Постанова 4805 № 288/998/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №288/998/25 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І. Категорія 72 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М., за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №288/998/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Рудника М.І. у селищі Попільня, в с т а н о в и в : У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом у якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по відношенню до її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з відповідача на його користь на утримання дочки аліменти у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Позов обґрунтовано тим, що згідно свідоцтва про народження дитини, батько дитини ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_4 , після чого було змінено прізвище і на даний час має прізвище « ОСОБА_5 ». Сторони проживають окремо, за спільною домовленістю дочка залишилась проживати з матір`ю. Наприкінці 2024 року позивач дізнався від представника служби у справах дітей Монастирищенської міської ради Уманського району Черкаської області про те, що його дочка ОСОБА_6 , була залишена матір`ю без догляду в іншому населеному пункті- АДРЕСА_1 , в гуртожитку. Так як, мати дитини не цікавиться донькою, веде асоціальний спосіб життя, не має постійного місця проживання, від соціального супроводу КЗ «Центр надання соціальних послуг» Монастирищенської міської ради відмовилась та самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, дитину влаштували до патронатної сім`ї, де вона на той час проживала. В подальшому вирішено передати дитину, за бажанням батька, в його сім`ю. 03 жовтня 2024 року дитина була виявлена без догляду, 10 жовтня 2024 року влаштована у сім`ю патронатного вихователя, де перебувала до 20 березня 2025 року, а з 21 березня 2025 року проживає в сім`ї батька. З 31.03.2025 року дитина сторін влаштована до Попільнянського ліцею Попільнянської селищної ради Житомирської області, де вона навчається в 2-В класі до даного часу, а батько піклується її навчанням та вихованням. Після того, як дитини почала проживати з батьком, мати також не цікавиться її фізичним здоров`ям, вихованням та навчанням, матеріальної допомоги на її утримання не надає. Згідно з відповіді поліції та відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідач притягувалась до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків, саме щодо дочки ОСОБА_6 , на підставі постанов суду від 19.05.2023 року по справі № 702/396/23 та від 08.11.2024 року по справі № 702/1026/24. Також, неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насилля відносно своєї матері, що негативно характеризує особу відповідача. Крім того, відповідач притягалась до адміністративної відповідальності за вчинення дрібної крадіжки та до кримінальної відповідальності. Також на даний час в Подільському районному суді міста Києва знаходиться на розгляді кримінальне провадження відносно відповідача. Вказані обставини вкрай негативно характеризують відповідача та роблять небезпечним перебування біля неї дитини. Позивач вважає, що всі перелічені обставини свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини ОСОБА_6 , що є підставою для позбавлення її батьківських прав. Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 19 червня 2025 року. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1211,20 грн, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу у якій просить його скасувати в частині позбавлення її батьківських прав. Визначити спосіб участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною, а саме: надати право бачитися з донькою не рідше чотирьох разів на місяць, переважно у вихідні дні, а також у святкові дні - за попередньою домовленістю сторін, у присутності батька або представника органу опіки (за необхідності), з можливістю телефонного та відео- зв`язку без обмежень. Встановити аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 4000,00 грн щомісячно, з індексацією відповідно до закону. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення є незаконним та таким, що не враховує право дитини на спілкування з матір`ю, а також реальні фінансові можливості відповідача. Вказує, що суд першої інстанції не розглянув можливість визначення способу участі матері у вихованні дитини, не з`ясував, чи можливе безпечне та контрольоване спілкування, фактично повністю виключив матір із життя дитини, не довівши, що таке виключення відповідає найкращим інтересам дитини. Вказує, що відмовляється від виконання батьківських обов`язків, визнає необхідність матеріального утримання дитини та просить забезпечити можливість підтримувати емоційний і психологічний зв`язок із донькою. Позбавлення дитини матері без визначення альтернативного способу спілкування суперечить ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ. Суд безпідставно визначив аліменти у частці від доходу, не з`ясувавши реальний, стабільний дохід відповідача. На даний момент дохід є нестабільним та нерегулярним з об`єктивних причин, зокрема у зв`язку зі станом здоров`я та відсутністю можливості офіційного працевлаштування, встановлення аліментів у частці доходу створює ризик накопичення заборгованості, що не відповідає інтересам дитини. Відповідно до статей 181, 184 СК України, аліменти можуть бути встановлені у твердій грошовій сумі, що забезпечує стабільність і прогнозованість утримання дитини. Добровільно погоджується сплачувати аліменти у фіксованому розмірі, що відповідатиме фінансовим можливостям та інтересам дитини. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Встановлено судом першої інстанції, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 26 лютого 2019 року Монастирищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , актовий запис №

171. Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 30 травня 2024 року Монастирищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_7 09 квітня 2024 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 », про що складено відповідний актовий запис №

40. Згідно до повідомлення Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області № 108953-2025 від 21 травня 2025 року, 31.08.2024 року за адресою: Монастирищенський район місто Монастирище, невідома жінка віддала дитину 7 років, звати ОСОБА_8 , проживає в гуртожитку, мати у селищі Цибулеві. Дане повідомлення внесено в ІКС ІПНП Уманського РУП № 18018 від 31.08.2024 року. 03.10.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , в гуртожитку виявлено дитину 7 років без батьків. Дитину звати ОСОБА_9 , яка повідомила, що матері немає два дні, поїхала в селище Цибулів, мати ОСОБА_10 залишає не раз дитину одну. Дане повідомлення внесено в ІКС ІПНП Уманського РУП № 20944 від 03.10.2024 року. За результати розгляду відносно ОСОБА_2 матері ОСОБА_3 складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 184 КУпАП. Відповідно акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, складеного 03 жовтня 2024 року старшим ДОП СП ВПД Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ст. лейтенантом поліції Зозуля О.В., 03 жовтня 2024 року о 19.00 годині була виявлена дитина ОСОБА_3 , не доглянута, в брудному одязі, документи відсутні, вік 7 років. Як вбачається з висновку оцінки потреб сім`ї, виданого 11 жовтня 2024 року Центром надання соціальних послуг, проведеного в сім`ї ОСОБА_2 , основними ознаками та чинниками, що спричиняють складні життєві обставини є ухилення від виконання батьківських обов`язків матір`ю дитини. Потреби дітей задовольняються матір`ю на пограничному рівні. Мати має слабко сформований батьківський потенціал. Відповідно до рішення № 283 від 10 жовтня 2024 року «Про влаштування у сім`ю патронатного вихователя малолітньої ОСОБА_3 », виданого виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради Черкаської області, вирішено влаштувати в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_11 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на тимчасове перебування малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває в складних життєвих обставинах. Згідно до висновку міждисциплінарної команди про доцільність повернення малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в сім`ю батька, виданого 21 лютого 2025 року, за інформацією патронатного вихователя ОСОБА_11 батько дитини, ОСОБА_12 , телефонує та цікавиться життям та здоров`ям доньки. Дівчинка дуже зраділа появі батька, сумує за ним та хоче проживати у його родині. У зв`язку із зверненням батька малолітньої ОСОБА_3 , взявши до уваги думку дитини та враховуючи, що складні життєві обставини дитини мінімізовані, міждисциплінарна команда вважає за доцільне протягом березня 2025 року повернути дитину у сім`ю батька. Як вбачається з рішення № 45 від 25 лютого 2025 року «Про вибуття ОСОБА_3 із сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_11 », виданого виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради Черкаської області, вирішено вважати 20 березня 2025 року останнім днем перебування малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_11 . Доручено службі у справах дітей виконавчого комітету міської ради: 21 березня 2025 року забезпечити передачу дитини та її документів у сім`ю батька, припинити дію договору від 11.10.2024 року між патронатним вихователем ОСОБА_11 та виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради про патронат над дитиною. Відповідно до характеристики учениці 2-В класу Попільнянського ліцею ОСОБА_3 , виданої Попільнянським ліцеєм Попільнянської селищної ради Житомирської області, ОСОБА_8 навчається у Попільнянському ліцеї з 20 березня 2025 року, яка прибула із Монастирищенського ліцею «Обдарованість», дівчинка здібна, має гарну пам`ять, логічне мислення, відповідально ставиться до навчання. Ліцей відвідує систематично, дівчинка самостійна, доброзичлива, стосунки з однокласниками дружні. Наразі вихованням ОСОБА_6 займається тато ОСОБА_1 . Відвідує школу, цікавиться навчанням доньки, забезпечує всім необхідним для навчання та розвитку дитини. З мамою дівчинки ОСОБА_4 не знайома. Навчанням та вихованням доньки вона не цікавиться. Як