Ухвала КАС ВС № 380/22413/24

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 12 травня 2026 року м. Київ справа №380/22413/24 адміністративне провадження №К/990/11955/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Стеценка С.Г., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №380/22413/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту гуманітарної політики управління соціального захисту населення Франківського відділу соціального захисту Львівської міської ради, Департаменту гуманітарної політики управління соціального захисту населення Сихівського відділу соціального захисту Львівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У листопаді 2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту гуманітарної політики управління соціального захисту населення Франківського відділу соціального захисту Львівської міської ради, Департаменту гуманітарної політики управління соціального захисту населення Сихівського відділу соціального захисту Львівської міської ради, в якому просив: визнати неправомірною відмову (затримку) у виплаті грошової допомоги внутрішньо переміщеній особі; зобов`язати Департамент гуманітарної політики управління соціального захисту населення Франківського відділу соціального захисту Львівської міської ради виплатити позивачу грошовому допомогу в розмірі 18000,00 грн за період з 01.08.2023 по 31.01.2024; зобов`язати Департамент гуманітарної політики управління соціального захисту населення Сихівського відділу соціального захисту Львівської міської ради виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі 27000,00 грн за період з 01.02.2024 по 01.10.2024; зобов`язати Департамент гуманітарної політики управління соціального захисту населення Сихівського відділу соціального захисту Львівської міської ради поновити виплату грошової допомоги внутрішньо переміщеній особі. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 17.01.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суд від 01.10.2025, у задоволенні позову відмовив. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Верховний Суд ухвалою від 26.12.2025 повернув касаційну скаргу позивача на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №380/22413/24 згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) з підстав того, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. 16.03.2026 позивач повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 у цій справі з тих самих підстав, не врахувавши недоліки, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 17.02.2026 про повернення касаційної скарги, тим самим проігнорувавши вимоги Верховного Суду, передбачені пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Разом з касаційною скаргою скаржник надав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень попередніх інстанцій. Верховний Суд ухвалою від 02.04.2026 касаційну скаргу позивача залишив без руху та надав скаржнику десятиденний строк з дня вручення йому ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення недоліків, шляхом надання до суду: документа про сплату судового збору у розмірі 9689,60 грн, або документ, який підтверджує про наявність пільг встановлених законом для звільнення від сплати такого, обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції, зазначивши підстави і причини його пропуску, надавши належні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою у строк, визначений законом та заяви про усунення недоліків конкретизувавши підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням. 27.04.2026 на адресу Верховного Суду на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 02.04.2026 від скаржника надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження рішення судів попередніх інстанцій, заява про звільнення від сплати судового збору та уточнена касаційна скарга. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 отримав під розписку 20.11.2025, в підтвердження чого надає копію повідомлення про вручення. Вперше з касаційною скаргою скаржник звернувся, відповідно до трекінг відстеження Укрпошти 16.12.2025, зареєстровано в канцелярії Верховного Суду 22.12.2025, тобто в межах строку на касаційне оскарження. У зв`язку з поверненням касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 26.12.2025, яку отримав 21.02.2026, повторно звернувся з касаційною скаргою 16.03.2026, тобто без зайвих зволікань, упродовж розумного строку, не зловживаючи процесуальними правами, зазначає, що ним продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації права на касаційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з касаційною скаргою. Як на підставу пропуску строку, скаржник покликається на похилий вік, інвалідність 2 групи та погіршення здоров`я, яке підтверджено численними виписками лікарів, а також складні життєві обставини, пов`язані з військовими діями, внаслідок яких скаржник отримав статус ВПО. У зв`язку з наведеним, скаржник зазначає, що обставини носять об`єктивний та непереборний характер, не перебувають під контролем скаржника і відповідають критерію поважної причини відповідно до статті 329, 121 КАС України. Відповідно до частини другої та третьої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Розглянувши вищезазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження є поважними, а тому строк на касаційне оскарження підлягає поновленню. Одночасно, скаржник просить звільнити його від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), оскільки є особою з інвалідністю 2 групи, на підтвердження надає, зокрема, завірену копію пенсійного посвідчення від 31.01.2017 Серія НОМЕР_1 , в якій зазначено, що заявник є інвалідом 2 групи. Вирішуючи наведену заяву, колегія суддів виходить з наступного. Так колегія суддів зазначає, що за змістом частин першої, другої статті 132 КАС України судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом №3674-VI. Відповідно до статті 1 Закону №3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Таким чином, судовий збір - це обов`язковий грошовий платіж на користь суду за розгляд справи в суді або за окремі процесуальні дії, вчинені судом. Метою запровадження судового збору є, зокрема, встановлення законодавчого обмежувального заходу для регулювання доступу до суду, а також захист суду від перенавантаження у зв`язку із поданням необґрунтованих або безпідставних позовів та апеляційних і касаційних скарг. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Встановивши обставини та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що заява про звільнення від сплати судового збору є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки позивач є особою з інвалідністю II групи, а предмет спору стосується захисту його соціальних прав. Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статей 329, 330 КАС України, колегія суддів виходить з наступного. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Підставою касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржник визначає положення пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. На обґрунтування цієї підстави скаржник покликається на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, щодо правомірності застосування змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709 до Порядку №332 до періоду перебування за кордоном до 28.08.2023, коли вищевказана постанова набрала чинності при прийнятті рішення про припинення допомоги на проживання. Скаржник наголошує, що припинення допомоги на проживання внаслідок перебування за кордоном України понад 30 календарних днів підряд було встановлено на підставі змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 709 до Порядку № 332, однак ці зміни набрали чинності лише 15.07.2023. Скаржник доводить, що період перебування позивача за кордоном України не може бути враховано, оскільки у цей період часу законодавством України не передбачалося припинення допомоги на проживання з такої підстави, проте відповідач протиправно врахував цей період та припинив виплату допомоги на проживання внутрішньо перемішеній особі. Згідно з статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Також у якості підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржник покликається на частини другу і третю статті 353 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення не встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та не дослідив зібрані у справі докази, відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України. Наведені аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підстави на яких подано касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд судових рішень попередніх інстанцій. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 328, 329, 330, 334 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №380/22413/24. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №380/22413/24. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №380/22413/24. Витребувати з Львівського окружного адміністративного суду справу №380/22413/24. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя С.Г. Стеценко Суддя С.М. Чиркін