Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/10575/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/10575/25 Номер провадження 22-ц/814/1203/26Головуючий у 1-й інстанції Черняєва Т. М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів Одринської Т.В., Панченка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У липні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») - адвокат Тараненко А.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 384092669 від 26 вересня 2021 року. В обґрунтування позову зазначає, що 26 вересня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та відповідач уклали Кредитний договір № 384092669 у формі електронного документа з використанням електронного підпису на суму 12000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності та в цей же день кредитодавцем перераховано грошові кошти на банківську карту відповідача№ НОМЕР_1 . 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого продовжувався щодо відступлення Права вимоги, що зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, у тому числі права і до відповідача. 23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено Договір факторингу № 23/0224-01 щодо відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 23 лютого 2024 року до Договору факторингу від 23 лютого 2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Зважаючи на наведене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 384092669 від 26 вересня 2021 року у розмірі 48543,40 грн, судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2422,40 грн та 7000,00 грн витрат на правничу допомогу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги від первісного кредитора. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Із заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2025 року не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а також стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу. Позиція учасників справи Узагальнені доводи, наведені в апеляційній скарзі Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував, що договір факторингу №28/1118-01 в подальшому було продовжено додатковими угодами, які були укладені вже після підписання кредитного договору з відповідачем, відповідно, позивач набув права вимоги за договором укладеним з відповідачем. Акцентує увагу, що позивачем долучено всі наявні, на той час, документи, які передані первісним кредитором та всіма наступними факторами. Щодо відзиву на апеляційну скаргу Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Разом з тим, до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких вона зазначає, зокрема, що готова виконати зобов`язання щодо повернення тіла кредиту у розмірі 12000,00 грн шляхом його поетапного погашення. Вказує на свій скрутний матеріальний стан.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку. Щодо розгляду справи без виклику сторін Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що ціна позову становить 48543,40 грн та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7, статтю 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження. Встановлені обставини справи Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало 12000,00 грн ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_2 , призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 384092669 від 26 вересня 2021 року, ОСОБА_1 , код 3255707687, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer, що підтверджується платіжним дорученням № dd8ca090-9e95-468d-9059-ae0a1dfd8e8a від 26 вересня 2021 року. Відповідно до розрахунку заборгованості здійсненим ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором №384092669 станом на 16 листопада 2021 року становить 27455,00 грн. 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року 28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року, інші умови договору залишилися без змін. 31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року, Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01. 31 грудня 2021 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року, умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу, в редакції від 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2022 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року, умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2023 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Згідно пункту 2.1 укладеного договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Згідно пункту 1.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі, права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Також встановлено, що після укладення додаткової угоди № 19 від 28 листопада 2019 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, термін якого продовжено до 31 грудня 2020 року, ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали реєстр прав вимоги № 160 від 16 листопада 2021 року, в тому числі щодо ОСОБА_1 за Кредитним договором №384092669. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, щодо відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 23 лютого 2024 року до Договору факторингу від 23 лютого 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Позиція апеляційного суду Щодо переходу права вимоги до позивача Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Згідно положень статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. Відповідно до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. В обґрунтування заявлених позовних вимог на підтвердження переходу до позивача права вимоги за договором договору кредитної лінії №575050344 позивачем надано: - договір факторингу № 28/1118-1 від 28 листопада 2018 року, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» та додаткові угоди до нього: № 19 від 28 листопада 2019 року строк дії вищевказаного договору факторингу продовжено до 31 грудня 2020 року; № 26 від 31 грудня 2020 року договір факторингу викладено у новій редакції, відповідно до якої строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2021 року; № 27 від 31 грудня 2021 року строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2022 року; № 31 від 31 грудня 2022 року строк дії договору факторингу № 28/1118-01 продовжено до 31 грудня 2023 року; № 32 від 31 грудня 2023 року сторони продовжили строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2024 року; - відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 160 від 16 листопада 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги за Кредитним договором № 384092669 від 26 вересня 2021 року до відповідача; - 23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, щодо відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги; - відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 23 лютого 2024 року до Договору факторингу від 23 лютого 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача; - 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. У пункті 1.4. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» визначено, що право вимоги - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 4.1. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Аналогічні умови зазначено і в договорах факторингу, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Тобто, за умовами договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 384092669 від 26 вересня 2021 року, оскільки підписання реєстру права вимоги Реєстру прав вимоги № 263 від 19 грудня 2023 року, тобто після укладення кредитного договору. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 384092669 від 26 вересня 2021 року від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки позивач посилається на договір факторингу, який був укладений з Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» 28 листопада 2018 року, тоді як Кредитний договір № 384092669 від 26 вересня 2021 року, з даним висновком не може погодитися суд апеляційної інстанції з наступних підстав. Договір факторингу № 28/1118-1 від 28 листопада 2018 року, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» неодноразово продовжувався додатковими угодами до 31 грудня 2024 року. Поряд з іншим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25, «апеляційний суд врахував, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення», тобто майбутня вимога також може бути предметом договору факторингу». У той час з витягу з реєстру прав вимоги № Реєстру прав вимоги № 160 від 16 листопада 2021 року вбачається, що перехід права вимоги за договором з ОСОБА_1 відбувся вже після його укладення, отже суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, щодо недоведеності переходу права вимоги до позивача. Так, в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання реєстру прав вимоги акту прийому-передачі реєстру. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції встановивши, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем за кредитним договором Реєстру прав вимоги № 160 від 16 листопада 2021 року перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до позивача приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги. Щодо розміру заборгованості Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Отже, сума наданого кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі. Згідно з частинами першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Приписами статей 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). 26 вересня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір № 384092669 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, сума кредитного ліміту складає 12000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності. Кредитна лінія надана строком на 20 (двадцять) днів від дати отримання Кредиту до 15 жовтня 2021 року. Пунктом 1.9 кредитного договору передбачено, що за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються у порядку, що зазначений у цьому пункті. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. З наданих письмових пояснень, вбачається, що факт укладення кредитного договору та отримання коштів відповідач не заперечує. Також, з вище вказаного договору вбачається, що сторони які його підписали погодили розмір відсотків, умови дисконтної, індивідуальної та базової процентної ставки, а також можливість продовження строку дії договору. Згідно з пунктами 1.1, 1.3 та 1.7 Договору, кредит надавався у розмірі 12000,00 грн строком на 20 днів (до 15 жовтня 2021 року), що визначено як Дисконтний період. Порядок нарахування плати за користування коштами передбачав декілька режимів, де за умови належного виконання зобов`язань нарахування здійснювалося за Дисконтною ставкою 0,81% на день згідно з пунктом 1.9.1 Договору. При цьому умови правочину містять пряму кореляцію між діями щодо пролонгації та розміром процентної ставки: за змістом пунктів 1.8 та 1.9.2 Договору, збереження пільгових умов після спливу перших 30 днів було можливим лише у разі активної пролонгації шляхом оплати нарахованих процентів та ініціювання відповідної операції в Особистому кабінеті. За відсутності такої пролонгації, згідно з пунктом 1.9.3 Договору, настає відкладальна обставина, що має наслідком скасування режиму дисконтної ставки та застосування Базової ставки у розмірі 1,98% на день ретроактивно з першого дня надання кредиту. З наступного дня після закінчення Дисконтного періоду, нарахування здійснюється у режимі 2,98% на день відповідно до пункту 1.12.2 Договору. Пунктом 1.12.1 передбачено, що термін повернення основної суми кредиту може щоденно відкладатися, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду, що фактично визначає межі строку дії кредитної лінії. Увесь вказаний період нарахування процентів охоплюється поняттям плати за користування кредитом у розумінні статті 1048 ЦК України, тоді як у пункті 4.3 Договору сторонами досягнуто домовленості, що будь-які проценти, нараховані після закінчення цього 90-денного строку, за своєю правовою природою є процентами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України. Таким чином, умови договору чітко розмежовують період правомірного користування коштами (проценти за статтею 1048 ЦК України) та період після спливу 90 днів прострочення, коли нарахування набувають характеру цивільно-правової відповідальності за статтею 625 ЦК України, розмір якої був заздалегідь погоджений сторонами під час укладення правочину. З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що в період 26 вересня 2021 по 15 жовтня 2021 року було нараховано проценти з розрахунку 0,81%, що становить 97,20 грн за день (дисконтний період). 19 жовтня 2021 року відповідачем було здійснено погашення процентів 35 грн, в період з 19 жовтня 2021 року по 31 січня 2022 року було нараховано проценти з розрахунку 2,98%, що становить 357,60 грн в день за базовою процентною ставкою. Суд апеляційної інстанції зауважує, що нарахування процентів первісним кредитором було здійснено в межах строку дії та на умовах визначених договором. Зважаючи на вище вказане з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 384092669 у розмірі 48543,40 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 12000 грн та заборгованості за процентами 36543,40 грн (15802,60 грн нараховані проценти за дисконтною програмою + 20740,80 грн нараховані проценти за базовою ставкою). При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції відповідач не заперечувала проти проведеного позивачем розрахунку, що в свою чергу, вказує на погодження останньою умов договору. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, відповідно, рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2025 року підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 384092669 від 26 вересня 2021 року в розмірі 48543,40 грн. Щодо судових витрат Щодо судових витрат зі сплати судового збору За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено повністю то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову - 2422,40 грн та за подачу апеляційної скарги - 3633,60 грн. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. З матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві просив стягнути, крім іншого витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до позову було подано до суду: копію договору про надання правової допомоги № 05/05/25-01 від 05 червня 2025 року укладеного між адвокатським бюро «ТАРАНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» в особі керуючого - Тараненка А.І. та ТОВ «Юніт Капітал»; протокол погодження вартості послуг до договору про надання правової допомоги № 05/05/25-01 від 05 червня 2025 року; додаткову угоду № 25770713939 до договору про надання правової допомоги № 05/05/25-01 від 05 червня 2025 року від 05 червня 2025 року, відповідно до якої адвокатське бюро надало позивачу послуги з питань, щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором № 384092669 від 26 вересня 2021 року укладеними з відповідачем; копію акту прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року за договором про надання правової допомоги № 05/05/25-01 від 05 червня 2025 року на загальну суму 7000,00 грн. Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції становить 7000,00 грн, що згідно з акту приймання-передачі наданих послуг складається з: 1) складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» до позичальника, яким є ОСОБА_1 за Кредитним договором № 384092669 від 29 вересня 2021 року 2 год - 5000,00 грн; 2) вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 за Кредитним договором № 384092669 від 29 вересня 2021 року 2 год - 1000,00 грн; 3) підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за Кредитним договором № 384092669 від 29 вересня 2021 року на рахунок позичальника яким є ОСОБА_1 1 год - 500,00 грн; 4) підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за Кредитним договором № 384092669 від 29 вересня 2021 року на рахунок позичальника яким є ОСОБА_1 1 год - 500,00 грн. Також матеріали справи містять в собі копію ордера на надання правничої (правової) допомоги позивачу адвокатом Тараненком А.І. Додатково слід зауважити, що позовна заява з долученими до неї додатками була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19. У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18-ц зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22). При вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд апеляційної інстанції враховує, що зазначена справа є не надто складною. Виключних обставин, що потребували значного часу на її підготовку не наведено. Суд апеляційної інстанції беручи до уваги, заявлений позивачем розмір витрат на професійну допомогу в суді першої інстанції становить 7000,00 грн, та враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, враховуючи складність справи та критерії розумності та необхідності приходить до висновку про їх задоволення в розмірі 7000,00 грн. Керуючись статтями 137, 141, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2025 року - скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором 384092669 від 26 вересня 2021 року в розмірі 48543,40 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2422,40 грн та за подачу апеляційної скарги - 3633,60 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» кошти на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 7000,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий В.П. Пікуль Судді Т.В. Одринська О.О. Панченко