вбачається з характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учениці 2 класу, яка навчалась з 2023 по 2025 навчальний рік у Монастирищенській філії ліцею «Успіх» Монастирищенської міської ради Черкаської області, ОСОБА_8 навчалась у навчальному закладі з першого класу (з 2023 року), за період навчання має певні досягнення в опануванні навчальними вміннями, що відповідають середньому та достатньому рівням навчальних досягнень. Мати ОСОБА_14 мало приділяла належної уваги навчанню та вихованню доньки. Дівчинка не завжди була забезпечена всіма необхідними шкільними приладдями та речами, які необхідні для навчання в школі. В зв`язку з цим, дитина потрапила в складні життєві обставини і з жовтня 2024 року була вилучена із сім`ї та влаштована до патронатної сім`ї. Перебуваючи в сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_6 покращує своє навчання, сумлінно виконує домашні завдання. Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по відношенню до її малолітньої доньки ОСОБА_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету № 74 від 10.06.2025 року «Про затвердження Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її малолітньої доньки ОСОБА_3 » виданого Попільнянською селищною радою Житомирського району Житомирської області, з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини, запобігання бездоглядності, орган опіки та піклування селищної ради вважає за доцільне надати висновок про позбавлення батьківських прав ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як вбачається з акту обстеження умов проживання від 21 березня 2025 року, виданого відділом Служби у справах дітей Попільнянської селищної ради, проведеного за адресою: АДРЕСА_3 , члени комісії дійшли висновку, що батько створив належні умови для проживання та повноцінного розвитку дитини ОСОБА_3 . Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновків, що відповідач неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності та двічі притягалась до кримінальної відповідальності, що вкрай негативно характеризують відповідача та свідчить про її асоціальну поведінку, що буде негативно впливати на виховання та розвиток дитини. Мати дитини не надає матеріальну допомогу на її утримання, а тому з неї належить стягувати аліменти на користь неповнолітньої дитини до досягнення дитиною повноліття. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів враховує наступне. Щодо позбавлення батьківських прав. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»). У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків. Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР. Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання. Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України). Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Жорстоке поводження з дитиною полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. ЄСПЛ в рішенні у справі «Хант проти України» вказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт заперечення відповідачем проти позбавлення його батьківських прав може свідчити про його інтерес до дитини. Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України). У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. ЄСПЛ у рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13), установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін. Також ЄСПЛ у рішенні від 11 липня 2017 рокуу справі «М. С. проти України», (заява № 2091/13) та у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, § 100) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76). Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що донька ОСОБА_3 була залишена матір`ю без догляду в іншому населеному пункті - АДРЕСА_1 , в гуртожитку. Мати доньки веде асоціальний спосіб життя, не має постійного місця проживання, від соціального супроводу КЗ «Центр надання соціальних послуг» Монастирищенської міської ради відмовилась та самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, дитину влаштували до патронатної сім`ї, де вона певний час перебувала. В подальшому вирішено передати дитину, за бажанням батька, в його сім`ю. Відповідно до положень ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так, згідно до повідомлення Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області № 108953-2025 від 21 травня 2025 року, 31.08.2024 року за адресою: Монастирищенський район місто Монастирище, невідома жінка віддала дитину 7 років, звати ОСОБА_8 , проживає в гуртожитку, мати у селищі Цибулеві. Дане повідомлення внесено в ІКС ІПНП Уманського РУП № 18018 від 31.08.2024 року. 03.10.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , в гуртожитку виявлено дитину 7 років без батьків. Дитину звати ОСОБА_9 , яка повідомила, що матері немає два дні, поїхала в селище Цибулів, мати ОСОБА_10 залишає не раз дитину одну. Дане повідомлення внесено в ІКС ІПНП Уманського РУП № 20944 від 03.10.2024 року. За результати розгляду відносно ОСОБА_2 матері ОСОБА_3 складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 184 КУпАП. З акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, складеного 03 жовтня 2024 року старшим ДОП СП ВПД Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ст. лейтенантом поліції Зозуля О.В. вбачається, що 03 жовтня 2024 року о 19.00 годині була виявлена дитина ОСОБА_3 , не доглянута, в брудному одязі, документи відсутні, вік 7 років. Як вбачається з висновку оцінки потреб сім`ї, виданого 11 жовтня 2024 року Центром надання соціальних послуг, проведеного в сім`ї ОСОБА_2 , основними ознаками та чинниками, що спричиняють складні життєві обставини є ухилення від виконання батьківських обов`язків матір`ю дитини. Потреби дітей задовольняються матір`ю на пограничному рівні. Мати має слабко сформований батьківський потенціал. Відповідно до рішення № 283 від 10 жовтня 2024 року «Про влаштування у сім`ю патронатного вихователя малолітньої ОСОБА_3 », виданого виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради Черкаської області, вирішено влаштувати в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_11 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на тимчасове перебування малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває в складних життєвих обставинах. Згідно до висновку міждисциплінарної команди про доцільність повернення малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в сім`ю батька, виданого 21 лютого 2025 року, за інформацією патронатного вихователя ОСОБА_11 батько дитини, ОСОБА_15 , телефонує та цікавиться життям та здоров`ям доньки. Дівчинка дуже зраділа появі батька, сумує за ним та хоче проживати у його родині. У зв`язку із зверненням батька малолітньої ОСОБА_3 , взявши до уваги думку дитини та враховуючи, що складні життєві обставини дитини мінімізовані, міждисциплінарна команда вважає за доцільне протягом березня 2025 року повернути дитину у сім`ю батька. Згідно положень ч.ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Рішенням виконавчого комітету Попільнянської селищної ради №74 від 10.06.2025 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_14 по відношенню до її малолітньої доньки ОСОБА_3 . Як зазначено у висновку міждисциплінарної команди, створеної для організації соціального захисту дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах мати дитини ОСОБА_14 не цікавиться донькою, її місцем перебування, не намагається повернути дитину у сім`ю, веде асоціальний спосіб життя, не має постійного місця проживання, самоусунулася від виконання батьківських обов`язків. Суд першої інстанції обґрунтовано погодився з висновком органу опіки та піклування Попільнянської селищної ради стосовно доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_14 по відношенню до її малолітньої доньки ОСОБА_3 , оскільки висновок повністю відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на матеріалах справи. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184, ч.2 ст.51 КУПАП України та до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.129, ч.4 ст.185 КК України. Наведені докази в їх сукупності свідчать про те, що поведінка відповідача негативно впливає на виховання та розвиток малолітньої доньки ОСОБА_3 та її стан здоров`я. Враховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, оцінивши їх у сукупності та взаємозв`язку дійшов правильного висновку про те, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , хоча і є крайнім заходом впливу на матір, проте в обставинах, що склалися, є недоцільним застосування альтернативних заходів, таких як відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав. Залишення малолітньої дитини з матір`ю є небезпечним для її життя, здоров`я і морального розвитку, оскільки відповідач неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності та двічі до кримінальної відповідальності. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що по справі зібрано достатньо доказів для застосування до відповідачки ОСОБА_2 такого крайнього заходу впливу як позбавлення її батьківських прав. Колегія суддів зауважує, що після усунення обставин, які були підставою для позбавлення батьківських прав, ОСОБА_2 не позбавлена можливості звернутися у встановленому законом порядку з вимогами про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України). Щодо стягнення аліментів. Відповідно до ч.3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом ( ч.1 ст.183 СК України). Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Встановивши, що ОСОБА_2 є особою працездатного віку, без розумових та фізичних вад, відомості про незадовільний стан здоров`я та матеріальне становище не надала, участі у матеріальному забезпеченні дитини не приймає, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку дитину, починаючи з 19 червня 2025 року до досягнення нею повноліття. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. В межах доводів апеляційної скарги не встановлено підстав для висновку, що рішення суду ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, які б давали підстави для його скасування. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 12 травня 2026 року. Головуючий Т.М. Павицька Судді Р.М. Борисюк А.М. Шевчук