Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/7204/25

Дата документу 13.05.2026 Справа № 334/7204/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/7204/25 Провадження №22-ц/807/1078/26 Головуючий в 1-й інстанції Баруліна Т.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2026 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2026 року, ухвалене у м.Запоріжжі (повний текст рішення складено 20 лютого 2026) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Обслуговуюча компанія «ПОЗИТИВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з управління будинком, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю Обслуговуюча компанія «ПОЗИТИВ» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з управління будинком. Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що відповідно до Закону України № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», 25.10.2019 р. співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 було прийнято рішення про визначення ТОВ ОК «ПОЗИТИВ» управителем даного будинку. Відповідно до прийнятого співвласниками рішення з ТОВ ОК «ПОЗИТИВ» укладено договір про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд №01/02/2020-47 від 01 лютого 2020 р. Відповідно до Інформаційної довідки №284979356 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна відповідач ОСОБА_1 з 02.11.2021 є власницею квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 54,14 квадратних метрів. Позивач належним чином виконував свої зобов`язання за Договором щодо надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від яких відповідач не відмовлялася та за користування якими проводились нарахування відповідно до встановлених тарифів, але станом на 21.08.2025 відповідач так і не здійснила в повній мірі оплату за надані послуги, внаслідок чого за її особовим рахунком наявна заборгованість по оплаті за послугу з управління багатоквартирним будинком в сумі 7952,20 грн., що на даний момент не погашена. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із вищенаведеного, за весь час прострочення заборгованості інфляційні збитки складають 2393,75 грн., 3 (три) % річних від простроченої суми боргу 733,44 грн., а також пеня за несвоєчасну оплату послуг складає 343,82 грн. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Обслуговуюча компанія «ПОЗИТИВ» заборгованість в сумі 11 423,21 грн., що складається з заборгованості по оплаті послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 02.11.2021 по 31.07.2025 7952,20 грн., інфляційних втрат 2393,75 грн., 3 (три) % річних від простроченої суми боргу 733,44 грн., пені за несвоєчасну оплату послуг 343,82 грн. та судові витрати. Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю Обслуговуюча компанія «ПОЗИТИВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з управління будинком, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Обслуговуюча компанія «ПОЗИТИВ» заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 02.11.2021 року по 31.07.2025 року у розмірі 7952,20 грн. (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві гривні 20 коп.), інфляційні втрати на суму заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 67,89 грн. (шістдесят сім гривень 89 коп.) та три відсотки річних від простроченої суми заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 4,91 грн. (чотири гривні 91 коп.), а всього 8025 грн. (вісім тисяч двадцять п`ять гривень). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Обслуговуюча компанія «ПОЗИТИВ», судовий збір в розмірі 1701,74 грн. (одна тисяча сімсот одна гривня 74 коп.). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Обслуговуюча компанія «ПОЗИТИВ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1686 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят шість гривень). Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимоги в повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що позивач не надавав відповідачу жодних послуг з утримання багатоквартирного будинку, фактичні витрати документально не підтверджені. Позивачем надана лише калькуляція теоретично можливо виконаних робіт. Позовна заява містить лише повідомлення щодо надання позивачем ТОВ Обслуговуюча компанія «ПОЗИТИВ» послуг з управління буд. № 6 Вул. Руставі у період з листопада 2021 року по липень 2025 року на загальну суму 640 386,96 грн, натомість кошторис та акти виконаних робіт не надані. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ Обслуговуюча компанія «ПОЗИТИВ» заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, судом з`ясовано усі обставини справи та надано їм належну оцінку, і тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн. (3328,00 грн. Х 30 = 99840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії Протоколу №1 Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку Руставі № 6 від 25.10.2019 року, загальними зборами прийнято рішення вибору нового управителя будинку та затвердження умов договору з ним. Так, вказаними зборами прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з ТОВ Обслуговуюча компанія «ПОЗИТИВ». (а.с.18) Відповідно до ч. 2 та п. 6 ч. 9 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», вищим органом управління об`єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку відноситься визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Відповідно до прийнятого співвласниками рішення з ТОВ ОК «ПОЗИТИВ» укладено договір про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд №01/02/2020-47 від 01 лютого 2020 р. (а.с.31- 33) Отже, будинок АДРЕСА_1 знаходиться в управлінні ТОВ Обслуговуюча компанія «ПОЗИТИВ», яке згідно Статуту ТОВ Обслуговуюча компанія «ПОЗИТИВ» здійснює утримання і обслуговування будинку. Згідно інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №284979356 від 16.11.2021 року, квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.11.2021 року. (а.с.17) Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 03.09.2025 року, яка надійшла 05.09.2025 року, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с.69) У п.п. 3.1. 3.2. Договору визначено, що ціна послуги з управління становить 17 522, 40 грн. на місяць 6,3014 за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку, якщо інша розрахункова одиниця послуги не погоджена сторонами та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 16762,40 грн. та винагороду управителю в розмірі 760 грн. Щомісячний розмір нарахувань по особовому рахунку відповідача за послугу з управління будинком складає 341, 16 грн. За період з листопада 2021 року по серпень 2025 року ОСОБА_1 нараховано за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території ТОВ Обслуговуюча компанія «ПОЗИТИВ» суму 15352,20 коп. При цьому, відповідачкою, яка фактично заперечує отримання послуг від позивача, було частково сплачено нарахування за надані послуги у розмірі 7400 грн. За вказаний період, згідно розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 7952 грн. (а.