; - з 01.03.2013 по 15.12.2014, з 18.05.2015 по 29.12.2015 та з 11.05.2016 по 02.12.2016, оскільки довідка не відповідає додатку №5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а саме: не зазначені постанови, чинні на час виконання робіт заявником, що передбачено Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 №1451/11731. Також, відсутній наказ про результати проведення атестації робочого місця від 19.10.2009 №347. Вважаючи рішення №164150004895 від 22.05.2025 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №164150004895 від 22.05.2025 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 , яке підлягає скасуванню. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.05.2005 по 31.10.2025, з 31.03.2006 по 18.09.2009, з 23.09.2009 по 28.02.2013, з 01.03.2013 по 15.12.2014, з 18.05.2015 по 29.12.2015 та з 11.05.2016 по 02.12.2016 до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058-IV). Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. За приписами ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з ч.1 ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Відповідно до ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Відповідно до абз. 1, 2 п.2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Статтею 114 Закону №1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Згідно з ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списком №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі по тексту Порядок №383). Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. У пункті 4 Порядку №383 зазначено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника (пп. 4.1 та 4.2 п.4 Порядку №383). Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. З викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком №2. Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі по тексту - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. Отже, уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи трудовій книжці. Значення трудової книжки, як основного документу, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону №1788-ХІІ і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Матеріалами справи встановлено, що спір між сторонами виник щодо зарахування періодів роботи з 01.05.2005 по 31.10.2005, з 31.03.2006 по 18.09.2009, з 23.09.2009 по 28.02.2013, з 01.03.2013 по 15.12.2014, з 18.05.2015 по 29.12.2015 та з 11.05.2016 по 02.12.2016 до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Записами з трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 10.03.1987 встановлено, зокрема, що ОСОБА_1 : - 01.05.2005 - прийнятий на посаду акумуляторника 3 розряду зі шкідливими умовами праці механічної групи Шишацької виробничої дільниці №1 ЗАТ «Гадячсир» по трудовому договору; - 31.10.2005 - звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору; - 31.03.2006 - прийнятий на посаду акумуляторника 3 розряду зі шкідливими умовами праці механічної групи Шишацької виробничої дільниці ЗАТ «Гадячсир» по трудовому договору; - 01.07.2006 - продовжено строковий трудовий договір на невизначений строк; - 31.07.2006 - присвоєно 4 розряд акумуляторника зі шкідливими умовами праці; - 18.09.2009 - звільнений за згодою сторін; - 23.09.2009 - прийнятий в транспортну службу акумуляторником в ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» по трудовому договору; - 28.02.2013 - звільнений за згодою сторін; - 01.03.2013 - прийнятий по строковому трудовому договору в цех механізації акумуляторником у Виробничий підрозділ «Яреськівський цукровий завод» ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка»; - 15.12.2014 - звільнений за згодою сторін; - 18.05.2015 - прийнятий по строковому трудовому договору в цех механізації акумуляторником у Виробничий підрозділ «Яреськівський цукровий завод» ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка»; - 29.12.2015 - звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору; - 11.05.2016 - прийнятий по строковому трудовому договору в цех механізації акумуляторником у Виробничий підрозділ «Яреськівський цукровий завод» ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка»; - 02.12.2016 - звільнений за згодою сторін. Суд звертає увагу, що записи у трудовій книжці позивача за періоди роботи з 01.05.2005 по 31.10.2005, з - 31.03.2006 по 18.09.2009 в ЗАТ «Гадячсир» містять відомості щодо характеру роботи позивача зі шкідливими умовами праці. Доказів на підтвердження недостовірності записів в трудовій книжці позивача суду не надано. Зазначені записи у трудовій книжці є чіткими, зрозумілими, скріплені печатками та підписами відповідальних осіб. Також довідками ЗАТ «Гадячсир» б/н підтверджено, що позивач працював повний робочий день за посадою акумуляторника, що передбачена Списком №2, у спірний період з 01.05.2005 по 31.10.2005, з 31.03.2006 по 18.09.2009. Довідками ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» від 05.02.2025 №231 та №232 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтверджено, що позивач працював повний робочий день за посадою акумуляторника, що передбачена Списком №2, у період з 23.09.2009 по 28.02.2013, з 01.03.2013 по 15.12.2014, з 18.05.2015 по 29.12.2015, з 11.05.2016 по 02.12.2016. Наказом голови правління ЗАТ «Шишацький сирзавод» від 29.01.2004 №110 «Про результати атестації робочих місць зі шкідливими умовами праці» підтверджено право на пільги та компенсації, в т.ч. пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 наступним професіям (робочим місцям), зокрема: акумуляторнику (розділ ХХХІІІ Списку №2). Наказом Генерального директора ЗАТ «Гадячсир» Шишацької виробничої дільниці від 27.05.2005 №108 «Про результати позачергової атестації робочих місць зі шкідливими умовами праці» підтверджено право на пільги та компенсації, в т.