Ухвала КАС ВС № 400/9969/25
від 12.05.2026 · АдміністративнаУХВАЛА 12 травня 2026 року м. Київ справа №400/9969/25 адміністративне провадження №К/990/12411/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шевцової Н. В., суддів Тацій Л. В., Стеценка С. Г. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 400/9969/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також позивачка) 15.09.2025 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Миколаївській області), у якому просила: - визнати протиправними дії ГУПФ в Миколаївській області щодо не проведення індексації ОСОБА_1 пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховано для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 та 1,115 з 01.03.2025; - зобов`язати ГУПФ в Миколаївській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховано для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 та 1,115 з 01.03.2025 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2024; - зобов`язати ГУПФ в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період прострочення виплат починаючи з 01.03.2024. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Миколаївського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою відмовлено, позовну заяву в частині позовних вимог, що охоплюють період з 01.03.2024 по 15.03.2025, повернуто позивачці з підстав, визначених пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України. Не погоджуючись з цією ухвалою суду першої інстанції, позивачка звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 - залишено без змін. 19.03.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі № 400/9969/25. Верховний Суд ухвалою від 07.04.2026 відкрив касаційне провадження ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2026 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження. У касаційній скарзі позивачка заявила клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає, що є необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, у частині визначення моменту, з якого потрібно обчислювати шестимісячний строк звернення до суду. Вважає, що є необхідним викласти правовий висновок в частині застосування статті 122 КАС України у взаємозв`язку з положеннями пункту 4.7 та 4.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року в частині покладання обов`язку на позивача звернутися до органу, що призначає пенсію за отриманням інформації про нормативно-правове регулювання, розрахунок, порядок нарахування, обчислення / перерахунок пенсійної виплати протягом всього періоду отримання пенсійних виплат. Крім того, позивачка вважає, що Велика Палата Верховного Суду має уточнити свій правовий висновок, викладений у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, щодо застосування статті 87 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та статті 46 Закону № 1058-ІV щодо застосування частини другої 2 статті 84 Закону № 1788-ХІ у обставинах, які склалися у цій справі, а саме у тому випадку, якщо пенсія, яка є щомісячним платежем та виплачується протягом усього життя з моменту призначення, послідовно невірно нараховується / недорахована протягом тривалого часу та не виплачується у належному розмірі з вини органів, що призначають пенсію. Позивачка зазначила, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а виснувала, що питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті (стаття 99 КАС України у редакції, чинній до 15.12.2017, стаття 122 КАС України), слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення судом вини пенсійного органу. Отже, у випадку встановлення вини пенсійного органу щодо не проведення індексації пенсії позивачки відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058, та враховуючи сталу позицію Верховного Суду про те, що право на перерахунок пенсії виникає у заявника на підставі закону, а не з рішення суду, позивачка вважає, що Велика Палата Верховного Суду має уточнити у цій частині свій правовий висновок та роз`яснити порядок перерахунку пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058, який має бути визначений у судовому рішенні та виконаний органом, що призначає пенсію на виконання такого рішення суду при умові повернення позовної заяви у частині вимог, які у цій справі охоплюють період з 01.03.2024 по 15.03.2025. Доводи позивачки у заявленому клопотанні свідчать про незгоду з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, та необхідність застосовувати до спірних правовідносин постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а. Варто зауважити, що у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, а тому наведені в клопотанні позивачки твердження не свідчать про необхідність відступу від постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 або уточнення висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а. Крім того, правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії неодноразово знаходив своє застосування у справах, що стосувалися визначення моменту виникнення у особи права на перерахунок пенсії та початку нарахування відповідних виплат, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01.07.2025 у справі №420/23756/24, від 10.02.2026 у справі № 560/1868/24. З огляду на це, немає правових підстав для відступу від правової позиції, сформульованої Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, щодо тлумачення положень статті 122 КАС України у справах, що стосуються, зокрема, перерахунку пенсій. Згідно з частиною першою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. В силу частини другої статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу. Відповідно до частини третьої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Ураховуючи наведені норми, проаналізувавши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що зазначені у клопотанні мотиви, не є такими, що в розумінні наведених законодавчих приписів можуть слугувати підставою для передачі справи № 400/9969/25 на розгляд до Великої Палати Верховного Суду. Отже, заява ОСОБА_1 про передачу справи № 400/9969/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 345, 346, 347, 359 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи № 400/9969/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н. В. Шевцова Судді Л. В. Тацій С. Г. Стеценко