с.13) Оскільки судом під час розгляду справи було встановлено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по сплаті внесків за утриманню багатоквартирного будинку та прибудинкової території, суд першої інстанції дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 02.11.2021 року по 31.07.2025 року у розмірі 7952,20 грн., інфляційні втрати на суму заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 67,89 грн. та три відсотки річних від простроченої суми заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 4,91 грн. а всього 8025 грн. З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується, зважуючи на таке. Згідно з ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, яка створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Частиною 5 статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласники, зокрема, зобов`язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати внески і платежі та виконувані обов`язки передбачені Статутом об`єднання. У статті ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» зазначено, що об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зброями об`єднання відповідно до законодавства та статуту об`єднання. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники багатоквартирного будинку, зокрема, зобов`язані: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до п. 1 ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Встановлено, що згідно копії Протоколу №1 Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку Руставі № 6 від 25.10.2019 року, загальними зборами прийнято рішення вибору нового управителя будинку та затвердження умов договору з ним. Так, вказаними зборами прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з ТОВ Обслуговуюча компанія «ПОЗИТИВ». Відповідно до прийнятого співвласниками рішення з ТОВ ОК «ПОЗИТИВ» укладено договір про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд №01/02/2020-47 від 01 лютого 2020 р. Отже, будинок АДРЕСА_1 знаходиться в управлінні ТОВ Обслуговуюча компанія «ПОЗИТИВ», яке згідно Статуту ТОВ Обслуговуюча компанія «ПОЗИТИВ» здійснює утримання і обслуговування будинку. Відповідно до Інформаційної довідки №284979356 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна відповідач ОСОБА_1 з 02.11.2021 є власницею квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 54,14 квадратних метрів, а тому ОСОБА_1 є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 в розумінні Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». До виключної компетенції загальних зборів співвласників, рішення яких, прийняте у відповідності до Статуту, є обов`язковим для всіх співвласників, відноситься, зокрема: визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, як випливає із змісту ч. 9 ст. 10 Закону. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів. У п.п. 3.1. 3.2. Договору визначено, що ціна послуги з управління становить 17 522,40 грн. на місяць 6,3014 за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку, якщо інша розрахункова одиниця послуги не погоджена сторонами та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 16762,40 грн. та винагороду управителю в розмірі 760 грн. Рішення загальних зборів про ціну послуги з управління є чинними, а відтак створює відповідні права і обов`язки. Згідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлено договором або законом. Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності, як свідчить зміст ч. 1 ст. 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". Обов`язок співвласника своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі встановлений статтею 15 Закону. Таким чином, позивач наділений правом нараховувати плату за утримання будинку та прибудинкової території та вимагати своєчасної оплати, а відповідач, в свою чергу, зобов`язаний дотримуватися прийнятих рішень загальних зборів та здійснювати своєчасну оплату внесків за надані послуги. Внаслідок неналежного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової територій у період з листопада 2021 року по серпень 2025 року за нею утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку наданого позивачем складає 7952 грн. Даний розрахунок відповідачем не спростовано. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Суд першої інстанції вірно встановив, що відповідачем не було погашено заборгованість, а отже мало місце прострочення виконання грошового зобов`язання за період з листопада 2021 року по серпень 2025 року. Передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3 % річних від простроченої суми входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання (постанови Верховного Суду України від 06.04.2016 року у справі № 6-352цс16, від 22.03.2017 року у справі № 6-2311цс16, від 30.03.2016 року у справі № 6-2168цс15, а також Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 07.07.2020 року у справі № 296/10217/15-ц). Між тим, що Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом

18. Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і наразі. Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунки проведені судом першої інстанції, апеляційний суд погоджується з висновком про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення 3 % річних за період 01.11.2021 по 24.02.2022 року, що становить 4,91 грн, та інфляційних втрат з 01.11.2021 року по 24.02.2022 року, що становить 67,89 грн. Посилання апелянта на те, що позивач не надає послуги належної якості, або не в повному обсязі не знайшли свого підтвердження. У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надані належні докази, які б підтвердили фактичне надання відповідачу послуг з переліку послуг з утримання будинку та того, що такі послуги фактично були надані відповідачу колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем до апеляційної скарги не було надано доказів, які б підтверджували його звернення до позивача із заявами або скаргами щодо не надання чи неналежне надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та/або включення в розрахунки послуг, які не надаються позивачем. Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, дав об`єктивну оцінку зібраним і дослідженим в судових засіданнях доказам та обґрунтовано дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апелянта зводяться до його незгоди з висновками суду та на законність і обґрунтованість постановленого судового рішення не впливають. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2026 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 13 травня 2026 року. Головуючий С. В. Кухар Судді: І.В. Кочеткова О.З. Поляков