Постанова 4820 № 686/5184/26

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/5184/26 Провадження № 33/820/272/26 Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Барчук В.М., з участю секретаря судового засідання Яхієвої М.А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Талалай А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2026 року, - в с т а н о в и в : Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого у АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп. судового збору. За постановою суду, ОСОБА_1 12.02.2026 близько 03 год. 22 хв., рухаючись по вул. Нижня Берегова, 44 у м. Хмельницький, керував транспортним засобом Suzuki Swift, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (неприродна блідість, розширені зіниці, що не реагують на світло, невідповідна обстановці поведінка). В порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вказує, що належних, допустимих та достовірних доказів, які з достатньою ймовірністю вказували на наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в матеріалах справи відсутні. Зазначає, що необхідність руху у комендантську годину зумовлено необхідністю здійснювати догляд за своєю дружиною, яка має інвалідність 2 групи за захворюванням та малолітніми дітьми. Посилається і на те, що ПДР він не порушував, підстав зупиняти його транспортний засіб у працівників поліції відповідно до ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» не було, в матеріалах справи наявна довідка про те, що порушень ПДР за участю ОСОБА_1 не фіксувалось. Звертає увагу і на те, що був втомленим, оскільки подолав значну відстань з відрядження, при спілкуванні з працівниками поліції, можливо був роздратований, проте його дії були адекватними та пред`явив працівнику поліції посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, спокійно спілкувався. Стверджує, що при початковому спілкуванні з водієм працівники поліції не стверджували про жодні ознаки наркотичного сп`яніння та були роздратовані тим, що він пред`явив поліс обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказує, що з відеозаписів нагрудної камери працівника поліції вбачається, що він заперечує вживання наркотичних засобів, будь які візуальні ознаки наркотичного сп`яніння у нього відсутні, він чітко висловлюється, адекватно реагує на обстановку. Вважає, що в порушення вимог ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан наркотичного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки не проводився. Зазначає, що пройшов огляд у лабораторії тест на наркотичні речовини та будь які ознаки такого сп`яніння у мене були відсутні, а показник речовини «бензодіазепіни» в результаті дослідження пов`язаний із прийняттям ним лікарського препарату «Гідазепам», який і містить вказану речовину, яка не є наркотичним засобом. Посилається і на те, що право керування транспортним засобом є вкрай важливим для нього, оскільки здійснює догляд за своєю дружиною, яка має інвалідність 2 групи за захворюванням та своїми дітьми, мати також має інвалідність 2 групи за захворюванням та потребує постійного догляду та доставку медичних препаратів, а також унеможливить отримання ним доходу за сферою діяльності. Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника Талалай А.С. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення. Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та правильно оціненими доказами. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №589241 від 12.02.2026, що у вказаний день о 03 год. 22 хв. ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Нижня Берегова, 44 у м. Хмельницький, керував транспортним засобом Suzuki Swift, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (неприродна блідість, розширені зіниці, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР України. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 589241 від 12.02.2026; - направленням на огляд водія ТЗ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.02.2026 у зв`язку із виявленням ознак наркотичного сп`яніння, а саме неприродна блідість, розширені зіниці, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці; - відеозаписами із нагрудного персонального відеореєстратора поліцейського, на якому зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення за описаних вище обставин, факт наявності у останнього ознак наркотичного сп`яніння та факт його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому порядку. Апеляційний суд приходить до висновку, що докази, які містяться у матеріалах справи, є належними, допустимими та достовірними, не суперечать фактичним обставинам справи, узгоджуються між собою та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що у нього відсутні будь-які ознаки наркотичного сп`яніння, а працівники поліції безпідставно запропонували такий огляд, адже це питання суб`єктивної оцінки стану зробленого поліцейським, тому саме останній, який не є лікарем, вирішує про наявність або відсутність ознак наркотичного сп`яніння. Відтак, виявивши у водія ознаки наркотичного сп`яніння, працівник поліції має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан такого сп`яніння. Твердження апеляційної скарги проте, що за досліджуваних подій вимога поліцейського щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі не ґрунтувалась на вимогах закону, оскільки у водія були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння, а тому і відсутній у його діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки особа, яка керує транспортним засобом, повинна знати не тільки свої права відповідно до положень Правил дорожнього руху України, а й свої обов`язки, у тому числі й обов`язок, передбачений п. 2.5. Правил дорожнього руху, відповідно до приписів якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що, у свою чергу, утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Посилання в апеляційній скарзі про те, що право керування йому необхідне для здійснення догляду за дружиною та матір`ю, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною та передбачає стягнення - штраф накладається на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Норми ст.33 КУпАП не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто, у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Вимоги апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного чи іншого сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів, а одразу було запропоновано пройти такий огляд у медичному закладі охорони здоров`я у лікаря-нарколога, не відповідають нормам законодавства, оскільки огляд на стан наркотичного сп`яніння здійснюється лише у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров`я, куди поліцейський забезпечує доставку особи, яка має ознаки наркотичного сп`яніння, що передбачено п.12. Розділу ІІ Інструкції. Враховуючи, що судом не встановлено недотримання працівниками поліції вимог КУпАП при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, та оцінивши кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, визнав їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність достатньою для того, щоб дійти висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за порушення ним п.2.5. ПДР України. Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України, визначив вид стягнення і його розмір у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до вимог ст.ст.33-35 КУпАП. Постанова суду є законною і підстав для її скасування не має. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Постанова апеляційного суду набира є законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Володимир БАРЧУК