Ухвала КАС ВС № 560/18531/25

ф УХВАЛА 11 травня 2026 року м. Київ справа №560/18531/25 адміністративне провадження № К/990/10727/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.11.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №560/18531/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, - УСТАНОВИВ: Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу в розмірі 3092,52 грн. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.11.2025 позовну заяву залишено без руху з метою усунення встановлених судом недоліків, шляхом надання доказів надіслання відповідачу позовної заяви з доданими до неї документами, а також, податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги. На виконання вимог ухвали до суду надійшов лист, в якому позивач зазначив, що нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам-нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів. Тому податкова вимога та податкове повідомлення-рішення надіслані відповідачу на його податкову адресу, відповідно до Податкового кодексу України (далі ПК України), а саме: АДРЕСА_2. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.11.2025, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026, позовну заяву повернуто позивачеві на підставі вимог пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України внаслідок не усунення ним недоліків позовної заяви, яку залишено без руху ухвалою від 07.11.2025, у встановлений судом строк. До Верховного Суду 09.03.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.11.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №560/18531/25. Ухвалою Верховного Суду від 19.03.2026 касаційна скарга була залишена без руху і встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків, який в свою чергу продовжено ухвалою суду від 15.04.2026 року зокрема, для належного викладення підстав касаційного оскарження відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України. На виконання вимог вищенаведеної ухвали, скаржником подано уточнюючу касаційну скаргу, в якій підставою касаційного оскарження вказано той самий п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України з посиланням на те, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, внаслідок не дослідження судами попередніх інстанцій поданих контролюючим органом доказів, не надання належної оцінки корінцю податкового повідомлення-рішення, а також не витребування доказів з власної ініціативи відповідно до ч. 4. ст. 77 КАС України. Одночасно скаржником знову вказано, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, отже має місце підстава касаційного оскарження, передбачена п.1 ч.4 ст. 328 КАС України. На підставі викладеного, скаржник просив суд скасувати судові рішення відповідно до п. 2 ст. 353 КАС України, з посиланням на те, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 ,4, 12, 13, 17, 20 частини 1 статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Пунктом 3 частини 1 статті 294 КАС України передбачена можливість оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові). Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2 і 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, як вказувалось скаржнику під час залишення касаційної скарги без руху, і не враховано останнім в уточненій касаційній скарзі, контролюючим органом некоректно визначено підставу касаційного оскарження (наведено норми щодо підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи), не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій. Лише в тексті касаційної скарги скаржник знов вказує, що суди не дослідили надані контролюючим органом до матеріалів справи докази, зокрема, корінець податкового повідомлення рішення № 0847764-2408-2204-ЦЛ68040090000087566 від 31.07.2024. Однак, як вказувалось скаржнику і вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, мотивуючи висновок про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, за результатами оцінки наданих контролюючим органом доказів посилався на те, що у корінці податкового повідомлення-рішення від 31.07.2024 №0847764-2408-2204-UA68040090000087566 та в податковій вимозі від 11.02.2025 №0002529-1303-2201 зазначено адресу відповідача: АДРЕСА_1 . На підтвердження їх надсилання відповідачу позивач надав рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, в яких зазначена адреса: АДРЕСА_2, Хмельницький р-н, Хмельницька обл. У відповіді на запит від 10.10.2025 №2225-2025-0006212 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про реєстраційні дані фізичної особи-платника податків, наданій позивачем, зазначено, що місце проживання ОСОБА_1 " АДРЕСА_1 ". При цьому, в зазначеному корінці податкового повідомлення-рішення відсутня інформація про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості. Також, зазначена інформація відсутня в матеріалах справи. Це унеможливлює висновок про надіслання податкового повідомлення-рішення відповідачу відповідно до вимог підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України. Таким чином, вимоги ухвали від 07.11.2025 позивач не виконав, що власне і слугувало підставою для повернення позовної заяви позивачу. Проте скаржником не зазначено, в чому неправомірність таких висновків суду першої інстанції за результатами оцінки доказів у справі, та не враховані роз`яснення Верховного Суду щодо належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України. Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України). Отже перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, які були підставою для залишення її без руху. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.11.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №560/18531/25, повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Судді І.А. Васильєва О.О. Шишов М.М. Яковенко