Ухвала КЦС ВС № 306/2056/25

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2026 року м. Київ справа № 306/2056/25 провадження № 61-5744ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - Свалявський відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересована особа - ОСОБА_2 , вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 на ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2025 року у складі судді Жиганської Н. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Собослоя Г. Г., Мацунича М. В., ВСТАНОВИВ: В листопаді 2025 року боржник ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Свалявського відділу державної виконавчої служби в Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Раточки О. Ю., в якій просив визнати неправомірними дії державного виконавця щодо нарахування заборгованості по аліментах і звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, скасувати постанову від 30 жовтня 2025 року за виконавчим провадженням № НОМЕР_4. Також просив зупинити стягнення боргу в розмірі 50% від доходів боржника на час розгляду справи, витребувати докази по справі та докази надсилання до військової частини постанов виконавця, зобов`язати державного виконавця нараховувати та стягувати аліменти без боргу 160 118,03 грн. Скаргу обґрунтовував тим, що рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 25 серпня 2023 року у цивільній справі №306/1052/23 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягуються аліменти на утримання доньки сторін - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 травня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. 30 жовтня 2025 року державним виконавцем Раточка О. Ю. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, та постановлено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у розмірі 50 % доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості, яка станом на 01 липня 2025 року складає 160 118,03 грн Вказує, що борг за великий період накопичено через бездіяльність державного виконавця. Зазначає, що є діючим військовослужбовцем, тому стягнення з нього 50 % з його доходів для погашення нарахованого боргу через неналежне виконання державним виконавцем своїх обов`язків ставить під загрозу можливість себе забезпечити надійним військовим спорядженням, а також можливості купувати та обслуговувати бойовий автомобіль. Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Раточки О. Ю. - відмовлено. Ухвала місцевого суду мотивована тим, що з досліджених судом матеріалів виконавчого провадження, наданих суду державним виконавцем, встановлено наявність непогашеної заборгованості в розмірі 160 118,03 грн, а державний виконавець діяв в межах повноважень та з дотриманням чинних норм Законодавства. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2025 року залишено без задоволення, ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2025 року -без змін. Постанова апеляційного суду мотивована ти, що доводи заявника про не вчинення дій державним виконавцем, які призвели до накопичення боргу, спростовуються матеріалами справи. Доводи заявника про те, що з дня відкриття виконавчого провадження - 10 жовтня 2023 року і до 30 жовтня 2025 року державним виконавцем не здійснювалося будь-яких дій та не приймалося рішень, не надсилалося постанов на виконання - не знайшли свого підтвердження, оскільки як вбачається з розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, боржник протягом певного періоду здійснював погашення боргу, а державний виконавець здійснював перевірку надходження коштів за розрахунком заборгованості; державним виконавцем вживались заходи для встановлення місця роботи боржника, а останній самостійно не повідомляв виконавця про зміну місця роботи та не погашав заборгованість. У квітні 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця задовольнити в повному обсязі. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що відповідальність за накопичення боргу лежить виключно на боржнику, оскільки згідно з частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» саме виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості щомісяця. Суд апеляційної інстанції зазначив щодо вини боржника у неповідомленні про зміну місця служби, при цьому повністю проігнорував той факт, що ОСОБА_1 з лютого 2024 року перебував на навчанні на полігоні за кордоном, а згодом - безпосередньо у зоні бойових дій. Вважає що апеляційний суд належним чином не дослідив питання: чому при наявності всіх електронних засобів зв'язку та реєстрів, виконавець не встановив місце служби боржника раніше та не забезпечив безперервне стягнення аліментів. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України). Ухвала суду за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи. Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення з огляду на таке. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частинами першою та другою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно зі статтею першою Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Згідно пунктом 2 частини першої статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника. Відповідно до частини першої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Частиною другої статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків. Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону № 1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Судами встановлено, що рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 25 серпня 2023 року (справа № 306/1052/23) розірвано шлюб, укладений 16 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . За вибором позивача після розірвання шлюбу відновлено ОСОБА_7 дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 ». Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 09 травня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10 березня 2026 року витребувано із Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області матеріали виконавчого провадження № ВП НОМЕР_4 відносно боржника ОСОБА_1 . З досліджених судом матеріалів виконавчого провадження № ВПНОМЕР_4 встановлено, що постановою державного виконавця Свалявського відділу державної виконавчої служби в Мукачівському районі Закарпатської області Мацалик Л.М. від 10 жовтня 2023 року, за заявою адвоката Козар М. М. від 09 жовтня 2023 року, поданою в інтересах ОСОБА_7 , відкрито виконавче провадження № ВП НОМЕР_4, вказана постанова направлялась боржнику ОСОБА_1 10 жовтня 2023 року головний державний виконавець Мацалик Л. М. здійснював виклик ОСОБА_1 та зобов`язував боржника з`явитись до виконавця 17 жовтня 2023 року. Станом на 10 жовтня 2023 року заборгованість по аліментам визначено в сумі 19 746,56 грн. З відповіді відділу освіти, молоді та спорту Полянської сільської ради Мукачівського району від 22 січня 2024 року на запит державного виконавця від 25 грудня 2023 року встановлено, що боржник ОСОБА_1 звільнений з посади водія шкільного автобуса Плосківського ліцею 31 серпня 2023 року. До вказаної відповіді надано наказ про звільнення. 18 квітня 2024 року до Свалявського відділу державної виконавчої служби надійшла заява представника стягувача - адвоката Козар М. М., у якій він зазначив місце роботи боржника - Військова частина НОМЕР_1 . Встановивши, що боржник отримує заробітну плату у військовій частині НОМЕР_2 , головний державний виконавець Мацалик Л. М. 24 квітня 2024 року винесла постанову про звернення стягнення на заробітну плату пенсію, стипендію та інші доходи боржника по 50 % до погашення заборгованості, яка станом на 01 квітня 2024 року склала 42 042,76 грн. Постанову 24 лютого 2024 року направлено на виконання до військової частини НОМЕР_2 , та для відома - ОСОБА_1 . Відповідно до відповіді командира військової частини НОМЕР_2 - ОСОБА_9 від 06 грудня 2024 року, ОСОБА_1 вибув 06 травня 2024 року до нового місця проходження служби - в/ч НОМЕР_3 . Також надано звіт про відрахування із заробітної плати у травні 2024 року в сумі 3 630,11 грн. Вказану відповідь Свалявський відділ державної виконавчої служби отримав 04 лютого 2025 року. З розпоряджень державного виконавця Мацалик Л. від 16 травня 2024 року та від 31 жовтня 2024 року встановлено, що на користь ОСОБА_7 перераховано 3 561,11 грн та 17 000 грн, відповідно. Відповідно до розрахунку заборгованості від 19 лютого 2025 року, в період з 09 травня 2023 року по грудень 2024 року з боржника стягнуто 3 561,11 грн в травні 2024 року, та 17000 в листопаді 2024 року. Згідно з вказаним розрахунком заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів у січні 2025 становила 65 806,65 грн. Згідно з постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи від 24 лютого 2025 року державним виконавцем Раточкою О. Ю. постановлено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог законодавства, що залишається після утримання податків, зборів, у розмірі 50 % доходів щомісяця до погашення заборгованості зі сплати аліментів в сумі 65 806,65 грн, а після погашення боргу стягнення проводити в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку відповідача. Згідно із супровідним листом від 24 лютого 2025 року, головний державний виконавець Раточка О. Ю. направила для виконання виконавчий лист до місця роботи ОСОБА_1 - Начальнику фінансової частини військової частини НОМЕР_3 . Вказане підтверджується також копією фіскального чеку Укрпошти. Згідно з наявних розпоряджень про зарахування коштів в погашення заборгованості по аліментах вбачається, що в період травень 2025 року, липень 2025 року, жовтень 2025 року здійснювалось нарахування коштів на погашення боргу 30 000 грн. Крім того, встановлено, що ОСОБА_4 був боржником у п`ятнадцяти виконавчих провадженнях. Так, державний виконавець Раточка О. Ю. в судовому засіданні апеляційного суду вказала, що у травні 2025 року боржник з`явився у відділ державної виконавчої служби, оскільки щодо нього наявні відкриті виконавчі провадження щодо стягнення штрафів і він був у реєстрі боржників, і тоді ОСОБА_4 надав їй свої контактні дані (номер телефону), яких у державного виконавця не було. 07 травня 2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, за виконавчим листом у справі № 306/1052/23 боржником ОСОБА_1 здійснено платіж на суму 30 000,00 грн на рахунок отримувача, зазначений державним виконавцем. 24 жовтня 2025 року державний виконавець направила за місцем роботи боржника вимогу, в якій просив повідомити причини не виконання постанови від 24 лютого 2025 року ВП № НОМЕР_4. Вказана вимога направлена на поштову адресу військової частини НОМЕР_3 , однак поштове відправлення повернуто адресату без вручення з причин закінчення терміну зберігання. 24 жовтня 2025 року державним виконавцем Раточкою О. Ю. винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми боргу зі сплати аліментів. Згідно з даними відповіді Податкової служби на запит виконавця, ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата у період з квітня 2024 року до травня 2024 року, в жовтні 2024 року, у липні 2025 року та у жовтні 2025 року. За заявою ОСОБА_1 , постановою від 28 жовтня 2025 року державним виконавцем знято арешт з коштів з боржника військовослужбовця ОСОБА_1 , оскільки такі перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання. 30 жовтня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та постановлено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у розмірі 50 % доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості, яка станом на 01 липня 2025 року складала 160 118,03 грн. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що державний виконавець діяв в межах повноважень та з дотриманням чинних норм Законодавства, а з досліджених судом матеріалів виконавчого провадження встановлено наявність непогашеної заборгованості в розмірі 160 118,03 грн. Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а є лише незгодою заявника з їх змістом. Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 на ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Раточки Одарки Юріївни, заінтересована особа - ОСОБА_2 , про визнання неправомірними дій виконавця та зобов`язати вчинити дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник