Ухвала КАС ВС № 380/12337/25

УХВАЛА 12 травня 2026 року м. Київ справа №380/12337/25 адміністративне провадження № К/990/18297/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І., перевірив касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі №380/12337/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення зі служби у зв`язку із переходом на роботу до іншого міністерства, поновлення на службі в поліції, У С Т А Н О В И В : Адвокат Скоробогатий М.В., діючий на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України у Львівській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області №316 о/с від 05 травня 2025 року «Про особовий склад» про звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на підставі пункту 8 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій)). - зобов`язати відповідача поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії /КОРД/» (стрілецький) ГУНП, починаючи з 05 травня 2025 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 05 травня 2025 року №316 о/с «Про особовий склад» про звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 за пунктом 8 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій)). Поновлено старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 3 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП з 05 травня 2025 року. Рішення суду в частині поновлення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 3 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП з 05 травня 2025 року допущено до негайного виконання. 22 квітня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі №380/12337/25. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Згідно ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року справу №380/12337/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та суттєво впливає на функціонування таких органів та має виняткове значення для учасника справи з огляду на те, що виконання оскаржуваних рішень призводить до надмірного фінансового тягаря та прийняття в подальшому судових рішень на користь позивачів збільшуватиме такий фінансовий тягар, що негативно впливатиме на діяльність ГУНП у Львівській області. Суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження скаржник не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування. Суд також відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів та лише загальні посилання на бюджетні витрати та можливі наслідки таких витрат, за відсутності вмотивованих підстав, не свідчать про винятковість цієї справи. У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Оцінивши доводи касаційної скарги колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі №380/12337/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення зі служби у зв`язку із переходом на роботу до іншого міністерства, поновлення на службі в поліції. Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: В.Е. Мацедонська М.І. Смокович