ч. пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 наступним професіям (робочим місцям), зокрема: акумуляторнику (розділ ХХХІІІ Списку №2). Позивачем додані копії атестації робочих місць за умовами праці на ЗАТ «Гадячсир» за 2004, 2005, 2008 роки. Згідно з висновком №197 експертизи правильності застосування Списку виробництв, професій, посад і показників, згідно з якими призначаються пенсії за віком на пільгових умовах ЗАТ «Гадячсир» Державної експертизи умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, затвердженим від 09.07.2004 №04-254/5, експертиза на правильність застосування Списку №2, згідно з яким призначаються пенсії за віком на пільгових умовах, показала, що указаний Список №2 ЗАТ «Гадячсир» на робочих місцях, зокрема акумуляторника, застосований відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до висновку №85 експертизи правильності застосування Списку виробництв, професій, посад і показників, згідно з якими призначаються пенсії за віком на пільгових умовах ЗАТ «Гадячсир» Державної експертизи умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, затвердженого від 28.03.2008 №04-3547, експертиза на правильність застосування Списку №2, згідно з яким призначаються пенсії за віком на пільгових умовах, показала, що указаний Список №2 ЗАТ «Гадячсир» на робочих місцях, зокрема акумуляторника, застосований відповідно до вимог чинного законодавства. Згідно з висновком №143 експертизи правильності застосування Списку виробництв, професій, посад і показників, згідно з якими призначаються пенсії за віком на пільгових умовах у ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» Державної експертизи умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, затвердженим від 31.08.2015 №04-08/5444, експертиза на правильність застосування Списку №2, згідно з яким призначаються пенсії за віком на пільгових умовах, показала, що указаний Список №2 на робочих місцях ВП «Яреськівський цукровий завод», зокрема акумуляторника, застосований відповідно до вимог чинного законодавства. Вказані документи додатково підтверджують, що посада позивача за спірний період відноситься до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Посилання пенсійного органу у спірному рішенні на певні недоліки пільгових довідок (зокрема, відсутність у довідці від 08.05.2025 №31/03 посади, на якій працював позивач та характеру виконуваних робіт; відсутність у довідках ЗАТ «Гадячсир» дати та номеру видачі, наказу про результати проведеної атестації робочого місця та інформації про реорганізацію підприємства, а також наявність виправлення у прізвищі заявника; відсутність у довідках за періоди роботи у ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» посилань на постанови, чинні на час виконання робіт заявником, а також у підставах видачі - наказу про результати проведення атестації робочого місця), як на підставу для відмови у зарахуванні пільгового стажу роботи позивача, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі недоліки носять формальний характер та жодним чином не спростовують пільговий характер роботи позивача у спірний період Більше того, суд враховує, що довідкою ТОВ "ПАТ-2024" від 08.05.2025 №31/03 підтверджено пільговий період роботи позивача по 06.10.2003, натомість, спір між сторонами у даній справі виник щодо зарахування періодів роботи з 01.05.2005 до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Надаючи правову оцінку вказаним підставам для відмови у зарахуванні до пільгового стажу роботи позивача спірних періодів, колегія суддів зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні документів. У постанові Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №120/1089/19-а викладена правова позиція, суть якої полягає в тому, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Колегія суддів зазначає, що наявність сумнівів у відповідача, згідно принципу офіційності, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження спірного стажу позивача. При цьому, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є обов`язком пенсійного органу, тобто перекладання тягаря доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неналежне виконання пенсійним органом свого обов`язку щодо перевірки відомостей, зазначених у поданих документах не може бути підставою для обмеження конституційного права особи на отримання належної їй пенсії. Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №240/6201/23, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковою для врахування при розгляді даної справи. Враховуючи записи у трудовій книжці позивача та вищезазначені приписи нормативно - правових актів щодо віднесення професії позивача до робіт, які дають право на отримання пільгової пенсії (обставини чого не ставляться відповідачем під сумнів у спірному рішенні від 22.05.2025 №164150004895), колегія суддів доходить висновку про безпідставність посилань пенсійного органу на формальні недоліки уточнюючих довідок, як на підставу для відмови у зарахуванні пільгового стажу роботи позивача. У зв`язку з викладеним, спірні періоди роботи з 01.05.2005 по 31.10.2005, з 31.03.2006 по 18.09.2009, з 23.09.2009 по 28.02.2013, з 01.03.2013 по 15.12.2014, з 18.05.2015 по 29.12.2015 та з 11.05.2016 по 02.12.2016 підлягають зарахуванню до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення від 22.05.2025 №164150004895 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій (рішення), які є предметом оскарження, надано не було. Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145). Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»). З огляду на вищевикладене, колегія суддів, з урахуванням ч.1 ст.308 КАС України, погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №164150004895 від 22.05.2025 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 , та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.05.2005 по 31.10.2005, з 31.03.2006 по 18.09.2009, з 23.09.2009 по 28.02.2013, з 01.03.2013 по 15.12.2014, з 18.05.2015 по 29.12.2015 та з 11.05.2016 по 02.12.2016 до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, колегія суддів зауважує, що зазначення в резолютивній частині рішення суду першої інстанції про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.05.2005 по 31.10.2025, а не з 01.05.2005 по 31.10.2005, є фактично опискою, яка не має наслідком скасування такого рішення у відповідній частині, а підлягає вирішенню шляхом подання відповідної заяви про виправлення такої описки в порядку ст.253 КАС України. Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 по справі № 440/8930/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя М.О. Семененко Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло