Ухвала КАС ВС № 320/26837/24
від 12.05.2026 · Адміністративнаф УХВАЛА 12 травня 2026 року м. Київ справа № 320/26837/24 адміністративне провадження № К/990/18710/26 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі №320/26837/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, яка призвела до заниження розмірів пенсії ОСОБА_1 , встановлених нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ починаючи з 01.01.2018 та з 01.02.2019, та порушення строків її виплати у встановлених законодавством розмірах; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повідомити ІНФОРМАЦІЯ_1 про підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 та подати до нього списки згідно з додатком 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 для отримання довідок про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 01.03.2018 для перерахунку пенсії з 01.01.2018, та станом на 10.01.2019 для перерахунку пенсії з 01.02.2019; - здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з розміру грошового забезпечення, визначеного відповідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 № 06/18097 від 21.08.2023, враховуючи відповідний оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством починаючи з 01.01.2018, та з урахуванням надбавки працівникам режимно-секретних органів за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 50 відсотків посадового окладу починаючи з 01.02.2019, без застосування обмеження розміру виплат перерахованих пенсій у період з 01.01.2018 по 01.01.2020, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2026, у задоволенні позову відмовлено. На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду позивач подала касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 24.04.2026. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі позивач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон №2262-ХІІ) та Порядку №45 у частині визначення обов`язку органів Пенсійного фонду України діяти самостійно виключно на підставі звернення особи. Водночас, подання касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає від скаржника чіткого зазначення конкретної норми права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, а також належного обґрунтування того, у чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій відповідної норми права. Однак касаційна скарга не містить належного обґрунтування помилки судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права, а наведені доводи мають загальний характер та не містять об`єктивних мотивів щодо необхідності формування висновку Верховного Суду саме у межах цієї справи. Крім того, скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції відхилив її посилання на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.08.2023 у справі №380/103/22. Разом із тим касаційна скарга не містить посилань на конкретні норми права (пункт, частину, статтю), які, на думку скаржниці, були застосовані судами без урахування висновків Верховного Суду, викладених у зазначеній постанові, а також не наведено належного обґрунтування подібності правовідносин у цій справі та у справі №380/103/22. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням позивачем у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі №320/26837/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Шевцова